Рішення № 93783867, 17.12.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

17 грудня 2020 р. Справа № 120/5665/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Свентуха Віталія Михайловича,

за участю:

секретаря судового засідання: Михайловського М.В.,

представника позивача: Герасимчука С.П.,

представників відповідача: Нагорної І.Ф., Кухрівського О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - адвоката Герасимчука Сергія Петровича до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

до Вінницького окружного адміністративного суду звернувся представник фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - адвокат Герасимчук Сергій Петрович до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача зазначив, що 15.07.2020 року Головним управлінням ДПС у Вінницькій області прийняті рішення про застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу в розмірі 34000 грн., за роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензії та про застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу в розмірі 10000 грн., за роздрібну торгівлю алкогольними напоями за цінами, нижчими за встановлені мінімальні роздрібні ціни на такі напої.

Ухвалою суду від 19.10.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

04.11.2020 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі, оскільки під час проведення фактичної перевірки встановлено порушення вимог статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" в частині ліцензування діяльності пов`язаної з роздрібним продажем алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Крім того, за результатами проведеного доперевірочного аналізу, що підтверджено в ході перевірки встановлено, що позивач у період з 01.10.2018 року по 30.11.2018 року здійснювала роздрібну торгівлю алкогольними напоями в порушення вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 19.12.1995 року №957 "Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв" та статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката, то вказали, що відповідно до частини 5 статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

11.11.2020 року представником позивача подано відповідь на відзив, у якому останній вважає доводи відповідача необґрунтованим, а адміністративний позов таким, що підлягає задоволенню.

У судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини які викладені в позовній заяві та відповіді на відзив.

Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали та просили відмовити в його задоволенні з підстав, що викладені у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши подані сторонами докази, заслухавши пояснення учасників справи, всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, суд встановив наступне.

26.06.2020 року Головним управлінням ДПС у Вінницькій області прийнято наказ №2034 про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 , магазин з 25 червня 2020 року, терміном 10 діб за період з 01.01.2018 року.

За результатами перевірки складено акт (довідку) фактичної перевірки, з якого вбачається, що згідно з наявною інформацією баз даних ITC "Податковий блок" підсистеми "Аналітична система" (Чеки РРО), в період з 01.10.2018 року по 30.11.2018 року встановлені факти роздрібної торгівлі алкогольними напоями за цінами, нижчими за встановлені мінімальні роздрібні ціни на окремі види алкогольних напоїв, чим порушено вимоги Постанови Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 року № 957 "Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв", а саме (в розрізі продукції вибірково):

- горілка "Всеградська класична", 0,5 л, 40% об.од. в кількості 1 пляшки по ціні 40,0 грн. за пляшку (з 02.10.2018 року розмір мінімальної роздрібної ціни становить 89,40 грн.), фіскальний чек РРО від 10.10.2018 №8160;

- горілка "Хелло Люкс", 0,5 л, 40% об.од. в кількості 1 пляшки по ціні 85,0 грн. за пляшку (з 02.10.2018 року розмір мінімальної роздрібної ціни становить 89,40 грн.), фіскальний чек РРО від 28.10.2018 № 8298;

- горілка "Мороша джерельна", 0,5 л, 40% об.од. в кількості 1 пляшки по ціні 87,0 грн. за пляшку (з 02.10.2018 року розмір мінімальної роздрібної ціни становить 89,40 грн.), фіскальний чек РРО від 03.11.2018 № 8335;

- горілка "Златогор", 0,5 л, 40% об.од. в кількості 1 пляшки по ціні 80,0 грн. за пляшку (з 02.10.2018 року розмір мінімальної роздрібної ціни становить 89,40 грн.), фіскальний чек РРО від 10.11.2018 № 8405;

- горілка "Немирівська пшенична", 1,0 л, 40% об.од. в кількості 1 пляшки по ціні 160,00 грн. за пляшку (з 02.10.2018 року розмір мінімальної роздрібної ціни становить 178,80 грн.), фіскальний чек РРО від 15.11.2018 № 8437.

