Вирок № 93800139, 24.12.2020, Козелецький районний суд Чернігівської області

Провадження № 1-кп/734/34/20 Справа № 734/1656/19

В И Р О К

іменем України

24 грудня 2020 року смт. Козелець

Козелецький районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого - судді Бузунко О.А.

при секретареві Галюк Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42019270300000012 від 01 лютого 2019 року відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Виноград Черкаської області, українця, громадянина України, одруженого, з вищою освітою, Деснянського селищного голови, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,

за участі учасників кримінального провадження:

прокурорів Литвиненка О.С., ОСОБА_13, ОСОБА_32, Куцолабського Б.О., Арутюняна М.В.,

захисників обвинуваченого Тимощука С.О. та Рейзіна М.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 органом досудового розслідування висунутого обвинувачення наступного змісту.

26 травня 2011 року громадянин ОСОБА_1 обраний головою Деснянської селищної ради Козелецького району Чернігівської області.

25 жовтня 2015 року ОСОБА_1 обраний головою Деснянської об`єднаної територіальної громади Козелецького району Чернігівської області.

Статтею 12 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села (добровільного об`єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста.

Сільський, селищний, міський голова очолює виконавчий комітет відповідної сільської, селищної, міської ради, головує на її засіданнях.

Частина 2 ст. 19 Конституції України зобов`язує посадових осіб органів державної влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, у ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» закріплено, що повноваження новообраного сільського, селищного, міського голови починаються з моменту складення ним присяги відповідно до Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» на пленарному засіданні відповідної сільської, селищної, міської ради, на якому відповідною територіальною виборчою комісією були оголошені рішення щодо його обрання та реєстрації.

Сільський, селищний, міський голова, окрім іншого, забезпечує здійснення у межах наданих законом повноважень органів виконавчої влади на відповідній території, додержання Конституції та законів України, виконання актів Президента України та відповідних органів виконавчої влади; підписує рішення ради та її виконавчого комітету.

Сільський, селищний, міський голова несе персональну відповідальність за здійснення наданих йому законом повноважень.

Відповідно до Регламенту роботи Деснянської селищної ради, затвердженої рішенням II сесії селищної ради VII скликання від 24 грудня 2015 року, контроль за виконанням плану роботи селищної ради здійснює селищний голова. Сесії ради скликаються селищним головою. Протоколи сесій ради, прийняті нею рішення підписуються селищним головою. Селищний голова забезпечує здійснення у межах наданих законом повноважень органів виконавчої влади на території селищної ради, додержання Конституції та Законів України, виконання актів Президента України та відповідних органів виконавчої влади, організовує в межах визначених Законом роботу відповідної ради та її виконавчого комітету, підписує рішення селищної ради та її виконавчого комітету, здійснює керівництво апаратом ради та виконавчого комітету, вносить пропозиції та формує порядок денний сесії ради і головує на пленарних засіданнях ради, веде особистий прийом громадян, видає розпорядження в межах своєї компетенції, забезпечує виконання рішень селищної ради, її виконавчого комітету.

Згідно зі ст. 18 КК України, приміткою 1 до ст. 364 КК України службовими особами у статті 368 цього Кодексу є особи, які, у тому числі, постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно- господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом.

Відповідно до примітки 2 ст. 368 КК України службовими особами, які займають відповідальне становище, окрім інших, є керівники і заступники органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх структурних підрозділів та одиниць.

Таким чином, голова Деснянської об`єднаної територіальної громади ОСОБА_1 є службовою особою, яка займає відповідальне становище, та наділений організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями.

Зокрема, ОСОБА_1 під час виконання покладених на нього обов`язків голови Деснянської об`єднаної територіальної громади Козелецького району Чернігівської області наділений правом у межах своєї компетенції ставити вимоги, а також приймати рішення, обов`язкові для виконання фізичними та юридичними особами, а тому він є представником влади і внаслідок цього службовою особою.

На посадових осіб органів місцевого самоврядування поширюються обмеження, визначені Законом України «Про запобігання корупції».

Так, згідно з положеннями ст.ст. 3, 22, 24 Закону України «Про запобігання корупції», посадовим особам забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов`язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, а у разі надходження пропозиції щодо неправомірної вигоди або подарунка, незважаючи на приватні інтереси, такі особи зобов`язані невідкладно вжити таких заходів: відмовитись від пропозиції; за можливості ідентифікувати особу, яка зробила пропозицію; залучити свідків, якщо це можливо, у тому числі з числа співробітників правоохоронних органів; письмово повідомити про пропозицію безпосереднього керівника або керівника відповідного органу, спеціально уповноваженого суб`єкту у сфері протидії корупції.

Відповідно до п. 4 глави 1.2 Статуту Деснянської територіальної громади (об`єднаної) територія Деснянської громади є нерозривною, її межі визначаються по зовнішніх межах юрисдикції рад територіальних громад, що об`єдналися: селища Десна, сіл Косачівки, Тужар, Лошакова Гута, Бір, Сорокошичі, Коропє, Морівськ, Рудня, Отрохи.

Водночас, ОСОБА_1 , будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище - головою Деснянської об`єднаної територіальної громади Козелецького району Чернігівської області, незважаючи на обізнаність з вимогами наведених нормативно-правових актів усупереч обов`язку їх неухильного дотримання, діючи в порушення вказаних вимог законодавства, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, став на шлях злочинної діяльності та умисно вчинив корисливий корупційний злочин за наступних обставин.

Так, в один із днів на початку січня 2019 року представник ТОВ «Антоніна Плюсс» (м. Чернігів) громадянин ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , усно звернувся до ОСОБА_1 з проханням про виділення земельної ділянки площею 0,12 га в с. Морівськ Козелецького району Чернігівської області, що входить до складу Деснянської об`єднаної територіальної громади, під розміщення газової автозаправної станції. На вказане прохання ОСОБА_1 надав номер мобільного телефону для подальшого зв`язку та вирішення даного питання.

В подальшому, 29 січня 2019 року, ОСОБА_1 , перебуваючи у службовому кабінеті голови Деснянської об`єднаної територіальної громади Козелецького району Чернігівської області, розташованому за адресою: Чернігівська обл., Козелецький район, с. Десна, вул. Ювілейна, 1-а, висунув вимогу ОСОБА_2 про необхідність надання особисто ОСОБА_1 неправомірної вигоди у розмірі 1 тис. доларів США за сприяння та позитивне рішення у виділенні ТОВ «Антоніна Плюсс» (м. Чернігів) земельної ділянки площею 0,12 га в с. Морівськ Козелецького району Чернігівської області, що входить до складу Деснянської об`єднаної територіальної громади, під розміщення газової автозаправної станції.

При цьому, на виконання свого злочинного умислу, ОСОБА_1 виготовлено проєкт рішення сесії Деснянської селищної ради «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для індивідуального садівництва ОСОБА_2 », яке заплановано для розгляду на 28 сесії 7 скликання Деснянської селищної ради.

31 січня 2019 року ОСОБА_2 , розуміючи протиправність вимог ОСОБА_1 , звернувся з заявою про вчинення кримінального правопорушення до правоохоронних органів.

В подальшому, 26 лютого 2019 року о 18 год. 18 хв. ОСОБА_1 , реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на отримання неправомірної вигоди, перебуваючи за адресою: Чернігівська область, Козелецький район, м. Остер, вул. Богдана Хмельницького, 54, в автомобілі марки «Renault Kangoo», державний номерний знак НОМЕР_1 , яким користується останній, отримав від громадянина ОСОБА_2 , який діяв під контролем, раніше обумовлену суму у розмірі 1 тис. доларів США, що за курсом НБУ становить 26 990,66 грн., а саме: 10 (десять) купюр номінальною вартістю по 100 (сто) доларів США кожна, які мають наступні серії та номери: КВ 80424550 Q; КК 44242120 С; КG 66743618 А; КВ 76244018 І; КВ 73965983 М; КВ 42754852 F; КВ 30842482 G; НВ 35187549 В; КВ 24810589 R; HB 24848772 L і цього ж дня був викритий та затриманий працівниками правоохоронних органів в порядку ст. 208 КПК України, предмет неправомірної вигоди вилучений, а протиправна діяльність останнього припинена.

Відповідно до висновку експерта від 19 березня 2019 року № 168 (х) на грошових купюрах (предмет неправомірної вигоди), виявлено нашарування люмінесцентної спеціальної хімічної речовини. Нашарування люмінесцентної спеціальної хімічної речовини виявлене на грошових купюрах, має спільну родову належність з речовиною з контрольного зразку.

Відповідно до висновку судової експертизи документів від 21 березня 2019 року № 237, вказані вище грошові купюри відповідають за способом друку та спеціальними елементами захисту грошовим банкнотам аналогічного номіналу, які знаходяться в офіційному обігу країни виробника - Федеральної Резервної Системи США.

Також вказану вище протиправну діяльність ОСОБА_1 зафіксовано під час проведення санкціонованих судом негласних слідчих (розшукових) дій.

