Вирок № 93737463, 22.12.2020, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

Справа № 489/7440/18

кримінальне провадження

№1-кп/489/225/20

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2020 р. м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Коваленка І.В.,

секретаря судового засідання Коденко К.В., Буряченка Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Миколаєва кримінальне провадження на підставі обвинувального акта відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ташкенту Республіки Узбекистан, громадянина Республіки Узбекистан, із неповною середньою освітою, непрацюючого, неодруженого, раніше судимого:

-вироком Миколаївського районного суду Миколаївської області від 25.03.2015 за ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі;

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,

за участю:

прокурорів Пономаренко Л.М., Кривди Т.В., Сердюка С.Р.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника Дорошенко М.В.,

потерпілого ОСОБА_2

перекладача Денисенко Т.М.

встановив:

24.10.2018 близько 02 год. 00 хв., ОСОБА_1 , знаходячись біля будинку АДРЕСА_1, з метою реалізації злочинного наміру, спрямованого на відкрите викрадення чужого майна, діючи повторно, переслідуючи мету наживи та незаконного збагачення, із застосуванням фізичного насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, яке виразилося у нанесенні удару ногою в область обличчя, спричинивши тілесні ушкодження ОСОБА_2 у вигляді синців навколо очей, садни в праві скуловій області та в області правого колінного суглобу, забиття носу, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, відкрито заволодів майном останнього, а саме мобільним телефоном iPhone 5S вартістю 1500,00 грн., спричинивши потерпілому ОСОБА_2 матеріальну шкоду на вказану суму.

Після чого з місця вчинення злочину зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.

Суд визнає ОСОБА_1 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, тобто у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), вчиненого повторно, поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого.

Обвинувачений ОСОБА_1 в ході судового розгляду свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, не визнав та показав, що 24.10.2018 знаходився у барі на пл. Перемоги в м. Миколаєві, де зустрів потерпілого, який знаходився у стані алкогольного сп`яніння та попросив його телефон для того, щоб зателефонувати. Після того як подзвонив повернув телефон потерпілому. Через деякий час знову попросив у потерпілого телефон та спросив чи може він вийти побалакати на вулицю, на що потерпілий дав свою згоду. Коли він повернувся то потерпілого в барі вже не було. Телефон віддав свідку ОСОБА_3 для того щоб він повернув його потерпілому, оскільки він був впевнений, що той знає потерпілого.

Вина обвинуваченого в інкримінованому діянні підтверджується наступними дослідженими судом доказами.

Показами потерпілого ОСОБА_2 , який показав, що 24.10.2018 він знаходився у барі на пл. Перемоги в м. Миколаєві. В барі він познайомився з обвинуваченим, з яким вони спілкувались, зокрема останній зазначав, що працює охоронцем. У барі обвинувачений попросив у нього телефон подзвонити та він надав йому телефон у приміщенні бару. ОСОБА_4 телефон обвинувачений вийшов з ним на вулицю і зник. Після того як він знайшов обвинуваченого та почав вимагати повернути свій телефон, обвинувачений вдарив його та втік. Він намагався наздогнати обвинуваченого, але втратив свідомість. Свідка ОСОБА_3 він побачив вперше в судовому засіданні та коли бив його ОСОБА_1 , свідка не бачив.

Протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 25.10.2018, згідно якого ОСОБА_2 повідомив про те, що 24.10.2018 о 02 год. 00 хв., невстановлена особа, знаходячись біля будинку АДРЕСА_1, заволодів його мобільним телефоном iPhone 5S.

Протоколом огляду предмету від 06.11.2018, згідно якого було оглянуто мобільний телефон iPhone 5S, який належить ОСОБА_2 згідно наданих документів, та який був добровільно виданий 06.11.2018 ОСОБА_3 .

Товарною накладною № 2750-010928 від 17.12.2015, згідно якої вартість мобільного телефону iPhone 5S становила 7915,83 без ПДВ.

Протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 06.11.2018, згідно якого ОСОБА_2 впізнав ОСОБА_1 як особу, яка 24.10.2018 близько 02 год. 00 хв., заволоділа його мобільним телефоном та нанесла удар ногою в обличчя.

Висновком експерта № 1204 від 15.11.2018, згідно якого у ОСОБА_2 мають місце тілесні пошкодження у вигляді синців навколо очей, садни в праві скуловій області та в області правого колінного суглобу, забоїв носа. Дані тілесні ушкодження утворилися внаслідок не менш як від п`яти ударних дій тупими твердими предметами (можливо кулаками, ногами) не виключено в строк 24.10.2018. По ступеню тяжкості кожне з тілесних пошкоджень відноситься до категорії легких тілесних пошкоджень.

