Ухвала суду № 93805258, 24.12.2020, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/932/2545/20

Провадження № 1кп/201/1122/2020

УХВАЛА

24 грудня 2020 року м. Дніпро

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі головуючого судді Мельниченко С.П. за участі секретаря судового засідання Кірюшині Д.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська кримінальне провадження № 12019040030002329 по обвинуваченню:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

у вчиненні злочинів передбачених ст. 257, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України, -

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні злочинів передбачених ст. 257, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України, -

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 ,

у вчиненні злочинів передбачених ст. 257, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України, -

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 ,

у вчиненні злочинів передбачених ст. 257, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України, -

В судовому засіданні приймали участь:

прокурор Онішко Я.А.

обвинувачені ОСОБА_1

ОСОБА_2

ОСОБА_3

ОСОБА_4

захисники Мисечко К.О.

Латанський В.В.

Стасенко А.А.

Колєснік С.В.

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 обвинувачених у вчиненні злочинів передбачених ст. 257, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України відносно яких обрано найсуворіший запобіжний захід у виді тримання під вартою, строк дії якого завершується.

В судовому засіданні судом, на виконання вимог ст. 331 КПК України, поставлено питання доцільності продовження цих строків на що прокурор просив продовжити запобіжний захід відносно кожного з обвинувачених посилаючись на те, що встановлені судом раніше ризики не змінились і не зменшились, з часу останнього вирішення питання про продовження строків тримання під вартою, не встановлено нових фактів які б давали підстави для зміни запобіжного заходу. Так, ОСОБА_1 притягається до відповідальності за особливо тяжкий злочин із застосуванням насильства. Він раніше притягався до відповідальності за вчинення тяжких і особливо тяжких злочинів, в тому числі за спробу втечі за що був засуджений і реально відбував покарання. В даний час притягнутий до відповідальності за інші тяжкі злочини в тому числі розбій, викрадення людини із застосуванням насильства, а також за організацію спроби втечі з-під варти. Він не працював до затримання, не мав офіційного доходу, не має міцних соціальних зав`язків, що в сукупності свідчить про наявність ризиків переховування від суду, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та вчинення нових злочинів, а тому просив продовжити строки тримання під вартою обвинуваченого.

ОСОБА_5 був засуджений раніше за особливо тяжкі корисливі злочини і після звільнення з місць позбавлення волі знову обвинувачується у вчиненні тяжкого і особливо тяжкого злочинів, в тому числі у іншому провадженні, що розглядається в Ленінському районному суді м. Дніпропетровська, що свідчить про його схильність до злочинної діяльності і, відповідно, ризик вчинення нового злочину. Він не має міцних соціальних зав`язків, не має місця роботи, а тому існує ризик ухилення від суду з метою уникнення відповідальності.

ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину із застосуванням зброї, а також обвинувачується у іншому провадженні у вчиненні тяжких злочинів. Був затриманий під час дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту, застосованого до нього у іншому провадженні, а отже ризики ухилення з метою уникнення відповідальності та ризик вчинення нового злочину є суттєвими і не зменшились.

ОСОБА_3 , розуміючи тяжкість висунутого обвинувачення, може намагатись ухилятись від суду з мето уникнення кримінальної відповідальності, а також вчинити новий злочин. Крім того, в ході розгляду встановлено новий ризик впливу ОСОБА_3 на потерпілих, оскільки з показань свідка ОСОБА_6 стало відомо про намагання вчинити такий вплив.

Обвинувачений ОСОБА_1 заперечував проти продовження строків тримання під вартою посилаючись на те, що прокурор не довів ризиків, а справа очевидно сфальсифікована. Заявив клопотання про застосування до нього застави, так як насильство відносно потерпілих не підтвердилось, а також просив визначити місце його утримання ДУ ДУВП № 4, так як він незаконно утримувався в Солонянській ВК, доки апеляційний суд не етапував його в ДУВП, однак дія ухвали завершується і його може бути етаповано в Солонянський ВК, а тому з метою недопущення цього просив його клопотання задовольнити.

