Рішення № 93785942, 23.12.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2020 р. № 400/3584/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 до відповідача:Миколаївського обласного військового комісаріату, вул. Спаська, 33, м. Миколаїв, 54030 про:визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Миколаївського обласного військового комісаріату (далі - відповідач), в якій просить визнати протиправними дії відповідача, що полягають у розрахунку та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації, які позивач отримував під час проходження військової служби; зобов`язати відповідача провести перерахунок розміру одноразової грошової допомоги при звільненні позивачу у розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової допомоги та індексації, які позивач отримував під час проходження військової служби; здійснити виплату суми перерахунку.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на невключення відповідачем до складу грошового забезпечення позивача, з якого нараховано одноразову грошову допомогу при звільненні позивача з військової служби, щомісячної додаткової грошової винагороди, яка має постійний характер, та індексації.

У відзиві на позовну заяву відповідач проти позовних вимог заперечує і просить відмовити в позові з посиланням на обставину невключення щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації до складу одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, оскільки така винагорода має окремий, особливий і разовий характер її виплати.

Сторони не заявляли суду клопотань про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у письмовому провадженні.

Безпосередньо, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши докази, що містяться у справі, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, суд установив такі обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Позивач проходив військову службу у Миколаївському обласному військовому комісаріаті та Новоодеському районному військовому комісаріаті Миколаївської області.

03.08.2016 наказом військового комісара Миколаївського обласного військового комісаріату (по стройовій частині) від 03.08.2016 № 83 позивача, звільненого з військової служби наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 05.07.2016 № 304 у відставку за станом здоров`я, виключено із списків особового складу військового комісаріату та направлено для зарахування на військовий облік до Центрального районного військового комісаріату м. Миколаєва.

При звільненні з військової служби позивачу було виплачено одноразову грошову допомогу у розмірі 50 % від місячного грошового забезпечення за кожний календарний рік служби.

Зазначені обставини підтверджуються копією витягу з наказу військового комісара Миколаївського обласного військового комісаріату (по стройовій частині) від 03.08.2016 № 83 та визнаються сторонами у справі.

Із змісту заяв по суті справи (позову, відзиву) суд установив, що розмір виплаченої позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні обчислений без урахування щомісячної додаткової грошової допомоги та індексації грошового забезпечення.

Викладені у відзиві заперечення відповідача проти позову обгрунтовані посиланням на норми права. Відзив не містить заперечень, обгрунтованих фактичними обставинами, наприклад, невиплатою позивачу щомісячної додаткової грошової винагороди або індексації. У зв`язку з цим суд вважає встановленою обставиною, що відповідна винагорода позивачу виплачувалася щомісяця під час проходження військової служби у Миколаївському обласному військовому комісаріаті та Новоодеському районному військовому комісаріаті Миколаївської області, а індексація – з 28.03.2015 по 31.12.2015.

До такого висновку щодо періоду нарахування та індексації суд дійшов, ураховуючи зміст рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 11.02.2020 у справі № 400/4583/19, яким визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 по 03.08.2016 та зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 03.08.2016.

Відомостей щодо виконання відповідачем зазначеного рішення, яке набрало законної сили 10.06.2020, та суми виплаченої за вказаний період індексації сторони суду не подали.

Ураховуючи вищенаведені обставини, суд вбачає, що спір між сторонами виник у зв`язку з неврахуванням відповідачем до складу грошового забезпечення позивача, з якого обчислена грошова допомога при звільненні, щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення Вирішуючи спір між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється Законом України від 25.03.1992 № 2232-XII „Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-XII).

Відповідно до частини другої статті 2 Закону № 2232-XII порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов`язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно зі статтею 40 Закону № 2232-XII, гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України «Про Збройні Сили України», «;Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» та іншими законами.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частина друга статті 9 Закону № 2011-ХІІ встановлює, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до частини другої статті 15 Закону № 2011-ХІІ, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Сторонами визнається, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, про що свідчить обставина виплата такої грошової допомоги позивачу.

Відповідачем додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій», до складу грошового забезпечення, з якого обчислено одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби позивачу, не включено.

За змістом пункту 9.1 розділу IX Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 № 260, грошове забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби за станом здоров`я, включає: оклад за військове звання, посадовий оклад, надбавки за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення).

Аналогічні норми щодо невключення винагород до складу грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби, містить також Інструкція про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затверджена наказом Міністерства оборони України від 24.10.2016 № 550.

