Рішення № 93787928, 21.12.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2020 року м. Київ № 640/25426/19

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючого судді Качура І.А., розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УПК КОММЕРЦ»

до Головного управління ДПС у м. Києві

Державної податкової служби України

про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «УПК КОММЕРЦ» з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м. Києві, Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії ГУ ДФС в м. Києві щодо внесення до електронного кабінету, інтегрованої картки та інших інформаційних систем Державної фіскальної служби, ведення яких здійснюється ГУ ДФС в м. Києві Державної фіскальної служби України, інформації про наявність у ТОВ «УПК КОММЕРЦ» грошового зобов`язання на підставі податкових повідомлень-рішень №00007171402 та №00007181402 від 27.05.2019 року;

- зобов`язати ГУ ДПС в м. Києві вчинити дії щодо виключення та виключити з електронного кабінету, інтегрованої картки та інших інформаційних систем Державної податкової служби України, внесення податкової інформації до яких здійснюється Головним управлінням ДПС у м. Києві Державної податкової служби України, інформацію про наявність у ТОВ «УПК КОММЕРЦ» грошового зобов`язання, оформленого податковими повідомленнями рішеннями №00007171402 та №00007181402 від 27.05.2019 року, що є скасованими;

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що вказані податкові повідомлення-рішення були прийняті на підставі акту № 303/26-15-14-02-05/39813755 від 06.05.2019 року про результати документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань, що стали предметом оскарження. Не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся зі скаргою до ДФС України, проте позивач не отримав жодного рішення ДФС України за результатом розгляду поданої скарги, що на підставі ч.2 п.56.9 ст. 56 Податкового кодексу України є підставою вважати скаргу повністю задоволеною на користь платника податків, а податкові повідомлення-рішення нечинними, такими, що не створюють будь-яких наслідків у вигляді настання факту узгодження податкових зобов`язань та, відповідно, податкового боргу.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.01.2020 року відкрито провадження у справі № 640/25426/19 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

24.02.2020 року до суду надійшов відзив Голови Комісії з реорганізації Головного управління ДФС у м. Києві, у якому відповідач зазначив, що позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки станом на 15.01.2020 року грошове зобов`язання в сумі 4 951 800 грн. виключене з обліку донарахованих штрафних санкцій згідно з п. 120.1.1, 120.1.2 ст. 120.1 Податкового кодексу України у зв`язку з запізненням надходження ухвали суду № 640/24812/19 від 20.12.2019 року.

До суду також надійшло клопотання представника ГУ ДПС у м. Києві про заміну відповідача у справі № 640/25426/19 у зв`язку з тим, що Постановою Кабінету Міністрів України №1200 від 18 грудня 2018 року «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби» утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України, реорганізувавши Державну фіскальну службу шляхом поділу.

Судом встановлено, що згідно з абзацом 6 пункту 2 цієї ж постанови Державна фіскальна служба продовжує здійснювати повноваження та виконувати функції у сфері реалізації державної податкової політики, державної політики у сфері державної митної справи, державної політики з адміністрування єдиного внеску, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску до завершення здійснення заходів з утворення Державної податкової служби, Державної митної служби та центрального органу виконавчої влади, на який покладається обов`язок забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, об`єктом яких є фінансові інтереси держави та/або місцевого самоврядування, що віднесені до його підслідності відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 року № 227 затверджено Положення про Державну податкову службу України, у відповідності до пункту 1 якого Державна податкова служба України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 31 липня 2019 року до реєстру було внесено запис про реєстрацію Державної податкової служби України як юридичної особи публічного права (ідентифікаційний код 43005393).

У той же час, до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відомості щодо перебування в стані припинення Державної фіскальної служби України.

Відповідно до статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником.

Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

З огляду на зазначене, суд прийшов до висновку про заміну Головного управління ДФС у м. Києві на належного відповідача - Головне управлінням ДПС у м. Києві.

13.03.2020 року до суду надійшла відповідь на відзив Головного управління ДФС у м. Києві, відповідно до якої позивач вказує на скасування податкових повідомлень-рішень №00007171402 та №00007181402 від 27.05.2019 року та про відсутність у контролюючого органу законних підстав для внесення до електронного кабінету, інтегрованої картки та інших інформаційних систем Державної фіскальної служби, ведення яких здійснюється ГУ ДФС в м. Києві Державної фіскальної служби України, інформації про наявність у ТОВ «УПК КОММЕРЦ» грошового зобов`язання на підставі податкових повідомлень-рішень №00007171402 та №00007181402 від 27.05.2019 року.

Крім того, позивач зазначає, що, оскільки податкові повідомлення-рішення №00007171402 та №00007181402 від 27.05.2019 року вважаються сканованими, то інформація про наявність у ТОВ УПК КОММЕРЦ» грошового зобов`язання має бути виключена з електронного кабінету, інтегрованої картки та інших інформаційних систем Державної податкової служби України через скасування підстави їх обліку (скасування податкових повідомлень-рішень №00007171402 та №00007181402 від 27.05.2019 року), а не в тимчасовому порядку на підставі існування спору - ухвали у справі № 640/24812/19 від 20.12.2019 року, як це зроблено відповідачем.

14.05.2020 року до суду надійшли заперечення представника Головного управління ДПС у м. Києві, у яких відповідач зазначає, що Державна податкова служба України на виконання вимог ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.03.2020 у справі № 640/24812/19 надала копії витребуваних документів, чим спростовуються твердження позивача про те, що рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги позивача відсутнє. Відповідач також вказав про факт отримання такого рішення позивачем.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення від 27.05.2019 року №00007171402 та №00007181402 на підставі акту № 303/26-15-14-02-05/39813755 від 06.05.2019 року про результати документальної позапланової виїзної перевірки позивача.

