Рішення № 93744553, 17.12.2020, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

17 грудня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/3363/20

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Борзаниці С.В.

за участю секретаря судового засідання Печегіної Є.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), зобов`язати вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі також – позивач) до Головного управління ДПС у Луганській області (далі також – відповідач, ГУ ДПС у Луганській області), в якій просить:

- визнати протиправною та скасувати вимогу від 13.05.2020 № Ф-9 про сплату єдиного внеску на загальнодержавне соціальне страхування, винесену Головним управлінням ДПС у Луганській області;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Луганській області внести зміни в інтегровану картку платників податків ОСОБА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 16.06.2020 на адресу проживання позивача рекомендованим листом надійшла вимога від 13.05.2020 № Ф-9 про сплату боргу (недоїмки), яка складена ГУ ДПС у Луганській області, з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 41544,85 грн станом на 30.04.2020.

24.06.2020 позивачем подано скаргу до Державної податкової служби України про узгодження вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13.05.2020 № Ф-9 на підставі статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

28.08.2020 позивач отримав рішення ДПС України про результати розгляду скарги, в якому вимога про сплату боргу (недоїмки) від 13.05.2020 № Ф-9 залишена без змін, а скаргу позивача від 24.06.2020 № б/н – без задоволення.

Позивач вважає оскаржувану вимогу протиправною та такою, що підлягає скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до пункту 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» № 2464 від 08.07.2010 (далі - Закон № 2464) позивач на час проведення АТО звільнений від обов`язку своєчасно та у повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, а контролюючий орган не має законних підстав для формування та направлення вимоги про сплату боргу. Позивач вважає, що відповідач не повинен був застосовувати положення статті 25 Закону № 2464, оскільки відповідно до пункту 9-4 розділу VIII цього Закону достатніми підставами для звільнення платника єдиного внеску від відповідальності, передбаченої цим Законом за невиконання (несвоєчасне виконання) обов`язків платника єдиного внеску у період з 14 квітня 2014 року до закінчення АТО, є перебування на обліку в податкових органах, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», та заява самого платника до органу доходів і зборів про звільнення від виконання обов`язків платника єдиного внеску, подана не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення АТО.

У відповідності до розпорядження Кабінету міністрів України від 30.10.2014 № 1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» та розпорядження Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 р. № 1275-р, смт. Новоайдар внесено до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

В силу розділу VIII «ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» Позивача звільнено, у тому числі, від обов`язку своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

06.06.2016 позивач звернувся до Новоайдарського відділення Слов`яносербскої ОДПІ із заявою, в якій просив звільнити від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Листом від 21.06.2016 позивачу було відмовлено.

Позивач вважає, що у Відповідача відсутнє право на нарахування єдиного внеску по відношенню до Позивача.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 09.11.2020 після усунення недоліків позовної заяви відкрито провадження у справі, справа призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом, судове засідання призначено на 01.12.2020 (арк. спр. 33-34).

01.12.2020 у зв`язку з неявкою позивача розгляд справи відкладено, судове засідання призначено на 17.12.2020 (арк. спр. 67).

У судове засідання позивач не прибув, подав заяву про розгляд справи за його відсутності (арк. спр. 71).

Відповідач заперечував проти задоволення вимог та зазначив таке.

ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець 01.12.2009 Новоайдарською районною державною адміністрацією Луганської області за номером державної реєстрації 23710000000001025. Як платник єдиного соціального внеску ОСОБА_1 обліковується в Новоайдарській ДПІ Старобільського управління Головного управління ДПС у Луганській області.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок нарахування і сплати, повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464).

Пунктом 4 ч.І ст.4 Закону № 2464 (зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 28.12.2014 р. №77-VІІІ) встановлено, що «платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування».

Відповідно до п.1 ч.2 ст.6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов`язаний подавати звітність та сплачувати єдиний соціальний внесок до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв`язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю.

Відповідно до п.3 розділу III Наказу Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 «Про затвердження Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями, зареєстрованому у Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за № 508/26953 (далі - Наказ № 449), для платників, зазначених у п.п.3 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, єдиний внесок встановлюється відповідно до Закону в розмірі 22 відсотків на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Відповідно до п.п.2 п.5 розділу IV Наказу № 449 в редакції, що діяла з 01.01.2017 по 31.12.2017 р., платники, визначені підпунктом 3 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) пункту 1 розділу II цієї Інструкції, здійснюють розрахунок єдиного внеску за календарний рік до 10 лютого наступного року на підставі даних річної податкової декларації. При визначенні доходу (прибутку), з якого сплачується єдиний внесок, враховується кількість місяців, у яких отримано дохід (прибуток).

Відповідно до п.п.2 п.4 розділу IV Наказу № 449 в редакції, що діє з 01.01.2018, платники, визначені підпунктами 3 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, сплачують єдиний внесок один раз на квартал до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок:. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожен місяць такого кварталу.

