Ухвала суду № 93766631, 23.12.2020, Станично-Луганський районний суд Луганської області

Справа №430/45/20

Провадження №1-кс/430/8/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2020 року смт. Станиця Луганська

Слідчий суддя Станично-Луганського районного суду Луганської області Попова О.М., за участю секретаря судового засідання Романової М.О., заступника керівника Луганської місцевої прокуратури № 2 Гайдая Д.А., старшого слідчого СВ Станично-Луганського ВП ГУНП в Луганській області Веклюка І.М., підозрюваного ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду клопотання старшого слідчого СВ Станично-Луганського ВП ГУНП в Луганській області Веклюка І.М., погоджене прокурором Луганської місцевої прокуратури № 2 Горбатовою Ю.В., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та додані до клопотання матеріали кримінального провадження за №12020130570000385, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.08.2020 року, відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Рівне, Рівненської області, з неповною середньою освітою, українця, громадянина України, не одруженого, неповнолітніх дітей на утриманні не маючого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- 13.05.1993 року Жовтневим районним судом м. Луганська за ч.2 ст. 141, ст. 17, ч.2 ст. 141, 42 КК України (1960 року) до трьох років позбавлення волі;

- 19.08.1997 року Станично-Луганським районним судом Луганської області за ч.2 ст. 140, ч.2 ст. 206, ст. 42 КК України (1960 року) до двох років позбавлення волі, з конфіскацією 1/2 частки майна;

- 19.04.1999 року Станично-Луганським районним судом Луганської області за ч.2 ст. 140, 43 КК України (1960 року) до двох років шести місяців позбавлення волі, з конфіскацією Ѕ частки майна;

- 22.03.2000 року Станично-Луганським районним судом Луганської області за ч.2 ст. 140, ч.2 43 КК України (1960 року) до двох років восьми місяців позбавлення волі, з конфіскацією Ѕ частки майна;

- 07.02.2002 року Станично-Луганським районним судом Луганської області за ч.1 ст. 187 КК України (2001 року) до трьох років позбавлення волі;

- 06.12.2006 року Станично-Луганським районним судом Луганської області за ч.2 ст. 289 КК України (2001 року) до п`яти років позбавлення волі;

- 31.10.2008 року Станично-Луганським районним судом Луганської області за ч.2 ст. 186 КК України (2001 року) до чотирьох років шести місяців позбавлення волі;

- 04.08.2016 року Біловодським районним судом Луганської області за ч.2 ст. 186, ст. 71 КК України (2001 року) до чотирьох років одного місяця позбавлення волі;

- 17.08.2020 року Біловодським районним судом Луганської області за ч.3 ст. 296 КК України (2001 року) до двох років позбавлення волі,

- 12.11.2020 року Біловодським районним судом Луганської області за ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 309, ч. ст. 70, ч. 4 ст. 70 КК України (2001 року) до трьох років позбавлення волі,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

22.12.2020 року до слідчого судді надійшло клопотання старшого слідчого СВ Станично-Луганського ВП ГУНП в Луганській області Веклюка І.М., погоджене прокурором Луганської місцевої прокуратури № 2 Горбатовою Ю.В., в кримінальному провадженні №12020130570000385 від 14.08.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування клопотання зазначено, що досудовим розслідуванням встановлено: 14.08.2020 року, близько 06:00 год., ОСОБА_1 , маючи умисел на знищення чужого майна шляхом підпалу, прибув до домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 . Увійшовши та територію двору домоволодіння, ОСОБА_1 за допомогою дерев`яної палиці розбив скло в одному з вікон будинку та через віконний отвір проник в середину. Перебуваючи в середині будинку за вищевказаною адресою та реалізуючи свій злочинний умисел на умисне знищення чужого майна шляхом підпалу, ОСОБА_1 , діючи умисно, маючи на меті знищити житло особи, з якою він перебуває у неприязних стосунках, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та їх суспільно небезпечні наслідки у вигляді знищення чужого майна та заподіяння шкоди у великих розмірах, свідомо бажаючи настання цих наслідків, за допомогою сірників, які він заздалегідь приніс із собою, здійснив підпал вищевказаного житлового будинку, а саме підпалив постільну білизну на ліжку в спальній кімнаті №1 та підпалив штори в зальній кімнаті. Після цього ОСОБА_1 залишив територію домоволодіння.

Внаслідок підпалу, здійсненого ОСОБА_1 , сталася пожежа, що призвела до знищення вищевказаного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , чим було завдано матеріальну шкоду потерпілому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на суму 297 651 грн.