Також, перевіркою згідно з наявною інформацією баз даних ITC "Податковий блок" підсистеми "Аналітична система" (Чеки РРО), в порушення статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" від 19.12.1995 року №481/95-ВР 27.02.2020 року встановлені факти реалізації алкогольних напоїв та тютюнових виробів без відповідних дозвільних документів, а саме ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами:

Обсяг реалізації алкогольних напоїв 27.02.2020 року становить 221 грн.

15.07.2020 року Головним управлінням ДПС у Вінницькій області прийнято рішення №99-1/32/ НОМЕР_1 про застосування фінансової санкції у вигляді штрафу в розмірі 34000 гривень, за роздрібну торгівлю алкогольними напоями, тютюновими виробами без наявності ліцензії внаслідок порушення вимог статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" та рішення №99/32/3190209547 про застосування фінансової санкції у вигляді штрафу в розмірі 10 000 гривень за роздрібну торгівлю алкогольними напоями за цінами, нижчими за встановлені мінімальні роздрібні ціни на такі напої внаслідок порушення вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 року №957 "Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв".

Вважаючи вказані рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернулась з адміністративним позовом до суду.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.

Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України є Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (далі - Закон №481/95-ВР).

Частиною двадцятою статті 15 Закону №481/95-ВР передбачено, що роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами, або пальним може здійснюватися суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.

Згідно частини 22 статті 15 Закону №481/95-ВР суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва), які отримали ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, мають право продавати сидр та перрі (без додання спирту) без отримання окремої ліцензії на право роздрібної торгівлі цими алкогольними напоями.

Відповідно до частини 29 статті 15 Закону №481/95-ВР ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади в містах, районах, районах у містах Києві та Севастополі за місцем торгівлі суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) терміном на один рік і підлягають обов`язковій реєстрації в органі доходів і зборів, а у сільській місцевості - і в органах місцевого самоврядування за місцем торгівлі суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво).

Згідно частин 32-33 статті 15 Закону №481/95-ВР ліцензія видається за заявою суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію. У заяві зазначається вид господарської діяльності, на провадження якого суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має намір одержати ліцензію (оптова, роздрібна торгівля алкогольними напоями, тютюновими виробами, оптова, роздрібна торгівля пальним або зберігання пального).

Відповідно до частини 35 статті 15 Закону №481/95-ВР у заяві про видачу ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями або пальним додатково зазначаються адреса місця торгівлі, перелік реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться у місці торгівлі, а також інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери посвідчень реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться у місці торгівлі, та дата початку їх обліку в податкових органах.

Згідно частини 1 статті 17 Закону №481/95-ВР за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Зі змісту наведених норм вбачається, що для здійснення господарської діяльності, пов`язаної, зокрема, з роздрібною реалізацією тютюнових виробів та алкогольних напоїв, суб`єкти господарювання зобов`язані мати відповідну ліцензію, однак недотримання такої вимоги закону є підставою для притягнення суб`єктів господарювання до фінансової відповідальності.

Судом встановлено, що податковим повідомленням-рішенням від 15.07.2020 року №99-1/32/ НОМЕР_1 до позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію у вигляді штрафу в розмірі 34000 гривень, за роздрібну торгівлю алкогольними напоями, тютюновими виробами без наявності ліцензіїї, у зв`язку з тим, що позивач 27.02.2020 здійснив роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами без відповідних ліцензій, оскільки ліцензія на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями №02110308201900402 видана терміном дії до 27.02.2020 року.

Головне управління ДПС у Вінницькій області вважає, що позивач не мав права здійснювати роздрібну торгівлю алкогольними напоями, тютюновими виробами саме 27.02.2020 року, у зв`язку із закінченням терміну дій ліцензій.

Закон України "Про державне регулювання виробництва і торгівлі етиловим, коньячним, і плодовим спиртом, алкогольними напоями тютюновими виробами" не визначає порядок обчислення строку (терміну) дії ліцензії.