Відповідно до абзацу першого п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464, базою нарахування єдиного внеску для осіб, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Законом України від 06 грудня 2016 року № 1774 VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесені зміни до Закону № 2464, які набули чинності з 01 січня 2017 року, зокрема у першому реченні абзацу другого п. 2 частини першої ст. 7 слова «має право самостійно» замінено словом «зобов`язаний».

Тобто, якщо платником єдиного внеску, визначеним пунктом 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 Закону № 2464, не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом № 2464. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (абзац другий п. 2 частини першої ст. 7 Закону № 2464).

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом № 2464, є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону № 2464 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Відповідно до абз.5 п.З розділу VI Наказу № 449, вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Станом на 30.04.2020 ОСОБА_1 допустив заборгованість зі сплати єдиного внеску у сумі 41544,85 грн., що підтверджується даними картки особового рахунку платника. Заборгованість складається зі сплати єдиного соціального внеску по коду класифікації доходів бюджету 71010000 (єдиний внесок, нарахований роботодавцем на суми: заробітної плати, винагороди за договорами цивільно-правового характеру, допомоги по тимчасовій непрацездатності) у сумі 1160,02 грн. та по коду класифікації доходів бюджету 71040000 (єдиний внесок для фізичних осіб-підприємців, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування та осіб які провадять незалежну професійну діяльність) у сумі 40384,83 грн.

Таким чином, ГУ ДПС у Луганській області на підставі даних картки особового рахунку платника правомірно сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-9 від 13.05.2020 на суму заборгованості 41544,83 грн., яку було направлено Позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Щодо посилання позивача на п.9.4 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2464 зазначено таке.

Законом України «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи» № 440-ІХ від 14 січня 2020 року (далі - Закон № 440-ІХ) пункт 9-4 розділу VIII Закону № 2464 виключено.

Закон № 440-ІХ набув чинності 13 лютого 2020 року, згідно з яким пункт 9-4 розділу VIII Закону №2464-УІ був виключений, а тому відсутні підстави для невиконання платниками єдиного внеску обов`язків, передбачених ч.2 ст.6 Закону №2464. Відповідно до рішення Конституційного суду України від 13 травня 1997 року № 1- рп/1999 за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

З огляду на вищевикладене, встановлено, що частково на час виникнення заборгованості по сплаті єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування пункт 9-4 розділу VIII Закону № 2464 діяв, разом з цим на час формування спірної вимоги про сплату боргу (13 травня 2020 року), норма, яка тимчасово звільняла позивача від виконання обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464 (своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок) втратила чинність.

Відповідно, Позивач з 13.02.2020 повинен виконувати покладені на нього обов`язки зі сплати єдиного соціального внеску відповідно до положень Закону № 2464, який на час формування спірної вимоги не містить положень щодо звільнення позивача від виконання обов`язків, встановлених статтею 6 цього Закону.

Необхідно звернути увагу на правовий висновок Верховного Суду в рішенні від 30.03.2018 у зразковій справі № 812/292/18 адміністративне провадження № Пз/9901/22/18, яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 06.11.2018.

Верховний Суд зазначає, що Закон № 2464-VІ не скасовує обов`язків платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, передбачених ч.2 ст.6 Закону №2464-VІ, а надає можливість на період антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі.

Крім того, згідно позиції Верховного Суду у вищезазначеній справі можна дійти висновку, що період звільнення платника єдиного внеску від виконання обов`язків, передбачених ч.2 ст.6 Закону №2464-VІ, закінчується разом із внесенням змін безпосередньо до Закону № 2464-VI щодо виключення пункту 9-4 розділу VIII цього Закону.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 03.04.2020 у справі №812/838/17 та від 02.04.2020 у справі № 360/1546/19.

Отже, необізнаність Позивача у змінах законодавства, у даному випадку із Законом України «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи» від 14.01.2020 № 440-ІХ, згідно з яким пункт 9-4 розділу VIII Закону №2464-VI був виключений, формують хибне розуміння своїх прав та обов`язків як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Щодо вимоги про зобов`язання Головного управління ДПС у Луганській області внести зміни в інтегровану картку платника податків ОСОБА_1 , зазанчено, що відсутні законодавчі підстави для внесення змін в інтегровану картку Позивача.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 за № 422 затверджений Порядок ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20 травня 2016 р. за №751/28881 ( далі - Порядок № 422).

Згідно абз.2, абз.6 ч.5 Розділу І Порядку №422 загальний контроль за достовірністю відображення в ІКП облікових показників забезпечується підрозділом, який здійснює облік платежів та інших надходжень, у разі встановлення, що перекручення (викривлення) показників допущене у результаті умисних дій працівників органів ДФС, такі працівники притягуються до відповідальності у встановленому законодавством порядку.