Таким чином, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється в умисному знищенні чужого майна, що заподіяло шкоду у великих розмірах, вчиненому шляхом підпалу, тобто у кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 2 ст. 194 КК України.

17.12.2020 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України.

Підозра ОСОБА_1 обґрунтовується зібраними по кримінальному провадженню доказами, а саме:

- протоколом огляду місця події від 14.08.2020 року за адресою: АДРЕСА_2 , в ході якого було зафіксовано загальну обстановку на місці злочину, вилучено зразки пожежного сміття, а також вилучено дві коробки сірників. Крім того під час проведення слідчої, фіксація якої здійснювалась за допомогою відеозапису, ОСОБА_1 вказав яким саме чином та в яких місцях він здійснив підпал будинку;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_3 , яка пояснила, що 14.08.2020 року, близько 06:00 год., вона разом з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 знаходились неподалік від будинку АДРЕСА_2 . В цей час вони побачили як із вищевказаного будинку вийшов місцевий мешканець ОСОБА_1 та, підійшовши до них, останній розповів, що він щойно підпалив вказаний будинок, щоб помститись його знайомому, який раніше в ньому проживав. Після цього вони побачили, що будинок дійсно загорівся та викликали ДСНС;

- протоколами допитів свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які підтвердили показання ОСОБА_3 ;

- протоколом допиту потерпілого ОСОБА_2 , який пояснив, що в результаті підпалу вищевказаного будинку сталася пожежа, внаслідок якої будинок повністю знищено. ОСОБА_2 додав, що йому відомо про причетність до підпалу місцевого мешканця ОСОБА_1 , оскільки останній приходив до нього вибачатись за вчинене ним та зізнавався у тому, що спалив будинок;

- висновком судової пожежно-технічної експертизи №19/113/11-260е від 03.12.2020 року, згідно із яким джерелом запалювання, яке ініціювало горіння в осередках досліджуваної пожежі є стороннє джерело відкритого вогню – полум`я сірника. Технічною причиною виникнення пожежі в спальні № НОМЕР_1 є загорання горючих матеріалів (постільних речей), розташованих на ліжку під лівою стіною відносно входу, а також загорання горючих матеріалів (штори) під протилежною та лівому куті відносно входу в зальну кімнату;

- висновком судової будівельно-технічної експертизи №7368 від 20.10.2020 року, згідно із яким вартість ремонтно-відновлювальних робіт житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , який постраждав внаслідок пожежі, складає 297 651 грн. (двісті дев`яносто сім тисяч шістсот п`ятдесят одна грн.);

- протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_1 , який визнав свою провину у вчиненні інкримінованого йому злочину та розповів про обставини його скоєння;

- Іншими матеріалами кримінального провадження.

Таким чином ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні злочину, який згідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів і карається позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризику передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, і метою застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_1 є необхідність запобігти спробам ОСОБА_1 перешкоджати кримінальному провадженню. Зазначений ризик обумовлений тим, що 17.08.2020 року ОСОБА_1 був засуджений Біловодським районним судом Луганської області за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 296 КК України до двох років позбавлення волі. 12.11.2020 року ОСОБА_1 був засуджений Біловодським районним судом Луганської області за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України до одного року обмеження волі та за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України до двох років шести місяців позбавлення волі. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України остаточно призначено покарання у вигляді трьох років позбавлення волі з відбуттям покарання в кримінально-виконавчій установі. Вказаний вирок набрав законної сили.

Відповідно до ст. 87 Кримінально-виконавчого Кодексу України особи, засуджені до позбавлення волі, направляються для відбування покарання не пізніше десятиденного строку з дня набрання вироком законної сили або з дня надходження із суду розпорядження про виконання вироку, який набрав законної сили. Засуджені направляються до місця відбування покарання і переміщуються в разі необхідності з одного місця до іншого під вартою. Згідно з інструкцією про порядок конвоювання та тримання в судах підсудних (засуджених) за вимогою судових органів, затвердженою спільним наказом Міністерства внутрішніх справ, Міністерства юстиції, Генеральної прокуратури, Верховного Суду та Служби безпеки України від 16.10.1996 р. № 705/37/5/17-398/1-3/503/239, дане перевезення являє собою планове автомобільне переміщення засуджених до позбавлення волі спеціальним транспортом до місць відбування покарання. Такі перевезення здійснюють відповідно до плану-графіка, що складається з урахуванням залізничних маршрутів та потреби у перевезенні в межах даної області.