Відповідно до частини 6 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює відповідні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів загальних засад права (аналогія права).

Так, відповідно до частин 1 та 2 статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Відповідно до статті 252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Згідно статті 254 Цивільного кодексу України строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції (ч. 1 ст. 255 ЦК України).

У постанові від 25 квітня 2018 року у справі №815/4720/16 Верховний Суд дійшов висновків, що терміни дії ліцензій особисто встановлені повноважним органом шляхом визначення конкретного календарного дня її початку та закінчення. При цьому дата закінчення поєднана з прийменником «до», у зв`язку з чим така прийменникова конструкція в українській мові прямо вказує на зазначення кінцевої календарної дати чинності або виконання чого-небудь. Крім того, згідно з частиною першою статті 3 Європейської конвенції про обчислення строків від 16 травня 1972 року строки, обчислені у днях, тижнях, місяцях і роках починаються опівночі dies a quo і спливають опівночі dies ad quem. За змістом статті 2 цієї Конвенції термін «dies a quo» означає день, з якого починається відлік строку, а термін «dies ad quem» означає день, у який цей строк спливає. Відповідно до частини другої статті 4 Конвенції якщо строк обчислено у місяцях або роках, день dies ad quem є днем останнього місяця чи останнього року, дата якого відповідає dies a quo, або у разі відсутності відповідної дати - останнім днем останнього місяця. З урахуванням наведеного граматичного аналізу вжиття в ліцензіях їх кінцевої дати дії «до» та положень Конвенції, здійснення роздрібного продажу підакцизного товару (алкоголю та тютюну) в останній день чинності ліцензій є правильним.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 14 серпня 2018 року у справі №803/1387/17, від 04 грудня 2018 року у справі №820/2208/18 та від 26 листопада 2020 року у справі №160/7046/19.

Судом встановлено, що Головним управлінням ДФС у Вінницькій області позивачу видано ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями №02110308201900402 (термін дії з 27.02.2019 року до 27.02.2020 року, адреса місця торгівлі: АДРЕСА_1 ).

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що роздрібна торгівля тютюновими виробами та алкогольними напоями здійснювалась позивачем 27.02.2020 у період дії ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями №02110308201900402 (термін дії з 27.02.2019 року до 27.02.2020 року).

Крім того, по закінченню строку дії зазначеної ліцензії позивач отримала наступну ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями №02110308202000378 (термін дії з 28.02.2020 до 28.02.2021). Тобто, термін дії ліцензії розпочався з 28.02.2020 року, що є наступним днем з дня закінчення терміну дії попередньої ліцензії.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області №99-1/32/3190209547 від 15 липня 2020 року про застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу в розмірі 34000 грн., за роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензії є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо притягнення позивача до відповідальності за роздрібну торгівлю алкогольними напоями за цінами нижчими за встановлені мінімальні роздрібні ціни на такі напої суд вважає за необхідне зазначити наступне.

У відповідності до статті 1 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" мінімальні роздрібні ціни на алкогольні напої - ціни, які визначаються виходячи з мінімальних оптово-відпускних цін на цю продукцію та торговельної надбавки.

Мінімальні оптово-відпускні ціни на алкогольні напої - ціни, які визначаються за кодами виробів Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності за 1 літр 100-відсоткового спирту, обраховані виходячи з найнижчої оптової ціни на вітчизняну або контрактної вартості на імпортну продукцію та податків і зборів, які відповідно до чинного законодавства підлягають сплаті з одиниці продукції вітчизняними виробниками й імпортерами, та з урахуванням вартості тари.

Контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України (ч. 1 ст. 16 Закону №481/95-ВР).

За приписами статті 18 Закону №481 Кабінету Міністрів України надано право встановлювати мінімальні оптово-відпускні та роздрібні ціни на алкогольні напої.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 року №957 "Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв" установлено розмір мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв.