Дані в інтегрованій картці Позивача, про заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску відповідають визначеним законодавцем порядку нарахування, обліку єдиного внеску, що містяться в Законі №2464, Податковому кодексі України, Порядку № 449, Порядку № 422.

Посилання Позивача на те, що податковим органом порушені положення ч. 2 ст.12 Закону №2464 та положень Порядку №422, оскільки податковий орган не змінив в частині зменшення показники стосовно сплати єдиного внеску Позивачем з урахуванням часткового скасування судом вимог з періоду 2014 року та станом на момент розгляду даного адміністративного позову, є безпідставними. Рішеннями суду було скасовано вимогу як виконавчий документ, який був прийнятий в період чинності п.9-4 розділу VIII Закону №2464- VI, але не відповідні нарахування єдиного внеску, які виникали як обов`язок Позивача відповідно до положень Закону № 2464-VІ. Необхідно зазначити, що тимчасове звільнення платників єдиного внеску від виконання обов`язків передбачених Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (відповідно до п.9.4 Прикінцевих та перехідних положень), не звільняло контролюючі органи від обов`язку формувати та надсилати платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. У даному випадку необхідно знову звернути увагу на правовий висновок Верховного Суду, який чітко зазначив, що Закон № 2464-VІ не скасовує обов`язків платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, передбачених ч.2 ст.6 Закону № 2464-VІ, а надає можливість на період антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі.

Відповідач вважає, що на підставі даних картки особового рахунку платника, правомірно сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-9 від 13.05.2020 на суму заборгованості 41544,83 грн., яка є законною, обґрунтованою та підлягає виконанню, відповідно борг з єдиного внеску у сумі 41544,83 грн. не підлягає виключенню з інтегрованої картки платника єдиного внеску.

Просить у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги від 13 травня 2020 року № Ф-9 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальну суму 41544,83 грн., та зобов`язання внести зміни в інтегровану картку платника податків ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-79 Кодексу адміністративного судочинства України, суд встановив таке.

ОСОБА_1 з 01.12.2009 зареєстрований фізичною особою-підприємцем за адресою: АДРЕСА_1 , як платник єдиного соціального внеску обліковується в Новоайдарській ДПІ Старобільського управління Головного управління ДПС у Луганській області, про що свідчать витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та ідентифікаційні дані платника податків (арк. спр. 32, 52).

Розпорядженням КМУ від 2 грудня 2015 р. № 1275-р був затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком, в якому зазначене смт. Новоайдар Луганської області. В самому змісті цього розпорядження (№ 1275-р від 02.12.2015) прямо вказано, що воно прийняте на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 Закону № 1669-VII від 02.09.2014.

06.06.2016 позивач звернувся із заявою до Новоайдарського відділення Слов`яносербської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області, в якій просив звільнити від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, у задоволенні якої відмовлено листом від 21.06.2016 № 253 (арк. спр. 8).

На підставі даних інтегрованої картки платника Головним управлінням ДПС у Луганській області згідно з абзацом першим частини четвертої статті 25 Закону № 2464 позивачу, який здійснює діяльність як фізична особа – підприємець, сформовано та надіслано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.05.2020 № Ф-9, яка станом на 30.04.2020 складає 41544,85 грн, яку позивач отримав 16.06.2020 (арк. спр. 7, 51).

24.06.2020 позивачем подано скаргу до Державної податкової служби України про узгодження вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13.05.2020 № Ф-9 на підставі статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (арк. спр. 9).

Рішенням ДПС України про результати розгляду скарги, в якому вимога про сплату боргу (недоїмки) від 13.05.2020 № Ф-9 залишена без змін, а скаргу позивача від 24.06.2020 № б/н – без задоволення, яке позивач отримав 28.08.2020 (арк. спр. 11).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених позовних вимог, оцінюючи обґрунтованість заперечень відповідача, суд виходить з такого.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України № 2464 (тут і надалі положення Закону № 2464 наведені у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин між сторонами).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464 єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Частиною 2 статті 6 Закону № 2464 встановлений обов`язок платника єдиного внеску своєчасно та у повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати такий внесок.

Відповідно до ч. 5, ч. 7 ст. 9 Закону № 2464 сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування. Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

При цьому в ч. 8 ст. 9 Закону № 2464 передбачено, що платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Днем сплати єдиного внеску вважається: у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів (п. 1 ч. 10 ст. 9 Закону № 2464).

Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону № 2464 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

З вищевикладеного слідує, що за загальними правилами орган доходів і зборів, у разі наявності недоїмки у платника єдиного внеску, надсилає такому платнику вимогу про сплату боргу.

Однак, особливістю даної справи є те, що на час виникнення спірних правовідносин позивач перебував на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території проведення антитерористичної операції, а тому норми Закону № 2464 необхідно застосовувати з урахуванням норм Закону України № 1669-VII від 02.09.2014 “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” (далі – Закон № 1669).