Зазначені обставини свідчать про те, що у разі не застосування до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою останній, хоч із причин, які обумовлені об`єктивними обставинами, та не залежать від волі останнього, однак перешкоджатиме кримінальному провадженню, оскільки перебування підозрюваного ОСОБА_1 , з урахуванням правил конвоювання, на залізничному або автомобільному транспорті та/або в установі виконання покарань, призведе до неможливості проведення слідчих дій за його участі (слідчий експеримент, одночасний допит, тощо) протягом тривалого часу, а також може перешкоджати подальшому судовому розгляду зазначеного кримінального провадження, через неможливість забезпечення права на захист та права особи брати особисту участь у кримінальному провадженні. У зв`язку із необхідністю запобігання вищевказаному ризику виникла необхідність у даному кримінальному провадженні в застосуванні до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для його подальшого перебування в умовах слідчого ізолятору.

Враховуючи зазначені обставини, застосування до підозрюваного ОСОБА_1 більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не може бути достатнім для запобігання зазначеному ризику та забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків.

В судовому засіданні прокурор та слідчий подане клопотання підтримали, просили його задовольнити, вважаючи, що підозра є обґрунтованою, наявний ризик, що дає підставу для застосування саме вказаного запобіжного заходу.

Підозрюваний проти клопотання не заперечував.

Вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали надані з клопотанням, слідчий суддя приходить до наступного висновку:

Зі змісту ст. 177 КПК України слідує, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання зокрема спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду. При цьому підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті – зазначено в частині 2 ст. 177 КПК України.

Відповідно до вимог, передбачених в ст. 178 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених в ст. 177 цього кодексу, повинен оцінити в сукупності й всі обставини перелічені цією статтею.

Виходячи зі змісту ст. 183 КПК України – тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор не доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею ст. 177 цього Кодексу.

Судом встановлено, що Станично-Луганським ВП ГУНП в Луганський області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за №12020130570000385, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.08.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України.

17.12.2020 року старшим слідчим СВ Станично-Луганського ВП ГУНП в Луганській області Веклюком І.М., за погодженням з процесуальним керівником Горбатовою Ю.В., в порядку ст. 277, 278 КПК України, складено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, ОСОБА_1 , яке йому вручене в цей же день.

Відповідно до вимог ст. 17 Закону України №3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду, як джерело права, а відповідно до ст.18 цього Закону встановлено порядок посилання на Конвенцію та практику Суду.

Відповідно до практики ЄСПЛ, недостатньо аби правоохоронні органи «добросовісно підозрювали особу», повинні бути надані принаймні деякі факти чи інформація на підтвердження того, що особа підозрюється у вчиненні злочину обґрунтовано (рішення «Ільгар Маммадов проти Азербайджану» і рішення «Фокс, Кемпбел і Хартлі проти Сполученого Королівства»), що має місце в даному випадку.

Про обґрунтованість підозри свідчать вищезазначені докази: протокол огляду місця події від 14.08.2020 року, протокол допиту свідка ОСОБА_3 від 15.08.2020 року, протокол допиту свідка ОСОБА_4 від 15.08.2020 року, протокол допиту свідка ОСОБА_5 від 11.12.2020 року, протокол допиту потерпілого ОСОБА_2 від 11.12.2020 року, висновок судової пожежно-технічної експертизи №19/113/11-260е від 03.12.2020 року, висновок судової будівельно-технічної експертизи №7368 від 20.10.2020 року, протокол допиту підозрюваного ОСОБА_1 від 17.12.2020 року, іншими матеріалами кримінального провадження.

Під час розгляду питання про обґрунтованість підозри слідчим суддею враховується практика Європейського суду з прав людини викладена у справі Мюррей проти Сполученого Королівства, відповідно до якого факти, що викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження чи навіть для пред`явлення обвинувачення, що є задачею наступних етапів кримінального процесу.

Крім того, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі Нечипорук та Йонкало проти України - термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (також рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства».

Як вбачається з самого клопотання та наданих стороною обвинувачення матеріалів, що його обґрунтовують, зазначені обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, детальний перелік яких міститься в самому клопотанні прокурора. Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов`язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, то на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів слідчий суддя лише визначає, що причетність підозрюваного до вчинення злочину, підозра у якому йому повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу.

Дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно підозрюваного, чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановлено.

Розглядаючи питання доцільності обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді його тримання під вартою, слідчий суддя враховує, що таке рішення обмежує його права і свободи та має відповідати характеру певного суспільного інтересу (визначеним у КПК України конкретним підставам і меті) що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості. В той же час, згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Про існування ризику передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: перешкоджати кримінальному провадженню, свідчить те, що 17.08.2020 року ОСОБА_1 був засуджений Біловодським районним судом Луганської області за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 296 КК України до двох років позбавлення волі. 12.11.2020 року ОСОБА_1 був засуджений Біловодським районним судом Луганської області за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України до одного року обмеження волі та за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України до двох років шести місяців позбавлення волі. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України остаточно призначено покарання у вигляді трьох років позбавлення волі з відбуттям покарання в кримінально-виконавчій установі. Вказаний вирок набрав законної сили.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, яке згідно зі ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів і карається позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.