Відповідно до пунктів 1 - 3 приміток до Постанови №957 мінімальні оптово-відпускні і роздрібні ціни під час реалізації (продажу) горілки та лікеро-горілчаних виробів, інших зброджених напоїв, суміші із зброджених напоїв та суміші зброджених напоїв з безалкогольними напоями, коньяку (бренді) три зірочки, коньяку (бренді) чотири зірочки, коньяку (бренді) п`ять зірочок та інших спиртових дистилятів і спиртних напоїв різного вмісту спирту в тарі різної місткості визначаються як добуток відповідних затверджених мінімальних цін, міцності за об`ємом (у відсотках) та місткості тари (у літрах), поділений на 100 відсотків.

Враховуючи норми Постанови Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 №957 "Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв", судом встановлено, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 здійснено роздрібну торгівлю горілкою за ціною, нижчою за встановлені мінімальні роздрібні ціни на такі напої.

Факт здійснення позивачем роздрібної торгівлі алкогольними напоями за цінами, нижчими за встановлені мінімальні роздрібні ціни на такі напої обґрунтовувався відповідачем наявною інформацією із книги обліку розрахункових операцій РРО та підтверджується даними АІС "Податковий блок" підсистема "Аналітична система" (Чеки РРО) /а.с. 110-127/.

Відповідальність за оптову або роздрібну торгівлю коньяком, алкогольними напоями, горілкою, лікеро-горілчаними виробами та вином за цінами, нижчими за встановлені мінімальні оптово-відпускні або роздрібні ціни на такі напої, передбачена статтею 17 Закону №481/95-ВР.

Частиною 2 статті 17 Закону №481/95-ВР передбачено застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу до суб`єктів господарювання у разі оптової або роздрібної торгівлі коньяком, алкогольними напоями, горілкою, лікеро-горілчаними виробами та вином за цінами, нижчими за встановлені мінімальні оптово-відпускні або роздрібні ціни на такі напої - 100 відсотків вартості отриманої партії товару, розрахованої виходячи з мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін, але не менше 10 000 гривень.

Як наслідок, рішенням Головного управління ДПС у Вінницькій області від 15.07.2020 року № 99/32/ НОМЕР_1 застосовано до відповідача фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 10000 грн.

Таким чином, рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області від 15.07.2020 року № 99/32/ НОМЕР_1 є правомірним та скасуванню не підлягає.

Щодо посилань представника позивача, що перевірка є безпідставною, оскільки наказ не відповідає вимогам пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України, а саме не зазначена мета, яка чітко повинна визначатися із підстав для її проведення, то суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно із підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Згідно з пунктом 80.1 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України встановлено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Отже, підпункт вказаної норми передбачає як підставу проведення фактичної перевірки, здійснення функцій контролюючого органу, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, які в силу приписів статті 16 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" покладені на відповідача.

Відповідно до підпункту 81.1 статті 81 ПК України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Судом встановлено, що наказ Головного управління ДПС у Вінницькій області від 26.06.2020 №2034 про проведення фактичної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відповідає вимогам, що передбачені підпунктом 81.1 статті 81 ПК України, а саме останній містить: дату видачі; найменування контролюючого органу; найменування та реквізити суб`єкта; адресу об`єкта; мету перевірки; підстави для проведення перевірки, визначені ПК України, зокрема п.п. 75.1.3 пункту 75.1 статті 75, підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України; дату початку перевірки; тривалість перевірки; підпис уповноваженої особи скріплений печаткою контролюючого органу, що відповідає вимогам пункту 81.1 статті 81 ПК України.

В судовому засіданні представником відповідача надано пояснення, що підставою для проведення перевірки визначено підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, яким обумовлено, що фактична перевірка може проводитися з підстави, зокрема, здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Таким чином, призначення перевірки є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень.

В даному випадку наказ про проведення фактичної перевірки прийнятий незалежно від настання певних обставин, а спрямований на реалізацію завдань та функцій покладених на контролюючий орган.

З огляду на викладене, суд вважає, що посилання представника позивача на недоліки змісту наказу є необґрунтованими та безпідставними.