Викладені обставини у своїй сукупності свідчать про вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Отже, ОСОБА_1 , будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище - головою Деснянської об`єднаної територіальної громади Козелецького району Чернігівської області, 26 лютого 2019 року о 18 год. 18 хв., перебуваючи за адресою: Чернігівська область, Козелецький район, м. Остер, вул. Богдана Хмельницького, 54, в автомобілі марки «Renault Kangoo», державний номерний знак НОМЕР_1 , яким користується останній, діючи з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, у порушення вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України, ст.ст. 1, 2, 6, 12, 25, 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.ст. 3, 22, 24 Закону України «Про запобігання корупції», Регламенту роботи Деснянської селищної ради, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, одержав від громадянина ОСОБА_2 , який діяв під контролем, для себе, неправомірну вигоду матеріального характеру у вигляді грошових коштів у сумі 1 тис. доларів США, що за курсом НБУ становить 26 990,66 грн., а саме: 10 (десять) купюр номінальною вартістю по 100 (сто) доларів США кожна, які мають наступні серії та номери: КВ 80424550 Q; КК 44242120 С; КG 66743618 А; КВ 76244018 І; КВ 73965983 М; КВ 42754852 F; КВ 30842482 G; НВ 35187549 В; КВ 24810589 R; HB 24848772 L, за вчинення в інтересах громадянина ОСОБА_2 будь-якої дії з використанням наданої йому влади та службового становища, а саме за сприяння та позитивне рішення у виділенні ТОВ «Антоніна Плюсс» земельної ділянки площею 0,12 га в с. Морівськ Козелецького району Чернігівської області, що входить до складу Деснянської об`єднаної територіальної громади, під розміщення газової автозаправної станції.

На підставі викладеного органом досудового розслідування ОСОБА_1 висунутого обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, тобто, одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди, для себе, за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища, поєднаному з вимаганням.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні свою вину не визнав повністю, під час судового розгляду зазначив, що жодних дій щодо вимагання неправомірної вигоди або отримання грошових коштів у ОСОБА_2 , а також у інших осіб не вчиняв. Він, як голова селищної ради, не може вирішувати питання щодо виділення земельних ділянок або відмовляти у їх виділенні, оскільки такі питання вирішуються виключно шляхом голосування депутатами при проведенні чергової сесії. Дії ОСОБА_2 були спрямовані на провокацію злочину та мали на меті усунути його з посади. ОСОБА_2 звернувся до нього на початку 2019 року та повідомив, що він є представником компанії, яка має намір побудувати газову заправну станцію. З урахуванням того, що ОСОБА_2 планував сприяти розвитку інфраструктури селища, він дай йому особистий номер телефону. Жодного разу ні в телефонному режимі, ні при особистій зустрічі він не говорив ОСОБА_2 про те, що останній не отримає земельну ділянку, якщо обвинувачений не отримає гроші чи інші матеріальні блага, жодного разу він не телефонував до ОСОБА_2 із проханням надати неправомірну вигоду. Обвинувачений висловив переконання, що грошові кошти йому в автомобіль було підкинуто. В подальшому обвинувачений ОСОБА_1 відмовився відповідати на питання, посилаючись на ст. 63 Конституції України. Письмові показання обвинуваченого долучені судом до матеріалів кримінального провадження.

Суд, всебічно дослідивши обставини кримінального провадження в межах висунутого обвинувачення, оцінивши кожний наданий доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність наданих стороною обвинувачення доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, дійшов наступних висновків.

Сторона обвинувачення на підтвердження висунутого обвинувачення ОСОБА_1 просила суд допитати як свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_2 дав показання, що він зареєстрований фізичною особою-підприємцем, з обвинуваченим знайомий, проте ні в яких стосунках з ним не перебуває. Він з чоловіком на ім`я ОСОБА_9 планував організувати бізнес з приводу роботи заправки. Домовленість була така, що земельна ділянка оформляється на нього, ОСОБА_2 , а він від роботи заправки отримує 2%. Оскільки в нього не було власного транспорту, на початку грудня 2018 року, знайшовши водія в мережі Інтернет, він поїхав шукати земельну ділянку. Спочатку йому сподобалася одна земельна ділянка і вони поїхали до голови чи заступника голови селищної ради (якої саме - не пам`ятає), де ця земельна ділянка розташована. Голова повідомив, що це не його територія і порадив звернутися до ОСОБА_1 . Обвинувачений прийняв його в своєму кабінеті в смт Десна і він повідомив, яка земельна ділянка його цікавить. Чоловік на ім`я ОСОБА_10 (заступник ОСОБА_1 ) показав йому ділянку, вони подивилися план, він передзвонив ОСОБА_1 , приїхав до нього, показав роздруківку, залишив свій номер телефону і домовився зустрітися з ним після новорічних свят. Заяву на виділення земельної ділянки він написав та подав її у відповідний відділ, а її копію взяв для себе. В грудні 2018 року ОСОБА_1 повідомив, що сесія буде в січні 2019 року. За позитивний результат він повинен був передати ОСОБА_1 кошти в розмірі 1 000,00 доларів США, про що озвучив ОСОБА_1 під час їх зустрічі в кабінеті, на що він погодився. Про результати розмови він повідомив ОСОБА_9 і вони вирішили звернутися до Управління захисту економіки в Чернігові з відповідною заявою, щоб покарати ОСОБА_1 . Заява в нього була прийнята і про кожну зустріч з ОСОБА_1 він повинен був повідомляти працівників правоохоронного органу. Про те, що є позитивний результат, йому повідомив ОСОБА_1 і він повинен був приїхати в смт Десна за документами. Після того як він отримав документи особисто у ОСОБА_1 , домовилися зідзвонитися і передати кошти. Про отримання земельної ділянки він повідомив працівників правоохоронного органу.

Місце для передачі коштів вибрав ОСОБА_1 . З ним вони зустрілися в м. Остер, зайшли до магазину, де вжили спиртні напої, потім ОСОБА_1 підвіз його до місця, де на нього чекали. Він запитав у ОСОБА_1 за кошти, на що той повідомив, що може віддати їх зараз. Він сидів на передньому пасажирському сидінні, проте чи поклав кошти в бардачок, чи передав особисто в руки - свідок не пам`ятає /відповідаючи на запитання адвоката ОСОБА_11 свідок повідомив, що передав їх в руки ОСОБА_1 , а він їх поклав до бардачка; під час додаткового допиту 18 лютого 2020 року свідок повідомив, що кошти обвинувачений поклав до бардачка/. Потім він вийшов з машини і що відбувалося далі не знає.

Кошти в сумі 1 000,00 доларів США йому надали там, де він писав заяву про злочин. Кошти були номіналом по 100 доларів США. Чи розписувався він про їх отримання - не пам`ятає, чи проводилися з коштами будь-які маніпуляції - також не пам`ятає. Під час додаткового допиту ОСОБА_2 повідомив, що кошти в сумі 1 000,00 доларів США належать йому. Як він їх передавав працівникам правоохоронного органу - не пам`ятає, можливо, заяву писав, а потім ці кошти були йому вручені.

Свідок ОСОБА_4 повідомив суду, що він приїхав до смт Козелець до одногрупниці. Перебуваючи біля супермаркету, він побачив, що відбувається щось незвичне. Зрозумів, що когось взяли на хабарі, а йому особа в цивільному запропонували бути понятим, на що він погодився. Вони підійшли до автомобіля «Renault Kangoo», біля якої перебували чоловіки в військовій формі. ОСОБА_1 перебував біля водійських дверей і був без кайданок. На запитання адвоката Рейзіна М.В. свідок повідомив, що ОСОБА_1 міг вільно пересуватися і покинути місце. Йому повідомили, що буде проведено обшук, ввімкнули відеокамеру і ОСОБА_1 виклав з кишень все, що було. В машині під час обшуку в бардачку зі сторони пасажирського сидіння знайшли грошові кошти в сумі 1 000 доларів США, купюрами по 100 доларів. Кошти знайшов хтось зі співробітників правоохоронного органу. Цей момент він пам`ятає: відкрили двері, відкрили бардачок і там були кошти (в бардачку ближче до керма). Чи були кошти чимось перев`язані свідок не пам`ятає, але були акуратно складені в пачці. ОСОБА_1 на руки була нанесена певна речовина і вони почали світитися. Кошти також світилися, з них були переписані номерні знаки, а потім їх вилучили. Світіння було на всіх купюрах, проте для нього інформація була не читабельною. Потім кошти були поміщені до пакету, який був опечатаний, на підтвердження чого він поставив свій підпис. Все відбувалося зі сторони водійського сидіння, з пасажирської сторони ніяких рухів не було. Все знімалося на відеокамеру. Потім всі поїхали до військової прокуратури, де за його участі проводилися певні процесуальні дії, проте які саме він не пам`ятає. Тиск на нього не здійснювався, винагороду за участь понятим він не отримував. З працівниками військової прокуратури та Управління захисту економіки в Чернігівській області він не знайомий.

Свідок ОСОБА_5 повідомив суду, що він знаходився в м. Остер, до нього підійшла людина в цивільній формі і запропонувала бути понятим, на що він погодився. Це було наприкінці лютого 2019 року. Слідчі дії проводилися з приводу отримання хабара. ОСОБА_1 знаходився по ліву сторону від автомобіля «Renault Kangoo», на ньому не було кайданок, за руки його ніхто не тримав і він міг вільно пересуватися. З правої сторони машини нічого не відбувалося. Після того як розпочалися дії, прокурор, в якому в судовому засіданні свідок впізнав прокурора ОСОБА_13 , обійшов машину і з дозволу ОСОБА_1 відкрив машину і бардачок. В бардачку лежали кошти в іноземній валюті, які, за твердженням ОСОБА_1 , йому не належали. Потім було просвічування рук і валюти. На руках у ОСОБА_1 було видно світіння /як на самих долонях, так і на подушечках пальців рук/ і на грошових коштах таке світіння також було. Всі речі потім були запаковані, на підтвердження чого він і розписався. Також були запаковані і марлеві пов`язки. Всі дії фіксувалися на відеоносій.

З працівниками військової прокуратури та Управління захисту економіки в Чернігівській області він не знайомий.

Свідок ОСОБА_3 повідомила суду, що вона є секретарем і депутатом Деснянської селищної ради Козелецького району Чернігівської області та з ОСОБА_1 перебуває в робочих стосунках. Заява на отримання земельної ділянки заявником подавалася до земельного відділу. Прізвище заявника вона не пам`ятає. Ділянка повинна була видаватися на території села Морівськ. Заяви, які подають громадяни на виділення земельних ділянок, начальник загального відділу реєструє в журналі в цей чи на наступний день і передає голові - ОСОБА_1 . На заяву особи / ОСОБА_2 / була накладена резолюція і вона була передана на розгляд комісії, яка її розглядає і готує проєкт рішення, який передається на розгляд сесії. Заява і проєкт рішення були розглянуті на сесії і було прийняте відповідне рішення. Після прийняття рішення голова має п`ять днів для накладення вето. П`ять днів ще не пройшло, коли до неї зайшла начальниця земельного відділу ОСОБА_6 і запитала чи підпишу я копію рішення. Я повідомила, що не можу, оскільки ще не минуло п`яти днів. Після цього вона зайшла до голови ради /розмови вона не чула/, вийшла і сказала, що ОСОБА_1 не буде ветувати рішення і дозволив його видати. Вона рішення підписала, завірила і віддала начальниці земельного відділу. ОСОБА_6 при цьому не пояснювала, ким є цей заявник. Вона голосувала за прийняття цього рішення, однак ОСОБА_1 ніяких вказівок їй щодо прийняття рішення не давав, на неї не впливав.

Свідок ОСОБА_6 повідомила суду, що вона працює начальницею відділу земельних відносин, архітектури та містобудування Деснянської селищної ради і знає ОСОБА_1 з 2016 року, який по відношенню до неї є керівником. Якщо громадянин бажає отримати земельну ділянку, він звертається до відділу або до землевпорядника на місці, пише заяву, докладає документи, викопіровку з карти, де вказане місце розташування ділянки. Заява реєструється. Відділом розробляється проєкт рішення, який розглядається на комісії, до складу якої входять лише депутати, яка погоджує чи не погоджує цей проєкт. Після засідання комісії питання виноситься на сесію ради. Рішення особі видається лише після проведення сесії. Проєкт рішення готується нею або співробітником відділу, а далі - все інше робота секретаря. Витяги з рішення готує її відділ. Стосовно заяви ОСОБА_2 свідок повідомила, що прийшов громадянин і сказав, що хоче написати заяву стосовно виділення йому земельної ділянки. Вона поцікавилася чи знайшов він земельну ділянку, він надав викопіровку, паспорт і код, написав заяву, яку вони передали на реєстрацію, а її потім повернули вже з резолюцією голови. Потім вказана заява була опрацьована і питання було винесено на розгляд комісії, члени якої сказали, що ділянка вільна, і винесли позитивне рішення, а потім позитивне рішення винесла і сесія ради. ОСОБА_1 до складу комісії не входить. З часу написання заяви і до прийняття рішення сесією ОСОБА_1 їй не телефонував і ні про що не просив. Участь в засіданні земельної комісії вона приймає як запрошена. Після того як комісія розгляне питання - складається проєкт рішення, який розміщується на сайті ради. Коли ОСОБА_2 написав заяву, він попросив зробити її копію ще до того як вона була зареєстрована.

Свідок ОСОБА_7 повідомив суду, що він працює провідним спеціалістом відділу земельних відносин, архітектури та містобудування Деснянської селищної ради і ОСОБА_1 для нього є керівником, з ним він перебуває лише в трудових відносинах. Він є головою земельної комісії та депутатом Деснянської селищної ради. На початку 2019 року, точної дати він не пам`ятає, до нього телефоном звернувся ОСОБА_8 (староста Морівського округу) і повідомив, що під`їдуть люди, які цікавляться земельною ділянкою. Вони під`їхали, він зробив їм викопіровку і вони поїхали. На засіданні комісії він голосував і комісія рекомендувала винести на засідання сесії проєкт рішення про виділення земельної ділянки, за яке він і проголосував як депутат. ОСОБА_1 не просив, щоб прийняли певне рішення стосовно заяви ОСОБА_2 , від інших депутатів також нічого не чув; тиск на нього ніхто не здійснював.

Свідок ОСОБА_8 - староста Морівського старостинського округу дав суду показання, що приблизно за 2-3 тижні до 2019 року йому зателефонував чоловік і попросив зустрітися. Сказав, що він підприємець з Ніжина і хоче побудувати заправку, для чого йому необхідна земельна ділянка. Оскільки в них немає генерального плану, земельні ділянки надаються лише для садівництва. Морівська сільська рада входить до складу Деснянської об`єднаної ради, головою якої є ОСОБА_1 ОСОБА_1 вирішує ряд питань як голова, проте не може одноособово вирішувати питання по землі. Виділення земельної ділянки є повноваженням Деснянської селищної ради. Він запропонував чоловіку, який йому телефонував, місце, де раніше була заправка. Землевпорядник ОСОБА_7 показав цю ділянку на місцевості. Він запропонував йому звернутися в земельний відділ об`єднаної ради, проте чи звертався той чоловік, йому не відомо.

За загальним порядком виділення/отримання земельних ділянок, якщо громадянин бажає отримати певну земельну ділянку - він подає заяву з пакетом документів в загальний відділ ради, голова накладає резолюцію, потім питання подається на розгляд комісії, комісія приймає проєкт рішення, яке потім виноситься на засідання сесії ради.

ОСОБА_1 до складу земельної комісії не входить. Рішення радою приймається більшістю голосів. Чи сприяв ОСОБА_1 у виділенні ОСОБА_2 земельної ділянки свідку невідомо.

Аналізуючи показання допитаних судом свідків обвинувачення суд дійшов висновку, що вони не можуть бути взяті судом до уваги як доказ обставин висунутого обвинувачення з огляду на таке.

Показання свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 не містять інформації, що стосується змісту домовленості між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та не містять факту підтвердження одержання ОСОБА_1 неправомірної вимоги, поєднаної з вимаганням. Свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 були понятими при проведенні певних слідчих дій. Вказані свідки підтвердили порядок проведення таких дій та розповіли очевидцями чого вони були, про що детально описано вище. Свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підтвердили той факт, що ОСОБА_2 звертався до Деснянської селищної ради з метою отримання земельної ділянки та повідомили суду про порядок розгляду таких заяв. Свідок ОСОБА_3 також повідомила суд про порядок розгляду заяв, які надходять від громадян щодо виділення земельних ділянок. Стосовно заяви ОСОБА_2 свідок повідомила, що така заява проходила процедуру розгляду як і всі інші. Нею було видано рішення щодо виділення земельної ділянки ОСОБА_2 ОСОБА_6 . Свідок ОСОБА_8 повідомив суду, що ним показувалася земельна ділянка ОСОБА_2 і також доведено до відома суду порядок виділення земельної ділянки. При цьому, свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_7 , які є депутатами ради, і приймали рішення щодо виділення ОСОБА_2 земельної ділянки, повідомили суду, що ОСОБА_1 їм ніяких вказівок стосовно прийняття рішення не давав. Свідка ОСОБА_6 ОСОБА_1 з часу написання заяви ОСОБА_2 ні про що не просив. Свідку ОСОБА_8 невідомо чи сприяв ОСОБА_1 у виділенні ОСОБА_2 земельної ділянки.

Отже, показання свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 не є належними доказами вчинення ОСОБА_1 інкримінованого злочину - одержання неправомірної вигоди, поєднаної з вимаганням.

Показання свідка ОСОБА_2 суд не може покласти в основу вироку за відсутності достатньої сукупності інших належних та допустимих доказів, про що детально описано нижче.

За клопотанням сторони захисту були допитані свідки ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 .

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_16 дав суду показання, що він працює спеціалістом відділу земельних відносин, архітектури та містобудування Деснянської селищної ради Козелецького району Чернігівської області та з обвинуваченим перебуває в робочих стосунках. Відділ, в якому він працює, здійснює прийом громадян, роз`яснення щодо земельних питань, прийняття заяв, підготовку проєктів рішень на засідання селищної ради. Щодо подачі заяв стосовно надання земельних ділянок свідок пояснив, що громадяни пишуть заяву, яка передається на реєстрацію до загального відділу Деснянської селищної ради, після чого заява передається на резолюцію голови ради, після накладення резолюції головою - заява знову повертається до їхнього відділу і готується проєкт рішення, який виноситься на засідання земельної комісії, яка складається з п`яти чоловік - депутатів ради, і яка рекомендує сесії надати чи відмовити в наданні земельної ділянки. ОСОБА_1 до комісії не входить. Стосовно подачі ОСОБА_2 заяви про надання йому земельної ділянки свідок повідомив, що в грудні 2018 року - січні 2019 року, точної дати він не пам`ятає, до них звернувся чоловік років 30-ти та повідомив, що бажає написати заяву про надання йому земельної ділянки для садівництва - 12 соток. Вони надали йому заяву, допомогли її заповнити, він надав необхідні документи, вони підготували проєкт на комісію, комісія винесла позитивне рішення. Потім проєкт був розміщений на сайті ради, а потім відбулася сесія і було прийнято рішення про надання земельної ділянки. Після сесії ради згаданий чоловік звернувся для отримання рішення. Секретар селищної ради підписала витяг з рішення і йому він був наданий в загальному відділі. ОСОБА_1 з приводу виділення земельної ділянки будь-яких вказівок не надавав, разом ОСОБА_2 та ОСОБА_1 свідок не бачив. На заяві ОСОБА_2 будь-яких резолюцій, окрім загальних, не було.

Свідок ОСОБА_17 повідомила, що вона працює головним спеціалістом відділу земельних відносин, архітектури, містобудування Деснянської селищної ради. Щодо подачі заяв стосовно надання земельних ділянок свідок пояснила, що громадяни пишуть заяву, яка передається на реєстрацію до загального відділу Деснянської селищної ради та повертається до згаданого відділу з резолюцією голови ради і скеровується на розгляд профільної комісії. Їхнім відділом готуються питання, які виносяться на розгляд комісії. На засіданні комісії начальник відділу зачитує кожне питання, якщо комісія погоджує - готується проєкт по пропозиції комісії, а потім цей проєкт виноситься на сесію. ОСОБА_1 в роботу комісії не втручається. ОСОБА_2 вона пам`ятає, він взимку, наприкінці 2018 року, можливо і січні 2019 року, звернувся у відділ і йому було надано бланк заяви для заповнення, з якого після заповнення він попросив зробити копію. Така копія йому була надана. У відділі на той час була присутня вона, ОСОБА_16 та ОСОБА_6 . Потім заява була віддана в роботу. ОСОБА_1 з приводу заяви ОСОБА_2 не звертався. До заяви ОСОБА_2 вето голови не було застосоване. Чи накладав коли-небудь ОСОБА_1 вето свідок не пам`ятає.

Свідок ОСОБА_18 повідомила суду, що в 2018-2019 роках вона була депутатом Деснянської селищної ради (від старостинського Косачівського округу). До складу земельної комісії вона не входить. На сесії ради рішення приймається більшістю голосів. ОСОБА_1 до неї не звертався з питаннями щодо прийняття якихось рішень стосовно заяви ОСОБА_2 . В той час, коли вирішувалося питання про надання земельних ділянок, зокрема і ОСОБА_2 , сесію вів секретар ради. Виникло питання чому особа звернулася за виділенням земельної ділянки саме до Деснянської селищної ради, на що їй повідомили, що він АТО-вець і просить надати ділянку для садівництва. Для садівництва вони в основному і надають ділянки АТО-вцям. Документів стосовно того, що ОСОБА_2 . АТО-вець вона не бачила, проте довіряє комісії і цю інформацію ніколи не перевіряє. ОСОБА_1 до неї не звертався з питаннями щодо прийняття якихось рішень стосовно ОСОБА_2 . За її даними, ОСОБА_1 щодо прийняття рішення по заяві ОСОБА_2 ні на кого не впливав.

Свідок ОСОБА_19 повідомила суду, що вона є депутатом Деснянської селищної ради та членом земельної комісії. Земельна комісія збирається перед сесією і розглядає, в тому числі, заяви, які надходять від громадян на ім`я голови. Протокол засідання комісії та проєкт рішення подаються на сесію. Земельна комісія прийняла позитивне рішення за заявою ОСОБА_2 щодо виділення йому земельної ділянки без втручання ОСОБА_1 . Головою комісії на той час був ОСОБА_20 . Свідок не пам`ятає, щоб ОСОБА_1 коли-небудь застосовував вето до рішень, прийнятих на сесії.

Свідок ОСОБА_20 повідомила суду, що вона є депутатом Деснянської селищної ради з 2016 року. До земельної комісії вона не входить, як і не входить до неї ОСОБА_1 . Проєкти рішень на сесію по земельним питанням готує земельна комісія. Факти впливу селищного голови на депутатів селищної ради їй не відомі. При прийнятті рішення щодо ОСОБА_2 ОСОБА_1 також ні на кого не впливав. За час її депутатства ОСОБА_1 вето на рішення, прийняті на сесії, не накладав. Земельні ділянки для садівництва громадянам, які не проживають на території ради, надавалися і раніше.

Свідок ОСОБА_21 повідомила суду, що вона є депутатом Деснянської селищної ради з 2015 року, не є підлеглою ОСОБА_1 і не входить до земельної комісії. На сесії земельні ділянки виділяються всім незалежно від статусу. ОСОБА_2 вона не знає, ОСОБА_1 не звертався до неї, щоб виділити ОСОБА_2 чи будь-кому іншому земельну ділянку.

Свідок ОСОБА_22 дала суду показання, що вона є депутатом Деснянської селищної ради з 2015 року і з ОСОБА_1 перебуває в ділових стосунках. До земельної комісії свідок не входить. Заяву громадян про надання земельної ділянки відпрацьовує комісія і потім виносить питання на розгляд сесії. ОСОБА_1 не входить до складу земельної комісії. ОСОБА_1 ніколи не звертався до неї щодо вирішення земельних питань. На сесії при прийнятті рішення по заяві ОСОБА_2 вона голосувала позитивно без будь-якого впливу чи прохань. Чи застосовував ОСОБА_1 коли-небудь вето, вона не пам`ятає. Якщо людина є громадянином України, цього достатньо, щоб надати їй земельну ділянку. Якщо є сумніви щодо виділення земельної ділянки - про це повідомляються начальник земельного відділу або земельна комісія.

Свідок ОСОБА_23 дала суду показання, що вона є депутатом Деснянської селищної ради з 2015 року і з ОСОБА_1 перебуває в ділових стосунках. До земельної комісії свідок не входить. Питання щодо надання громадянину земельної ділянки спочатку розглядає земельна комісія, потім на сесію ради приходить спеціаліст з земельних питань, в якого вони дізнаються, яку земельну ділянку хочуть отримати та хто хоче. Спочатку ці питання розглядає комісія і якщо питань немає - сесія голосує. За час її роботи ОСОБА_1 до неї з погрозами чи проханнями не звертався. При прийнятті рішення щодо виділення земельної ділянки не має значення чи є людина членом територіальної громади.

Свідок ОСОБА_24 дала суду показання, що вона є депутатом Деснянської селищної ради з 2015 року. Членом земельної комісії вона не є, ОСОБА_2 ніколи не бачила. Питання щодо виділення йому земельної ділянки спочатку було предметом розгляду на земельній комісії, а потім вже на сесії. Секретар селищної ради повідомила хто бажає отримати земельну ділянку і для яких потреб. ОСОБА_1 щодо прийняття рішення по ОСОБА_2 до неї не звертався.

Свідок ОСОБА_25 дала суду показання, що вона є депутатом Деснянської селищної ради з 2015 року і з ОСОБА_1 перебуває в робочих стосунках. Членом земельної комісії вона не є, як і не є ним ОСОБА_1 . Громадяни заяви про виділення їм земельної ділянки пишуть в земельному відділі, потім їх розглядає земельна комісія і вже згодом питання виноситься на сесію ради. Комісія на сесії дає інформацію стосовно громадян, які звернулися для виділення їм земельних ділянок. Сесія відмовляє в наданні земельної ділянки в тих випадках, коли ділянки накладаються або цією ділянкою вже хтось користується. ОСОБА_1 за прийняттям певного рішення до неї не звертався і їй невідомо, щоб звертався до інших осіб. ОСОБА_2 вона не знає і документів, які він надавав, не бачила.

Свідок ОСОБА_26 дав суду показання, що він є депутатом Деснянської селищної ради з 2015 року і з ОСОБА_1 перебуває в ділових стосунках. Він є членом земельної комісії. Заява ОСОБА_2 була розглянута в порядку черговості, його він навіть не запам`ятав. Земельний відділ опрацьовує заяву, а потім питання виноситься на комісію. ОСОБА_6 всі заяви розподіляє по певним категоріям і потім доповідає на засіданні комісії. Всі заяви спочатку потрапляють на земельну комісію і лише потім на сесію ради. Приблизно в 6% випадків комісія відмовляє в позитивному вирішенні питання, проте це трапляється тоді, коли є певні спірні питання або якісь порушення. Майже всі заяви рекомендуються до затвердження на сесії. ОСОБА_1 до нього як до члена комісії чи депутата ради не звертався. Він голосував за виділення земельної ділянки ОСОБА_2 , так як підстав для відмови не було.

Свідок ОСОБА_27 дала суду показання, що вона є депутатом Деснянської селищної ради з 2015 року і з ОСОБА_1 перебуває в робочих стосунках. ОСОБА_1 до неї не звертався стосовно виділення земельної ділянки ОСОБА_2 , як і не звертався по іншим питанням. 22 лютого 2019 року вона на сесії була, ОСОБА_2 не знає. Земельні ділянки вони надають кожному громадянину України, який до них звертається.

Аналізуючи показання свідків сторони захисту, суд вважає їх достовірними та такими, що узгоджуються між собою і не спростовані іншими доказами по справі. Всі свідки дали суду показання, що до них обвинувачений не звертався з приводу виділення земельної ділянки ОСОБА_2 . Такі ж показання надали і свідки обвинувачення - ОСОБА_3 та ОСОБА_7 .

Факт перебування ОСОБА_1 на посаді голови Деснянської об`єднаної територіальної громади Козелецького району Чернігівської області, на думку сторони обвинувачення, доводять:

- повідомлення голови Деснянської селищної виборчої комісії ОСОБА_28 , відповідно до якого ОСОБА_1 обраний на посаду Деснянського селищного голови /т. 2, а.с. 5-9/;

-рішення першої сесії сьомого скликання Деснянської селищної ради Козелецького району Чернігівської області «Про визнання повноважень Деснянського селищного голови об`єднаної територіальної громади» від 23 листопада 2015 року, згідно з яким визнано повноваження Деснянського селищного голови об`єднаної територіальної громади ОСОБА_1 /т. 2, а.с. 10, 12/;

-рішення першої сесії сьомого скликання Деснянської селищної ради Козелецького району Чернігівської області «Повідомлення Деснянської виборчої комісії про обрання голови та депутатів Деснянської селищної ради об`єднаної територіальної громади» від 23 листопада 2015 року, згідно з яким взято до відома повідомлення голови Деснянської виборчої комісії ОСОБА_29 про результати голосування та вважати обраним Деснянським селищним головою об`єднаної територіальної громади ОСОБА_1 /т. 2, а.с. 11/.

На переконання прокурора про те, що Деснянська територіальна громада (об`єднана) існує як така, свідчить проєкт Статуту вказаної громади /а.с. 206-249, т. 2/. Проте вказаний проєкт не може бути взятий судом до уваги, так як має статус проєкту, ні ким не затверджений та не зареєстрований, відповідно, є неналежним доказом.

Таким чином, вказані письмові докази доводять статус ОСОБА_1 як Деснянського селищного голови.

Згідно з висунутим обвинуваченням ОСОБА_1 , будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище - головою Деснянської об`єднаної територіальної громади Козелецького району Чернігівської області, допустив неправомірні дії, які охоплюють складом злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що твердження сторони обвинувачення стосовно того, що ОСОБА_1 є головою Деснянської об`єднаної територіальної громади Козелецького району Чернігівської області не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні. Наведена суперечність не була усунена прокурором в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.

Ч. 3 ст. 368 КК України передбачає відповідальність за вчинення діяння, передбаченого частиною першою або другою цієї статті, предметом якого була неправомірна вигода у великому розмірі або вчинене службовою особою, яка займає відповідальне становище, або за попередньою змовою групою осіб, або повторно, або поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.

Тобто, відповідальність за одержання неправомірної вигоди настає лише за умови, що службова особа одержала її за виконання чи невиконання таких дій, які вона могла або повинна була виконати з використанням наданої їй влади, покладених на неї організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків, або таких, які вона не уповноважена була вчинювати, але до вчинення яких іншими службовими особами могла вжити заходів завдяки своєму службовому становищу.

Обсяг повноважень ОСОБА_1 як Деснянського селищного голови визначений Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування», Регламентом селищної ради, затвердженим рішенням ІІ сесії селищної ради VІІ скликання від 24 грудня 2015 року /а.с. 188-205, т. 2, а.с. 232-241, т. 3/. Системний аналіз наведених актів дає підстави суду дійти висновку, що ОСОБА_1 , як Деснянський селищний голова, не повноважний приймати рішення щодо виділення певній особі, в тому числі ОСОБА_2 , земельних ділянок. Повноваження щодо прийняття таких рішень має виключно сесія ради. Суду також не надано доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 вживав заходи для отримання ОСОБА_2 земельної ділянки завдяки своєму службовому становищу. Натомість, свідки сторони захисту, допитані в судовому засіданні, як і деякі свідки обвинувачення, повідомили суду, що відносно них, як депутатів ради, з метою схиляння до прийняття відповідного рішення, ОСОБА_1 жодних дій не вчиняв.

Оцінюючи надані стороною обвинувачення письмові докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність з точки зору достатності, суд дійшов таких висновків.

Прокурором військової прокуратури Деснянського гарнізону ОСОБА_13 08 лютого 2019 року винесено постанову про проведення контролю за вчиненням злочину у формі імітування обстановки злочину з метою виявлення, фіксації та припинення протиправних дій посадової особи органу місцевого самоврядування в Чернігівській області, пов`язаної з вимаганням та отриманням неправомірної вигоди, який доручено працівникам відділу УЗЕ в Чернігівській області ДЗЕ НП України та встановлено строк проведення негласної слідчої (розшукової) дії з 08 лютого 2019 року по 08 квітня 2019 року /а.с. 34-35, т. 3/. На підставі вказаної постанови 08 лютого 2019 року винесено доручення на ім`я начальника УЗЕ в Чернігівській області ДЗЕ Національної поліції України про проведення негласних (слідчих) розшукових дій у порядку ст. 36, 41 КПК України /а.с. 36, т. 3/.

Старший оперуповноважений УЗЕ в Чернігівській області ОСОБА_30 26 лютого 2019 року за участі понятих провів огляд речей (грошових коштів) з виготовленням їх копій в сумі 1 000.00 доларів США, наданих свідком ОСОБА_2 /номери та серії: КВ 80424550 Q ; КК 44242120 С; КG 66743618 А; КВ 76244018 І; КВ 73965983 М; КВ 42754852 F; КВ 30842482 G; НВ 35187549 В; КВ 24810589 R; HB 24848772 L/, про що складено відповідний протокол /а.с. 222-225, т. 1/.

26 лютого 2019 року за участі понятих старшим оперуповноваженим УЗЕ в Чернігівській області ОСОБА_30 здійснено помічення 10-ти грошових купюр номінальною вартістю по 100 доларів США кожна, які мають наступні серії та номери: КВ 80424550 Q; КК 44242120 С; КG 66743618 А; КВ 76244018 І; КВ 73965983 М; КВ 42754852 F; КВ 30842482 G; НВ 35187549 В; КВ 24810589 R; HB 24848772 L. Купюри помічені з обох боків спеціальним барвником «Промінь-1», який світиться жовто-зеленим кольором в ультрафіолетовому випромінюванні, про що складено відповідний протокол /а.с. 226, т. 1/.

Того ж 26 лютого 2019 року за участі понятих старшим оперуповноваженим УЗЕ в Чернігівській області ОСОБА_30 вручено заздалегідь оглянуті та помічені грошові кошти свідку ОСОБА_2 , про що складено відповідний протокол /а.с. 227, т. 1/.

За результатами контролю за вчиненням злочину 26 лютого 2019 року було проведено ряд заходів, зокрема, освідування ОСОБА_1 у присутності двох понятих /а.с. 229-231, т. 1/. Освідування обвинуваченого 26 лютого 2019 року проводилося як підозрюваної особи, що вбачається з постанови заступника військового прокурора Деснянського гарнізону ОСОБА_32 про проведення освідування від 26 лютого 2019 року, якою співробітникам УЗЕ в Чернігівській області доручено провести освідування підозрюваного ОСОБА_1 /а.с. 228, т. 1/. Вказане освідування проводилося в присутності двох понятих і з протоколу освідування вбачається, що на правій та лівій руці ОСОБА_1 маються сліди світіння.

Також за результатами контролю за вчиненням злочину 26 лютого 2019 року було проведено в присутності двох понятих огляд місця події за участі ОСОБА_1 . Огляд місця події проводився в період часу з 19 год. 45 хв. до 21 год. 05 хв. /а.с. 32-45, т. 2/. Вказана слідча дія зафіксована на відеоносії. Огляд проводився в м. Остер Козелецького району по вул. Б. Хмельницького, 54 на автомобільній стоянці поруч з супермаркетом «Сільпо». Як вбачається з протоколу огляду місця події, ОСОБА_1 запропоновано надати для огляду легковий автомобіль марки «Renault Kangoo», на що ОСОБА_1 погодився та самостійно відкрив двері. Під час огляду у бардачку автомобіля перед переднім пасажирським сидінням виявлено грошові кошти: 10 купюр номіналом 100 доларів США, всього 1 000 доларів США, які в подальшому були вилучені. Вказаний огляд був узаконений 28 лютого 2019 року слідчим суддею Козелецького районного суду Чернігівської області /а.с. 108-110, т. 2/.

Вказані обставини були також підтверджені допитаними в судовому засіданні як свідками ОСОБА_5 та ОСОБА_4 (які на час проведення вказаної слідчої дії мали статус понятих).

28 лютого 2019 року у службовому кабінеті № 7 військової прокуратури Деснянського гарнізону було здійснено огляд грошових коштів, які вилучені в ході отримання ОСОБА_1 неправомірної вигоди /а.с. 59-78, т. 2/ та в подальшому визнані речовими доказами /а.с. 79-82, т. 2/. Вказані грошові кошти були оглянуті в судовому засіданні як речові докази.

26 лютого 2019 року прокурором військової прокуратури Деснянського гарнізону ОСОБА_13 складено протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину - ОСОБА_1 . З вказаного протоколу вбачається, що затримання особи відбулося 26 лютого 2019 року о 18 год. 40 хв. /а.с. 117-119, т. 2/. Проте вказане спростовується відеоносієм, на якому зафіксовано проведення освідування особи і з якого вбачається, що о 18 год. 20 хв. ОСОБА_1 вже був фактично затриманим в розумінні ст. 209 КПК України і перебував під контролем працівників правоохоронного органу. Так, згідно зі ст. 209 КПК України особа є затриманою з моменту, коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд із уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою.

В момент затримання розпочинають спливати строки, визначені у КПК України та настають юридичні наслідки, пов`язані із затриманням, в тому числі затримана особа набуває статусу підозрюваного з правами, передбаченими ст. 42 КПК України.

Як установлено судом, ОСОБА_1 було затримано відразу після спілкування з ОСОБА_2 , вказане відображено на відеозаписі. При цьому, обвинувачений змушений був тривалий час з 18 год. 20 хв. перебувати поряд з уповноваженим особами, які згідно з відеозаписом не давали можливість вільно пересуватись обвинуваченому, тобто він був змушений залишатись поряд з уповноваженими особами.

У цьому випадку неможливо стверджувати про добровільну участь обвинуваченого у слідчих діях, що відбувались на території міста Остер Козелецького району Чернігівської області по вул. Б. Хмельницького з наданням на це добровільної згоди, в тому числі на огляд автомобіля, оскільки, в розумінні положень ст. 209 КПК України, ОСОБА_1 був фактично затриманий за підозрою в отриманні неправомірної вигоди, пов`язаної з вимаганням.

Це зобов`язувало прокурора з самого початку фактичного затримання повідомити ОСОБА_1 про його процесуальні права затриманої особи, передбачені ч. 4 ст. 208 КПК України, в тому числі право залучити в будь-який момент захисника (ч. 1 ст. 48 цього ж Кодексу) та забезпечити його участь, на вимогу ОСОБА_1 , у проведенні подальших процесуальних дій, або ж прийняти відмову від захисника, про що скласти відповідний протокол. Таких вимог процесуального закону дотримано не було, зокрема до суду не надано доказів роз`яснення ОСОБА_1 його прав як підозрюваній особі з моменту його фактичного затримання.

Обставини, зафіксовані на відеозаписі, вказують на те, що було проведено не огляд «місця події», а мало місце відкрите фіксування завершальної стадії контролю за вчиненням злочину, відповідно до ч. 4 ст. 271 КПК України з фактичним затриманням ОСОБА_1 та вилученням грошей, які знаходились в його автомобілі.

За результатами контролю за вчиненням злочину старшим оперуповноваженим в ОВС відділу УЗЕ в Чернігівській області було складено протокол від 06 березня 2019 року /а.с. 64-66, т. 3/, гриф секретності з якого знято 15 березня 2019 року, в якому викладено обставини вручення ОСОБА_2 для передачі ОСОБА_1 1 000.00 доларів США в якості неправомірної вигоди, факт передачі неправомірної вигоди ОСОБА_1 в сумі 1 000.00 доларів США в м. Остер Козелецького району Чернігівської області, після чого ОСОБА_1 був затриманий співробітниками правоохоронного органу.

Згідно з ч. 4 ст. 271 КПК України про результати контролю за вчиненням злочину складається протокол, до якого додаються речі і документи, отримані під час проведення цієї негласної слідчої (розшукової) дії. Якщо контроль за вчиненням злочину закінчується відкритим фіксуванням, про це складається протокол у присутності такої особи.

Як вбачається з матеріалів провадження, в ході проведення контролю за вчиненням злочину, біля магазину «Сільпо», що за адресою: с. Остер, вул. Богдана Хмельницького, о 18 год. 18 хв. ОСОБА_2 , перерахувавши кошти, за командою ОСОБА_1 «сюда ложи» поклав до бардачка автомобіля Рено «Кенгу» грошові кошти в сумі 1 000 дол. США. Подальше фіксування події відбувалось відкритим способом. Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, в подальшому обвинувачений був затриманий на підставі ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні злочину. Таким чином, в даному випадку контроль за вчиненням злочину фактично закінчився відкритим фіксуванням. Однак всупереч вимогам ч. 4 ст. 271 КПК України протокол про результати контролю за вчиненням злочину від 06 березня 2019 року не складався у присутності ОСОБА_1 , а складався в м. Чернігові через 9 днів після проведення негласної слідчої дії.

Частина 4 ст. 271 КПК України встановлює імперативну вимогу до осіб, які здійснюють досудове розслідування, де законодавець не встановлює будь-яких винятків. Те, що протокол про результати контролю за вчиненням злочину від 06 березня 2019 року містив гриф «таємно» (який був знятий лише 15 березня 2019 року), що унеможливило б його складання 26 лютого 2019 року у присутності ОСОБА_1 , у якого відсутній допуск до державної таємниці, а крім того становить розголошення уповноваженою особою у такий спосіб відомостей, які містять державну таємницю, - не містять підстав для визнання вказаного протоколу допустимим доказом в цьому кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 1, 6 ст. 246 КПК України негласні слідчі (розшукові) дії - це різновид слідчих (розшукових) дій, відомості про факт та методи проведення яких не підлягають розголошенню, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. За рішенням слідчого чи прокурора до проведення негласних слідчих (розшукових) дій можуть залучатися також інші особи. Згідно з ч. 1 ст. 275 КПК України під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій слідчий має право використовувати інформацію, отриману внаслідок конфіденційного співробітництва з іншими особами, або залучати цих осіб до проведення негласних слідчих (розшукових) дій у випадках, передбачених цим Кодексом.

ОСОБА_2 була написана заява про відсутність заперечень проти залучення до проведення негласний слідчих (розшукових) дій конфіденційного співробітництва у кримінальному провадженні /а.с. 221, т. 1/. Відповідно до ст.ст. 246, 271 КПК України контроль за вчиненням злочину є окремим різновидом негласних слідчих (розшукових) дій. У контексті ч. 6 ст. 246 КПК ОСОБА_2 є іншою особою, яка тільки за рішенням слідчого чи прокурора може залучатися до проведення НСРД. В матеріалах кримінального провадження відсутнє процесуальне рішення слідчого чи прокурора про залучення ОСОБА_2 (який є заявником та свідком) до проведення негласної слідчої (розшукової) дії, яка здійснювалась на підставі постанови прокурора від 08 лютого 2019 року.

Згідно зі ст. 1 КПК України порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.

Порядок, встановлений КПК (процесуальний порядок, форма, процедура) - це певна послідовність (кроки) прийняття кримінальних процесуальних рішень і здійснення кримінальних процесуальних дій.

Відповідно ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню (ч. 1 ст. 84 КПК України).

Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення (ст. 86 КПК України).

Відповідно ч. 1 ст. 87 КПК України, недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана ВРУ, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, а згідно ч. 2 цієї статті суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, п. 1) здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду з порушенням його суттєвих умов.

Таким чином, допустимість доказу визначається виходячи, насамперед, із обставин його отримання і залучення до кримінального провадження, а умовами допустимості доказів є: одержання фактичних даних із належного джерела, належним суб`єктом, в належному процесуальному порядку; належне оформлення (фіксування) джерела фактичних даних.

Сукупність досліджених в суді вищезазначених фактичних даних дає підстави для висновку про порушення прав обвинуваченого на захист при його фактичному затриманні, яке відбулось з грубим порушення вимог статті 208 КПК України, без оголошення його прав як затриманої особи, що призвело до порушення прав обвинуваченого, у тому числі на захист.

Конституційний Суд України у Рішенні від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 констатував, що положення ч. 1 ст. 59 Конституції України треба розуміти як гарантовану державою можливість будь-якій особі вільно, без неправомірних обмежень отримувати допомогу з юридичних питань в обсязі й формах, як вона того потребує. Навіть якщо це право не передбачене законами України чи іншими правовими актами, особа не може бути обмежена в його реалізації.

Отже, слід виходити з того, що особа, стосовно якої розпочато досудове розслідування, навіть без повідомлення про підозру має право на захист, яке може бути реалізоване шляхом дотримання прав підозрюваного, визначених у ст. 42 КПК України.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що такими діями працівників правоохоронних органів у цьому кримінальному провадженні порушено засади законності, визначені ст. 9 КПК України.

Внаслідок викладених порушень кримінально-процесуального закону була порушена форма кримінального процесу як основна гарантії принципу законності. Докази, отримані в кримінальному провадженні з порушенням встановленого порядку, призводять до їх несправедливості в цілому, незалежно від доказової сили таких доказів і від того, чи мало їх використання вирішальне значення для засудження обвинуваченого судом.

З огляду на викладене, протокол освідування ОСОБА_1 від 26 лютого 2019 року /а.с. 229-231, т. 1/ із записом на відеоносії, протокол огляду місця події від 26 лютого 2019 року /а.с. 32-45, т. 2/ із записом на відеоносії, протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 06 березня 2019 року /а.с. 231, т. 2/ на підставі ст.ст. 86, 87 КПК України є недопустимими, оскільки отримані з істотним порушенням прав та свобод ОСОБА_1 та порядку отримання цих доказів.

У рішенні «Гефген проти Німеччини» від 30 червня 2008 року для описання доказів, отриманих із порушенням встановленого порядку, Європейський суд з прав людини сформував доктрину «плодів отруєного дерева», відповідно до якої якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані за його допомогою, будуть такими ж.

Таким чином, допустимі самі по собі докази, отримані за допомогою відомостей, джерелом яких є недопустимі докази, стають недопустимими.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про недопустимість доказів, отриманих у результаті огляду місця події від 26 лютого 2019 року: грошових коштів в сумі 1000 доларів США за наступними номерами та серіями КВ 80424550 Q; КК 44242120 С; КG 66743618 А; КВ 76244018 І; КВ 73965983 М; КВ 42754852 F; КВ 30842482 G; НВ 35187549 В; КВ 24810589 R; HB 24848772 L.

