Рішення № 93796966, 14.12.2020, Котелевський районний суд Полтавської області

Справа № 535/951/17

Провадження № 2/535/115/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2020 року Котелевський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді Цвітайла П.В.,

при секретарі Балала Л.В.,

з участю відповідача ОСОБА_1 , розглянувши у судовому засіданні в сел. Котельва цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно, скасування державної реєстрації права власності;-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Котелевського районного суду Полтавської області від 30.10.2018 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту спільного проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в період з березня 2008 року по 14.02.2012 року; визнання одноповерхового житлового будинку (об`єкт нежитлової нерухомості) А-1 з двох кімнат та двох тамбурів, житловою (загальною) площею 76.1 кв.м, площа за внутрішнім обміром 80.6 кв.м, з будівельними матеріалами та конструктивними елементами, які були внесені у створення та будівництво даного житлового будинку, розташованого по суміжній межі двох земельних ділянок площею 0,15 га, належної на праві приватної власності ОСОБА_1 за цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), та площею 0.175 га, належної на праві приватної власності ОСОБА_3 за цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , спільною сумісною власністю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 28.05.2013 року, виданого Реєстраційною службою Котелевського районного управління юстиції Полтавської області, на одноповерховий житловий будинок (об`єкт нежитлової нерухомості) А-1, із зазначенням 2008 року забудови з цегли, зі складовими у виді кімнати 1 площею 37,1 кв.м, кімнати 2 площею 29,0 кв.м, тамбурів І та ІІ, загальною площею 76,1 кв.м., житловою площею 76,1 кв.м, за внутрішнім обміром 80,6 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 , забудованого і розташованого по суміжній межі одночасно двох земельних ділянок площею 0,15 га, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна земельна ділянка), та площею 0,175 га, що належить на праві приватної власності ОСОБА_3 , з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, за адресою: АДРЕСА_1 , скасувавши при цьому державну реєстрацію права власності на зазначену забудову за ОСОБА_1 , – відмовлено повністю.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 16.01.2019 року рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 30 жовтня 2018 року та ухвалу Котелевського районного суду Полтавської області від 12 грудня 2018 року залишено без змін.

Постановою Верховного суду від 12.02.2020 року Касаційну скаргу задоволено частково.

Рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 30 жовтня 2018 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 16 січня 2019 року в частині позовних вимог про встановлення факту проживання однією сім`єю залишено без змін. Рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 30 жовтня 2018 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 16 січня 2019 року в частині вирішення позовних вимог про визнання майна спільною сумісною власністю, визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності на житловий будинок, скасування державної реєстрації права власності скасувати. Провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна спільною сумісною власністю закрито. Справу у частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності на житловий будинок, скасування державної реєстрації права власності направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Позивач – ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася про час і місце проведення судового засідання повідомлялася в установленому законом порядку. Представник позивача адвокат Цуркан Віктор Іванович в судове засідання не з`явився про час і місце проведення судового засідання повідомлявся в установленому законом порядку. Представник позивача адвокат Цуркан В.І., надіслав до суду електронною поштою письмову заяву від 14.12.2020 року, в якій чітко зазначено прохання провести судове засідання без участі позивача та представника, позовні вимоги просить задовольнити в повному обсязі. Дана позиція узгоджена з довірителем ОСОБА_2 (т.5 а.с. 155-158). При цьому сторона позивача неодноразово надавала до суду свої письмові пояснення по суті позовних вимог (т.5 а.с. 5-9; 21-38).

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 зазначив суду, що не проти проводити судове засідання та розглядати справу без участі його представника адвоката – Собини П.М.

Представник відповідача ОСОБА_1 – адвокат Собина Павло Миколайович фактично в судові засідання на з`являвся. Надсилав до суду чергові клопотання про відкладення судових засідань (т. 4 а.с. 72, 103, 218; т. 5 а.с. 16, 53, 79, 154), за таких обставин коли за клопотанням представника відповідача ОСОБА_4 в тому числі судові засідання відкладалися декілька раз, суд вважає такі клопотання практично зловживанням процесуальними правами та затягуванням розгляду справи. Враховуючи вище викладене, та той факт, що представник відповідача належним чином повідомлявся про дату, час і місце судового засідання, але в черговий раз не з`явився в судове засідання з причин участі в іншій справі, суд вважає це не поважною причиною, оскільки про розгляд справи представник відповідача знав завчасно, і міг узгодити час по іншим справам.