В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).

Але на думку слідчого судді навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину в даному випадку не може бути єдиним виправданням обрання вказаного слідчим запобіжного заходу, а тому при вирішенні клопотання, крім наявності ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих матеріалів, оцінив в сукупності всі обставини, в тому числі і: вік та стан здоров`я підозрюваного, той факт, що ОСОБА_1 раніше судимий, не одружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, не працює, за місцем проживання характеризується негативно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, зареєстрований та проживає за однією адресою: АДРЕСА_1 , його репутацію та майновий стан. Обставини, які б свідчили про неможливість утримання підозрюваного у слідчому ізоляторі на час розгляду клопотання, відсутні.

Таким чином, клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

В той же час, враховуючи вимоги ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим кодексом.

Згідно з частиною 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину – від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частина 7 ст. 182 КПК України вказує на те, що у випадках, передбачених частинами 3-4 ст. 183 цього кодексу підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Зі змісту статті 202 ч. 4, ч. 5 КПК України слідує, що підозрюваний звільняється з-під варти негайно, але не більше протягом одного робочого дня після внесення застави, визначеної в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при відсутності іншого судового рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього обвинуваченого під вартою; після отримання та перевірки документа, підтверджуючого факт внесення застави – та уповноважена службова особа місця ув`язнення повинна повідомити про це слідчого, прокурора та слідчого суддю, або суд. З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Частина 3 статті 182 КПК України зазначає, у разі внесення застави згідно з ухвалою слідчого судді, суду щодо особи, стосовно якої раніше було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, передбачені цією частиною роз`яснення здійснюється уповноваженою службовою особою місця ув`язнення.

Таким чином відповідно до вищеперелічених статей суд вважає за необхідне при винесенні ухвали щодо обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити розмір застави, а саме 42 040,00 грн. (Сорок дві тисячі сорок грн.) (20*2102) грн., яку він має право у будь-який момент внести на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому КМУ, після чого він може бути звільнений з-під варти та на нього можуть бути покладені обов`язки, перелічені в ст. 194 КПК України і буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави. Але у випадку невиконання вище перелічених обов`язків, застава може бути звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України й використана у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України.

Керуючись вимогами ст. ст. 131, 132, 176, 177, 178, 181, 183,184, 194, 197, 198 КПК України та ст. 29 Конституції України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого слідчого СВ Станично-Луганського ВП ГУНП в Луганській області Веклюка І.М., погоджене прокурором Луганської місцевої прокуратури № 2 Горбатовою Ю.В., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 – задовольнити.

Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто по 20.02.2021 року включно.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копію ухвали надати учасникам процесу та направити до відповідного ІТТ та слідчого ізолятора для виконання.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України встановити ОСОБА_1 заставу в розмірі

42 040,00 (Сорок дві тисячі сорок) гривень, яку необхідно внести у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому КМУ України, отримувач коштів – ТУ ДСА України в Луганській області, ЄДРПОУ – 26297948, банк отримувача ДКСУ м. Київ, рахунок отримувача – UA 208201720355209001000002672, призначення платежу: запобіжний захід, до сплину терміну тримання під вартою.

В разі внесення застави уповноваженій службовій особі місця ув`язнення необхідно негайно звільнити з-під варти ОСОБА_1 та повідомити про це слідчого, прокурора та слідчого суддю, або суд. З моменту звільнення з під варти у зв`язку з внесенням застави він буде вважатись таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У випадку внесення зазначеної застави, покласти на підозрюваного наступні обов`язки:

1) прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому підозрюваний проживає, перебуває чи зареєстрований, без дозволу слідчого, прокурора або суду.

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання.

В разі внесення застави, вищеперелічені обов`язки, можуть бути покладені на підозрюваного на строк не більше двох місяців.

Підозрюваному роз`яснюється положення п.п. 8, 10 ст. 182 КПК України, згідно з якими у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України.

Підозрюваний звільняється з-під варти негайно, але не більше протягом одного робочого дня після внесення застави, визначеної в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при відсутності іншого судового рішення, що набрало законної сили.

На дану ухвалу у п`ятиденний строк може бути подана апеляційна скарга до Луганського апеляційного суду.

Слідчий суддя О.М. Попова