Рішення № 93741383, 17.12.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.12.2020Справа № 910/7184/20

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вестбудінвест" (м. Перемишляни Перемишлянського району Львівської області)

до 1 окремого відділу капітального будівництва Державної прикордонної служби України (м. Київ)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача

Адміністрація Державної прикордонної служби України (м. Київ)

про визнання правочинів недійсними в частині, визнання актів такими, що не породжують прав та обов`язків сторін договору

Суддя Ващенко Т.М.

секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники сторін:

Від позивача: Онищенко Т.О.; Іорданов К.І.

Від відповідача: не з`явився

Від третьої особи: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Вестбудінвест" до 1 окремого відділу капітального будівництва Державної прикордонної служби України про:

- визнання недійним пункту третього додаткової угоди № 5/31-07/7 від 23.05.2016 до договору № 31-07/7 від 14.02.2007 про спільну діяльність у будівництві.

- визнання недійним пункту першого додаткової угоди № 18/31-07/7 від 14.06.2019 про внесення змін до договору № 31-07/7 від 14.02.2007 про спільну діяльність у будівництві.

- визнання недійним пункту першого додаткової угоди № 12/31-07/7 від 27.12.2018 про внесення змін до договору № 31-07/7 від 14.02.2007 про спільну діяльність у будівництві.

- визнання недійним пункту третього додаткової угоди № 17/31-07/7 від 14.06.2019 про внесення змін до договору № 31-07/7 від 14.02.2007 про спільну діяльність у будівництві.

- визнати такими, що не породжують прав та обов`язків сторін договору:

Попередній акт розподілу загальної площі житла (квартир) у 51-квартирному 6-8-поверховому житловому будинку (по генплану С-4), та об`єктів соціальної інфраструктури з вбудованими приміщеннями соціально-побутового, торгівельного і адміністративного призначення II черги будівництва по вул. Володимира Великого 10. (Додаток № 1 до Договору № 31-07/7 від 14.02.2007 в редакції додаткової угоди № 5/31-07/7 від 23.05.2016),

Попередній акт розподілу загальної площі житла у житлових будинках № № Б2, СІ, С2, СЗ, Д1, Д2 по генплану з вбудованим приміщенням громадської функції та підземним паркінгом зі знесенням існуючих нежитлових будівель по вул. Володимира Великого 10. (Додаток № 1 до додаткової угоди № 18/31-07/7 від 14.06.2019 про внесення змін до договору № 31-07/7 від 14.02.2007 про спільну діяльність у будівництві);

Попередній акт розподілу загальної площі житла (квартир) у 179-квартирному 16-поверховому житловому будинку (по генплану Б-1) та об`єктів соціальної інфраструктури з вбудовано-прибудованими приміщеннями соціально побутового, торгівельного адміністративного призначення 1 черги 1 етапу будівництва по вул. Володимира Великого 10 (Додаток № 1 до договору № 31-07/7 від 14.02.2007 в редакції додаткової угоди № 12/31-07/7 від 27.12.2018).

Попередній акт розподілу загальної площі житла (квартир) у 69-квартирному 8-9-поверховому житловому будинку (по генплану будинок СІ) з вбудованими приміщеннями громадської функції та підземним паркінгом зі знесенням існуючих нежитлових будівель, 1 черги 2 етапу будівництва по вул. Володимира Великого 10 (Додаток № 2 до договору № 31- 07/7 від 14.02.2007 в редакції додаткової угоди № 12/31-07/7 від 27.12.2018).

- визнання таким, що не породжує прав та обов`язків сторін договору Остаточного акту розподілу загальної площі жила (квартир) 179- квартирного 17 поверхового житлового будинку (по генплану Б-1) та об`єктів соціальної інфраструктури з вбудованими приміщеннями соціально-побутового, торгівельного та і адміністративного призначення І черги 1 етапу будівництва по вул. Володимира Великого 10 в м. Львові. (Додаток № 1 до договору № 31-07/7 від 14.02.2007 в редакції додаткової угоди № 17/31-07/7 від 14 червня 2019 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.20. повернуто позовну заяву і додані до неї документи; клопотання про усунення недоліків і додані до нього документи (зареєстроване за вх. № 01-37/35039/20 від 26.05.2020).

Вказану ухвалу скасовано постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.07.20. № 910/7184/20.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу справи, з підстав перебування судді Сівакової В.В. у відпустці, матеріали передано судді Ващенко Т.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.20. позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.20. відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 01.09.20.