Пункт 9-4 Розділу VIII «ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» має наступну редакцію.

Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року N 405/2014, «звільняються» від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Преамбулою Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», який набув чинності 15.10.2014, визначено, що цей Закон визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Статтею 1 Закону № 1669 (Визначення термінів) встановлено наступне.

Період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Статтею 11 Закону № 1669 (Прикінцеві та перехідні положення) визначено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування (14.10.2014), і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.

Дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення.

Закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Частиною 5 статті 11 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (Прикінцеві та перехідні положення) визначено наступне.

Кабінету Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону:

забезпечити прийняття відповідно до своєї компетенції нормативно-правових актів, що випливають із цього Закону;

затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення;

у десятиденний строк з дня закінчення антитерористичної операції прийняти остаточний перелік;

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити розробку і перегляд міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади України їх нормативно-правових актів, що випливають із цього Закону.

Відповідно до п. 3 Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 цей Указ набирає чинності з дня його опублікування.

Зазначений Указ Президента України був опублікований у офіційному виданні «Офіційний вісник Президента України» від 14.04.2014.

Таким чином, Указ Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 набув чинності 14.04.2014.

Розпорядженням КМУ від 30 жовтня 2014 року № 1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (Закон N 1669-VII) був затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком.

Згідно Додатку в розділі «Луганська область» 2. Райони: під номером 9 зазначений Новоайдарський район: смт Новоайдар.

Розпорядженням КМУ від 05 листопада 2014 року № 1079-р «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053» зупинена дія розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція».

Розпорядженням КМУ від 2 грудня 2015 р. № 1275-р, «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» був затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком.

Згідно Додатку в розділі «Луганська область» 2. Райони: під номером 9 зазначений Новоайдарський район: смт Новоайдар.

Також пунктом 3 визнано такими, що втратили чинність:

розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 105-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція»;

розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 р. № 1079 «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053».

Таким чином, з аналізу норм Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» відносно спірних правовідносин можна зробити наступні висновки.

Цей Закон визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції.

Оскільки Указ Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 набув чинності 14.04.2014, відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 1669-VII від 02.09.2014 можна достовірно стверджувати, що період проведення антитерористичної операції розпочався. Оскільки Указ Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не видавався, можна достовірно стверджувати, що проведення антитерористичної операції триває.

Якщо достовірно встановлено, що антитерористична операція триває, відповідно обов`язково повинна бути територія проведення такої операції.

Розпорядженням КМУ від 30 жовтня 2014 року № 1053-р був затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком, в якому зазначене смт Новойдар Новойдарського району Луганської області. При цьому в самому змісті цього розпорядження прямо вказано, що воно прийняте на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 Закону № 1669-VII від 02.09.2014.

Розпорядженням КМУ від 05 листопада 2014 року № 1079-р зупинена дія розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053-р. При цьому в самому змісті цього розпорядження відсутнє будь-яке нормативне обґрунтування.

Розпорядженням КМУ від 2 грудня 2015 р. № 1275-р визнано такими, що втратили чинність: розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053 та від 05.11.2014 № 1079 та знову був затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком, в якому зазначене місто Сєвєродонецьк. При цьому знову в самому змісті цього розпорядження (№ 1275-р від 02.12.2015) прямо вказано, що воно прийняте на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 Закону № 1669-VII від 02.09.2014.

Прийнявши розпорядження КМУ від 05.11.2014 № 1079-р про зупинення дії розпорядження КМУ від 30.10.2014 № 1053-р, Кабінет Міністрів України до 02.12.2015 не прийняв жодного іншого розпорядження, яким би був затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Наявність такого розпорядження обумовлена фактом тривання в цей період антитерористичної операції відповідно до Указу Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та дією норм Закону № 1669-VII від 02.09.2014, зокрема, частини 5 статті 11.

Таким чином, в період з 05.11.2014 по 18.12.2015 (дата набрання чинності розпорядження № 1275-р від 02.12.2015) розпорядження КМУ від 05.11.2014 № 1079-р суперечило Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції». Як наслідок, в силу приписів ч. 3 ст. 11 Закону № 1669-VII від 02.09.2014 вказане розпорядження не діяло, що автоматично в силу приписів закону надає статус чинності розпорядженню КМУ від 30.10.2014 № 1053-р, яким смт Новойдар Новойдарського району Луганської області віднесене до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

При цьому суд зауважує, що розпорядження КМУ від 30.10.2014 № 1053-р в період з 05.11.2014 по 18.12.2015 не було скасоване або визнане таким, яке втратило чинність. Тобто, в наявності всі підстави для твердження, що в силу приписів ч. 3 ст. 11 Закону № 1669-VII від 02.09.2014 у вказаний вище період часу розпорядження КМУ від 30.10.2014 № 1053-р діяло.

