Рішення № 93735441, 04.12.2020, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/38480/20-ц

Категорія 75

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2020 року Печерський районний суд м. Києва в складі: головуючого - судді Волкової С.Я. при секретарі Топал А.І., розглянувши у порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Укржитлосервіс» про стягнення невиплаченої заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку,

установив:

У вересні 2020 р. ОСОБА_1 звернулася до суду із вимогами до відповідача, просить стягнути з Державного підприємства «Укржитлосервіс» 114 283,46 грн заборгованості по заробітній платі за період з 01.07.2019 р. по 15.01.2020 р., 17 337,25 грн компенсації за невикористану відпустку, 134 270,73 грн середнього заробітку за весь період затримки розрахунку, допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати на один місяць. Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовуються тим, що з 23.08.2018 р. працювала у відповідача, 15.01.2020 р. звільнилася за угодою сторін згідно пункту 1 статті 36 КЗпП України, при цьому розрахунок при звільненні не здійснений.

Ухвалою суду від 14.09.2020 р. відкрито провадження у справі.

Відповідачем Державним підприємством «Укржитлосервіс» відзив на позовну заяву не подано.

Суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність учасників справи за правилами спрощеного позовного провадження та ухвалити заочне рішення відповідно до статті 280 ЦПК України, та, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Статтею 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно норм статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно зі статтею 55 Конституції України права та свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Основні засади судочинства, установлені частиною другою статті 129 Конституції України, доповнюють основоположний принцип верховенства права, який визнається і діє в Україні відповідно до статті 8 Основного Закону, і означена норма є визначальною у системі державної політики щодо захисту прав та свобод людини і громадянина. Такі конституційні положення кореспондуються із положеннями статтей 2, 4 ЦПК України, статті 5-1 КЗпП України, статті 15 ЦК України.

За приписами частин першої, другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Статтею першою Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 р. «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», передбачено, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини у статті 6 Конвенції закріплено такі елементи права на судовий захист, як право на розгляд справи; справедливість судового розгляду; публічність розгляду справи та проголошення рішення; розумний строк розгляду справи; розгляд справи судом, встановленим законом; незалежність і безсторонність суду. Справедливий розгляд справи включає в себе такі аспекти належного відправлення правосуддя, як право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду.

Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини вимога законності, яка випливає з Конвенції, означає вимогу дотримання відповідних положень національного закону і принципу верховенства права.

Згідно частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно частини першої статті 116, частини першої статті 117 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строку, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Надані суду документи свідчать про те, що ОСОБА_1 з 23.08.2018 р. працювала у Державному підприємстві «Укржитлосервіс» за сумісництво на посаді провідного бухгалтера, з 28.08.2018 р. на неї було покладено виконання обов`язків головного бухгалтера підприємства, з 26.09.2019 р. ОСОБА_1 увільнено від виконання обов`язків головного бухгалтера, на ОСОБА_1 , провідного бухгалтера, покладено виконання обов`язків провідного економіста; наказом № 07 від 14.01.2020 р. звільнена 15.01.2020 р. за угодою сторін згідно пункту 1 статті 36 КЗпП України.

Надані позивачем документи, які відповідачем у встановленому законом порядку не спростовані, свідчать про те, що за період з 01.07.2019 р. по 15.01.2020 р. заборгованість підприємства перед позивачем складає 114 283,46 грн, компенсація за невикористану відпустку складає 17 337,25 грн, означені кошти підлягають стягненню на користь позивача.

Установивши під час розгляду справи про стягнення середнього заробітку у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівнику не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а у разі непроведення його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. У разі непроведення розрахунку у зв`язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. У разі часткового задоволення позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила в заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 08.07.2019 р. у справі № 592/11217/16-ц).

Аналіз статтей 116, 117 КЗпП України свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. При невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 11.04.2018 р. у справі № 372/2644/15-ц).

Суд, вирішуючи суму, яку слід стягнути на користь позивача, враховує, що станом на час розгляду справи заборгованість підприємства перед позивачем складає 131 620,71 грн, означені кошти не виплачені їй з вини роботодавця, а тому, до відповідача має застосовуватися відповідальність, передбачена статтею 117 КЗпП України у виді стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку. Згідно наданих суду документів, наданого позивачем розрахунку, який відповідачем у встановленому законом порядку не спростований, нарахована заробітна плата згідно розрахунків підприємства за листопад 2019 р. становить 17 022,05 грн, за грудень 2019 р. становить 18 446,04 грн, а всього 35 468,09 грн, у грудні 2019 р. 21 робочий день, у листопаді 2019 р. - 21, тому середньоденна заробітна плата позивача складає: 35 468,09/21+21=844,47 грн. Звільнили ОСОБА_1 15.01.2020 р., тобто у січні 2020 р. - 17 днів, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад - повні місці, у грудні 2020 р. на момент винесення рішення - 4 дні. Всього на користь позивача за час затримки розрахунку при звільненні підлягає стягненню 844,47 грн х 324 днів = 273 608,28 грн.

Згідно пункту 2 частини першої статті 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплат заробітної плати, але не більше ніж на один місяць.

У зв`язку із задоволенням позову, судові витрати у виді судового збору в розмірі 4 053,39 грн відповідно до статті 141 ЦПК України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 83, 116, 117 КЗпП України, статтями 1-23,76-81,95,131,141,258-259,263-265,352,254,355 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов - задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Укржитлосервіс» на користь ОСОБА_1 114 283,46 грн заборгованості по заробітній платі за період з 01.07.2019 р. по 15.01.2020 р., 17 337,25 грн.компенсації за невикористану відпустку, 405 228,99 грн середнього заробітку за весь період затримки розрахунку.

Стягнути з Державного підприємства «Укржитлосервіс» на користь держави судовий збір в розмірі 4 053,39 грн.

Рішення підлягає негайному виконанню в частині стягнення з Державного підприємства «Укржитлосервіс» на користь ОСОБА_1 заробітної плати за один місяць.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України. В такому випадку рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Відповідач: Державне підприємство «Укржитлосервіс» (01133, м. Київ, бул. Л. Українки, 24-А, ЄДРПОУ: 32207896).

Суддя Волкова С.Я.