Довідкою ФОП ОСОБА_5 , згідно якої станом на 24.10.2018 вартість мобільного телефону iPhone 5S 16Gb становить 1500-2000 грн.

Аналізуючи досліджені докази, суд вважає вину ОСОБА_1 доведеною поза розумним сумнівом в обсязі встановленому вище.

Судом було досліджено покази свідка ОСОБА_3 , який показав, що 24.10.2018 знаходився у барі на площі Перемоги в м. Миколаєві разом із дівчиною. В цей час у нього виник конфлікт з потерпілим, який знаходився в стані алкогольного сп`яніння, внаслідок чого відбулася бійка, в ході якої він наніс декілька ударів потерпілому в область обличчя. Після бійки вони розійшлися. Вранці того ж дня до нього додому прийшов ОСОБА_1 та віддав телефон, який належить потерпілому. В цей же день до нього прийшли працівники поліції та побачили цей телефон, після чого у нього телефон вилучили. Чому ОСОБА_1 приніс йому телефон не знає, напевно через те що вони товаришують.

До показів обвинуваченого ОСОБА_1 про непричетність до вчинення злочину суд ставиться критично та розцінює їх як намагання уникнути кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення, оскільки його покази повністю спростовуються показами перш за все потерпілого, який досить детально описав обставини грабежу, при цьому сам потерпілий вказує, що обвинуваченого бачив тривалий час, оскільки спілкувався з ним. Також потерпілий спростовує покази свідка ОСОБА_3 та вказав, що удар йому наніс саме ОСОБА_1 від якого він втратив свідомість, а самого свідка він перший раз побачив в судовому засіданні.

Покази потерпілого є узгодженими з дослідженими під час судового розгляду письмовими доказами, при цьому жодних підстав обмовляти обвинуваченого потерпілим судом не виявлено. Крім того останній був попереджений про відповідальність за надання завідомо неправдивих показань та надавав свої покази під присягою.

Щодо доводів сторони захисту про невірну кваліфікацію дій обвинуваченого, які на їх думку мають кваліфікуватися за відповідними частинами ст. 190 КК України та ст. 125 КК України слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 5 постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 N 10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності», під насильством, що не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого при грабежі, слід розуміти умисне заподіяння легкого тілесного ушкодження, що не спричинило короткочасного розладу здоров`я або незначної втрати працездатності, а також вчинення інших насильницьких дій (завдання удару, побоїв, незаконне позбавлення волі) за умови, що вони не були небезпечними для життя чи здоров`я в момент заподіяння. Такі насильницькі дії, вчинені під час грабежу, повністю охоплюються ч.2 ст. 186 КК України і додаткової кваліфікації за іншими статтями цього Кодексу не потребують.

Згідно абз. 5 п. 17 наведеного постанови Пленуму, якщо обман або зловживання довірою були лише способом отримання доступу до майна, а саме вилучення майна відбувалося таємно чи відкрито, то склад шахрайства відсутній. Такі дії слід кваліфікувати відповідно як крадіжку, грабіж або розбій.

Таким чином, внаслідок дій обвинуваченого, які полягали у негайному застосуванні фізичного насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров`я потерпілого, під час відкритого викрадення чужого майна, суд вважає вірною кваліфікацію за ч. 2 ст. 186 КК України і додаткової або іншої кваліфікації дії ОСОБА_1 не мають.

При призначенні покарання, суд враховує, що обвинуваченим ОСОБА_1 вчинено тяжкий злочин, особу обвинуваченого, який раніше судимий, не працює, неодружений, на обліку в лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, характеризується посередньо, а також відсутність обставин, що пом`якшують чи обтяжують покарання.

З урахуванням викладеного та з метою виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 і запобігання вчиненню ним нових злочинів, суд вважає необхідним призначити покарання у вигляді позбавлення волі.

Питання щодо речових доказів, суд вирішує керуючись ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

Строк відбуття покарання рахувати з моменту приведення вироку до виконання.

На підставі ч.5 ст. 72 КК України зарахувати в строк покарання ОСОБА_1 строк попереднього ув`язнення з 06.11.2018 по дату набрання вироком законної сили, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили залишити без змін.

Речові докази:

мобільний телефон iPhone 5S - повернути потерпілому ОСОБА_2 ;

шкіряні рукавички, дві пачки сірників, запальничку, мобільний телефон Samsung (imei НОМЕР_1 ), ланцюжок з металу рожевого кольору, щоденник чорного кольору, мобільний телефон Samsung (imei НОМЕР_2 ) та сім-карту № НОМЕР_3 - повернути ОСОБА_1 .

Вирок може бути оскаржений до Миколаївського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, а засудженим з моменту вручення копії вироку.

Суддя І.В. Коваленко