Ухвала суду № 93734803, 21.12.2020, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/25071/20

Провадження 2/127/4252/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2020 року м. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Волошин С.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Підприємства з іноземними інвестиціями «Макдональдз Юкрейн ЛТД» про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Підприємства з іноземними інвестиціями «Макдональдз Юкрейн ЛТД» про відшкодування моральної шкоди в сумі 1000000 грн.

Ухвалою суду від 17.11.2020 клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання позовної заяви до суду задоволено частково, ОСОБА_1 зменшено більш ніж вдвічі розмір судового збору, що підлягає сплаті до Державного бюджету України, за подання до суду позовної заяви до Макдональдз Юкрейн ЛТД» про відшкодування моральної шкоди до 5000 гривень, позовну заяву ОСОБА_1 до Підприємства з іноземними інвестиціями «Макдональдз Юкрейн ЛТД» про відшкодування моральної шкоди – залишено без руху, з наданням позивачу п`ятиденного строку для усунення недоліків, зазначених в ухвалі (сплати судового збору), з дня отримання ним даної ухвали, роз`яснено позивачу, що в разі, якщо у встановлений строк недоліки позовної заяви не будуть усунуті, вона вважатиметься неподаною і буде повернута позивачу.

Позивач ОСОБА_2 17.12.2020 року на електронну пошту суду надіслав «заяву на виконання ухвали суду», в якій вказав, що сплатити судовий збір в зменшеному обсязі він не має змоги, посилаючись на практику ЄСПЛ вказав на те, що суд, не задовольнивши його клопотання про звільнення від сплати судового збору, перешкоджає йому в доступі до правосуддя, зазначив, що суд може витребувати з Лівобережного Управління соцзахисту населення ВМР довідку про важкі життєві обставини позивача.

Ознайомившись із заявою ОСОБА_2 суд дійшов висновку, що позивач не виконав вимоги ухвали суду від 17.11.2020 року та не усунув недоліки, зазначені в мотивувальній частині ухвали суду.

Так, позивач ОСОБА_2 разом із позовною заявою подав до суду клопотання про звільнення його від сплати судового збору, яке мотивував тим, що він має тяжкий матеріальний стан, надавши відповідні докази (відомості з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від 25.02.2020 року № 565/50-08-01-13/К, акт №4 обстеження житлових умов від 02.10.2020 року, ОСОБА_1 13/20 частки житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ,довідку Вінницького міського центру зайнятості від 07.09.2020 року №02-17/1324. Оцінивши зазначені докази, враховуючи предмет поданого позову, особу позивача, який є молодою особою працездатного віку, суд не знайшов підстав для повного звільнення позивача від сплати судового збору, однак, керуючись ст.136 ЦПК України, вирішив зменшити суму судового збору, яку позивач мав би сплатити за подання даного позову (враховуючи ціну позову в 1 000 000 гривень – 10 510 гривень) до 5 000 гривень. Вказану суму судового збору позивач мав би сплатити на виконання вимог ухвали суду від 17.11.2020 року.

Однак позивач на виконання ухвали суду про залишення позову без руху не надав суду квитанцію про сплату судового збору в сумі 5 000 гривень у визначений судом строк. Інших доказів, які б підтверджували важкий матеріальний стан позивача, що зумовлює неможливість позивача сплатити судовий збір у зменшеному розмірі, позивач не надав. Крім того, в заяві від 17.12.2020 року позивач обов`язок доведення суду важкості свого матеріального стану поклав на суд, що суперечить принципам цивільного судочинства.

З приводу твердження позивача на те, що не задовольнивши його клопотання про звільнення від сплати судового збору, суд перешкоджає йому в доступі до правосуддя, суд зазначає наступне.

Частиною 4 ст.10 ЦПК України і ст.17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права.

ЄСПЛ в своїх рішеннях послідовно вказує, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (Рішення ЄСПЛ у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19 червня 2001 року, пункт 59). Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред`явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (Рішення ЄСПЛ у справі «Шишков проти Росії» («Shishkov v. Russia») від 20 лютого 2014 року, пункт 111).

Як вже було зазначено вище при розгляді судом клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору підстав для повного задоволення цього клопотання суд не встановив. На переконання суду безпідставне, повне та безумовне звільнення позивача від сплати судового збору, за наведених ним фактичних обставин справи, є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливих судових процедур і рівності учасників судового процесу перед законом.

Тому суд не погоджується з твердженням позивача про обмеження його доступу до правосуддя у зв`язку з відмовою в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Відповідно до ч.3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Згідно ч.5 ст.185 ЦПК України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Враховуючи викладене та те, що позивач, не усунув недоліки, зазначені в ухвалі суду, суд приходить до переконання про наявність підстав, передбачених ст. 185 ЦПК України, для повернення позовної заяви позивачу.

Відповідно до ч.7 ст. 185 ЦПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 185, 258, 260-261 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Підприємства з іноземними інвестиціями «Макдональдз Юкрейн ЛТД» про відшкодування моральної шкоди - вважати неподаною та повернути позивачу.

Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви (ч.7 ст. 185 ЦПК України).

Ухвала суду набирає законної сили з моменту підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення такій особі ухвали суду.

СУДДЯ: