Рішення № 93799503, 24.12.2020, Новокаховський міський суд Херсонської області

Справа № 661/129/20

Провадження № 2/661/322/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(додаткове)

24 грудня 2020 року

Новокаховський міський суд Херсонської області в складі :

головуючого судді Червоненка Д.В.

за участю секретаря судового засідання Петрової А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Нова Каховка Херсонської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Новокаховського міського нотаріального округу Сушко Т.В., приватний нотаріус Новокаховського міського нотаріального округу Іваніщенко С.І., Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» в особі Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк», про витребування майна із чужого незаконного володіння та визнання договору дарування та договору іпотеки недійсними

встановив:

Рішенням Новокаховського міського суду Херсонської області від 17.12.2020 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Новокаховського міського нотаріального округу Сушко Т.В., приватний нотаріус Новокаховського міського нотаріального округу Іваніщенко С.І., Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» в особі Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк», про витребування майна із чужого незаконного володіння та визнання договору дарування та договору іпотеки недійсними, задоволено.

Витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 1/2 частину двокімнатної квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 54,2 кв.м., житловою площею 29,7 кв.м. та повернуто її ОСОБА_1 .

Визнано недійсним договір дарування двокімнатної квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 54,2 кв.м., житловою площею 29,7 кв.м., який укладено ОСОБА_2 та ОСОБА_3 26.12.2017 року, посвідчений приватним нотаріусом Новокаховського міського нотаріального округу Сушко Т.В., зареєстрований в реєстрі за № 3295.

Визнано недійсним договір іпотеки від 29.01.2018 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Новокаховського міського нотаріального округу Іваніщенко С.І., реєстровий номер 252.

В судовому засіданні 17.12.2020 року ОСОБА_1 подала заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000 грн. та акт виконаних робіт.

24.12.2020 року від представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката Ільїної Т.А. надійшло клопотання про зменшення судових витрат на професійну правничу допомогу з посиланням не те, що до заяви не додано детальний опис виконаних адвокатом робіт, а зазначений адвокатом обсяг витраченого часу не відповідає фактичним обставинам справи.

Згідно ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд вважає за можливе розглянути вказану заяву у відсутність сторін, а відтак вони у судове не викликались.

Згідно положень ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Судом встановлено, що 25 лютого 2020 року між позивачем ОСОБА_1 та адвокатом Дмитрук С.С. укладено Договір про надання послуг адвоката, сторони домовились про те, що за надання правової допомоги а саме: консультації, узгодження правової позиції, участь у судових засіданнях розмір гонорару, який ОСОБА_1 має сплатити адвокату становить 2000,00 грн. за кожну слідчу дію або судове засідання, про які адвокат повідомлений не пізніше ніж за одну добу до їх проведення.

Відповідно до акту виконаних робіт від 17.12.2020 року, перелік правової допомоги згідно Договору про надання правової допомоги від 25.02.2020 року, адвокат Дмитрук С.С., який діяв в інтересах ОСОБА_1 брав участь у п`ять судових засіданнях у справі № 661/129/20, витрати часу становить 20 годин робочого часу із розрахунку 4 години за одне судове засідання, включаючи час, який необхідно для явки у судове засідання.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Так, у рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі «East/West Alliance Limited» проти України»», заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України). Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Враховуючи викладене, з урахуванням складності справи та обсягу виконаних адвокатом робіт у цій справі, суд вважає витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн. обґрунтованими, співмірними складності справи та виконаній адвокатом роботи, часу витраченому на її виконання, ціні позову та значенню справи для сторін, а відтак покладає їх на відповідачів у рівних частинах і не вбачає підстав для їх зменшення.

Керуючись ст. ст. 137, 141, 270 ЦПК України, суд

ухвалив:

Заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути у рівних частинах з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн. 00 коп., по 3333,33 грн. з кожного.

У задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката Ільїної Т.А. про зменшення судових витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Херсонського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Д. В. Червоненко