Рішення № 93735760, 17.12.2020, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/17160/20

пр. № 2/759/5867/20

17 грудня 2020 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді Ул`яновської О.В.,

секретаря судового засідання Гродського П.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Києві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), треті особи: Державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, Державне підприємство «Національні інформаційні системи» про зняття арешту з майна,

ВСТАНОВИВ:

у листопаді 2017 р. позивач звернулася до суду із зазначеними позовними вимогами, просить суд Зняти арешти, накладені на підставі постанов про арешт майна з боржника та оголошення заборони на його відчуження за ВП №34739663, №34740262 Солом`янського РУЮ у м. Києві на нерухоме майно позивача, а саме: квартира АДРЕСА_1 та вилучити з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна записів: №13126333 від 17.10.2012 11:41:05 та №1312609 від 17.02.2012 11:13:29.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачу 15.02.2020стало відомо , що в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна міститься запис під реєстраційним №13126029 від 17.10.2012 обтяження у формі арешту нерухомого майна на підставі постанови про арешт нерухомого майна боржника та оголошення заборони на його відчуження по ВП №34740262 від 16.10.2012 ВДВС Солом`янського РУЮ у м. Києві, а також міститься запис під реєстраційним №13126333 обтяження у формі арешту нерухомого майна від 17.02.2012 на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП №34739663 від 16.10.2012 ВДВС Солом`янського РУЮ у м. Києві на підставі чого позивач звернулася до відповідача про надання інформації щодо стану зазначених виконавчих проваджень в результаті чого у серпні 2020 р. вона отримала відповідь про те, що вказаних виконавчих провадженнях на підставі п.10 ч.1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, внаслідок чого позивач вважає, що є всі підстави для звільнення майна з-під арешту.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 12.10.2020 відкрито підготовче провадження по справі (а.с. 21).

Позивач у судове засідання не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, 17.12.2020 подала заяву про слухання справи без її участі (а.с. 36).

Відповідач та третя особа у судове засідання не з`явилися повторно, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суд не повідомили (а.с. 24, 26-28, 34, 35).

Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд вважає за можливе розглядати справу у відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів згідно п. 1 ч. 1 ст. 280 ЦПК України в порядку заочного розгляду справи.

Суд, всебічно з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, вважає встановленими такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що згідно договору дарування квартири від 06.04.2004 посвідченого державним нотаріусом П`ятої КДНК та зареєстрованого в реєстрі №5-452 Белец А.І. подарував квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_1 (а.с. 12, 13).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкті внесено відомості щодо типу обтяження нерухомого майна №13126029 зареєстрованого 17.10.2012 11:13:29 на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП №347440262 від 16.10.2012, ВДВС Солом`янського РУЮ у м. Києві, власник ОСОБА_1 , а також внесено реєстраційний номер обтяження №13126333 зареєстрованого 17.10.2012 11:41:05 на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП №34739663 16.10.2012 ВДВС Солом`янського РУЮ у м. Києві , власник ОСОБА_1 (а.с. 14, 15).

Згідно відповіді вих. 126690 Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) за даними Автоматизованої системи виконавчих проваджень на виконанні у відділ перебувало виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-422-1/10 від 05.06.2012 Солом`янського районного суду м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ОТП Банк» 12898 грн 23 коп. 16.10.2012 відкрито виконавче провадження №34739663, яке 09.12.2014 закрито на підставі п.10 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про виконавче провадження», а також за даними Автоматизованої системи виконавчих проваджень на виконанні у відділ перебувало виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа ;2-422-1/10 від 05.06.2012 Солом`янського районного суду м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ОТП Банк» 179928 грн 58коп. відкрито 16.10.2012 ВП №34740262 , яке 09.12.2014, яке 09.12.2014 закрито на підставі п.10 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с. 16, 17).

Частиною 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Приписами ч. 1 та п. 3 ч. 2 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Відповідно до ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Аналогічні положення наведені й в п. 3.17 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 за №512/5.

Згідно зі ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

За змістом ч.ч. 1 та 2 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Частиною 1 ст. 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 41 Конституції України ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом.

Згідно ч. 1 ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що власник має право вимагати відновлення свого порушеного права, в даному випадку - звільнення з-під арешту майна, яке належить йому на праві власності.

Між тим, статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої України приєдналась 17.07.1997 року відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо нього будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

У рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Вендітеллі проти Італії» суд відзначив порушення в тому, що уряд не вжив швидких заходів для того, щоб знову надати в повноправне користування власність після закінчення відповідних розслідувань.

Також, Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

Тобто, наявність арешту на майно за відсутності правових підстав для цього порушує право власності позивача, внаслідок чого вона позбавлена змоги в повному обсязі користуватися та розпоряджатися своїм майном та власний розсуд.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також їх достатності та взаємному зв`язку позовна заява підлягає задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами ст.ст. 261, 509, 525, 526, 530, 553, 554, 559, 628, 1049, 1050, 1054 ЦК України, 12, 13, 48, 76-82, 141, 229, 259, 263-265, 268, 273, 280, -283, 353 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

позовні вимоги ОСОБА_1 до Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), треті особи: Державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, Державне підприємство «Національні інформаційні системи» про зняття арешту з майна задовольнити.

Зняти арешти, накладені на підставі постанов про арешт майна з боржника та оголошення заборони на його відчуження за ВП №34739663, №34740262 Солом`янського РУЮ у м. Києві на нерухоме майно позивача, а саме: квартира АДРЕСА_1 та вилучити з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна записів: №13126333 від 17.10.2012 11:41:05 та №1312609 від 17.02.2012 11:13:29.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Святошинський районний суд м. Києва до апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 цього Кодексу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Позивач має право оскаржити заочне рішення до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: О.В. Ул`яновська

Повний текст судового рішення складено 18.12.2020.