Рішення № 93787692, 14.12.2020, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2020 року Чернігів Справа № 620/905/20

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Непочатих В.О.,

при секретарі Скиді В.А.,

за участю представника позивача Сидоренка О.О., представника відповідача Паншиної І.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Ніжинське лісове господарство» до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство «Ніжинське лісове господарство» (далі - ДП «Ніжинське лісове господарство») звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 00000890500 від 05.12.2019 та № 00000900500 від 05.12.2019.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що Методичними рекомендаціями з формування собівартості продукції (робіт, послуг) на підприємствах, що належать до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України, затвердженими наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 14.05.2013 № 124, якими керується позивач, не встановлено випадків чи необхідності списання витрат на лісогосподарські роботи не на собівартість випуску продукції, а на витрати по створенню біологічних активів. Також вказує, що позивачем на законних підставах, дотримуючись відповідних норм бухгалтерського і податкового обліку та маючи необхідні документи, включило до складу витрат роботи з капітального та поточного ремонту будівель виконаних ФОП ОСОБА_1 на підставі договорів підряду.

Відповідач подав відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позову посилаючись на те, що в ході проведення податкової перевірки ДП «Ніжинське лісове господарство» встановлено, що позивачем у складі собівартості реалізованої продукції враховано витрати основного виробництва (лісогосподарське виробництво), за якими не визнавався дохід, для отримання якого вони здійснені, а саме: витрат по «відновленню лісів» (вирощування посадкового матеріалу, підготовки ґрунту під лісові культури, посадки лісу, доповнення та виправлення лісових культур) на загальну суму 8676200 грн. Стверджує, що норми Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» не передбачають можливості віднесення до собівартості реалізованої продукції витрат на продукцію, що не була реалізована в звітному періоді. Також зазначає, що в ході проведення перевірки встановлено, що в періоді, який перевірявся, позивачем включено до складу собівартості готової продукції та до складу адміністративних витрат роботи з капітального та поточного ремонту будівель, оформлених від ФОП ОСОБА_1 на підставі договорів підряду, довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (ф. КБ-3), актів приймання виконаних будівельних робіт (ф. КБ-2в). Проте, перевіркою встановлено відсутність доказів фактичного виконання робіт на замовлення позивача, оскільки операції із продажу робіт мали нереальний характер.

В наданій до суду відповіді на відзив позивач зазначив, що витрати на лісогосподарські роботи і послуги, а саме на садіння лісу, доповнення лісових культур, обробіток грунтів під лісові культури, не є витратами на створення біологічних активів, а є основними витратами підприємства лісового господарства. Вказані витрати включаються до складу витрат того звітного періоду, в якому вони (ці витрати) понесені. Зазначає, що будь-яких доказів щодо нереальності робіт виконаних ФОП ОСОБА_1 відповідач не надає. При цьому, позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже, поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотримання його контрагентами правил оподаткування, оформлення працівників, та інших вимог законодавства.

Вислухавши пояснення учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ДП «Ніжинське лісове господарство» (код ЄДРПОУ - 00993521), зареєстроване як юридична особа та знаходиться на обліку в Головному Управлінні ДПС у Чернігівській області.

ДП «Ніжинське лісове господарство» за своїм правовим статусом є постійним лісокористувачем, якому для ведення лісового господарства державою надано у постійне користування лісові угіддя.

Відповідно до інформації, що включена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом діяльності підприємства є: 02.10. - Лісівництво та інша діяльність у лісовому господарстві (т. 4, а.с. 186-188).

Посадовими особами Головного управління ДФС у Чернігівській області проведено документальну планову виїзну перевірку ДП «Ніжинське лісове господарство» податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 30.06.2019, валютного законодавства за період з 01.01.2016 по 30.06.2019, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 30.06.2019, іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 30.06.2019.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт документальної планової виїзної перевірки податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи від 03.10.2019 № 698/14/00993521, яким, зокрема, зафіксовано порушення позивачем вимог:

- пунктів 5, 6, 11, 18 П(С)БО 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, пунктів 10, 11 П(С)БО 30 «Біологічні активи», пунктів 5, 6, 8, 14 П(С)БО 7 «Основні засоби», пунктів 28, 31 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Міністерства фінансів України 30.09.2003 № 561, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 2258502 грн. в тому числі за І квартал 2016 року на 111949 грн., за півріччя 2016 року на 244421 грн., за 3 квартали 2016 року на 373712 грн., за 2016 рік на 545106 грн., за І квартал 2017 року на 173020 грн., за півріччя 2017 року на 333037 грн., за 3 квартали 2017 року на 516225 грн., за 2017 рік на 817360 грн., за І квартал 2018 року на 3792 грн., за півріччя 2018 року на 306 119 грн., за 3 квартали 2018 року на 387603 грн., за 2018 рік на 608462 грн., за I квартал 2019 року на 171142 грн., за півріччя 2019 року на 287575 грн.;

- пунктів 2, 3 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 № 138, занижено розмір нарахувань частини чистого прибутку у розмірі 7389031 грн., в тому числі за І квартал 2016 року на 382492 грн., за півріччя 2016 року на 835107 грн., за 3 квартали 2016 року на 1276847 грн., за 2016 рік на 1862443 грн., за І квартал 2017 року на 591152 грн., за півріччя 2017 року на 1137874 грн., за 3 квартали 2017 року на 1763768 грн., за 2017 рік на 2792646 грн., за І квартал 2018 року на 12958 грн., за півріччя 2018 року на 1045904 грн., за 3 квартали 2018 року на 1324311 грн., за 2018 рік на 2078910 грн., за І квартал 2019 року на 389824 грн., за півріччя 2019 року на 655032 грн.;

- підпункту 163.1.2. пункту 163.1. статті 163, пунктів 164.1., 164.5. статті 164, абзацу «а» пункту 176.2 статті 176 розділу IV Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, що привело до заниження нарахування податку на доходи фізичних осіб в сумі 3632200 грн., період з 01.07.2016 по 30.06.2019;

- абзацу 12 пункту 3.1, пунктів 3.2, 3.5. розділу III Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ), який затверджено наказом Міністерства доходів і зборів України від 21.01.2014 № 49, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.02.2014 № 228/25005, зі змінами да доповненнями, внесеними наказом Міністерства фінансів України 13.01.2015 за № 4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.01.2015 № 111/26556 та абзацу «б» пункту 176.2 статті 176 розділу IV Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI зі змінами та доповненнями, а саме: в податкових розрахунках за 1-3 квартали 2018 року, мали місце недостовірні відомості за «127», «169» ознакою доходу про платника податку (т.1, а.с. 36-95).

Не погодившись з вказаними висновками акту перевірки позивачем було подано заперечення на нього від 01.11.2019 № 10-28/440 (т.1, а.с. 174-196).

За наслідками розгляду заперечення позивача Головним управлінням ДПС у Чернігівській області було видано наказ про проведення документальної позапланової перевірки від 11.11.2019 № 471, для з`ясування питань, викладених в запереченнях від 01.11.2019 № 10-28/440 (т. 1, а.с. 199).

Як слідує з копії акту перевірки документальної позапланової виїзної перевірки податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючи органи від 29.11.2019 № 182/05/00993521 (т. 2 ас. 1-34) були встановлені порушення позивачем:

- пунктів 5, 6, 7, 11, 18 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 2171628 грн., в т.ч. за І квартал 2016 року на 111949 грн., за півріччя 2016 року на 238278 грн., за 3 квартали 2016 року на 354940 грн., за 2016 рік на 521457 грн., за І квартал 2017 року на 172325 грн., за півріччя 2017 року на 324809 грн., за 3 квартали 2017 року на 498428 грн., за 2017 рік на 787854 грн., за 1 квартал 2018 року на 2848 грн., за півріччя 2018 року на 294406 грн., за 3 квартали 2018 року на 366034 грн., за 2018 рік на 585287 грн., за І квартал 2019 року на 171142 грн., за півріччя 2019 року на 277030 грн.;

- пунктів 2, 3 «Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 № 138, а саме позивачем занижено розмір нарахувань частини чистого прибутку у розмірі 7104222 грн., в т.ч. за І квартал 2016 року на 382492 грн., за півріччя 2016 року на 814115 грн., за 3 квартали 2016 року на 1212713 грн., за 2016 рік на 1781644 грн., за І квартал 2017 року на 588778 грн., за півріччя 2017 року на 1109764 грн., за 3 квартали 2017 року на 1702962 грн., за 2017 рік на 2691834 грн., за І квартал 2018 року на 9729 грн., за півріччя 2018 року на 1005888 грн., за 3 квартали 2018 року на 1250616 грн., за 2018 рік на 1999732 грн., за І квартал 2019 року на 389824 грн., за півріччя 2019 року на 631012 грн.