Оскільки, відповідно до змісту вимог ст. 12 ЦПК України судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін і неявкою до суду без поважних причин, представник відповідача фактично погодився на розгляд справи в суді без його участі, при цьому сам відповідач ОСОБА_1 був присутнім в судовому засіданні давав пояснення по суті, і погодився проводити судовий розгляд без участі його представника. Відповідно до змісту вимог п.2 ч. 3 ст. 223 України суд має право розглядати справу за відсутності учасника справи (представника), та вирішувати справу на підставі наявних у ній даних чи доказів. На думку суду в матеріалах справи є достатньо доказів для її слухання та прийняття рішення по суті справи, і такий розгляд справи не буде порушенням прав відповідача та його представника, як сторони у цивільному процесі.

За конкретних обставин коли в судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 висловив свою правову позицію щодо звернення до нього з позовом. Зокрема позовні вимоги фактично не визнав.

Тому суд вважає за можливе провести судовий розгляд справи без у часті представника відповідача.

Відповідач ОСОБА_1 під час судового засідання надав свої пояснення суду. Позов не визнав, вважає, що свідоцтво про право власності на будинок отримав законно. Зазначив суду, що позивач ОСОБА_2 жодних заяв на зміну цільового призначення щодо її земельної ділянки в установи не подавала, згоди на узаконення житлового будинку на її частці земельної ділянки, як самочинно збудованого не надавала. При цьому в більшості висловлював свої суб`єктивні міркування та припущення з приводу вище зазначеного позову до суду. Просив суд зменшити стягнення з нього судові витрати, оскільки він пенсіонер та інвалід, про що надав суду посвідчення.

Суд, системно дослідивши матеріали цивільної справи в їх сукупності, вивчивши правові норми, які регулюють дані правовідносини, заслухавши пояснення відповідача, приходить до переконання, що позов в частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності на житловий будинок, скасування державної реєстрації права власності, слід задовільнити повністю з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Виходячи із змісту ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

При направленні вище вказаної цивільної справи в частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно, на новий розгляд до суду першої інстанції, в Постанові Верховного суду від 12.02.2020 року чітко зазначено, що необхідно встановити та зробити при новому розгляді суду першої інстанції.

Виходячи із вимог ч.1 ст. 417 ЦПК України вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

З матеріалів справи вбачається, що частина житлового будинку відповідачаОСОБА_1 , побудованого у 2008 році, розташована на земельній ділянці, яка належить на праві власності позивачу ОСОБА_2 , що була їй подарована відповідачем 04.07.2009 року, що також підтверджується висновком комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи №257/258 від 01.06.2018 року.

Рішенням виконавчого комітету Котелевської селищної ради Полтавської області «Про узаконення самовільно збудованих споруд в домоволодіннях громадян» від 02.12.2008 року №316, було прийнято рішення про узаконення самовільно збудованого житлового будинку у домоволодінні ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 (том 2 а.с.52).

Суд виконуючи вказівки, що містяться в Постанові Верховного суду від 12.02.2020 року, надаючи належну правову оцінку факту будівництва спірного будинку на земельній ділянці позивача, за клопотанням сторони позивача було витребувано у Відділі з питань надання адміністративних послуг та державної реєстрації Котелевської районної державної адміністрації копію реєстраційної справи за заявою ОСОБА_1 про реєстрацію житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , (свідоцтво про право власності від 28.05.2013 року), а також з Архівного відділу Котелевської районної державної адміністрації рішення про узаконення самочинного будівництва для надання права власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 на підставі якого 28.05.2013 року на ім`я ОСОБА_1 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 .