21.08.20. відповідачем подано письмовий відзив на позовну заяву та клопотання про залучення до участі в даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Адміністрацію Державної прикордонної служби України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.09.20. залучено до участі в даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Адміністрацію Державної прикордонної служби України, відкладено підготовче засідання на 22.09.20.

10.09.20. позивачем подано відповідь на відзив.

22.09.20. судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 08.10.20.

06.10.20. третьою особою подано письмові пояснення щодо позову.

08.10.20. судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 15.10.20.

15.10.20., 22.10.20, 12.11.20., 10.12.20. судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про оголошення перерви до 22.10.20., 12.11.20., 10.12.20., 17.12.20.

В судовому засіданні 17.12.20. позивачем підтримано свої позовні вимоги.

Відповідач та третя особа явку своїх повноважних представників в судове засідання 17.12.20. не забезпечили, про дату час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином. За висновками суду їх неявка не перешкоджає розгляду справи по суті в судовому засіданні 17.12.20.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 17.12.20. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

14.02.07. між Департаментом забезпечення Адміністрації Державної прикордонної служби України та позивачем укладено Договір № 31-07/7 про спільну діяльність у будівництві (далі - Договір).

В ході виконання договору сторонами змінено сторону договору про спільну діяльність з Департаменту забезпечення Адміністрації Державної прикордонної служби на 1 окремий відділ капітального будівництва Державної прикордонної служби (відповідач).

Договором врегульовано дії сторін з будівництва багатофункціонального комплексу житлових будинків з об`єктами соціальної інфраструктури та вбудовано-прибудованими приміщеннями соціально-побутового, торговельного та адміністративного призначення, у тому числі житла для військовослужбовців та членів їх сімей.

Згідно з п. 3.2 Договору, сторони спільної діяльності здійснюють свої вклади в наступний спосіб: відповідач на цілі спільної діяльності здійснює вклад у вигляді внесення права користування земельною ділянкою загальною площею 5,0 га, яка знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Володимира Великого, 10. Договором також передбачено, що вклад Відповідача оцінений сторонами у розмірі 21 % від загальної площі житла у збудованому об`єкті.

Вклад позивача на цілі спільної діяльності оцінений сторонами у розмірі 79% від загальної площі житла у збудованому об`єкті та 100% площ приміщень соціально-побутового, торгового та адміністративного призначення об`єкту.

Договором передбачено, що позивач на цілі спільної діяльності здійснює вклад у вигляді фінансових, майнових ресурсів у вигляді нерухомого майна, майнових прав, цінних паперів, майнових зобов`язань, прав інтелектуальної власності, матеріальних, виробничих ресурсів тощо.

Пунктом 5.2 Договору врегульовано порядок розподілу сторонами результату спільної діяльності. Відповідач отримує житло (квартири), загальна площа яких становить 21% від загальної площі квартир об`єкту. Позивач отримує квартири, загальна площа яких становить 79% від загальної площі квартир об`єкту та 100% нежитлових приміщень.

В межах строку дії Договору, сторонами було укладено додаткові угоди стосовно розподілу площ в об`єкті будівництва:

додаткову угоду № 5/31-07/7 від 23 травня 2016 року п. 3 якої сторонами погоджено попередній акт розподілу загальної площі житла (квартир) у 51-квартирному 6-8-поверховому житловому будинку (по Генплану будинок С4) та об`єктів соціальної інфраструктури з вбудовано-прибудованими приміщеннями соціально-побутового, торгівельного і адміністративного призначення ІІ черги будівництва

додаткову угоду № 18/31-07/7 від 14 червня 2019 року п. 1 якої сторонами погоджено Попередній акт розподілу квартир та об`єктів соціальної інфраструктури з вбудовано-прибудованими приміщеннями соціально-побутового, торгівельного і адміністративного призначення по будинках Б2,С1, С3, Д1, Д2 (Додаток № 1 до додаткової угоди).

додаткову угоду № 12/31-07/7 від 27 грудня 2018 року п. 1 якої сторонами погоджено попередній акт розподілу квартир та об`єктів соціальної інфраструктури з вбудовано-прибудованими приміщеннями соціально-побутового, торгівельного і адміністративного призначення: - 1 черги 1 етапу будівництва житлового будинку Б1, -1 черги 2 етапу будівництва житлового будинку С1, які додаються до цієї додаткової угоди.

