Ухвала суду № 93782541, 23.12.2020, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

23.12.2020 р. Справа№ 909/1034/20

Господарський суд Львівської області у складі судді Кітаєвої С.Б., розглянувши матеріали позовної заяви: Товариство з обмеженою відповідальністю "Галицька торгова компанія", м.Долина Івано-Франківської області

до Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м.Львів

про визнання недійсним рішення Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, оформленого листом №63-02/4806 від 09.11.2020; зобов`язання Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України повторно розглянути заяву ТОВ "Галицька торгова компанія" від 05.10.2020 про перегляд рішення адміністративної колегії Івано-Франківського територіального відділення Антимонопольного комітету України №59/12-р/к від 10.06.2019.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Галицька торгова компанія" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, оформленого листом №63-02/4806 від 09.11.2020; зобов`язання Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України повторно розглянути заяву ТОВ "Галицька торгова компанія" від 05.10.2020 про перегляд рішення адміністративної колегії Івано-Франківського територіального відділення Антимонопольного комітету України №59/12-р/к від 10.06.2019.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 23.11.2020 справу №909/1034/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Галицька торгова компанія" до Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України; зобов`язання Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України повторно розглянути заяву ТОВ "Галицька торгова компанія" від 05.10.2020 передано на розгляд за територіальною підсудністю Господарському суду Львівської області.

Розглянувши цю позовну заяву суд дійшов висновку, що вона не відповідає вимогам розділу III Господарського процесуального кодексу України, а тому підлягає поверненню з посиланням на ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на наступне.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення можливостей самопредставництва в суді органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб незалежно від порядку їх створення» від 18.12.2019 № 390-ІХ (набрав чинності 29.12.2019) внесено зміни в ч. З cm. 56 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 56 ГПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Частиною 3 вказаної статті передбачено, що юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, - трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи)-, або через представника.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 58 ГПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник. При розгляді справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених статтею 59 цього Кодексу.

Зі змісту наведених норм чітко вбачається, що самопредставництво на підставі довіреності не допускається.

Представництво в судовому процесі - це процесуальна діяльність особи (представника), спрямована на захист суб`єктивних прав і охоронюваних законом інтересів іншої особи (яку представляють), яка бере участь у справі та сприяє суду в повному та об`єктивному з`ясуванні обставин справи, і в ухваленні законного й обґрунтованого рішення.

В той же час, за загальним правилом теорії права самопредставництво юридичної особи - це право одноосібного виконавчого органу (керівника) чи голови колегіального виконавчого органу діяти від імені такої особи, представляючи її інтереси в силу закону, статуту, положення.

Повноваження на здійснення самопредставництва юридичної особи також підтверджується інформацією, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (яка є достовірною та може бути використана в спорі), а саме інформацією про керівника юридичної особи.

Вимоги до форми та змісту позовної заяви встановлює стаття 162 ГПК України, відповідно до частини 2 якої, позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

При цьому, підписання та/або подання позову є процесуальними формами реалізації повноважень з представництва.

Отже, для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб`єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження.

Тобто, під час здійснення самопредставництва керівником, членом виконавчого органу, іншою особою, відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту), будь-яка з перелічених осіб, що здійснює самопредставництво уособлює юридичну особу в момент реалізації останньою своїх процесуальних прав та виконання обов`язків;

Зазначені положення процесуального закону, а також зміни до нього в частині самопредставництва не є випадковими, та тісно пов`язані з інститутом адвокатської монополії, який діє в Україні на даний час.

Так, статтею 131-2 Конституції України передбачено, що виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.

Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб Та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Однак, позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Галицька Торгова компанія» підписана Захаріїв Владиславом Богдановичем, як представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Галицька Торгова компанія» за довіреністю від 10.08.2020 №10/08-02 не підпадає під винятки, визначені Конституцією України.

Таким чином, з аналізу зазначеного положення Конституції України вбачається, що адвокат виступає в ролі представника (фізичної чи юридичної особи), в той же час під «іншою особою» йдеться мова саме про інститут самопредставництва, який визначає самопредставництво фізичною особою самої себе або самопредставництво керівником, членом виконавчого органу, іншою особою, відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) юридичної особи, як саму себе.

Крім того, пунктом 6 рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 № З-рп/99 у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України визначено, що за правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов`язки.

Відповідно особи, які представляють юридичну особу за довіреністю і виконують процесуальні дії на підставі наданих їм довіреністю повноважень, виступають від імені цієї особи як довірителя, а не в порядку самопредставництва (аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2018 року у справі № 914/2772/16).