Документи, які б підтверджували, що позивач надавала дозвіл на зміну цільового призначення своєї земельної ділянки, або надавала дозвіл на узаконення самочинно збудованого житлового будинку, згідно з наданими матеріалами відсутні.

Дані обставини під час судового засідання підтвердив і сам відповідач ОСОБА_1 , зазначивши суду, що позивач ОСОБА_2 заяв на зміну цільового призначення її земельної ділянки не подавала, згоди на узаконення житлового будинку на її частці земельної ділянки, як самочинно збудованого не надавала

Згідно з ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Засади захисту права власності від порушень, не пов`язаних з позбавленням володіння та визнання незаконним правового акта, що порушує право власності, передбачений ст.ст. 386, 391,393 ЦК України.

Вище вказані обставини дають підстави суду для висновку, що видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно та державна реєстрація права власності проведена в порушення вимог чинного законодавства, зокрема ст.ст. 375, 376, 377 ЦК України, ст.ст. 20, 21 Земельного кодексу України, ст.ст. 5, 24, 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а також Постанови Кабінету Міністрів України № 703 від 22.06.2011 року (Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень).

Тому у суду є всі законні підстави для задоволення позову, оскільки видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно та державна реєстрація права власностівідбулося з порушенням вимог чинного законодавства України, що зазначені вище у тексті мотивувальної частини цього рішення.

Задовольняючи позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно, скасування державної реєстрації права власності повністю, суд виходить із змісту вказівок Постанови Верховного Суду від 12.02.2020 року, із засад справедливості, добросовісності, виваженості, розумності, відповідно до вимог п. п. 5, 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Питання про розподіл судових витрат по даній цивільній справі (т.5а.с. 41-48, 157-158), суд вирішує відповідно до вимог ст.ст. 136, 141 ЦПК України, судові витрати відповідно до наданих суду матеріалів стороною позивача становлять – 19716 гривень 10 копійок.

Виходячи із змісту вимог ст. 136, ст. 141 ЦПК України, ст. 8 Закону України «Про судовий збір» та клопотання відповідача про зменшення судових витрат, суд враховуючи майновий стан відповідача (пенсіонер), зокрема наявність у нього інвалідності (т.5 а.с. 160), вважає за можливе зменшити стягнення понесених судових витрат з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ОСОБА_2 на половину, що в свою чергу буде відповідати критерію співмірності.

При вирішенні питання щодо судових витрат з вирішення частини позовних вимог по даній цивільній справі, суд керувався також висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 911/4242/15.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 79-84, 89, 263, 264 ЦПК України, ст.ст.3, 15, 375, 376, 377 386, 391,393 ЦК України, ст.ст. 20, 21 Земельного кодексу України, ст.ст. 5, 24, 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», суд;-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно, скасування державної реєстрації права власності, задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати Свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 28 травня 2013 року, виданого Реєстраційною службою Котелевського районного управління юстиції Полтавської області, на одноповерховий житловий будинок (об`єкт нежитлової нерухомості) А-1, із зазначенням 2008 року забудови з цегли, зі складовими у виді кімнати 1 площею 37,1 кв.м, кімнати 2 площею 29,0 кв.м, тамбурів І та ІІ, загальною площею 76,1 кв.м., житловою площею 76,1 кв.м, за внутрішнім обміром 80,6 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 , забудованого і розташованого по суміжній межі одночасно двох земельних ділянок площею 0,15 га, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна земельна ділянка), та площею 0,175 га, що належить на праві приватної власності ОСОБА_3 , з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, за адресою: АДРЕСА_1 , скасувати державну реєстрацію права власності на зазначений житловий будинок за ОСОБА_1 .

Відповідно до вимог ст.ст. 136, 141 ЦПК України стягти з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ОСОБА_2 половину понесених судових витрат, що становить 9858 гривень 05 копійок.

Позивач – ОСОБА_2 – мешканка АДРЕСА_2 ;

Відповідач – ОСОБА_1 – мешканець АДРЕСА_3 .

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга може бути подана через Котелевський районний суд Полтавської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя

В повному обсязі рішення складено 24.12.2020 року ____