Під час досудового розслідування було проведено ряд негласних слідчих (розшукових) дій. Підставою для проведення таких дій були ухвали Чернігівського апеляційного суду від 08 лютого 2019 року /а.с. 38-55, т. 3/, гриф «таємно» з яких знято 19 березня 2019 року. Такою підставою були також клопотання про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій та доручення про проведення негласних слідчих (розшукових) дій /а.с. 6-33, 36, т. 3/, клопотання про призначення комплексної експертизи, ухвала слідчого судді Козелецького районного суду Чернігівської області від 01 березня 2019 року, клопотання про надання дозволу експертам на повне або часткове знищення обєкта експертизи або зміну його властивостей, ухвала слідчого судді Козелецького районного суду Чернігівської області від 14 березня 2019 року, клопотання про призначення судової експертизи відео-, звукозапису, ухвала слідчого судді Козелецького районного суду Чернігівської області від 26 березня 2019 року /а.с. 78-85, 88-94, 117-128 т. 3/. Вказані процесуальні документи не є самостійними доказами, проте були підставою для здійснення певних дій. Аналізуючи надані суду результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій, суд дійшов наступних висновків.

Карта пам`яті MSD 16 Gb № 1694т, карта пам`яті MSD 16 Gb № 1743т; протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо-, відеоконтроль особи стосовно ОСОБА_1 від 06 березня 2019 року /а.с. 57-59, т. 3/, оптичний носій DVD+R 4.7 Gb № 1690т, протоколи огляду відеоносія інформації від 16 квітня 2019 року /а.с. 174-176, т. 3/ свідчать про те, що ОСОБА_1 велися певні розмови, проте з їх змісту неможливо встановити, що обвинувачений вимагав у ОСОБА_2 певні грошові кошти чи отримав їх за вчинення певних дій на користь ОСОБА_2 , використовуючи службове становище. Тобто, вказані докази не підтверджують обставини, за яких був вчинений інкримінований обвинуваченому злочин.

Карта пам`яті MSD 16 Gb № 1754т, карта пам`яті MSD 8 Gb № 1755т; протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо-, відеоконтроль особи стосовно ОСОБА_2 від 06 березня 2019 року /а.с. 57-59, т. 3/, протоколи огляду відеоносія інформації /а.с. 68-71, т. 3/, дані, викладені в протоколі огляду речей від 04 березня 2019 року, відповідно до якого на номер обвинуваченого абонентом НОМЕР_3 здійснено 8 вхідних дзвінків і на вказаний номер - 4 вихідних дзвінка /а.с. 90-99, т. 2/ не є достатніми для доведення вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину за обставин, викладених в обвинувальному акті.

Протокол про зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 11 квітня 2019 року, складений старшим оперуповноваженим в ОВС УЗЕ в Чернігівській області ДЗЕ НПУ ОСОБА_31 /а.с. 171-173, т. 3/, є недопустимим доказом, оскільки вказана дія була вчинена поза межами строків, визначених прокурором військової прокуратури Деснянського гарнізону ОСОБА_13 в постанові про проведення контролю за вчиненням злочину - до 08 квітня 2019 року. Доказів того, що вказаний строк був продовжений, суду не надано.

Рапорти старшого оперуповноваженого відділу УЗЕ в Чернігівській області ДЗЕ НП України майора поліції ОСОБА_30, старшого оперуповноваженого в ОВС УЗЕ в Чернігівській області майора поліції ОСОБА_31 , відповідно до яких в ході проведення оперативно-розшукових заходів стало відомо, що голова Деснянської об`єднаної територіальної громади ОСОБА_1 вимагає неправомірну вигоду з представника ТОВ «Антоніна Плюсс» - ОСОБА_2 в сумі 1 000 доларів США за сприяння у виділенні земельної ділянки /а.с. 211-212, т. 1/; протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 31 січня 2019 року, відповідно до якого від ОСОБА_2 прийнято заяву, що голова Деснянської об`єднаної територіальної громади ОСОБА_1 вимагає в нього неправомірну вигоду в сумі 1 000 доларів США за сприяння у виділенні земельної ділянки, пояснення ОСОБА_2 /а.с. 213-216/, довіреність на імя ОСОБА_2 /а.с. 217, т. 1/ не є прямими доказами обставин, які складають об`єктивну сторону інкримінованого кримінального правопорушення, що підлягають доказуванню та самі по собі не можуть бути достатніми для доведення висунутого ОСОБА_1 обвинувачення.

Заява ОСОБА_2 на імя ОСОБА_1 як селищного голови про виділення земельної ділянки орієнтовною площею 0,12 га, яка розташована в с. Морівськ для індивідуального садівництва, подана 29 січня 2019 року з додатками /а.с. 218, т. 1, а.с. 181-185, т. 2, а.с. 209-210, т. 3/, рішення двадцять восьмої сесії сьомого скликання Деснянської селищної ради «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для індивідуального садівництва ОСОБА_2 » від 22 лютого 2019 року /а.с. 111-112, т. 2, а.с. 180, т. 2, а.с. 211, т. 3/, протокол огляду від 26 березня 2019 року, відповідно до якого було оглянуто вказане вище рішення /а.с. 113-114, т. 2/, копія додатку до рішення 28 сесії 7 скликання від 22 лютого 2019 року /а.с. 212, т. 3/, протокол засідання Деснянської селищної ради від 22 лютого 2019 року /а.с. 213, т. 3/ свідчить виключно про відносини, які склалися між ОСОБА_2 і органом місцевого самоврядування, пов`язані з виділенням ОСОБА_2 земельної ділянки і самі по собі не можуть бути достатніми доказами на підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Щодо висновків експертів, суд зазначає наступне.

Відповідно до висновку експерта від 19 березня 2019 року № 168 (х) /з доданою фототаблицею/ за результатами експертизи матеріалів, речовин та виробів, проведеної в кримінальному провадженні № 42019270300000012: на наданих на експертизу грошових купюрах номіналом сто доларів США кожна з наступними серіями та номерами купюр: КВ 80424550 Q; КК 44242120 С; КG 66743618 А; КВ 76244018 І; КВ 73965983 М; КВ 42754852 F; КВ 30842482 G; НВ 35187549 В; КВ 24810589 R; HB 24848772 L виявлено нашарування люмінесцентної спеціальної хімічної речовини (люмінофору) з зелено-жовтим кольором люмінування. На наданих на експертизу, згідно ухвали слідчого судді про призначення експертизи, фрагментах марлевої тканини зі змивами з лівої та правої рук гр. ОСОБА_1 , слідів люмінесцентних спеціальних хімічних речовин (люмінофорів) у межах чутливості використаних методів не виявлено. Нашарування люмінесцентної спеціальної хімічної речовини (люмінофору) з зелено-жовтим кольором люмінування з зелено-жовтим кольором люмінування, виявлене на грошових купюрах, за сукупністю фізико-хімічних властивостей має спеціальну родову належність з речовиною з контрольного зразку /а.с. 97-108, т. 3/. Зазначений висновок підтверджує, що на грошових коштах, які були вилучені у ОСОБА_1 мається нашарування люмінесцентної спеціальної хімічної речовини (люмінофору), яке має спеціальну родову належність з речовиною з контрольного зразку. Проте вказаний висновок експерта є недопустимим доказом за принципом «плодів отруєного дерева», оскільки експертиза проводилася щодо об`єктів - грошових коштів, які судом визнані недопустимим доказом з огляду на допущені порушення прав обвинуваченого під час їх вилучення.

Відповідно до висновку експерта від 21 березня 2019 року № 237 за результатами судової технічної експертизи документів, проведеної у кримінальному провадженні № 42019270300000012: Надані на дослідження 10 банкнот номіналом по 100 доларів США серія та номер яких: КВ 80424550 Q; КК 44242120 С; КG 66743618 А; КВ 76244018 І; КВ 73965983 М; КВ 42754852 F; КВ 30842482 G; НВ 35187549 В; КВ 24810589 R; HB 24848772 L, відповідають за способами друку та спеціальними елементами захисту грошовим банкнотам аналогічного номіналу, які знаходяться в офіційному обігу країн виробника - Федеральної Резервної Системи США (а.с. 109-116, т. 3). Вказаний висновок не містить в собі доказової бази і містить лише інформацію про належність грошових коштів до Резервної Системи США.

Відповідно до висновку експерта від 10 квітня 2019 року № 8-69/19 з доданою ілюстративною таблицею /а.с. 134-145, т. 3/ за результатами судової експертизи відео-, звукозапису, проведеної в кримінальному провадженні № 42019270300000012:

1. Відеофонограми на картці пам`яті відеокамери Місrо SD 1828SХ2438А, на якій в папці «110XDPHH» знаходься 4 (чотири) відеофайли формату «МР4»:

«S1100001», розміром 1,06 ГБ та тривалістю «00:22:00»;

«S1100002», розміром 208 МБ та тривалістю «00:04:49»;

«S1100003», розміром 1,23 ГБ та тривалістю «00:22:00»;

«S1100004», розміром 346 МБ та тривалістю «00:06:00», не змонтовані.

2. Відеофонограми на картках пам`яті відеокамери:

- МSD8GB інв. № 1755 ММСТRO8G3АСНММ, три відеофайли;

- М8016GB інв. №1743 1846В384811, один відеофайл;

- MSD16 GB інв. № 1754 Е653958891, сім відео файлів, ймовірно не змонтовані.

