Рішення № 93787789, 22.12.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2020 року м. Київ №640/1974/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Костенка Д.А., розглянув-ши у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - ГУ ПФУ в м. Києві) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить: визнати протиправними дії відповідача щодо зменшення основного розміру пенсії позивача з 86% до 70% від суми грошового забезпечення; зобов`язати відповідача перерахувати і виплатити позивачу пенсію у розмірі 86% від суми грошового забезпечення; зобов`язати відповідача надати розрахунок проведеного з 01.01.2018 перерахунку пенсії позивачу.

Позов обґрунтовано тим, що дії відповідача щодо зменшення основного розміру пенсії позивача з 86% до 70% від суми грошового забезпечення під час її перерахунку є протиправними.

Відповідач подав відзив, в якому просить відмовити в позові, посилаючись на ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", згідно з якою максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70% відповідних сум грошового забезпечення.

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, зважаючи на таке.

Судом встановлено, що позивачу призначено пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

04.12.2019 позивач звернувся до ГУ ПФУ в м. Києві із заявою, в якій зазначив, що основний розмір його пенсії як військовослужбовця під час призначення визначений на рівні 86%, просив здійснити перерахунок пенсії з урахуванням цього показника грошового забезпечення.

Листом від 26.12.2019 №211573/02/К-14802/1 відповідач відмовив позивачу у задоволенні його звернення надав відповідь на звернення з посиланням на ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та постанову Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103, підтвердивши, що розмір пенсії позивача за вислугу років станом на 01.12.2017 було обчислено з розрахунку 86% сум грошового забезпечення за 32 роки служби.

Отже, при перерахунку пенсії позивача з 01.01.2018 згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 відповідачем зменшено її розмір з 86% до 70% від сум грошового забезпечення.

Спірні відносини виникли у сфері пенсійного забезпечення і стосуються перерахунку пенсії згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" і постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103.

З огляду на суб`єктний склад сторін, зміст позовних вимог і фактичні обставини цієї справи, суд дійшов висновку, що дана справа є типовою. При її вирішенні слід застосовувати рішення Верховного Суду від 04.02.2019 у справі №240/5401/18, яке набрало законної сили 16.10.2019.

У п. 30 цього рішення Верховний Суд дійшов висновку про те, що при перерахунку пенсії позивача з 01.01.2018 відповідно до ст. 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм ч. 2 ст. 13 цього Закону, яка застосовується саме при призначенні пенсії. Тому при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір гро-шового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислю-валося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.

Враховуючи згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України вказаний висновок Верховного Суду, суд вважає неправомірним зменшення відповідачем при проведенні перерахунку пенсії пози-вача її розміру з 86% до 70% грошового забезпечення, тому вимога про визнання протиправ-ними цих дій є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

З метою поновлення права позивача на отримання пенсії у належному розмірі підлягає задоволенню вимога про зобов`язання відповідача провести позивачу перерахунок пенсії з 01.01.2018 з урахуванням основного її розміру 86% грошового забезпечення і виплату недоотриманої суми пенсії, з урахуванням фактичних виплат.

У задоволенні вимоги про зобов`язання відповідача надати розрахунок проведеного з 01.01.2018 перерахунку пенсії позивачу слід відмовити, оскільки адресована відповідачу заява позивача від 04.12.2019 такої вимоги не містила, тому у суду відсутні підстави для висновку про порушення відповідачем прав позивача у цій частині.

Щодо строку звернення до суду, то, враховуючи положення ч. 2 ст. 87 Закону України "Про пенсійне забезпечення", згідно з якою суми пенсії, не одержані своєчасно з вини орга-ну, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком, тому суд не вбачає підстав для залишення позову без розгляду.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зважає на наступне.

Позивач звільнений від сплати судового збору у справі на підставі п. 13 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" як учасник бойових дій (посвідчення від 26.04.2000 серія НОМЕР_1 ) (а.с. 24).

Разом з тим у позовній заяві позивач просить стягнути на його користь з відповідача компенсацію за витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5500 грн.

Статтею 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомо-гою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч. 2).

Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (п. 1 ч. 3).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на вико-нання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та викона-них робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 5).

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє кло-потання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7).

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповід-но до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягу-вання розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відпо-відно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У відзиві представник відповідача заперечив проти задоволення клопотання позивача про покладення судових витрат на ГУ ПФУ в м. Києві, зазначивши, що позивач не надав до суду доказів обсягу наданих послуг, наголосив також на відсутності доказів на підтвердження сплати позивачем заявлених витрат на правову допомогу. Також представник відповідача вважає, що заявлений позивачем розмір витрат на правову допомогу не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), витраченим ним часом на виконання відповідних робіт (наданих послуг).

Так, на підтвердження понесення заявлених витрат на правничу допомогу позивач до суду надав:

1) копію договору від 02.12.2019 №1 про надання правової допомоги, укладеного між позивачем (Клієнт) та Київським адвокатським об`єднанням "Кредо" в особі адвоката Деяк Володимира Юрійовича (Адвокат), згідно з п. 1.1 якого предметом даного Договору є надання Адвокатом правової допомоги Клієнту на умовах і в порядку, визначених цим Договором; згідно з пп. 2.1.1 п. 2.1 цього Договору Адвокат під час виконання умов за цим Договором надіє Клієнту: правову консультацію і роз"яснення з правових питань, а також складає та подає до суду позовну заяву та представляє інтереси позивача в суді (а.с. 11);

2) оригінал квитанції до прибуткового касового ордера від 02.12.2019 Серія 02 АС №019741, згідно з якою АО "Кредо" прийнято від ОСОБА_1 кошти в сумі 5500 грн. на підставі договору про надання правової допомоги від 02.12.2019 №1 (а.с. 25);

3) копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 30.11.2009 №3979 (а.с. 12);

4) копію посвідчення адвоката від 11.11.2015 №КВ3979 (а.с. 12);

5) оригінал ордеру від 24.01.2020 серія КВ №476918 (а.с. 11а).

Згідно з висновком Верховного Суду у постанові від 16.04.2020 №727/4597/19 аналіз спеціального законодавства щодо діяльності адвоката дає право зробити висновок про те, що законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа, який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форму такого документа.

Водночас згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 27.06.2018 №826/1216/16 склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Як встановлено судом, позивач до суду не надав розрахунок понесених ним витрат на правову допомогу в сумі 5500 грн., що згідно з наведеним вище правовим висновком Верховного Суду є підставою для відмови позивачу у задоволенні вимог про стягнення таких витрат з відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 90, 139, 241-246, 257-263 КАС України, суд

в и р і ш и в:

1. Задовольнити частково позов ОСОБА_1 .

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо зменшення ОСОБА_1 з 01.01.2018 основного розміру пенсії з 86 відсотків до 70 відсотків грошового забезпечення.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перерахувати ОСОБА_1 з 01.01.2018 пенсію з урахуванням основного її розміру 86 відсотків грошового забезпечення та виплати недоотриману суму пенсії, з урахуванням фактичних виплат.

4. Відмовити у задоволенні решти позовних вимог.

Позивач: ОСОБА_1 ;

АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду в м. Києві;

04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку, встановленому ст.ст. 293-297 КАС України. Апеляційна скарга подається протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Дата рішення є днем складення його у повному обсязі.

Суддя Д.А. Костенко