Тобто, здійснення самопредставництва юридичної особи на підставі довіреності, не допускається. У випадку представництва юридичної особи на підставі довіреності, необхідним є підтвердження наявності посвідчення адвоката та включення його до Єдиного реєстру адвокатів України, як це передбачено статтями 12 та 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Однак, до позову не надано жодних документів щодо підтвердження наявності статусу адвоката Захаріїв Владислава Богдановича.

Верховний Суд приймаючи ухвалу від 01.04.2020 у справі № 922/2733/19 дійшов такого правового висновку.

У порядку самопредставництва орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції може представляти за посадою його керівник або інша уповноважена особа, повноваження якої підтверджуються відповідно до частини четвертої статті 56 вказаного Кодексу.

Таким чином, процесуальний кодекс розмежовує такі юридичні категорії, як «самопредставництво» і «представництво».

Що стосується представництва, то за визначенням, наведеним у статті 237 Цивільного кодексу України, ним є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору; закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства (частини перша, третя вказаної статті).

Отже, наведені вище положення законодавства передбачають можливість здійснення процесуального представництва органу місцевого самоврядування як в порядку самопредставництва - керівником, так і іншими особами повноваження яких на самопредставництво органу місцевого самоврядування повинні бути підтверджені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту).

При цьому особа, яка здійснює представництво на підставі довіреності в силу заведених вище конституційних положень повинна мати статус адвоката.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд в ухвалах від 11.03.2020 № 910/4760/19, від 05.03.2020 № 914/716/19, від 26.03.2020 № 914/1002/19, від 27.12.2019 №910/3617/19.

Також Верховний Суд в ухвалі від 02.03.2020 року по справі № 910/1314/19 дійшов правового висновку, що касаційна скарга Міністерства аграрної політики та продовольства України підписана начальником управління правового захисту інтересів Міністерства у судах та інших органах департаменту правового забезпечення Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України Т.І. Харабарою на підставі довіреності без номеру та дати, яка не містить інформації, що вказана особа має статус адвоката, а матеріали, долучені до касаційної скарги, не містять доказів самопредставництва.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційна скарга Міністерства аграрної політики та продовольства України підлягає поверненню на підставі пункту 1 частини 4 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, як така, що підписана представником скаржника на підставі довіреності без надання доказів наявності у даної особи статусу адвоката.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд в ухвалі від 13.02.2020 по справі № 922/942/19 та у постанові від 23.11.2020 упо справі №908/592/19.

Отже, зважаючи на норми Конституції України, ГПК України, висновки Конституційного Суду України та Верховного Суду у розрізі застосування інституту самопредставництва та статті 131-2 Конституції України, суд зазначає, що реалізація права щодо можливості підписання та подання до суду позовної заяви представником юридичної особи на підставі довіреності за відсутності статусу адвоката, суперечить вимогам ст. 1312 Конституції України та ст. ст. 56, 58 ГПК України.

Згідно ч.5 ст.12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За положеннями п.5 ч.4 ст.247 ГПК України у порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, що виникають з відносин, пов`язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції.

З врахуванням п.5 ч.4 ст.247 ГПК України, даний спір може бути розглянутий лише у порядку загального позовного провадження, у зв`язку з чим, в силу ч.2 ст.162, ч.ч.1, 2 ст.58 ГПК України, даний позов може бути підписаний або законним представником або адвокатом на підставі довіреності (або ордеру). Наразі, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Галицька Торгова компанія» підписано особою (сформовано в системі «Електронний суд» 19.11.2020) Захаріїв Владиславом Богдановичем, згідно довіреності від 10.08.2020 №10/08-02, наявність у якої статусу адвоката до матеріалів позову не додано, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про підписання позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Галицька Торгова компанія» особою, яка не має права його підписувати.

Відповідно до п.1 ч.5 ст.174 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

Враховуючи наведене, у суду наявні підстави для повернення позовної заяви.

Керуючись ст.162, 174, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву від 19.11.2020р. (вх.№3510 від 18.12.2020) Товариство з обмеженою відповідальністю "Галицька торгова компанія" до Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, оформленого листом №63-02/4806 від 09.11.2020; зобов`язання Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України повторно розглянути заяву ТОВ "Галицька торгова компанія" від 05.10.2020 про перегляд рішення адміністративної колегії Івано-Франківського територіального відділення Антимонопольного комітету України №59/12-р/к від 10.06.2019, повернути заявнику.

2. Роз`яснити позивачу, що у відповідності до ч.8 ст.174 ГПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.

3. Ухвала набирає законної сили в порядку ст.235 ГПК України та може бути оскаржена в порядку передбаченому ст.ст. 255-256 ГПК України.

Додаток: позовна заява від 19.11.2020 із додатками на 10 арк., клопотання від 20.11.2020 про долучення доказів до матеріалів справи з додатками на 3 аркушах.

Суддя С.Б. Кітаєва