Разом з тим, необхідно враховувати пріоритетність законів над підзаконними актами та дискрецію держави щодо визначення порядку та розміру гарантій особам, які проходять військову службу.

Частина четверта статті 9 Закону № 2011-ХІІ надає Міністру оборони України повноваження лише визначати порядок виплати грошового забезпечення, тоді як право визначення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби та види виплат військовослужбовцям, які включаються до складу місячного грошового забезпечення, законом не віднесено до компетенції Міністра та може бути змінене лише законодавцем.

Отже, при визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає Закон № 2011-ХІІ, а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам Закону № 2011-ХІІ.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 16.05.2019 у справі № 826/11679/17 та від 31.07.2019 у справі № 826/3398/18.

Питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі № 522/2738/17. Ухвалюючи постанову від 06.02.2019 у вищеозначеній справі Велика Палата дійшла висновків, що наведені нижче.

Зокрема, згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових:

1) посадовий оклад;

2) оклад за військовим званням;

3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення;

4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Тобто до грошового забезпечення військовослужбовців як обрахункової величини не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.

Такий принциповий підхід застосовується незалежно від виду виплат.

На переконання суду Суд вважає, оскільки щомісячна додаткова грошова винагорода нараховується та виплачується щомісяця, така винагорода за жодних обставин не може вважатись одноразовою.

Суд врахував висновок вказаної постанови Верховного Суду, оскільки саме в ньому міститься позиція Верховного Суду щодо складових грошового забезпечення військовослужбовців, і цей висновок безпосередньо впливає на порядок визначення одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.

Щодо врахування для визначення суми одноразової грошової допомоги при звільненні індексації суд зазначає таке.

Статтею 9 Закону № 2011-XII передбачено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України регульовано Законом України від 3 липня 1991 року № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282-ХІІ).

Згідно із статтею 1 вказаного Закону індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Статтею 2 цього Закону передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).

Отже, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Статтею 6 Закону №1282-ХІІ встановлено, що у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, у встановленому законом порядку здійснюється перегляд розмірів: заробітної плати; пенсій; державної соціальної допомоги; стипендій, що виплачуються студентам державних та комунальних вищих навчальних закладів. Перегляд зазначених у частині першій цієї статті гарантій здійснюється у розмірах, що визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Згідно зі статтею 4 вказаного Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Пунктом 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, передбачено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Слід зазначити, що правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації.

У постанові Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 638/9697/17 викладений правовий висновок, згідно з яким індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку пенсії за вислугу років, що забезпечує дотримання пенсійних прав осіб, звільнених з військової служби, як складової конституційного права на соціальний захист.

Незважаючи на те що відповідний висновок зроблений Верховним Судом у правовідносинах, що склалися у галузі пенсійного забезпечення, суд вважає за можливе застосувати його у справі, що розглядається, оскільки цей висновок стосується можливості і підставності врахування сум індексації до складу грошового забезпечення військовослужбовців та її визначення як виплати, що має систематичний (щомісячний) характер.

Також про наявність підстав для врахування індексації у складі грошового забезпечення військовослужбовців йдеться у постанові Верховного Суду від 10.05.2019 у справі № 820/5285/17.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не довів суду належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами правомірності своїх дій, що полягає у нарахуванні та виплаті позивачу грошової допомоги при звільненні з військової служби виходячи з грошового забезпечення, визначеного без урахуванням щомісячної грошової винагороди та індексації грошового забезпечення.

Отже, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Судові витрати у справі відсутні.

Керуючись статями 2, 19, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) до Миколаївського обласного військового комісаріату (вул. Спаська, 33, м. Миколаїв, 54030, ідентифікцаійний код за ЄДРПОУ: 08299180) задовольнити.

2. Визнати протиправними дії Миколаївського обласного військового комісаріату (вул. Спаська, 33, м. Миколаїв, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 08299180), що полягають у розрахунку та виплаті ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, обчисленого без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення, які позивач отримував під час проходження військової служби.

3. Зобов`язати Миколаївський обласний військовий комісаріат (вул. Спаська, 33, м. Миколаїв, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 08299180) провести ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) перерахунок розміру одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, обчисленого з урахуванням щомісячної додаткової грошової допомоги та індексації, які позивач отримував під час проходження військової служби, та здійснити виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) суми різниці між перерахованою на виконання рішення суду та раніше виплаченою сумою одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Птичкіна