У зв`язку з вище викладеним, можна достовірно стверджувати, що на момент винесення спірного рішення Позивач знаходився на території здійснення антитерористичної операції, що підтверджується законодавчо встановленими положеннями.

Відповідно до ст. 92 Конституції України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

Всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України.

Згідно з ч. 3 ст. 113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

Норми Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та Закону № 1669-VII від 02.09.2014 мають вищу юридичну силу, ніж норми постанов Кабінету Міністрів України, які розвивають чи деталізують окремі положення зазначених Законів.

Судом встановлено, що у спірному періоді позивач був платником єдиного внеску, який перебуває на обліку в органі доходів і зборів, розташованому на території проведення антитерористичної операції, та подав відповідну заяву до органу доходів і зборів про звільнення від виконання обов`язків платника єдиного внеску, а отже є суб`єктом правовідносин, до яких необхідно застосувати положення п. 9-4 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464.

З огляду на дію зазначеної норми, судом встановлено, що позивач звільнявся від виконання обов`язків платника єдиного внеску, встановлених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464, починаючи з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції.

Дійсно, Законом України «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи» № 440-ІХ від 14 січня 2020 року (далі - Закон № 440-ІХ) пункт 9-4 розділу VIII Закону № 2464 виключений.

Закон № 440-ІХ набув чинності 13 лютого 2020 року, згідно з яким пункт 9-4 розділу VIII Закону №2464-УІ був виключений.

З урахуванням періоду сплати позивачем єдиного внеску (щоквартально), у позивача з 13.02.2020 відсутні законодавчо визначені підстави для невиконання платниками єдиного внеску обов`язків, передбачених ч.2 ст.6 Закону №2464. Тобто, позивач повинен сплачувати єдиний внесок з першого кварталу 2020 року.

Суд погоджує позицію відповідача, що відповідно до рішення Конституційного суду України від 13 травня 1997 року № 1- рп/1999 за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

З огляду на дію пункту 9-4 розділу VIII Закону № 2464 позивач звільнявся від виконання зобов`язань платника єдиного внеску, встановлених частиною другою статті 6 Закону України 2464, у тому числі передбачених підпунктом першим частини другої цієї статті, а саме: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок у період з 14 квітня 2014 року по 13 лютого 2020 року.

Суд враховує правовий висновок Верховного Суду в рішенні від 30.03.2018 у зразковій справі № 812/292/18 адміністративне провадження № Пз/9901/22/18, яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 06.11.2018.

Верховний Суд зазначив, що Закон №2464-VІ не скасовує обов`язків платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, передбачених ч.2 ст.6 Закону №2464-VІ, а надає можливість на період антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі.

При цьому визначальним терміном не виконання такого обов`язку є «звільнення» від виконання зобов`язань платника єдиного внеску.

При цьому в силу припису Закону не надавалася «відстрочка» чи «розстрочка» стосовно сплати єдиного внеску, платник внеску саме «звільнявся» від виконання свого обов`язку стосовно сплати єдиного внеску на певний період.

З урахуванням положень Закону № 440-ІХ стосовно виключення пункту 9-4 розділу VIII Закону № 2464 такий період закінчився 13.02.2020.

Судом встановлено, що вимога Головного управління ДФС у Луганській області № Ф-9 від 13.05.2020 про сплату заборгованості по єдиному внеску на загальнодержавне соціальне страхування ОСОБА_1 станом на 30.04.2020 в сумі 41544,85 грн. частково охоплює період, у якому позивач звільнявся від виконання обов`язків платника єдиного внеску, а саме: з ІV кварталу 2014 року по ІV квартал 2019 року включно. Відповідно, за цей період орган доходів і зборів не мав повноважень формувати та направляти позивачу вимогу про сплату боргу.

У зв`язку з чим оскаржувана вимога підлягає скасуванню в частині нарахування заборгованості по єдиному внеску на загальнодержавне соціальне страхування в сумі 37630,65 грн.

Крім того, слід зазначити, що оскаржуване рішення органом доходів і зборів прийнято з посиланням на ст. 25 Закону № 2464, абзацом 2 частини 1 якої визначено, що положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Оскільки, як вже вище вказано, позивач у вказаний період в силу приписів Закону був звільнений від обов`язків платника єдиного внеску, орган доходів і зборів позбавлений можливості застосовувати заходи впливу та стягнення до такого платника за період його звільнення від виконання обов`язків, встановлених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464.

Суд вважає, що факт подання позивачем заяви про звільнення від виконання обов`язків платника єдиного внеску протягом визначеного законодавством строку на подання такої заяви, має бути врахований при розгляді та вирішенні даної адміністративної справи.

Стосовно вирішення заявлених вимог про зобов`язання Головного управління ДПС у Луганській області внести зміни в інтегровану картку платників податків ОСОБА_1 суд зазначає таке.