Не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся зі скаргою до ДФС України 10.06.2019 року, про що також повідомило листом від 10.06.2019 року Головне управління ДФС у м. Києві.

Рішенням ДФС України від 01.07.2019 року за вих. № 29669/6198-99-11-04-0225 продовжено строк розгляду скарги до 08.08.2019 року та повідомлено позивача про розгляд матеріалів скарги 08.07.2019 року.

Відповідно до наданих матеріалів справи ДФС України прийнято рішення про результати розгляду скарги позивача, зокрема залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 27.05.2019 року №00007171402 та №00007181402, а скаргу - без задоволення. В матеріалах справи міститься копії рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення 14.08.2019 року.

Судам також встановлено, що позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом про скасування податкових повідомлень-рішень від 27.05.2019 року №00007171402 та №00007181402. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.12.2019 року відкрито провадження у справі № 640/24812/19.

Вважаючи, що податкові повідомлення-рішення від 27.05.2019 року №00007171402 та №00007181402 є скасованими та такими, що не породжують наслідків у вигляді настання факту узгодження податкових зобов`язань та, відповідно, податкового боргу, позивач звернувся з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Порядок оскарження рішень контролюючих органів, передбачений статтею 56 ПК України.

Так, вищевказаної статтею передбачено, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

У разі, коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Скарги на рішення державних податкових інспекцій подаються до контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів.

Скарги на рішення контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів та митниць подаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Під час процедури адміністративного оскарження обов`язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених цим Кодексом, або будь-яке інше рішення контролюючого органу є правомірним, покладається на контролюючий орган.

Обов`язок доведення правомірності нарахування або прийняття будь-якого іншого рішення контролюючим органом у судовому оскарженні встановлюється процесуальним законом.

Платник податків одночасно з поданням скарги контролюючому органу вищого рівня зобов`язаний письмово повідомляти контролюючий орган, яким визначено суму грошового зобов`язання або прийнято інше рішення, про оскарження його податкового повідомлення-рішення або будь-якого іншого рішення.

У разі коли контролюючий орган приймає рішення про повне або часткове незадоволення скарги платника податків, такий платник податків має право звернутися протягом 10 календарних днів, наступних за днем отримання рішення про результати розгляду скарги, зі скаргою до контролюючого органу вищого рівня.

У разі порушення платником податків вимог пунктів 56.3 і 56.6 подані ним скарги не розглядаються та повертаються йому із зазначенням причин повернення.

Контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

При цьому керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.

Відповідно до наданих матеріалів справи позивач звернувся зі скаргою до скаргою до ДФС України 10.06.2019 року. Рішенням ДФС України від 01.07.2019 року за вих. № 29669/6198-99-11-04-0225 продовжено строк розгляду скарги до 08.08.2019 року та повідомлено позивача про розгляд матеріалів скарги 08.07.2019 року. 08.08.2019 року ДФС України прийнято рішення про результати розгляду скарги позивача, зокрема залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 27.05.2019 року №00007171402 та №00007181402, а скаргу - без задоволення. В матеріалах справи міститься копії рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення 14.08.2019 року, що посвідчено підписом особи, яка отримала вказане поштове відправлення.

Суд зауважує, що відповідно до приписів податкового законодавства скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту.

Рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, прийняте за розглядом скарги платника податків, є остаточним і не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене в судовому порядку.

Процедура адміністративного оскарження закінчується:

- днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у зазначений строк;

- днем отримання платником податків рішення відповідного контролюючого органу про повне задоволення скарги;

- днем отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику;

- днем звернення платника податків до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань що оскаржувались.

День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов`язання платника податків.

Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

Норми чинного ПК України містять імперативну норму, відповідно до якої рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, прийняте за розглядом скарги платника податків, є остаточним і не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене в судовому порядку.

З матеріалів справи вбачається, що скарга позивача розглянута ДФС України, про що позивача повідомлено у встановлені законом строку. Суд критично ставиться до тверджень позивача про відсутність рішення ДФС України за результатами розгляду скарги позивача від 10.06.2019 року, оскільки відповідачем доведено факт наявності вказано рішення та факт його відправлення і вручення позивачеві.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для визнання скарги позивача повністю задоволеною на користь платника податків, а податкові повідомлення-рішення №00007171402 та №00007181402 від 27.05.2019 року скасованими. Відтак, податкові повідомлення-рішення №00007171402 та №00007181402 від 27.05.2019 року вважалися узгодженими податковими зобов`язаннями до оскарження їх у судовому порядку в адміністративній справі № 640/24812/19.

Таким чином, внесення до електронного кабінету, інтегрованої картки та інших інформаційних систем Державної фіскальної служби, ведення яких здійснюється ГУ ДФС в м. Києві Державної фіскальної служби України, інформації про наявність у ТОВ «УПК КОММЕРЦ» грошового зобов`язання на підставі податкових повідомлень-рішень №00007171402 та №00007181402 від 27.05.2019 року відповідає вимогам чинного законодавства та свідчить про відсутність ознак протиправної діяльності в діях відповідачів.

Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч. ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з`ясованих судом обставин вбачається, що позовні вимоги є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи, що у задоволенні позову відмовлено, а іншими учасниками справи судові витрати не понесені, судові витрати не підлягають розподілу відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «УПК КОММЕРЦ» (02093, м. Київ, вул. Бориспільська, 26Д, кв. 5, ЄДРПОУ 3981375555) до Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ЄДРПОУ 43141267), Державної податкової служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8, ЄДРПОУ 37472277) про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку, встановленому ст. ст. 293-297 КАС України. Апеляційна скарга подається протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.А. Качур