Рішення № 93785422, 22.12.2020, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2020 року м. Кропивницький Справа № 340/4674/20

Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду К.М. Притула, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А1201 про зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини А1201, в якому просить:

- зобов`язати Військову частину А1201 здійснити перерахунок вислуги років майору ОСОБА_1 на військовій службі, вважаючи днем початку служби 18.06.1998р., та внести відповідні зміни до особової справи майора ОСОБА_1 та інших документів;

- зобов`язати Військову частину А1201 виплатити заборгованість по виплаті надбавки за вислугу років з 26.07.2009 року по теперішній час у відповідності з чинним законодавством.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що період навчання у Київському військовому ліцеї повинен бути зарахований до загального строку військової служби, оскільки день вступу до ліцею є днем початку військової служби.

Ухвалою від 22 жовтня 2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

У встановлений судом строк від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач вказує, що у послужному списку позивача Київський військовий ліцей ім. Івана Богуна зазначений як цивільний загальноосвітній навчальний заклад, а період навчання в цьому закладні не відноситься до військової служби.

Дослідивши матеріли справи, суд встановив наступне.

Відповідно до архівної довідки Галузевого державного архіву Міністерства оборони України, позивач навчався у Київському військовому ліцеї на посаді "ліцеїст" з 17 серпня 1998 року по 16 червня 2000 року (а.с.48).

Відповідно до послужного списку позивача, на військову службу його було призвано 14 липня 2001 року, тобто з моменту зарахування до Одеського інституту Сухопутних військ загальновійськового факультету (а.с.).

Вважаючи помилкою не включення періоду навчання у військовому ліцеї, позивач звернувся із рапортом до командира військової частини А1201, де позивач на даний час проходить військову службу, в якому просив зарахувати до вислуги років час навчання у військовому ліцеї, проте отримав відмову, оскільки навчання у військовому ліцеї не враховуються у час проходження військової служби.

Не погоджуючись із вказаною відмовою, позивач звернувся із цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII, який також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

За змістом приписів частини 6 статті 2 вказаного Закону видами військової служби є: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.

Частиною першою статті 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (у редакції, чинній на момент вступу позивача на навчання до ліцею) було встановлено, що початком перебування на військовій службі вважається: день прибуття до військового комісаріату для відправлення у військову частину - для призовників і офіцерів, призваних із запасу; день від`їзду до місця служби, вказаний у розпорядженні, виданому військовим комісаріатом, - для військовозобов`язаних і жінок; день прибуття на навчання до військово-навчального закладу (військового ліцею), вказаний у приписі, виданому військовим комісаріатом, - для допризовників, призовників і військовозобов`язаних.

Згідно із частиною 2 вказаної статті Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (у редакції, чинній на момент вступу позивача на навчання до ліцею), закінченням перебування на військовій службі вважається день, з якого військовослужбовця взято на військовий облік у військовому комісаріаті у зв`язку із звільненням з військової служби, відчисленням з військово-навчального закладу або закінченням навчального закладу чи навчальних зборів, але не пізніше строку, вказаного у приписі.

У новій редакції Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII, яка набрала чинності 31 липня 1999 року і, з відповідними змінами, діє на цей час, стаття 24 вже не пов`язує початок перебування на військовій службі з днем прибуття на навчання до військово-навчального закладу (військового ліцею).

Зазначена норма вказаного Закону передбачає, що початком проходження військової служби вважається:

1) день відправлення у військову частину з обласного збірного пункту - для громадян, призваних на строкову військову службу;

2) день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов`язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації;

3) день призначення на посаду курсанта вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу - для громадян, які не проходили військову службу, та військовозобов`язаних;

4) день відправлення у військову частину з районного (міського) військового комісаріату - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

Перебування на військовій службі громадян, які навчаються у військово-навчальних закладах, передбачено і у статті 25 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII.

Частиною першою статті 12 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (у редакції, чинній на момент вступу позивача на навчання до ліцею) було визначено, що громадяни, які виявили бажання вступити до військово-навчальних закладів, проходять підготовку у військових ліцеях, середніх загальноосвітніх навчально-виховних закладах, в організаціях Товариства сприяння обороні України, на підготовчих курсах при вищих навчальних закладах або самостійно.

Положення частини першої статті 12 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (у редакції, чинній на момент подачі позивачем рапорту) передбачено, що громадяни України, які виявили бажання вступити до вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, можуть проходити попередню підготовку в закладах загальної середньої освіти III ступеня, військових ліцеях, ліцеях з посиленою військово-фізичною підготовкою, у військових оркестрах, закладах освіти громадських організацій, на підготовчих курсах при вищих військових навчальних закладах або військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти.

З метою удосконалення підготовки висококваліфікованих фахівців для Збройних Сил, Кабінет Міністрів України у пункті першому постанови від 19.08.1992 №490 «Про реформу системи військової освіти» постановив створити вищі військові навчальні заклади.

Київський військовий ліцей імені Івана Богуна, в якому навчався позивач, відсутній у вказаному переліку.