Листом від 03.12.2019 № 3051/10/25-01-05-01-06 Головне управління ДПС у Чернігівській області повідомило, що розглянувши доводи платника, враховуючи результати позапланової перевірки щодо правомірності нарахування податку на прибуток та частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями в частині питань, викладених у запереченні 01.11.2019 № 10-28/440 (вх. від 01.11.2019 № 3568/10) до акту документальної планової виїзної перевірки від 03.10.2019 № 698/14/00993521, Головне управління ДПС у Чернігівській області дійшло висновку, що позиція платника з даного питання не є обґрунтованою та не підлягає задоволенню. Допущені позивачем порушення викладені в іншій редакції (т. 1, а.с. 200-216).

На підставі акта перевірки № 182/05/00993521 від 29.11.2019, № 698/14/00993521 від 03.10.2019 та відповіді на заперечення № 3051/10/25-01-05-01-06 від 03.12.2019 відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення:

- від 05.12.2019 № 00000900500, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності в сумі 2714535 грн., в т.ч. основного платежу 2171628 грн. та штрафна (фінансова) санкція 542907 грн.;

- від 05.12.2019 № 00000890500, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань) в сумі 7104222 грн. (т. 1, а.с. 217-220).

На вказані податкові повідомлення-рішення позивачем було подано скаргу до Державної податкової служби України від 19.12.2019 № 10-28/510, за результатами розгляду якої прийнято рішення від 11.07.2020 № 5218/6/99-00-08-05-01-06, яким податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення (т. 1, а.с. 221-255).

Даючи правову оцінку обставинам справи, суд зважає на таке.

Згідно з пункту 16.1.4 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

За приписами статті 63 Лісового кодексу України ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Статтею 64 Лісового кодексу України визначено, що підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані: 1) забезпечувати посилення водоохоронних, захисних, кліматорегулюючих, санітарно-гігієнічних, оздоровчих та інших корисних властивостей лісів з метою поліпшення навколишнього природного середовища та охорони здоров`я людей; 2) забезпечувати безперервне, невиснажливе і раціональне використання лісових ресурсів для задоволення потреб виробництва і населення в деревині та іншій лісовій продукції; 3) здійснювати відтворення лісів; 4) забезпечувати підвищення продуктивності, поліпшення якісного складу лісів і збереження біотичного та іншого природного різноманіття в лісах; 5) здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень; 6) раціонально використовувати лісові ділянки.

Як встановлено судом, що ДП «Ніжинське лісове господарство», як спеціалізоване державне лісогосподарське підприємство користується лісами на землях державної власності без встановлення строку, тобто, являється постійним лісокористувачем.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 19 Лісового кодексу України підприємство зобов`язане нести витрати з забезпечення охорони, захисту, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вжиття інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку.

Згідно статті 98 Лісового кодексу України видатки на підвищення продуктивності, поліпшення якісного складу лісів, їх відтворення і охорони здійснюються за рахунок, зокрема: державного бюджету та власних коштів підприємств, установ і організацій лісового господарства щодо лісів державної власності; місцевого бюджету та власних коштів підприємств, установ і організацій лісового господарства щодо лісів державної та комунальної власності; власних коштів власників лісів щодо лісів приватної власності.

В силу вимог пункту 14.1.36 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Так, пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 44.2 статті 42 Податкового кодексу України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу (підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України).

Суть виявленого порушення на думку відповідача полягає у врахуванні у складі собівартості реалізованої продукції витрат основного виробництва (лісогосподарське виробництво), за якими не визнавався дохід, для отримання якого вони здійснені, а саме: витрат по «відновленню лісів» (вирощування посадкового матеріалу, підготовки ґрунту під лісові культури, посадки лісу, доповнення та виправлення лісових культур) на загальну суму 86762000 грн.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248.

В свою чергу, частиною шостою статті 6 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» передбачено, що Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади у межах своєї компетенції відповідно до галузевих особливостей мають право розробляти на базі національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку в державному секторі методичні рекомендації щодо їх застосування за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку.

На лісогосподарських підприємствах такі особливості встановлені Методичними рекомендаціями з формування собівартості продукції (робіт, послу) на підприємствах, що належать до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України, затвердженими наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 14.05.2013 № 124 (далі - Методичні рекомендації № 124).