Вказаними додатковими угодами затверджено попередні акти розподілу площ в об`єкті:

Попередній акт розподілу загальної площі житла (квартир) у 51-квартирному 6-8-поверховому житловому будинку (по генплану С-4), та об`єктів соціальної інфраструктури з вбудованими приміщеннями соціально-побутового, торгівельного і адміністративного призначення ІІ черги будівництва по вул. Володимира Великого 10. (Додаток № 1 до Договору № 31-07/7 від 14.02.2007 в редакції додаткової угоди № 5/31-07/7 від 23 травня 2016 року.);

Попередній акт розподілу загальної площі житла у житлових будинках №№ Б2,С1,С2,С3,Д1,Д2 по генплану з вбудованим приміщенням громадської функції та підземним паркінгом зі знесенням існуючих нежитлових будівель по вул. Володимира Великого 10. (Додаток № 1 до додаткової угоди № 18/31-07/7 від 14.06.2019 про внесення змін до договору № 31-07/7 від 14.02.2007 про спільну діяльність у будівництві);

Попередній акт розподілу загальної площі житла (квартир) у 179-квартирному 16-поверховому житловому будинку (по генплану Б-1)та об`єктів соціальної інфраструктури з вбудовано-прибудованими приміщеннями соціально-побутового, торгівельного і адміністративного призначення 1 черги 1 етапу будівництва по вул. Володимира Великого 10 (Додаток № 1 до договору № 31-07/7 від 14.02.2007 в редакції додаткової угоди № 12/31-07/7 від 27 грудня 2018 року,);

Попередній акт розподілу загальної площі житла (квартир) у 69-квартирному 8-9-поверховому житловому будинку (по генплану будинок С1) з вбудованими приміщеннями громадської функції та підземним паркінгом зі знесенням існуючих нежитлових будівель, 1 черги 2 етапу будівництва по вул. Володимира Великого 10 (Додаток № 2 до договору № 31-07/7 від 14.02.2007 в редакції додаткової угоди № 12/31-07/7 від 27 грудня 2018 року).

Також між позивачем та відповідачем підписано остаточний акт розподілу жила (квартир) 179-квартирного 17 поверхового житлового будинку (по генплану Б-1) та об`єктів соціальної інфраструктури з вбудованими приміщеннями соціально-побутового, торгівельного та і адміністративного призначення І черги 1 етапу будівництва по вул. Володимира Великого 10 в м. Львові. (Додаток № 1 до Договору № 31-07/7 від 14.02.2007 року в редакції додаткової угоди № 17/31-07/7 від 14 червня 2019 року).

За твердженням позивача означені додаткові угоди суперечать предмету та змісту Договору про спільну діяльність № 31-07/7 від 14.02.07., чим порушують його права, а також вимоги статей 203, 215 Цивільного кодексу України, оскільки Договором передбачено здійснення розподілу результатів спільної діяльності після завершення будівництва об`єкта та введення його в експлуатацію, а оскільки об`єкт наразі є незавершеним та невведеним в експлуатацію, достроковий розподіл площ є таким, що суперечить Договору.

Відповідач проти позовну заперечує, посилаючись на те, що завершено будівництво 5 (п`яти) житлових будинків, навчального, спортивного корпусу з апартаментами та даховою котельнею, отже, оскільки будівництво кожного із зазначених будівель передбачено окремо та щодо цих будівель було надано окремі дозволи Державної архітектурно-будівельної інспекції України, здійснення розподілу площ є правомірним та не суперечить Договору. Відповідач вказує, що окремі будинки також є об`єктами будівництва, і тому здійснення розподілу площ таких будинках є правомірним.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. (ч. ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. ст. 76, 77 ГПК України).

Положеннями ст. 86 ГПК України унормовано наступне. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 1130 Цивільного кодексу України, за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об`єднання вкладів учасників.

Приписами ст. 1131 Цивільного кодексу України передбачено, що договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Згідно ст. 1139 Цивільного кодексу України прибуток, одержаний учасниками договору простого товариства в результаті їх спільної діяльності, розподіляється пропорційно вартості вкладів учасників у спільне майно, якщо інше не встановлено договором простого товариства або іншою домовленістю учасників. Умова про позбавлення або відмову учасника від права на частину прибутку є нікчемною.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що предметом договору є спільна діяльність сторін з метою досягнення соціального ефекту: будівництва на земельній ділянці об`єкту (багатофункціонального комплексу житлових будинків з об`єктами соціальної інфраструктури та вбудовано-прибудованими приміщеннями соціально-побутового, торговельного та адміністративного призначення, остаточна площа якого визначається згідно з проектно-кошторисною документацією) у тому числі житла для військовослужбовців та членів їх сімей, та подальшого розподілу результатів спільної діяльності відповідно до умов договору.