Статтею 1 Закону № 2464 визначені такі поняття:

єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування;

недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Статтею 2 Закону № 2464 передбачено, що виключно цим Законом визначаються:

- принципи збору та ведення обліку єдиного внеску;

- платники єдиного внеску;

- порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску;

- розмір єдиного внеску;

- орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність;

- склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування;

- порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно статті 3 Закону № 2464 збір та ведення обліку єдиного внеску здійснюються за принципами:

- законодавчого визначення умов і порядку його сплати;

- обов`язковості сплати;

- законодавчого визначення розміру єдиного внеску;

- прозорості та публічності діяльності органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску;

- захисту прав та законних інтересів застрахованих осіб;

- державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску;

- відповідальності платників єдиного внеску та органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов`язків.

Статтею 12 Закону № 2464 передбачено, що завданнями центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску.

Частиною 2 статті 12 Закону № 2464 визначено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, відповідно до покладених на нього завдань:

1) аналізує та спільно з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування прогнозує надходження коштів від сплати єдиного внеску;

2) забезпечує збір та ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску;

3) здійснює контроль за додержанням законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати єдиного внеску;

4) встановлює форми, строки і порядок прийняття та обробки звітності, зокрема в електронній формі, від платників щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування;

5) формує та веде реєстр страхувальників Державного реєстру, здійснює заходи щодо забезпечення доступу до даних Державного реєстру відповідно до цього Закону;

6) взаємодіє в установленому законодавством порядку з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, міністерствами, іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами і організаціями, Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування;

7) узагальнює практику застосування законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску;

8) надає роз`яснення з питань застосування законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску;

9) укладає з розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) договори про добровільну участь працюючих у них громадян України;

10) здійснює інші функції, передбачені законодавством.

Наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 за № 422 затверджений Порядок ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20 травня 2016 р. за № 751/28881 (далі також – Порядок № 422).

Пунктом 2 Розділу І Порядку № 422 визначено, що терміни в цьому Порядку вживаються в таких значеннях:

базовий запис - первинний запис в інформаційній системі;

достовірність показників інформаційної системи - відповідність інформації, що зберігається у інформаційній системі, показникам первинних документів;

звітні показники - узагальнені показники, що характеризують результати ведення оперативного обліку та відображаються в звітності ДФС та її територіальних органів;

звітність ДФС та її територіальних органів - сукупність звітів та зведеної інформації, які розкривають результати діяльності фіскальної служби відповідно до покладених на неї завдань, що періодично складаються ДФС та її територіальними органами;

інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами;

інформаційна система органів ДФС - інтегрована структура, що складається з одного чи більшої кількості процесів, компонентів апаратного та програмного забезпечення, засобів та персоналу, що забезпечує можливість задоволення встановленої потреби або цільової функції;

коректність даних інформаційної системи - відповідність інформації, що зберігається в інформаційній системі, встановленим алгоритмам (правилам) її співставності та логічного і арифметичного контролю;

облікова операція - дія в ІКП, яка призводить до змін облікових показників;

облікові показники - показники, що інтегруються в процесі ведення оперативного обліку;

оперативний облік - процес відображення, систематизації та узагальнення первинних показників через їх перетворення в облікові показники в ІКП;

первинні документи - документи, що складені платниками податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску та/або органами ДФС, іншими органами влади згідно з чинним законодавством (податкові декларації, митні декларації, аркуші коригування, уточнюючі розрахунки, податкові повідомлення-рішення, рішення контролюючого органу, вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску, судові рішення, рішення про розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу), інформація органів Державної казначейської служби України про надходження податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів та єдиного внеску тощо);

первинні показники - показники, що містяться у первинних документах та є визначальними для характеристики процесів адміністрування податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів та єдиного внеску;

перекручення (викривлення) показників - неповне та/або несвоєчасне відображення у відповідних регістрах інформаційної системи, допущене як у результаті умисних дій працівників органів ДФС, так і внаслідок виникнення арифметичних та технічних помилок;

розрахункові операції - комплекс операцій автоматизованого процесу ведення оперативного обліку, які впливають на достовірність облікових та звітних показників щодо стану розрахунків платників з бюджетами та цільовими фондами.

Інші терміни в цьому Порядку вживаються у значеннях, наведених у Податковому та Митному кодексах України, Законах України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».

Згідно п. 3 Розділу І Порядку № 422 оперативний облік податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску здійснюється органами ДФС в інформаційній системі органів ДФС.

Відповідальними за достовірність відображення в інформаційній системі органів ДФС первинних показників є працівники структурних підрозділів органів ДФС за напрямами роботи (пункт 4 Розділу І Порядку № 422).

Контроль достовірності первинних показників за податками і зборами, митними та іншими платежами до бюджетів та єдиним внеском здійснюється керівниками структурних підрозділів органів ДФС за напрямами роботи.