Доводи позивача з приводу неправомірності оскаржуваних рішень про застосування фінансових санкцій, що ґрунтуються на допущених контролюючим органом недоліках, як в процесі проведення перевірки, так і в складених за її результатами документах, не спростовують факту порушення позивачем вимог статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".

Суд враховує, посилання представника позивача на правові висновки Верховного Суду у постановах №340/422/19 від 04.06.2020 року та №160/93/19 від 02.04.2020 року, що будь-яка податкова інформація, яка наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Однак, вказані правові висновки Верховного Суду при розгляді даної справи не підлягають застосуванню, оскільки вони спрямовані на врегулювання правовідносин при інших обставинах та не містять висновку щодо застосування контролюючим органом інформації з власних інформаційних баз при проведенні фактичної перевірки суб`єкта господарювання.

За наведеного та враховуючи встановлені обставини у справі, оцінивши належність, допустимість, достовірність доказів, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Вирішуючи питання про відшкодуванню витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 3 статті 134 КАС України встановлено, що для цілей розподілу судових витрат, враховуються: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, а також документи що підтверджують оплату наданих послуг.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 5 ст. 134 КАС України).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Отже, з аналізу наведених норм законодавства вбачається, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду № 810/3213/16 від 04 серпня 2020 року, № 640/15803/19 від 05 серпня 2020 року.

До суду для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано договір про надання професійної правничої допомоги №30/1/20-а від 29.07.2020 року, додаток №1 до відповідного договору від 29.07.2020 року, детальний опис робіт (наданих послуг) за договором про надання правової допомоги, а також квитанцію до прибуткового касового ордеру №21 від 29.07.2020 року.

Відповідно до детального опису робіт (наданих послуг) за договором про надання правової допомоги, адвокатом Герасимчуком С.П. надано наступні послуги:

- попереднє вивчення матеріалів, формування правової позиції, консультування (2 год.) - 2000 грн.;

- опрацювання законодавчої бази, що регулюють спірні відносини, вивчення судової практики (3 год.) - 3000 грн.;

- підготовка та подання позовної заяви (8 год.) - 8000 грн.;

- підготовка та подання відповіді на відзив та детального опису робіт (1 год.) - 1000 грн.;

- представництво в судових засіданнях (1 год.) - 1000 грн.

Згідно квитанції до прибуткового касового ордеру №21 від 29.07.2020 позивачем сплачено адвокату ОСОБА_2 гонорар в сумі 15000 грн.

За позицією відповідача вказані витрати є неспівмірними та завищеними.

Суд погоджується із позицією відповідача та враховуючи кваліфікацію і досвід адвоката, а також, що дану справу віднесено до незначної складності, суд вважає завищеною, як кількість витраченого часу вказаного в детальному описі робіт, так і погодинну вартість роботи.

Враховуючи обсяг наданих адвокатом послуг, їх складність та час, необхідний для їх надання, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 5500 грн. (11 год. х 500 грн.), що відповідає вимогам розумності та співмірності.

Однак, з урахуванням того, що даний позов задоволено судом частково, суд дійшов висновку, що заявлений до відшкодування розмір витрат позивача на правничу допомогу підлягає зменшенню відповідно до пропорційності задоволених позовних вимог, тобто до 2750 грн.

Отже, за результатами розгляду цієї справи на користь позивача належить стягнути витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 2750 грн. та витрати зі сплати судового збору в сумі 840,80 грн., за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, 81 Податкового кодексу України, ст. 75, 80, 81 Податкового кодексу України, ст. 1, 15, 17, 18 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" № 481/95-ВР від 14.11.1995, Постановою Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 року №957 "Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв", суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області №99-1/32/ НОМЕР_1 від 15 липня 2020 року про застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу в розмірі 34000 грн., за роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензії.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 2750,00 грн. (дві тисячі сімсот п`ятдесят гривень) та витрати зі сплати судового збору в сумі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21028, ЄДРПОУ 43142454).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21028, ЄДРПОУ 43142454).

Рішення у повному обсязі складено 22.12.2020 року.

Суддя Свентух Віталій Михайлович