Слід зауважити, що пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 19.08.1992 №490 «Про реформу системи військової освіти», з метою якісної підготовки кандидатів для вступу до військових навчальних закладів, надання державної допомоги у вихованні дітей-сиріт, дітей з багатодітних сімей, а також дітей учасників бойових дій та учасників ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, створено, зокрема, Київський військовий ліцей на базі Київського суворовського військового училища. Навчання вирішено розпочати з 1 вересня 1992 року.

Відповідно до Статуту Київського військового ліцею імені Івана Богуна (нова редакція) вказаний ліцей є державним закладом спеціалізованої освіти ІІІ ступеню військового профілю і забезпечує військово - професійну спрямованість навчання, проведення поглибленої та посиленої фізичної підготовки, виховання у юнаків та дівчат готовності до військової служби, здобуття ліцеїстами повної загальної середньої освіти, а ліцеїстами 8-9 класів - базової середньої освіти.

Таким чином, Київський військовий ліцей імені Івана Богуна, у якому з 1998 по 2000 роки навчався позивач, не належить до військових навчальних закладів, а створений відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №490 від 19.08.1992 «Про реформу системи військової освіти», з метою якісної підготовки кандидатів для вступу до військових навчальних закладів, надання державної допомоги у вихованні дітей-сиріт, дітей з багатодітних сімей, а також дітей учасників бойових дій та учасників ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, тому навчання у ньому не можна вважати навчанням у військовому навчальному закладі, а відтак і проходженням військової служби згідно із переліком її видів, що визначений у ч.4 ст.2 Закону №2232-ХІІ.

Станом на час виникнення спірних правовідносин жодна норма Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» чи будь-якого іншого закону не відносить період навчання у ліцеї до періоду військової служби.

Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 10 жовтня 2018 року (справа №825/1086/17), від 31 жовтня 2019 року (справа №1.380.2019.000865), від 19 грудня 2019 року (справа № 540/902/19), від 27.03.2012 по справі №21-7а12 та у постанові від 16.04.2013 по справі №21-107а13 де вказано, що оскільки навчальний заклад, у якому навчався позивач, не є військовим навчальним закладом, у якому особи, що відповідають вимогам Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» проходять військову службу, то правові підстави для зарахування до загального строку військової служби позивача період навчання його у такому закладі відсутні.

Одночасно слід указати, що за змістом Закону №2232-ХІІ необхідною умовою прийняття на військову службу є, зокрема, досягнення громадянином України відповідного віку.

Так, за правилами ст. 15 ч. 1 Закону України "Про загальний військовий обов`язок та військову службу" (у редакції, що діяла на час навчання позивача) для статусу військовослужбовця необхідно досягнення 18-річного віку.

Положеннями частини першої статті 20 згаданого Закону було передбачено, що на військову службу у добровільному порядку приймаються особи, які відповідають вимогам військової служби, зокрема: громадяни віком від 17 до 21 року, в тому числі ті, котрі досягли 17-річного віку в рік зарахування на навчання, а також військовослужбовці та військовозобов`язані віком від 18 до 23 років, які не мають військових звань офіцерського складу і виявили бажання вчитися у військово-навчальних закладах - на військову службу курсантів військово-навчальних закладів; курсанти військово-навчальних закладів і офіцери запасу - на військову службу офіцерського складу.

В той же час, як вбачається із матеріалів справи, позивач станом на момент його зарахування до військового ліцею було лише 15 років, тобто він був неповнолітньою особою, яка в силу Закону не могла бути призваною на військову службу (а.с.16).

Із архівної довідки Галузевого державного архіву Міністерства оброни України від 24.10.2019 року видно, що позивач до Київського військового ліцею був зарахований на навчання "ліцеїстом", а не курсантом чи слухачем. Ліцеїсту (позивач), який закінчив 11 клас і пройшов державну підсумкову атестацію видано атестат про повну загальну середню освіту (а.с.48).

Зважаючи на викладене суд приходить до висновку, що період навчання позивача з 1998 по 2000 роки у Київському військовому ліцеї є лише підготовкою останнього до вступу на навчання у військовому навчальному закладі і не може вважатися безпосередньо військовою службою.

Таким чином, період навчання позивача з 1998 по 2000 роки не може бути зараховано у загальний строк його військової служби.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ч. 1 ст. 72 вказаного Кодексу).

За змістом статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Беручи до уваги приписи зазначених норм, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність в даній справі обставин для задоволення позовних вимог.

Враховуючи викладене, вимога про зобов`язання Військову частину А1201 виплатити заборгованість по виплаті надбавки за вислугу років з 26.07.2009 року по теперішній час у відповідності з чинним законодавством також не підлягає задоволенню, оскільки є похідною від вимоги про перерахунок вислуги років.

Судові витрати понесені позивачем у відповідності до положення ст. 139 КАС України стягненню не підлягають.

Керуючись статтями 72-77, 90, 241-246, 250, 255, 257 - 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини А1201 (с.Богданівка,Знам''Янський район, Кіровоградська область,27431, ЄДРПОУ 08388245) про зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Кіровоградський окружний адміністративний суд.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду К.М. Притула