Рішення № 93782172, 24.12.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.12.2020Справа № 910/16041/20

Господарський суд міста Києва у складі: судді Васильченко Т.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи №910/16041/20

За позовом Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча»

до Акціонерного товариства «Українська залізниця»

про стягнення 4082,31 грн.

Без повідомлення (виклику) сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - відповідач) про стягнення 4082,31 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач здійснив відправлення вагонів за залізничною накладною №46523296 (досилочна накладна №49396385), втім під час слідування вагонів була виявлена нестача вантажу, про що складено відповідні комерційні акти. Відтак, оскільки саме залізниця не забезпечила збереження вантажу під час його перевезення просить стягнути з відповідача вартість втраченого вантажу в сумі 4082,31 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.10.2020 позовну заяву прийнято судом до розгляду, відкрито провадження у справі №910/16041/20 та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала про відкриття провадження у справі від 26.10.2020 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5.

Станом на дату розгляду справи по суті в матеріалах справи міститься рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, згідно якого ухвала суду від 26.10.2020 була вручена представнику відповідача 30.10.2020.

Приписами ч.2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

19.12.2019 між ПрАТ «Суха Балка» (далі - постачальник) та позивачем був укладений договір №2057 (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець зобов`язується оплатити і прийняти руду залізну агломераційну, руду залізну доменну, на передбачених цим договором умовах.

14.02.2018 між позивачем та відповідачем було укладено договір про надання послуг №00039/ЦТЛ-2018 (далі - договір), предметом якого є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, та інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги.

Згідно п. 2.3.2 договору перевізник зобов`язується приймати до перевезення вантажі у вагонах (контейнерах) замовника або у вагонах (контейнерах) перевізника, надавати вагони (контейнери) перевізника для навантаження вантажів згідно із затвердженими планами і заявками замовника згідно інформації АС «Месплан», доставляти вантаж до станції призначення та видавати його одержувачу, надавати додаткові послуги, пов`язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається в додатку до цього договору.

Строк дії договору встановлено з 19.02.2018 до 31.12.2018. Якщо жодна із сторін не звернеться письмово за один місяць до закінчення дії договору з пропозицією до іншої сторони про припинення його дії, то цей договір діє до надходження такої пропозиції і здійснення всіх розрахунків за виконані перевезення та надані послуги (п. 12.1 договору).

Доказів того, що будь-яка сторона договору повідомляла іншу сторону про припинення дії договору в порядку п. 12.1 цього договору суду не надано, а отже договір є чинним та приймається судом до уваги.

За своєю правовою природою, договір, укладений між позивачем та відповідачем є договором перевезення, а частиною першою статті 909 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

25.06.2020 Приватним акціонерним товариством «Суха Балка» (вантажовідправник) здійснено відправку руди залізної агломераційної (аглоруда) на адресу Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (вантажоодержувач) залізничним транспортом на станцію призначення Асланово, що підтверджується залізничною накладною №46523296 від 25.06.2020 (досилкова накладна №49396385 від 28.06.2020).

На станції Волноваха Донецької залізниці було проведено комісійне зважування, за результатами якого виявлено нестачу вантажу, а саме у вагонах №№55842827, 53602686, 55329346, про що складено комерційні акти.

Так, 29.06.2020 на станції Волноваха Донецької залізниці був складений комерційний акт №486202/157/480, який свідчить про нестачу вантажу у вагоні №55842827, в кількості 2150 кг, про що в накладній №46523296 від 25.06.2020 була зроблена відповідна відмітка.

В комерційному акті №486202/157/480 зазначено, що на підставі до акту ГУ-23 №34500 від 28.06.2020 ст. Волноваха по досильній відправці №49396385 від 28.06.2020 ст. Волноваха Донецької залізниці, до основної №46523296 від 25.06.2020 ст. Вечірній Кут Придніпровської залізниці проведено комісійне переважування вагона на справних 150 тн тензометричних вагах ст. Волноваха Донецької залізниці держповірка 18.03.2020, контрольний огляд-перевірка 18.03.2020 з повною зупинкою і розчепленням вагона. По документу значиться вантаж - руда залізна агломераційна (аглоруда), брутто - не вказано, тара - 23600 кг, нетто - 70000 кг. Фактично при зважуванні виявилось : брутто - 91450 кг, тара - 23600 кг (згідно документа), нетто - 67850 кг, що менше документа на 2150 кг. При огляді виявлено: навантаження нижче рівня бортів на 80-120 см не рівномірне, маються сліди від дозування ковшом, не марковано, по напрямку поїзда виїмки над 7 люком праворуч 150-180-80 см ліворуч між 6-7 люком 50х50х до полу, вагон бездвірний, розвантажувальні люка зачинені на запірний пристрій, течі вантажу не має. Контрольне комісійне зважування проведено агентом комерційним ОСОБА_1 , в присутності ДСЗ Шалімова С.С., представника Волноваського відділу поліції Почекін М.Ф.- 28.06.2020. З моменту прибуття і до відправлення вагон знаходився під охороною. Посада начальника вантажного району (двору) за штатним розкладом відсутня. При видачі вантажу різниці проти даного акту не виявлено.

29.06.2020 на станції Волноваха Донецької залізниці був складений комерційний акт №486202/158/481, який свідчить про нестачу вантажу у вагоні №53602686, в кількості 3250 кг, про що в накладній №46523296 від 25.06.2020 була зроблена відповідна відмітка.

В комерційному акті №486202/158/481 зазначено, що на підставі до акту ГУ-23 №34515 від 28.06.2020 ст. Волноваха по досильній відправці №49400039 від 28.06.2020 ст. Волноваха Донецької залізниці, до основної №46523296 від 25.06.2020 ст. Вечірній Кут Придніпровської залізниці проведено комісійне переважування вагона на справних 150 тн тензометричних вагах ст. Волноваха Донецької залізниці держповірка 18.03.2020, контрольний огляд-перевірка 18.03.2020 з повною зупинкою і розчепленням вагона. По документу значиться вантаж - руда залізна агломераційна (аглоруда), брутто - не вказано, тара - 23600 кг, нетто - 70000 кг. Фактично при зважуванні виявилось : брутто - 90350 кг, тара - 23600 кг (згідно документа), нетто - 66750 кг, що менше документа на 3250 кг. При огляді виявлено: навантаження нижче рівня бортів на 80-120 см, не рівномірне, не розрівняне, сліди від дозування ковшом, не марковано, по напрямку поїзда виїмки між 1-2 люками довжиною 150 см шириною 280 глибиною до полу, вагон бездвірний, розвантажувальні люка зачинені на запірний пристрій. Течі вантажу немає. Вагон технічно справний. Контрольне комісійне зважування проведено агентом комерційним ОСОБА_1 , в присутності ДСЗ Шалімова С.С., представника Волноваського відділу поліції Почекін М.Ф.- 28.06.2020. З моменту прибуття і до відправлення вагон знаходився під охороною. Посада начальника вантажного району (двору) за штатним розкладом відсутня. При видачі вантажу різниці проти даного акту не виявлено.

29.06.2020 на станції Волноваха Донецької залізниці був складений комерційний акт №486202/159/482, який свідчить про нестачу вантажу у вагоні №55239346, в кількості 1050 кг, про що в накладній №46523296 від 25.06.2020 була зроблена відповідна відмітка.

В комерційному акті №486202/159/482 зазначено, що на підставі до акту ГУ-23 №34516 від 28.06.2020 ст. Волноваха по досильній відправці №49400039 від 28.06.2020 ст. Волноваха Донецької залізниці, до основної №46523296 від 25.06.2020 ст. Вечірній Кут Придніпровської залізниці проведено комісійне переважування вагона на справних 150 тн тензометричних вагах ст. Волноваха Донецької залізниці держповірка 18.03.2020, контрольний огляд-перевірка 18.03.2020 з повною зупинкою і розчепленням вагона. По документу значиться вантаж - руда залізна агломераційна (аглоруда), брутто - не вказано, тара - 23600 кг, нетто - 70000 кг. Фактично при зважуванні виявилось : брутто - 92550 кг, тара - 23600 кг (згідно документа), нетто - 68950 кг, що менше документа на 1050 кг. При огляді виявлено: навантаження нижче рівня бортів на 80-120 см, не рівномірне, не розрівняне, сліди від дозування ковшом, не марковано, по напрямку поїзда виїмка над 1 люком зліва 100-100-60 см. Течі вантажу не має, вагон бездвірний, розвантажувальні люка зачинено на запірний пристрій. Контрольне комісійне зважування проведено агентом комерційним ОСОБА_1 , в присутності ДСЗ Шалімова С.С., представника Волноваського відділу поліції Почекін М.Ф.- 28.06.2020. З моменту прибуття і до відправлення вагон знаходився під охороною. Посада начальника вантажного району (двору) за штатним розкладом відсутня. При видачі вантажу різниці проти даного акту не виявлено.

Відтак, у зв`язку з незбереженням прийнятого до перевезення вантажу залізницею позивач просить стягнути з відповідача збитки, які були завдані йому у зв`язку із незбереженням вантажу при перевезенні в загальній сумі 4 082,31 грн. При цьому, позивач зазначає, що вартість 1 тонни вантажу відповідно до розрахунку позивача, здійсненого на підставі рахунку-фактури вантажовідправника №000000839 від 25.06.2020, складає 1570,12 грн за тону (з ПДВ).

Недостача вантажу, з урахуванням природних втрат, у вагоні №55842827 становить: 70000 кг *2% (природна втрата) = 1400,00 кг; 2150 кг (сума втраченого вантажу) - 1400 кг (природна втрата) = 750 кг (0,75 тн); 0,75 тн * 1570,12 грн = 1177,59 грн.

Недостача вантажу, з урахуванням природних втрат, у вагоні №53602686 становить: 70000 кг *2% (природна втрата) = 1400,00 кг; 3250 кг (сума втраченого вантажу) - 1400 кг (природна втрата) = 1850 кг (1,85 тн); 1,85 тн * 1570,12 грн = 2904,72 грн.

Недостача вантажу, з урахуванням природних втрат, у вагоні №55329346 становить: 70000 кг *2% (природна втрата) = 1400,00 кг; 1050 кг (сума втраченого вантажу) - 1400 кг (природна втрата) = 0 кг.

Отже, загальний розмір недостачі становить - 4082,31 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

За змістом ст.920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Згідно з частиною 2 ст.924 Цивільного кодексу України та ст. 314 Господарського кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

За приписами частини 5 статті 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.

Відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення (ч. 2 ст. 308 Господарського кодексу України).

Частиною 1 статті 12 Закону України «Про залізничний транспорт» визначено, що підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.

Залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з правилами іншому підприємству (ч. 1 п. 110 Статуту залізниць України).

Згідно з частиною 1, 2 пункту 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення обставин невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Як вбачається з матеріалів справи, на станції Волноваха Донецької залізниці, залізницею було проведено комісійну перевірку маси вантажу, під час якої виявлено, що маса вантажу у вагонах №№55842827, 53602686, 55329346 не відповідає фактичній масі вказаній у накладній, про що перевізником складено відповідні комерційні акти. Отже залізниця не виконала взятих на себе обов`язків щодо збереження вантажу під час перевезення, який був прийнятий нею до перевезення без будь-яких зауважень.

Частиною 1 ст.623 ЦК України встановлено, що боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

За приписами ст.22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з ч. 1 ст.225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

За незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин (ч. 2 ст. 23 Закону України «Про залізничний транспорт» та п. 113 Статуту).

Частиною 3 статті 314 Господарського кодексу України передбачено, що за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, у разі втрати або нестачі вантажу перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі (п. 114 Статуту залізниць України).

Враховуючи наведені вище норми чинного законодавства, розмір шкоди, завданої внаслідок втрати вантажу, складається з вартості вантажу, який оплачений позивачем, але фактично ним не отриманий.

Абзацом 1 пунктом 115 Статуту залізниць України встановлено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

При цьому, ч. 2 ст.623 ЦК України передбачено, що розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Позивач здійснив розрахунок розміру збитків на підставі рахунку-фактури вантажовідправника №000000839 від 25.06.2020, який був виставлений одержувачу вантажу за договором №2057 на поставку руди залізної агломераційної від 19.12.2019, тобто з дотриманням вимог абз.1 п. 115 Статуту залізниці України.

Вартість 1 тони вантажу, згідно вказаного рахунку-фактури постачальника вантажу складає 1570,12 грн.

Згідно платіжного доручення №4500057969 та реєстру рахунків до платіжних доручень, рахунок-фактури №000000839 від 25.06.2020, який був виставлений позивачу постачальником за договором №2057 на поставку руди залізної агломераційної від 19.12.2019, оплачений позивачем в повному обсязі.

Отже, враховуючи факт оплати Приватним акціонерним товариством «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» вартості вантажу, згідно рахунок-фактури №000000839 від 25.06.2020, суд дійшов висновку про оплату позивачем вантажу згідно залізничної накладної №46523296 (досилочної накладної №49396385) в повному обсязі, згідно укладеного договору №2057 на поставку руди залізної агломераційної від 19.12.2019, про що подано належні та допустимі докази.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Позивачем належними та допустимими доказами доведено факт втрати вантажу позивача (договір, залізнична накладна (досилочна накладна ) та комерційні акти) та дійсну вартість вантажу (рахунок-фактури постачальника).

