Рішення № 93798149, 23.12.2020, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/12029/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2020 року Рівненський міський суд

в особі судді – Ковальова І.М.

при секретарі – Соломон О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП,-

в с т а н о в и в:

В Рівненський міський суд з позовом до ОСОБА_2 , приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа вієнна іншуранс груп» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП звернулася ОСОБА_1 .

Ухвалою Рівненського міського суду від 23 грудня 2020 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа вієнна іншуранс груп» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП в частині позовних вимог до приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа вієнна іншуранс груп» про відшкодування моральної шкоди залишено без розгляду.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги до відповідача ОСОБА_2 повністю підтримав, просить суд їх задоволити з підстав, викладених у позовній заяві та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заподіяну матеріальну шкоду в розмірі 17276,11 грн., заподіяну моральну шкоду в розмірі 15000,00 грн., понесені судові витрати по справі, а саме сплачений судовий збір в розмірі 840,80 грн.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 заявлені позовні вимоги не визнала та просить суд відмовити у їх задоволенні.

Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи та подані сторонами письмові докази по справі, суд прийшов до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають до часткового задоволення виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 11 лютого 2018 року о 19 год. 32 хв. в м.Рівне на перехресті вул.Міцкевича – Соборна – Чорновола водій ОСОБА_2 керуючи автомобілем «Opel» д.н.з. НОМЕР_1 не виконав вимогу сигналу світлофору, виїхав на перехрестя на заборонений сигнал світлофора (червоне світло) де допустив зіткнення з автомобілем «Ford» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3 , який рухався через дане перехрестя на дозволений сигнал світлофора (зелене світло). Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 23 лютого 2018 року по справі №569/2255/18 накладено на ОСОБА_2 адміністративне стягнення за ст.124 КУпАП у виді штрафу в розмірі 340 грн. в дохід держави.

Постанова суду набрала законної сили 06 березня 2018 року.

Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України вирок суду у кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року № 63566/00 "Проніна проти України § 23).

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. десятий п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп\2003).

Транспортний засіб марки «Opel» д.н.з. НОМЕР_1 є забезпеченим ТЗ відповідно до умов страхового полісу АМ/6664164 у ПрАТ УСК «Княжа воєнна іншуранс груп».

Транспортний засіб марки «Ford» д.н.з. НОМЕР_2 , який належить позивачу по справі на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 22 березня 2012 року внаслідок ДТП отримав механічні пошкодження.

З дослідженого в судовому засіданні висновку експертного дослідження від 11 липня 2018 року №28/18 вбачається, що матеріальний збиток завданий власнику наданого на дослідження автомобіля Ford Probe 1996 року випуску реєстраційний номер НОМЕР_2 внаслідок пошкодження останнього при дорожньо-транспортній пригоді, станом на 11.02.2018 складав 76708,63 грн.

З дослідженого в судовому засіданні звіту №768Е про оцінку автомобіля FORD PROBE реєстраційний номер НОМЕР_2 складеного 21 липня 2020 року вбачається, що ринкова вартість автомобіля FORD PROBE реєстраційний номер НОМЕР_2 з врахуванням пошкоджень наявних після ДТП, виходячи з наданих замовником вихідних даних складає 17422,89 грн.

З дослідженої в судовому засіданні Ремонтної калькуляції №18-146923 від 16.03.2018 вбачається, що вартість відновлювального ремонту автомобіля позивачки з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу становить 42009,09 грн. 27 березня 2018 року ОСОБА_1 подала голові правління ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна іншуранс груп» письмову заяву на виплату згідно якої остання погоджується із вартістю відновлювального ремонту згідно розрахунку в сумі 42009,00 грн. та з тим, що розрахунок страхового відшкодування може бути здійснено з вирахуванням величини фізичного зносу.

З дослідженої в судовому засіданні виписки з карткового рахунку вбачається, що 06.04.2018 на картковий рахунок позивачки ОСОБА_1 надійшли грошові кошти в розмірі 42009,00 грн. Коментар до платежу: ОСОБА_4 INSHURANS GRUP U Vidshkod.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до ч.1 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ч.2 ст.22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч.1 ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» (Надалі – Постанова № 4 від 01.03.2013 року), чітко регламентує порядок застосування законодавства, що регулює відносини з відшкодування шкоди, затвердженої джерелом підвищеної небезпеки.

Відповідно до п.4 Постанови №4 від 01 березня 2013 року передбачено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Відповідно до ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до ст.2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, то на території України застосовуються правила міжнародного договору.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до ст.28 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до ст.29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до п.36.1 ст.36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

У разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідних підрозділів Національної поліції розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ.

Відповідно до абз.2 п.36.2 ст.36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Страхове відшкодування в розмірі 42009,09 грн. страховиком для позивача було виплачено на підставі складеної ремонтної калькуляції №18-146923 від 16 березня 2018 року.

Таким чином, розмір збитку, що перевищує страхове відшкодування за мінусом вартості залишків складає 17 276,11 грн. (76708,09 грн. (матеріальний збиток згідно висновку експертного дослідження) – 42009,09 грн. (вартістю відновлювального ремонту згідно розрахунку в сумі 42009,00 грн. яка виплачена позивачу ПрАТ «УСК «Княжа вієнна іншуранс груп») - 17 422,89 грн. (пошкодження наявні після ДТП згідно звіту про оцінку автомобіля) = 17 276,11 грн. та підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_2 , у відповідності до вимог ст.1194 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача ОСОБА_2 заподіяної матеріальної шкоди в розмірі 17 276,11 грн. є обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, не спростованими представником відповідача, а тому вони підлягають до повного задоволення.

Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

У постанові Пленуму ВСУ № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» суд зазначає, що відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. (Абзац пункту 5 в редакції Постанови Пленуму Верховного суду N 5 ( v0005700-01 ) від 25.05.2001 ).

Суд вважає, що в судовому засіданні було встановлено, що неправомірними діями відповідача позивачу було заподіяно моральну шкоду, яка виразилась у душевних переживаннях та стражданнях у зв`язку з пошкодженням її майна, неможливістю користуватися належним їй транспортним засобом, необхідності звернення в подальшому і до суду для відновлення порушених прав.

Однак, розмір моральної шкоди, яку позивач просить суд стягнути з відповідача є завищеним, а тому, з урахуванням вимог розумності та справедливості, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає моральна шкоди в розмірі 3 000,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки при подачі позову до суду позивачем сплачено судовий збір в розмірі 840,80 грн., рішення прийнято на користь позивача, а тому сплачені судові витрати по справі слід стягнути з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,12,81,141,263,264,265,268,273,

354 ЦПК України, ст.ст.11,15,16,22,23,1166,1167,1187,1194 ЦК України, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ,суд,-

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП – задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , проживаючої АДРЕСА_2 , іпн. НОМЕР_4 заподіяну матеріальну шкоду в розмірі 17276,11 грн., заподіяну моральну шкоду в розмірі 3000,00 грн., понесені судові витрати по справі, а саме сплачений судовий збір в розмірі 840,80 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , проживає АДРЕСА_2 , іпн. НОМЕР_4 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований АДРЕСА_1 .

Суддя Рівненського

міського суду І.М.Ковальов