Захисник також заперечував проти продовження строків тримання під вартою обвинуваченого посилаючись на те, що вина обвинуваченого не підтверджується, справа очевидно фальсифікована, прокурором ризики не доведені. Судимість та обвинувачення у інших злочинах не можуть бути підставою для його тримання під вартою. Вплив на потерпілих відсутній, так як вони були допитані, переховуватись обвинувачений не збирається, він має постійне місце мешкання і зацікавлений в розгляді кримінального провадження.

Обвинувачений ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечував проти продовження строків тримання під вартою так як всі докази сфальсифіковано і його вину не доведено.

Захисник також заперечував посилаючись на те, що обвинувачений відбув попередні покарання і посилатись на них в даний час недоречно, а інше кримінальне провадження не завершено і вину обвинуваченого не доведено.

Обвинувачений ОСОБА_3 заперечував посилаючись на те, що вина не доведена і ризики відсутні, а захисник підтримав обвинуваченого, посилаючись на те, що ОСОБА_3 не судимий, до відповідальності раніше не притягувався, має тісні соціальні зв`язки та постійне місце проживання, має джерела доходу, так як професійно займається спортом. Вплив на потерпілу не доведено, так як під час допиту потерпілих у них ці обставини з`ясовувались. Обвинувачений під вартою в же більше року в той час як обвинувачення не обґрунтоване, а тому просила змінити запобіжний захід.

Обвинувачений ОСОБА_4 заперечував проти продовження строків тримання під вартою, посилаючись на те, що ризики не доведені і попередній запобіжний захід він не порушував, його було затримано до початку дії нічного домашнього арешту, що чітко видно з відео. Захисники підтримали обвинуваченого та звернули увагу на те, що прокурором не надано письмове клопотання, всі названі ризики необґрунтовані, прокурор не довів, що більш м`які запобіжні заходи не здатні забезпечити ризики. В той же час, обвинувачений соціально активний, буде працевлаштований в разі звільнення, має міцні соціальні зв`язки, а тому просили обрати запобіжний захід у виді домашнього арешту.

Заслухавши учасників, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України однією з підстав для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, однак так як кримінальне провадження перебуває на стадії судового провадження, то обґрунтованість підозри не перевіряється з огляду на те, що суд до вирішення справи не має право давати оцінку доказам і приходити до будь-якого висновку щодо обґрунтованості висунутого обвинувачення.

Саме з цих підстав суд не дає оцінку показанням потерпілих та свідка, даним в ході судового розгляду при вирішенні питання доцільності продовження застосування запобіжного заходу.

Згідно ч 2 ст. 177 КПК України другою підставою для застосування запобіжного заходу є наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Суд вважає встановленим наявність ризику ухилення від суду обвинуваченим ОСОБА_1 , оскільки останній, відбуваючи покарання, був притягнутий до відповідальності за спробу втечі з місць позбавлення волі і в даний час додатково обвинувачується в організації втечі з ДУВП, що свідчить про схильність останнього до ухилення від явки до правоохоронних органів та суду з метою уникнення можливого покарання, яке у цьому провадженні є тяжким.

Також суд вважає встановленим наявність ризику вчинення обвинуваченим ОСОБА_1 повторного злочину, так як обвинувачений раніше судимий за вчинення злочину передбаченого ст. 186 КК України і в даний час обвинувачується, крім цього кримінального провадження, ще в ряді інших тяжких злочинів, чого достатньо для висновку про наявність ризику повторного вчинення злочину обвинуваченим.

Таким чином судом встановлено наявність ризиків визначених п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які на сьогоднішній день не зменшились, а тому відносно обвинуваченого може бути обрано запобіжний захід.

Вирішуючи питання доцільності продовження строків тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 , суд враховує вік та стан здоров`я обвинуваченого, негативних даних про який не має, його соціальні зв`язки, які є доволі міцними, так як останній проживає з цивільною дружиною і має на утриманні дітей, те що він до затримання не був офіційно працевлаштований, однак мав заробіток, раніше судимий за вчинення злочину передбаченого ст. 186 КК України, під час відбуття покарання робив спробу втечі за що також був засуджений, звільнився з місць позбавлення волі в травні 2019 року за відбуттям строку покарання, останньому в даний час оголошено про іншу підозру у вчиненні злочину передбаченого ст. 187 та ст. 185 КК України, що в своїй сукупності з ризиками свідчить, що більш м`який запобіжний захід ніж тримання під вартою не здатний забезпечити встановлені ризики, а тому суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченому строк його тримання під вартою на термін в межах визначених КПК України.