Пунктом 2.2. Методичних рекомендацій № 124 визначено, зокрема, що за центрами відповідальності (місцями виникнення) витрати на виробництво групуються за лісництвами, цехами та іншими структурними підрозділами підприємства. Залежно від характеру та призначення виконуваних процесів виробництво лісогосподарського підприємства поділяється на: основне, допоміжне і невиробниче господарство. До основного виробництва належить: штучне та природне лісовідновлення; лісорозведення; полезахисне лісорозведення (за договорами); створення об`єктів постійної лісонасінної бази тощо.

Більш детальніше визначення лісокультурних робіт наведено в пункті 1.2 Правил охорони праці для працівників лісового господарства та лісової промисловості, що затверджені наказом Державного комітету з нагляду за охороною праці від 13.07.2005 № 119, відповідно до якого до таких робіт, зокрема, включають збирання та оброблення лісового насіння; обробіток ґрунту в лісорозсадниках та в місцях вирощування стиглого лісу; висівання обробленого насіння в оброблений ґрунт або пересаджування в нього молодих рослин; догляд за ними шляхом механічного оброблення ґрунту або іншими способами, що протидіють розвитку небажаної рослинності в місцях штучного вирощування дерев.

Пунктом 5 Методичних рекомендацій № 124 передбачено, що витрати, які пов`язані з виробництвом продукції групуються за конкретними статтями калькуляції, серед яких і витрати на лісогосподарські роботи і послуги, виконані за рахунок доходу (виручки) від реалізації продукції.

Отже, перелічені вище роботи відносяться до основного виробництва лісогосподарського підприємства, а витрати на лісокультурні роботи є частиною витрат на лісогосподарські роботи і послуги, виконаних за рахунок доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) та включаються до однойменної статті калькуляції виробничої собівартості продукції (товарів, робіт, послуг).

Пунктом 14.2 Методичних рекомендацій № 124 встановлено окремі вимоги до статей калькуляції при формуванні цін на лісопродукцію, серед яких і вимога щодо включення у ціну продукції по статті 10 калькуляція «Витрати на лісогосподарські роботи і послуги, виконані за власні кошти» вартості лісокультурних робіт в лісовому фонді.

Таким чином, витрати по «відновленню лісів» (вирощування посадкового матеріалу, підготовки ґрунту під лісові культури, посадки лісу, доповнення та виправлення лісових культур) правомірно були включенні до складу витрат звітного періоду та до складу собівартості реалізованої продукції, а податковий орган при формуванні висновку неправомірності віднесення вказаних витрат до складу витрат звітного періоду, а від так і до собівартості реалізованої продукції не в повній мірі врахував специфіку ведення лісогосподарської діяльності та особливостей відображення окремих витрат, зокрема, тих, що згадані вище, в бухгалтерському обліку лісогосподарського підприємства.

Щодо нереальності господарських операцій з ФОП ОСОБА_1 .

Відповідно до пункту 14.1.36 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, надання послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Приписами абзацу 1 пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат, витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання, яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9 пункт 139.1 статті 139 Податкового кодексу України).

Згідно з абзацом одинадцятим статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Так, частиною другою статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Абзацом другим пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 визначено, що господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

З аналізу викладених норм слідує, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку, навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