В той час як залізниця, всупереч викладеним вище нормам процесуального законодавства, враховуючи обставини, які встановлені самим відповідачем у комерційних актах, не спростувала подані позивачем докази на підтвердження завдання збитків у зв`язку з частковою втратою вантажу, що сталася з вини перевізника. Як і не надала відзиву на позовну заяву чи будь-яких інших доказів на підтвердження того, що недостача прийнятого залізницею до перевезення вантажу без зауважень виникла з незалежних від неї причин.

Отже, залізниця повинна відшкодувати збитки, завдані незбереженням вантажу під час його перевезення.

За таких обставин, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини втрати частини вантажу та враховуючи, що відповідачем не спростовано факту наявності в діях перевізника вини за незбереження прийнятого до перевезення вантажу, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення суми збитків, які виникли у зв`язку з незбереженням вантажу при перевезенні, підлягають задоволенню у заявленому розмірі.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 1617,32 грн.

Згідно з частин 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем надано копію договору про надання юридичних послуг (правової допомоги) №845 від 30.03.2018, укладеного між Адвокатським об`єднанням «Всеукраїнська адвокатська допомога» та позивачем, додаткові угоди №4 від 03.12.2018, №26 від 09.12.2019 та №202/1 від 12.10.2020, акт приймання-передачі наданих послуг №1 від 16.10.2020 на суму 1617,32 грн, детальний опис виконаних робіт (наданих послуг), а також копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльність серія ДН №3605 від 27.07.2016 та копію довіреності №161 від 28.10.2020 на ім`я адвоката Краснопьорова О.С., якою і підписана позовна заява.

При цьому, додатковою угодою №202/1 від 12.10.2020 сторони визначили послуги, які будуть надані, їх вартість та порядок оплати юридичних послуг (гонорару) адвокатського об`єднання за надання юридичних послуг (правової допомоги) у спорі про стягнення з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь Приватного акціонерного товариства «ММК ім.Ілліча» суми збитків, які виникли у зв`язку із незбереженням вантажу при перевезенні за залізничною накладною №46523296 від 25.06.2020 в розмірі 4082,31 грн, а також судових витрат. За даною угодою адвокатське об`єднання зобов`язується здійснювати представництво та захист інтересів клієнта у суді будь-якої ланки на території України.

Актом приймання-передачі наданих послуг від 16.10.2020 сторони підтвердили, що об`єднанням «Всеукраїнська адвокатська допомога» надало Приватному акціонерному товариству «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» правову допомогу, яка складається з: усної консультація клієнта з вивченням документів, узгодження правової позиції (315,30 грн., відповідно до попереднього (орієнтовного) розрахунку адвокатом витрачено на вказану послугу 2 годину); збір доказів (підготовка та перевірка документів: листи, запити, тощо) (315,30 грн./год., відповідно до попереднього (орієнтовного) розрахунку адвокатом витрачено на вказану послугу 2 години); складання позовної заяви (315,30 грн./год., відповідно до попереднього (орієнтовного) розрахунку адвокатом витрачено на вказану послугу 2 години) та гонорар за складність справи майнового характеру (1% від вартості позову, що становить 40,82 грн.) на загальну суму 1617,32 грн

За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

В той же час, Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові №922/445/19 від 03.10.2019 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Окрім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).

Приймаючи до уваги наведене вище в сукупності та з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення спору, враховуючи, що дана справа є малозначною та типовою, суд прийшов до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову (п.2 ч.5 ст. 129 ГПК України).

За таких обставин, суд прийшов до висновку про необхідність покладення на відповідача витрат позивача на оплату послуг адвоката у розмірі 1000,00 грн, що є пропорційним предмету спору, складності даної справи та виконаних представником позивача робіт.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 120, 129, 231, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення 4082,31 грн. задовольнити.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (87504, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Левченка, буд. 1, код ЄДРПОУ 00191129) вартість втраченого вантажу у розмірі 4082 (чотири тисячі вісімдесят дві) грн 31 коп., витрати на правову допомогу в розмірі 1000 (одна тисяча) грн 00 коп та судовий збір у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп.

3. Видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 24.12.2020.

Суддя Т.В. Васильченко