Враховуючи, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину із застосуванням насильства, суд вважає за необхідне не визначати розмір застави. При цьому суд повторює, що оцінку показанням потерпілих в даний час не дає, а тому посилання обвинуваченого на те, що насильства не було не приймає до уваги, так як ці обставини судом достамено не встановлені.

Далі, суд вважає встановленим наявність ризику ухилення від суду обвинуваченим ОСОБА_2 , оскільки останній не має міцних соціальних зв`язків і обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, а тому з метою уникнення можливого покарання може намагатись уникнути суду.

Також суд вважає встановленим наявність ризику вчинення обвинуваченим ОСОБА_2 повторного злочину, так як обвинувачений раніше судимий і звільнився після відбуття покарання в березні 2019, після чого знову обвинувачується у вчиненні ряду тяжких злочинів, чого достатньо для висновку про наявність ризику повторного вчинення злочину обвинуваченим.

Таким чином судом встановлено наявність ризиків визначених п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які на сьогоднішній день не зменшились, а тому відносно обвинуваченого може бути обрано запобіжний захід.

Вирішуючи питання доцільності продовження строків тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 суд враховує вік та стан здоров`я обвинуваченого, негативних даних про який не має, його соціальні зв`язки, які не є сталими, так як він будучи повнолітнім продовжує проживати з матір`ю, не одружений, не має дітей, до затримання був працевлаштований, раніше судимий за вчиненні злочину передбаченого ст. 187 КК України з призначенням покарання у виді 11 років позбавлення волі, звільнився 06.03.2019 за відбуттям строку покарання. Також суд враховує обставини злочину, описані в обвинувальному акті, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним, яке являється тяжким, що в своїй сукупності з ризиками свідчить, що більш м`який запобіжний захід ніж тримання під вартою не здатний забезпечити встановлені ризики, а тому суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченому строк його тримання під вартою на термін в межах визначених КПК України.

Враховуючи, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні злочину із застосуванням насильства, суд вважає за необхідне не визначати розмір застави.

Далі, суд вважає встановленим наявність ризику вчинення обвинуваченим ОСОБА_3 повторного злочину, так як останній обвинувачується у вчинення декількох тяжких злочинів, чого достатньо для висновку про наявність ризику повторного вчинення злочину обвинуваченим, який передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому відносно обвинуваченого може бути обрано запобіжний захід.

Ризики уникнення суду та впливу на потерпілих не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки даних про намагання обвинуваченого уникнути досудового слідства не має, а від потерпілих не надходило заяв про тиск на них.

Вирішуючи питання доцільності продовження строків тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 , суд враховує вік та стан здоров`я обвинуваченого, негативних даних про який не має, його соціальні зв`язки, які є сталими, так як він проживає з матір`ю, до затримання був працевлаштований, раніше не судимий, в даний час підозрюється у вчиненні декількох тяжких злочинів. Також суд враховує обставини злочину, описані в обвинувальному акті, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним, яке являється тяжким, те, що всі потерпілі у кримінальному провадженні допитані, тривалість кримінального провадження, строк перебування обвинуваченого під вартою, який обчислюється з жовтня 2019 року, що становить значний проміжок часу на сьогоднішній день і очевидно виходить за межі розумного строку, в той час як застосування запобіжного заходу не повинно бути «очікуванням» обвинувального вироку (п. 151 рішення ЕСПЛ у справі «Лабіта проти Італії», п. 51 рішення ЕСПЛ у справі «Латальє проти Франції»). Також слід звернути увагу, що самого по собі тяжкого обвинувачення очевидно не достатньо для продовження втручання в право на свободу та тримання під вартою особи протягом такого тривалого часу (п. 41 рішення ЕСПЛ у справі «Хайреддінов проти України»).

Ризики, які були вагомими на час продовження запобіжного заходу, безперечно зменшились на сьогоднішній день, отже суд вважає, що продовження тримання під вартою обвинуваченого буде межувати зі свавіллям, а тому відносно нього може бути обрано більш м`який запобіжний захід у виді нічоного домашнього арешту, який забезпечить нівелювання встановленого судом ризику.