В пункті 1.1 Договору визначено поняття об`єкту (результату спільної діяльності), відповідно до якого об`єктом є багатофункціональний комплекс житлових будинків з об`єктами соціальної інфраструктури та вбудовано-прибудованими приміщеннями соціально-побутового, торговельного та адміністративного призначення, остаточна площа якого визначається згідно з проектно-кошторисною документацією, який запланований сторонами до будівництва на земельній ділянці.

Спільна діяльність здійснюється сторонами без об`єднання вкладів учасників (п. 2.2 Договору).

Відповідно до пункту 5.1. Договору розподіл результатів спільної діяльності здійснюється після здачі об`єкту в експлуатацію.

Положеннями п. 1.4 Договору сторонами погоджено, що об`єкт (результат спільної діяльності) - це багатофункціональний комплекс житлових будинків з об`єктами соціальної інфраструктури та вбудовано-прибудованими приміщеннями соціально-побутового, торгівельного та адміністративного призначення, остаточна площа якого визначається згідно з проектно-кошторисною документацією, який запланований сторонами до будівництва на Земельній ділянці.

Строк дії Договору не закінчився та виконується сторонами, що останніми не заперечується та підтверджується, що будівництво частини будинків, які входять до об`єкту, завершено, проте об`єкт, як комплекс будівель, не завершений, в експлуатацію не введений.

Договором не передбачено введення в експлуатацію окремих черг (будинків) об`єкту як підставу для здійснення дострокового розподілу результатів спільної діяльності, як і не передбачено такого дострокового розподілу окремих черг (будинків) об`єкту, що спростовує доводи відповідача про правомірність розподілу площ в окремих будинках об`єкту

Зі змісту Договору вбачається, що ним передбачено розподіл збудованих площ в об`єкті, з огляду на що результатом спільної діяльності є завершений та введений в експлуатацію об`єкт, як багатофукнкціональний комплекс будівель.

Пунктом 5 Договору передбачено, що протягом строку його дії сторони, до введення об`єкту в експлуатацію, шляхом підписання відповідного протоколу, визначають перелік квартир і приміщень згідно п. 5.1, що будуть розподілені між сторонами за результатами будівництва Об`єкту. Остаточні показники кількості квартир та загальної житлової площі Об`єкту буде визначено на підставі довідки бюро технічної інвентаризації.

Сторонами не заперечується факт не підписання протоколів попереднього розподілу площ об`єкту.

Натомість, сторонами було підписано акти розподілу площ, які були затверджені додатковими угодами до договору про спільну діяльність. Однак Договором не передбачено порядку підписання актів розподілу площ та затвердження таких актів додатковими угодами.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Оскільки виконання сторонами спірних додаткових угод суперечить природі договору про спільну діяльність, його предмету та змісту, з підстав того, що такі додаткові угоди направлені на розподіл результатів спільної діяльності до моменту їх створення, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для позовних вимог позивача в частині визнання недійсними пунктів додаткових угод до Договору щодо здійснення розподілу площ.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Отже, визнання недійсними пунктів додаткових угод призводить до відсутності прав та обов`язків для сторін договору щодо актів розподілу.

Зважаючи на те, що договором про спільну діяльність передбачено підписання протоколів попереднього розподілу площ об`єкту, такі протоколи, не будучи затвердженими додатковими угодами до договору, є попередніми намірами сторін щодо майбутнього розподілу площ об`єкту після завершення його будівництва. Такі наміри на момент підписання та до завершення спільної діяльності і до укладання відповідних правочинів про розподіл не створюють прав та обов`язків для сторін.