Загальний контроль за достовірністю відображення в ІКП облікових показників забезпечується підрозділом, який здійснює облік платежів та інших надходжень.

Дії працівників органів ДФС при відображенні в інформаційній системі органів ДФС первинних показників фіксуються із зазначенням ідентифікатора користувача, дати та часу дії.

При виявленні некоректних базових записів структурними підрозділами за напрямами роботи готується коригуючий документ з обов`язковим посиланням на первинний документ, показники якого виправляються. Коригування даних в інформаційній системі органів ДФС здійснюється підрозділами, відповідальними за введення таких даних з первинних документів, за поточною датою.

У разі необхідності коригування облікових показників ІКП у ручному режимі таке коригування здійснюється виключно за рішенням керівника (заступника керівника) органу ДФС, підготовленим відповідним структурним підрозділом за напрямом роботи (пункт 5 Розділу І Порядку № 422).

Пунктом 1 Розділу ІІ Порядку № 422 визначено, що з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.

ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу.

Розділом V Порядку № 422 врегульовані процедури «Перенесення до ІКП визначених за результатами контрольно-перевірочної роботи сум грошових зобов`язань, податкових, митних та інших платежів та методи контролю відповідності показників результатів контрольно-перевірочної роботи даним ІКП»

Пунктом 4 Розділу V Порядку № 422 (Відображення в інформаційній системі органів ДФС результатів адміністративного та/або судового оскарження донарахованих сум з відповідним перенесенням до ІКП) визначено, що працівники підрозділів адміністративного/судового оскарження органу ДФС, до компетенції яких належать розгляд скарг при проведенні процедури адміністративного оскарження або супроводження справ у судах при проведенні процедури судового оскарження прийнятих податкового повідомлення-рішення/рішення/вимоги та/або рішення щодо єдиного внеску, в установленому порядку відповідно до вимог регламентів використання відповідних інформаційних систем забезпечують внесення даних до інформаційних систем, які забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, у день отримання чи складання відповідних документів або отримання інформації з подальшим збереженням даних та встановленням зв`язків записів зазначених інформаційних систем із записами підсистеми, що відображає результати КПР.

Статус повідомлень-рішень/рішень/вимог та/або рішень щодо єдиного внеску змінюється відповідно до суті рішення (постанови) («Скасовується в судовому порядку»/ «Вручено, судовий розгляд»/ «Анульовано»).

У підсистемі, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, статус повідомлень-рішень/рішень/вимог та рішень щодо єдиного внеску змінюється на «Скасовується в судовому порядку»/ «Вручено, судовий розгляд»/ «Анульовано» при частковому скасуванні.

При частковому скасуванні формується нове повідомлення-рішення/рішення/вимога та/або рішення щодо єдиного внеску на суму, що залишилась.

На підставі інформації про результати судового оскарження (рішення суду, прийнятого по суті) та у разі, якщо донарахована/зменшена сума з урахуванням її складових (платіж, санкція, пеня) у повному обсязі підтверджується (статус податкових повідомлень-рішень/рішень/вимог та/або рішень щодо єдиного внеску в підсистемі, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, змінюється на «Вручено, судовий розгляд»), та якщо з урахуванням законодавчо встановлених строків вона вважається узгодженою, то в ІКП відображаються облікові показники (операції) щодо донарахування (поновлення у разі попереднього виключення з обліку)/зменшення суми.

Інформація, внесена та збережена відповідальними працівниками підрозділів адміністративного/судового оскарження до інформаційної системи органів ДФС, яка забезпечує відображення результатів судового оскарження, та інформаційної системи органів ДФС, яка забезпечує відображення результатів адміністративного оскарження, щоденно автоматично відображається в реєстрі «Апеляційне та судове оскарження» підсистеми, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи.

Відповідальні працівники підрозділів, які проводять контрольно-перевірочні заходи, щоденно опрацьовують інформацію, завантажену в підсистему, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи з інформаційних систем органів ДФС, які забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскаржень.

Пунктом 5 Розділу V Порядку № 422 (Здійснення контролю за відповідністю показників, відображених у ІКП, даним інформаційної системи органів ДФС, в тому числі за результатами адміністративного та/або судового оскарження) передбачено, що з метою контролю за відповідністю показників, відображених в ІКП, даним підсистеми, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, кожний робочий день формуються електронні реєстри розбіжностей сум узгоджених/неузгоджених грошових зобов`язань/фінансових санкцій (недоїмки, штрафних санкцій та пені з єдиного внеску) та/або зменшення суми бюджетного відшкодування, та/або зменшення від`ємного значення суми ПДВ, вказаних у податкових повідомленнях-рішеннях/рішеннях/вимогах та/або рішеннях щодо єдиного внеску та наявних в ІКП (далі - реєстр розбіжностей КПР ІКП).