Далі, суд вважає встановленим наявність ризику вчинення обвинуваченим ОСОБА_4 повторного злочину, так як останній обвинувачується у вчинення декількох тяжких злочинів у інших провадженнях, чого достатньо для висновку про наявність ризику повторного вчинення злочину обвинуваченим, який передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому відносно обвинуваченого може бути обрано запобіжний захід.

Ризик впливу на потерпілих прокурором не доведені, так як жодних заяв від потерпілих про вплив не надходило, а останні вже допитані в судовому засіданні. Ризик уникнення суду не доведений, так як прокурором не надано даних, що обвинувачений порушив умови запобіжного заходу у виді домашнього арешту.

Вирішуючи питання доцільності продовження строків тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 , суд враховує вік та стан здоров`я обвинуваченого, негативних даних про який не має, його соціальні зв`язки, які є сталими, так як він проживає з бабусею, не одружений, не має дітей, до затримання не працював офіційно, хоча в даний час може бути працевлаштований, раніше не судимий, в даний час додатково підозрюється у вчиненні ще одного умисного злочину. Також суд враховує обставини злочину, описані в обвинувальному акті, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним, яке являється тяжким, те, що всі потерпілі у кримінальному провадженні допитані, тривалість кримінального провадження, строк перебування обвинуваченого під вартою, який обчислюється з жовтня 2019 року, що становить значний проміжок часу на сьогоднішній день і очевидно виходить за межі розумного строку, в той час як застосування запобіжного заходу не повинно бути «очікуванням» обвинувального вироку (п. 151 рішення ЕСПЛ у справі «Лабіта проти Італії», п. 51 рішення ЕСПЛ у справі «Латальє проти Франції»). Також слід звернути увагу, що самого по собі тяжкого обвинувачення очевидно не достатньо для продовження втручання в право на свободу та тримання під вартою особи протягом такого тривалого часу (п. 41 рішення ЕСПЛ у справі «Хайреддінов проти України»).

Ризики, які були вагомими на час продовження запобіжного заходу, безперечно зменшились на сьогоднішній день, отже суд вважає, що продовження тримання під вартою обвинуваченого буде межувати зі свавіллям, а тому відносно нього може бути обрано більш м`який запобіжний захід у виді домашнього арешту, який забезпечить нівелювання встановленого судом ризику.

Посилання сторони захисту на те, що прокурором не подано письмове клопотання не є перешкодою для вирішення питання про доцільність продовження строків тримання під вартою, так як ст. 331 КПК України не вимагає письмового клопотання при умові постановки питання доцільності продовження строків тримання під вартою судом на обговорення.

Клопотання ОСОБА_1 про визначення місця тримання під вартою не може бути задоволено, так як виходить за межі компетенції суду.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 199, 314 КПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 до 22 лютого 2020 року.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 до 22 лютого 2020 року.

Обрати щодо обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід з 24 грудня 2020р. у виді домашнього арешту у нічний час в період з 21:00 годин до 07:00 годин за адресою: м. Дніпро, вул. Гладкова, 3/57 строком до 24 лютого 2021р.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 обов`язки:

- прибувати до суду за його вимогою;

- не залишати місце фактичного проживання: АДРЕСА_3 без дозволу суду, в провадженні якого перебуває кримінальне провадження;

- носити електронний засіб контролю.

ОСОБА_3 звільнити з-під варти в залі судового засідання.

Ухвалу направити на виконання до Шевченківського ВП ДВП ГУ НП у Дніпропетровській області.

Обрати щодо обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід з 24 грудня 2020р. у виді домашнього арешту у нічний час в період з 21:00 годин до 07:00 годин за адресою: м. Дніпро, пров. Денисова, 11 строком до 24 лютого 2021р.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 обов`язки:

- прибувати до суду за його вимогою;

- не залишати місце фактичного проживання: АДРЕСА_4 без дозволу суду, в провадженні якого перебуває кримінальне провадження;

- носити електронний засіб контролю.

ОСОБА_4 звільнити з-під варти в залі судового засідання.

Ухвалу направити на виконання до Шевченківського ВП ДВП ГУ НП у Дніпропетровській області.

Ухвала окремому оскарженню на підлягає. Заперечення проти такої ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судові рішення, передбачені ст. 392 КПК України.

Головуючий суддя С.П. Мельниченко