Не підлягають задоволенню позовні вимоги про:

- визнання такими, що не породжують прав та обов`язків сторін договору:

Попередній акт розподілу загальної площі житла (квартир) у 51-квартирному 6-8-поверховому житловому будинку (по генплану С-4), та об`єктів соціальної інфраструктури з вбудованими приміщеннями соціально-побутового, торгівельного і адміністративного призначення II черги будівництва по вул. Володимира Великого 10. (Додаток № 1 до Договору № 31-07/7 від 14.02.2007 в редакції додаткової угоди № 5/31-07/7 від 23.05.2016),

Попередній акт розподілу загальної площі житла у житлових будинках № № Б2, СІ, С2, СЗ, Д1, Д2 по генплану з вбудованим приміщенням громадської функції та підземним паркінгом зі знесенням існуючих нежитлових будівель по вул. Володимира Великого 10. (Додаток № 1 до додаткової угоди № 18/31-07/7 від 14.06.2019 про внесення змін до договору № 31-07/7 від 14.02.2007 про спільну діяльність у будівництві);

Попередній акт розподілу загальної площі житла (квартир) у 179-квартирному 16-поверховому житловому будинку (по генплану Б-1) та об`єктів соціальної інфраструктури з вбудовано-прибудованими приміщеннями соціально побутового, торгівельного адміністративного призначення 1 черги 1 етапу будівництва по вул. Володимира Великого 10 (Додаток № 1 до договору № 31-07/7 від 14.02.2007 в редакції додаткової угоди № 12/31-07/7 від 27.12.2018).

Попередній акт розподілу загальної площі житла (квартир) у 69-квартирному 8-9-поверховому житловому будинку (по генплану будинок СІ) з вбудованими приміщеннями громадської функції та підземним паркінгом зі знесенням існуючих нежитлових будівель, 1 черги 2 етапу будівництва по вул. Володимира Великого 10 (Додаток № 2 до договору № 31- 07/7 від 14.02.2007 в редакції додаткової угоди № 12/31-07/7 від 27.12.2018).

- визнання таким, що не породжує прав та обов`язків сторін договору Остаточного акту розподілу загальної площі жила (квартир) 179- квартирного 17 поверхового житлового будинку (по генплану Б-1) та об`єктів соціальної інфраструктури з вбудованими приміщеннями соціально-побутового, торгівельного та і адміністративного призначення І черги 1 етапу будівництва по вул. Володимира Великого 10 в м. Львові. (Додаток № 1 до договору № 31-07/7 від 14.02.2007 в редакції додаткової угоди № 17/31-07/7 від 14 червня 2019 року,

з наведених далі підстав.

Так, згідно із статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Завданням суду при здійсненні правосуддя в силу положень статті 2 Закону України "Про судоустрій України" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією та законами України, прав і законних інтересів юридичних осіб.

Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Наведеними положеннями визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Тобто, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

В той же час, надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту слід зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

У рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Європейський суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Тобто, оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Відтак, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, а таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту, що і унормовано в положеннях ст.ст. 4, 5 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Вимога щодо встановлення певних фактів не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки до повноважень останнього не належить встановлення фактів, що мають юридичне значення. Господарські суди порушують провадження у справах за позовами, в основі яких правова вимога - спір про право, що виникає з матеріальних правовідносин.

Таким чином, визнання такими, що не породжують прав та обов`язків сторін договору попередніх актів та остаточного акту і є встановленням факту за наслідком розгляду вимог про визнання недійними пунктів додаткових угод до Договору про спільну діяльність, що і було встановлено вище.

За викладеного в сукупності суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Оскільки оспорювані в частині додаткові угоди було підписано позивачем без зауважень чи заперечень, суд дійшов висновку, що витрати по сплаті судового збору в частині задоволених позовних вимог залишаються за позивачем (ч. 9 ст. 129 ГПК України).

В іншій частині витрати по сплаті судового збору залишаються за позивачем з підстав відмови в позові.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати недійним пункт третій додаткової угоди № 5/31-07/7 від 23.05.16. до Договору № 31-07/7 від 14.02.07. про спільну діяльність у будівництві.

3. Визнати недійсним пункт перший додаткової угоди № 18/31-07/7 від 14.06.19. про внесення змін до Договору № 31-07/7 від 14.02.07. про спільну діяльність у будівництві.

4. Визнати недійсним пункт перший додаткової угоди № 12/31-07/7 від 27.12.18. про внесення змін до Договору № 31-07/7 від 14.02.07. про спільну діяльність у будівництві.

5. Визнати недійсним пункт третій додаткової угоди № 17/31-07/7 від 14.06.19. про внесення змін до Договору № 31-07/7 від 14.02.07. про спільну діяльність у будівництві.

6. В іншій частині в позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 23.12.20.

Суддя Т.М. Ващенко