До реєстру розбіжностей КПР ІКП включається інформація щодо податкових повідомлень-рішень/рішень/вимог та/або рішень щодо єдиного внеску, помилково відсутніх/наявних в ІКП або які мають невідповідність сум в ІКП даним підсистеми, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи.

Опрацювання реєстру розбіжностей КПР ІКП забезпечують підрозділи, які здійснюють контрольно-перевірочні заходи, разом з підрозділами, до компетенції яких належить ведення обліку платежів та супроводження і збереження баз даних.

У процесі опрацювання реєстру розбіжностей КПР ІКП виконуються роботи щодо з`ясування причин відсутності/помилкової наявності окремих показників податкових повідомлень-рішень/рішень/вимог та/або рішень щодо єдиного внеску в ІКП, шляхів виправлення можливих помилок вводу та/або роботи інформаційної системи органів ДФС, виправлення (усунення) помилок і їх недопущення надалі.

Таким чином, пунктами 4 та 5 Розділу V Порядку № 422 безпосередньо врегульовані процедури відображення в інформаційній системі органів ДФС результатів судового оскарження донарахованих сум з відповідним перенесенням до ІКП та заходи контролю за відповідністю показників, відображених у ІКП, даним інформаційної системи органів ДФС, в тому числі за результатами судового оскарження.

Цими розділами передбачені обов`язки відповідальних підрозділів податкового органу кожний робочий день формувати електронні реєстри розбіжностей сум узгоджених/неузгоджених грошових зобов`язань/фінансових санкцій (недоїмки, штрафних санкцій та пені з єдиного внеску) та/або рішеннях щодо єдиного внеску та наявних в ІКП на підставі рішень суду, які є первинними документами та складають первинні показники. Також вказаними пунктами визначений обов`язок контролюючого органу відображати облікові показники щодо зменшення раніше визначеної суми, тобто приводити у відповідність до прийнятих судових рішень наявні показники в ІКП у разі часткового скасування раніше прийнятих вимог.

Як наслідок, з дати набрання чинності судового рішення по справі, яким частково визнана протиправною та скасована вимога по єдиному внеску на загальнодержавне соціальне страхування щодо сплати недоїмки та штрафу за період з ІV кварталу 2014 року по ІV квартал 2019 року включно в сумі 37630,65 грн., у податкового органу в силу приписів пунктів 4 та 5 Розділу V Порядку № 422 виникають обов`язки стосовно коригування показників ІКП відносно позивача по єдиному внеску на загальнодержавне соціальне страхування.

Такий обов`язок обумовлений положеннями статті 12 Закону № 2464, оскільки центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику та діє через свої територіальні органи, забезпечує збір та ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску, а також зобов`язаний здійснювати контроль за правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати єдиного внеску.

Обов`язковість приписів Порядку № 422 обумовлена положеннями пункту 10 частини 2 статті 12 Закону № 2464, оскільки цим пунктом центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, зобов`язаний здійснювати інші функції, передбачені законодавством, до якого віднесений і вказаний Порядок, оскільки він затверджений наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 за № 422 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20 травня 2016 р. за № 751/28881.

Таким чином, суд дійшов висновку, що заявлені вимоги про зобов`язання відповідача внести зміни в інтегровану картку платників податків ОСОБА_1 стосовно зменшення заборгованості по єдиному внеску на загальнодержавне соціальне страхування підлягають частковому задоволенню на суму 37630,65 грн.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним «наявним обставинам».

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

За встановлених в цій справі фактичних обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належить задовольнити частково.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Згідно частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З матеріалів справи судом встановлено, що Позивач сплатив судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 840,80 грн (арк. спр. 26).

Оскільки позовні вимоги задовольняються частково, на користь Позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору в розмірі 765,13 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Луганській області.

Керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 19, 20, 32, 77, 139, 241-246, 250, 262, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адрес реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Луганській області (ідентифікаційний код 43143746, місцезнаходження: 93401, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Енергетиків, буд. 72) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), зобов`язати вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Луганській області № Ф-9 від 13.05.2020 про сплату заборгованості по єдиному внеску на загальнодержавне соціальне страхування ОСОБА_1 станом на 30.04.2020 в сумі 37630,65 грн. (тридцять сім тисяч шістсот тридцять гривень 65 коп.).

Зобов`язати Головне управління ДПС у Луганській області внести зміни в інтегровану картку платників податків ОСОБА_1 стосовно зменшення заборгованості по єдиному внеску на загальнодержавне соціальне страхування на суму 37630,65 грн.

У задоволенні позовних вимог про визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління ДФС у Луганській області № Ф-9 від 13.05.2020 про сплату заборгованості по єдиному внеску на загальнодержавне соціальне страхування ОСОБА_1 за період з І кварталу 2020 року по 30.04.2020 відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Луганській області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у сумі 765,13 грн (сімсот шістдесят п`ять гривень 13 коп.).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено та підписано 22 грудня 2020 року.

Суддя С.В. Борзаниця