Ухвала суду № 93773152, 23.12.2020, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

23.12.2020 Справа № 331/4915/20

Провадження № 2-з/331/40/2020

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2020 року м. Запоріжжя

Жовтневий районний суд м. Запоріжжя в складі: головуючого судді Антоненко М.В., за участю секретаря Федорової К.Д. розглянувши заяву Акціонерного товариства «Універсал Банк» про забезпечення позову ,-

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «Універсал Банк» звернулось до суду із заявою про забезпечення позову в якій зазначено, що в провадженні Жовтневого районного суду м. Запоріжжя знаходиться справа за позовом AT «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг «МоноБанк».

Частина 1 статті 149 ЦПК України визначає, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

За змістом ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Рішення суду у вказаній справі підлягає виконанню в порядку передбаченому Законом України “Про виконавче провадження”.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України “Про виконавче провадження” однією із засад виконавчого провадження є обов`язковості виконання рішень.

Згідно із ч. 1 ст. 48 Закону України “Про виконавче провадження” звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Отже, виконувати рішення у цій справі державний виконавець буде шляхом арешту та подальшого звернення стягнення на грошові кошти та майно відповідачів.

Виконання рішення щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_2 буде ускладнене з огляду на наступне.

З метою досудового врегулювання спірних правовідносин, позивач неодноразово звертався до відповідача за допомогою різних каналів зв`язку, а саме: CMC інформування, ПУШ повідомлень у мобільний додаток, листів на електрону адресу та на адресу реєстрації.

Вся інформація щодо умов повернення використаних коштів також доступна у мобільному додатку «Monobank» або ж є можливість звернутися на гарячу лінію підтримки банку, яка на зв`язку 24/7 і дізнатися потрібну для погашення заборгованості інформацію але навіть за наявності таких можливостей, відповідач все одно не виконував умови договору.

Для погашення заборгованості поповнень картки в достатньому розмірі не відбувалось, відповідно до чого заборгованість збільшувалась, відповідач знаходився у прострочці на подвійній відсотковій ставці.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Право на ефективний засіб юридичного захисту» встановлено, що кожен чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.

Так, згідно п. 43 рішення ЄСПЛ по справі «Шмалько проти України» право на суд одним 3 аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно- правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін.

Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак до порушення права особи на доступ до правосуддя в аспекті ст. 6 Конвенції.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 належить на праві власності наступне нерухоме майно:

1. земельна ділянка загальною площею 0.0437 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Щодо застосування інституту зустрічного забезпечення Позивач зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

За змістом вказаної правової норми зустрічне забезпечення застосовується у тому випадку, коли є ризик нанесення збитків Відповідачу у зв`язку із застосуванням певного заходу забезпечення позову.

Позивач просить суд забезпечити позов шляхом накладення арешту, що полягає у забороні Відповідачу здійснювати відчуження відповідного майна.

Частиною 1 статті 317 ЦК України передбачено, що складовими права власності є право особи володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном. Після накладення арешту7 на майно Відповідача, останній ніяким чином не буде обмежений у вільному та безперешкодному володінні та користуванні зазначеним майном, що унеможливлює нанесення будь-яких збитків Відповідачу.

Посилаючись на вищенаведені обставини AT «Універсал Банк» просить суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на нерухоме майно, яке належить на праві власності ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), шляхом заборони будь-яким особам укладати угоди стосовно цього майна, проводити його реєстрацію та перереєстрацію, здійснювати його відчуження.

Суд, вивчивши заяву, додані письмові докази, дійшов наступних висновків.

Згідно зі статтею 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути спів- мірними із заявленими позовними вимогами.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийнято на користь позивача, в тому числі задля попередження можливих труднощів у подальшому виконання такого рішення.

Забезпечення позову є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволення вимог позивача.

За змістом ч. 2 ст. 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову.

Положеннями ст. 150 ЦПКУ встановлені види забезпечення позову, одним з яких є накладенням арешту на майно, а також суд може обрати інші заходи для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, та застосувати одночасно кілька видів забезпечення позову.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006р. № 9 роз*яснено, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Неодмінною умовою при застосуванні заходів забезпечення позову є їх співмірність із заявленими вимогами, але при цьому ч. 10 ст. 150 ЦПК України встановлено заборону вжиття таких заходів забезпечення позову, які за своїм змістом є тотожними задоволенню позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

В заяві про забезпечення позову зазначено, що існує судовий спір між AT «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг «МоноБанк».

Однак, заявник не вказує розмір заборгованості ОСОБА_1 за договором про надання банківських послуг.

Крім цього, наполягаючи на необхідності накладення арешту на земельну ділянку, яка належить ОСОБА_1 , заявник AT «Універсал Банк» ніяк не зазначає вартість земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ).

Відповідно до норм ч. 4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Крім того, згідно ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону від 17 липня 1997 року №475/97-ВР „Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №№2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст.ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріпляє право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Протокол № 1 стаття 1 «Захист власності» говорить «Кожна фізична або юридична особа має право на повагу своєї власності. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства й на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

За статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і використання практики Європейського суду з прав людини» практика Європейського суду є джерелом права у національній правовій системі.

Враховуючи те, що AT «Універсал Банк» не зазначив а ні розміру заборгованості ОСОБА_1 за договором про надання банківських послуг, а ні вартості земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , суд позбавлений можливості визначитись зі співмірністю заходів забезпечення позову із заявленими вимогами, а тому в заяві про забезпечення позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 151-153 ЦПК України, суд –

У Х В А Л И В:

Відмовити в задоволенні заяви AT «Універсал Банк» про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, яке належить на праві власності ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ).

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду в 15-денний строк з дня складення повного тексту ухвали суду.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя: М.В. Антоненко