За встановленими обставинами, ФОП ОСОБА_1 надавав позивачу послуги з капітального та поточного ремонту будівель на підставі наступних документів: договору підряду № 1 від 13.01.2016, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (ф.КБ-3) від 11.02.2016, акту приймання виконаних будівельних робіт (ф.КБ-2в) від 11.02.2016 за лютий 2016 року; договору підряду № 70 від 18.03.2016, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (ф.КБ-3) від 30.06.2016, акту приймання виконаних будівельних робіт (ф.КБ-2в) від б/д за червень 2016 року; договору підряду № 152 від 15.07.2016, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (ф.КБ-3) від 20.09.2016, акту № 9 приймання виконаних будівельних робіт (ф.КБ-2в) від 20.09.2016 за вересень 2016 року; договору підряду № 133 від 13.06.2016, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (ф.КБ-3) від 31.10.2016, акту приймання виконаних будівельних робіт (ф.КБ-2в) від 31.10.2016 за жовтень 2016 року; додаткової угоди №1 від 18.10.2016 до договору підряду № 133 від 18.10.2016, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (ф.КБ-3) від 31.10.2016, акту приймання виконаних будівельних робіт (ф.КБ-2в) від 31.10.2016 за жовтень 2016 року; договору підряду № 40 від 10.02.2017, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (ф.КБ-3) від 31.03.2017, акту № 1 приймання виконаних будівельних робіт (ф.КБ-2в) від 31.03.2017 за березень 2017 року; договору підряду № 166 від 25.04.2017, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (ф.КБ-3) від 30.06.2017, акту № 1 приймання виконаних будівельних робіт (ф.КБ-2в) від 30.06.2017 за червень 2017 року; договіру підряду № 296 від 26.07.2017, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (ф.КБ-3) від 29.09.2017, акту приймання виконаних будівельних робіт (ф.КБ-2в) від 29.09.2017 за вересень 2017 року, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (ф.КБ-3) від 20.12.2017, акту приймання виконаних будівельних робіт (ф.КБ-2в) від 20.12.2017 за грудень 2017 року; договору підряду № 503 від 20.12.2017, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (ф.КБ-3) від 27.12.2017, акту приймання виконаних будівельних робіт (ф.КБ-2в) від 27.12.2017 за грудень 2017 року; договору підряду № 117 від 19.03.2018, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (ф.КБ-3) від 04.05.2018, акту приймання виконаних будівельних робіт (ф.КБ-2в) від 04.05.2018 за травень 2018 року; договору підряду № 198 від 11.05.2018, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (ф.КБ-3) від 25.05.2018, акту приймання виконаних будівельних робіт (ф.КБ-2в) від 25.05.2018 за травень 2018 року; договору підряду № 98 від 18.02.2019, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (ф.КБ-3) від 27.02.2019, акту приймання виконаних будівельних робіт (ф.КБ-2в) від 27.02.2019 за лютий 2019 року.

При цьому, судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що документально оформлені роботи від ФОП ОСОБА_1 , оплачені позивачем в повному обсязі, будь-яка заборгованість відсутня, що також підтвердив представник контролюючого органу в судовому засіданні.

Доказів того, що первинні бухгалтерські документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними відсутні. Тобто, позивачем підтверджено рух коштів на підставі наданих належних та допустимих доказів у справі.

У позивача наявна первинна документація по всім господарським операціям з його контрагентом, яка відповідає вимогам законодавства, не містить дефектів форми, змісту чи походження, та в повній мірі підтверджує реальність здійснення господарських операцій. Під час проведення перевірки контролюючим органом перевірялася зазначена документація та не було виявлено жодних недоліків форми, чи змісту такої документації. Більше того, у контролюючого органу не було зауважень щодо повноти відображення господарських операцій у документації ДП «Ніжинське лісове господарство».

Разом з тим, як вбачається з матеріалів перевірки, ФОП ОСОБА_1 належним чином зареєстрований як фізична особа-підприємець, має досвід у виконанні ремонтно-будівельних робіт.

Суд звертає увагу, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Таким чином, позивач правомірно включив до складу витрат роботи з поточного та капітального ремонту будівель, виконаних ФОП ОСОБА_1 на підставі укладених договорів.

З рахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області № 00000890500 від 05.12.2019 та № 00000900500 від 05.12.2019 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов ДП «Ніжинське лісове господарство» підлягає задоволенню повністю.

Частиною сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та повідомлення представника позивача про намір подати докази про понесені судові витрати відповідно до частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати та встановити позивачу строк для подання доказів щодо розміру понесених судових витрат.

Керуючись статтями 72-74, 77, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Державного підприємства «Ніжинське лісове господарство» (вул. Московська, буд. 5, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600, код ЄДРПОУ 00993521) до Головного управління ДПС у Чернігівській області (вул. Реміснича, буд. 11, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 43143966) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень – задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області № 00000890500 від 05.12.2019 та № 00000900500 від 05.12.2019.

Призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати на 29.12.2020 о 15:30 год., в приміщенні Чернігівського окружного адміністративного суду за адресою: м. Чернігів, вул. Київська, 23.

Встановити Державному підприємству «Ніжинське лісове господарство» строк для подання доказів щодо розміру понесених ним судових витрат до 22.12.2020.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 24.12.2020.

Суддя В.О. Непочатих