Запитання «Чи змонтовані фонограми (відеофонограми) на картці пам`яті відеокамери MSD16GB інв. № 1694 97175-Е04.А00LF, один відеофайл: 1, розміром 1,36 ГБ та тривалістю «00:31:23», не вирішувалось, оскільки на карті пам`яті типу МісroSDHC, марки Kingston, об`ємом: 16 GB із наявним номером на корпусі: «97175-Е04.А00LF» відеофайлів (будь-яких файлів) не виявлено.

3. Голос та мовлення, зафіксовані у відеофонограмах:

- на карті пам`яті відеокамери Місrо SD 1828SХ2438А, на якій в папці «110XDPHH» знаходься 2 (два) відеофайли формату «.МР4», а саме: файл «S1100003», розміром 1,23 ГБ та тривалістю «00:22:00» та файл «S1100004», розміром 346 МБ та тривалістю «00:06:00»;

- на карті пам`яті відеокамери МSD16GB інв. № 1743 1846В384811, один відеофайл: «дата: 19.02.2019, час початку: 14:34:12, час закінчення: 14:43:04, тривалість: 00:08:52, тип: відео + звук, розмір: 335 469 568», належить громадянину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Встановити чи належить голос та мовлення, зафіксовані у відеофонограмах:

- на карті пам`яті відеокамери Міcro SD 1828SХ2438А, на якій в папці «110XDPHH» знаходься 2 (два) відеофайли формату «МР4»;

- на картах пам`яті відеокамери;

- MSD8GB інв. № 1755 MMCTRO8G3ACHMM, три відео файли;

- MSD16 GB інв. № 1754 Е653958891, сім відео файлів, громадянину ОСОБА_1 не видалось можливим, оскільки фономасиви фігурантів є непридатними.

Запитання «Чи належить голос та мовлення, зафіксовані у відеофонограмі на карті пам`яті відеокамери MSD16 GB інв. № 1694 97175-Е04.А00LF, один відео файл: один відеофайл: 1, розміром 1,36 ГБ та тривалістю «00:31:23», громадянину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ?», не вирішувалось, оскільки на карті пам`яті типу МісroSDHC, марки Kingston, об`ємом: 16 GB із наявним номером на корпусі: «97175-Е04.А00LF» відеофайлів (будь-яких файлів) не виявлено.

Вказаний висновок підтверджує, що на певних носіях інформації дійсно голос ОСОБА_1 , проте вказаний висновок судом оцінюється в сукупності з тими розмовами, які зафіксовані на відео носіях та з яких не вбачається, що ОСОБА_1 вимагав чи отримав неправомірну вигоду за виділення ОСОБА_2 земельної ділянки.

Надані стороною захисту документи /а.с. 196-205, 249 т. 3, а.с. 1-5, 20-24, 37-81, 124-125, т. 4/, характеризуючі дані на ОСОБА_1 /а.с. 7-16, т. 4/ не підтверджують і не спростовують обставини, за яких був вчинений інкримінований обвинуваченому злочин, тому не беруться судом до уваги.

Відповідно, визнавши недопустимими та неналежними зазначені вище докази, показання свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 неналежними та такими, що не містять прямих доказів винуватості обвинуваченого, а показання свідка ОСОБА_2 такими, що не є достатніми, суд дійшов висновку, що обвинувачення ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 368 КК України не можна визнати доведеним.

Згідно зі ст. 62 Конституції України, положень ст. 17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, тобто з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина або встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання таких доказів, а також на припущеннях. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності винності особи тлумачаться на її користь.

Згідно з ч. ч. 1, 2 та 6 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Відповідно до ч.1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, в тому числі, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення. Ч.1 ст. 92 КПК України передбачено, що обов`язок доказування цих обставин покладається на слідчого, прокурора.

Відповідно до ч.3 ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватись на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена за стандартом «поза розумним сумнівом». Тобто, дотримуючись засади змагальності, та виконуючи, свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме: винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

За таких обставин, суд відповідно до загальних засад кримінального судочинства, а саме: верховенства права, законності, рівності перед законом та судом, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін тощо, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання обов`язків, в тому числі і щодо збирання, подання та оцінки доказів, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, робить висновок, що за результатами даного судового розгляду вина ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України не доведена. Тому ОСОБА_1 необхідно виправдати за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України, оскільки не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.

Питання про речові докази підлягають вирішенню в порядку ст. 100 КПК України.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 174 КПК України суд вирішує питання про скасування арешту майна.

Цивільний позов в межах кримінального провадження не заявлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 100, 174, 369-371, 373, 374, 376 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_1 визнати невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, та виправдати за ч. 3 ст. 368 КК України на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України, оскільки не доведено, що злочин вчинений обвинуваченим.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишити у вигляді застави без змін.

Кошти, внесені як застава, після набрання вироком законної сили, повернути заставодавцю.

Речові докази по справі:

карта пам`яті відеокамери Kingston micro SD HC 8 GB 1631RC24946, на якій міститься відеоматеріал відеофіксації проведення освідування від 26 лютого 2019 року - залишити зберігати в матеріалах кримінального провадження;

карта пам`яті відеокамери Micro SD 1828SX2438A, на якій міститься відеоматеріал відео фіксації огляду місця події від 26 лютого 2019 року - залишити зберігати в матеріалах кримінального провадження;

грошові кошти у сумі 1000 (одна тисяча) доларів США, а саме: 10 (десять) купюр номінальною вартістю по 100 (сто) доларів США кожна, які мають наступні серії та номери: КВ 80424550 Q; КК 44242120 С; КG 66743618 А; КВ 76244018 І; КВ 73965983 М; КВ 42754852 F; КВ 30842482 G; НВ 35187549 В; КВ 24810589 R; HB 24848772 L, які передані на зберігання до філії Чернігівського обласного управління публічного АТ «Державний ощадний банк України» /м. Чернігів, проспект Миру, 19/ - повернути за належністю ОСОБА_2 після набрання вироком законної сили;

грошові кошти в сумі 3300 (три тисячі триста) гривень, 40 (сорок) доларів США, 10 (десять) євро та 10 (десять) польських злотих - передано на зберігання до філії Чернігівського обласного управління публічного АТ «Державний ощадний банк України» /м. Чернігів, проспект Миру, 19/ - повернути за належністю ОСОБА_1 після набрання вироком законної сили;

мобільний телефон чорного кольору «Huawei INE-LX1» з номером IMEI: НОМЕР_4 , який передано на відповідальне зберігання ОСОБА_1 , залишити останньому як законному власнику;

мобільний телефон «Samsung GE-1200» з номером IMEI: НОМЕР_5 , який передано на відповідальне зберігання ОСОБА_1 , залишити останньому як законному власнику;

рішення двадцять восьмої сесії сьомого скликання Деснянської селищної ради від 22 лютого 2019 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для індивідуального садівництва ОСОБА_2 , виконаного типографським способом на 1 арк., білого кольору, формату А4, яке виготовлено у 2 (двох) ідентичних екземплярах - залишити зберігати в матеріалах кримінального провадження;

картки пам`яті MSD8GB інв. № 1755 MMC TRO8G3ACH-MM; MSD16GB інв. № 1743 1846B384811; MSD16GB інв. № 1694 97175-E04.A00LF та MSD16GB інв. № 1754 E65395 8891, на яких міститься відеоматеріал відео фіксації контролю особи від 13 лютого 2019 року, 19 лютого 2019 року та 26 лютого 2019 року - залишити зберігати в матеріалах кримінального провадження;

DVD диск - VIDEX EXCELLENTI DVD+R 16 X 4.7 GB 120 MIN інв. № 1690, на якому міститься аудіо файли зняті з транспортних телекомунікаційних мереж від 26 лютого 2019 року - залишити зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Козелецького районного суду Чернігівської області від 01 березня 2019 року на:

грошові кошти у сумі 1 (одна) тисяча доларів США, а саме: 10 (десять) купюр номінальною вартістю по 100 (сто) доларів США кожна, які мають наступні серії та номери: КВ 80424550 Q; КК 44242120 С; КG 66743618 А; КВ 76244018 І; КВ 73965983 М; КВ 42754852 F; КВ 30842482 G; НВ 35187549 В; КВ 24810589 R; HB 24848772 L;

грошові кошти в сумі 3300 (три тисячі триста) гривень, 10 (десять) євро, 10 (десять) польських злотих, 40 (сорок) доларів США;

мобільний телефон «Samsung», з однією сім-картою оператора мобільного зв`язку ПрАТ «Київстар», мобільний телефон «Huawei» з двома сім-картами операторів мобільного зв`язку ПрАТ «Водафон України» та «lifecell».

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Козелецького районного суду Чернігівської області від 21 березня 2019 року на:

нерухоме майно, яке належать на праві приватної власності громадянину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_6 , НПП НОМЕР_7 , а саме: земельну ділянку площею 3,1501 га, реєстраційний номер: 862054171228, кадастровий номер: 7122882000:02:001:0306, розташованої за адресою: 19340, Україна, Черкаська область, Лисянський район, сільська рада Виноградська та

на рухоме майно, яке належать на праві приватної власності громадянину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_6 , НПП НОМЕР_7 , а саме: легковий автомобіль «Renault Kangoo», 2007 року випуску, жовтий, держаний номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова: НОМЕР_8 .

Вирок суду набирає законної сили після спливу строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Чернігівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Козелецький районний суд Чернігівської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.

Суддя О.А. Бузунко