Ухвала суду № 93731025, 21.12.2020, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 646/1971/20

№ провадження 1-і/646/10/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.12.2020 року м.Харків

Червонозаводський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Теслікової І.І.,

за участі секретаря – Бєлівцової О.А.,

прокурора – Юревича М.В.,

захисника - адвоката Ткаченка В.М.

обвинуваченої – ОСОБА_1

розглянувши в судовому засіданні у м. Харкові матеріали клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020220060000485 від 06.03.2020 року за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України,-

в с т а н о в и в :

В провадження судді Червонозаводського районного суду м.Харкова Теслікової І.І. згідно протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 16.12.2020 року надійшло клопотання про продовження ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

В судовому засіданні прокурор підтримав вказане клопотання та просив його задовольнити. В обґрунтування клопотання прокурор посилався на наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме: що обвинувачена ОСОБА_1 може переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення. Також прокурор зазначив, що у обвинуваченої відсутні стійкі соціальні зв`язки, визначене та зареєстроване місце проживання, стабільне джерело доходу, просив прийняти до уваги, що обвинувачена раніше неодноразово судима та тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченій при доведенні її вини у вказаному кримінальному провадженні.

Захисник проти задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечував та просив змінити на більш м`який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Обвинувачена підтримала думку свого захисника.

Суд, розглянувши клопотання прокурора, вислухавши думку прокурора, захисника та обвинуваченої, приходить до наступного.

За змістом ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Пунктом 20-5 розділу XI Перехідних положень КПК України тимчасово, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), встановлено такі особливості судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях та розгляду окремих питань під час судового провадження, зокрема у разі неможливості у визначений цим Кодексом строк суддею (колегією суддів) розглянути клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім клопотання, поданого на розгляд до Вищого антикорупційного суду, воно може бути передано на розгляд до іншого судді, визначеного в порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу, або розглянуто головуючим, а за його відсутності - іншим суддею зі складу колегії суддів, якщо справа розглядається колегіально.

Враховуючи, що суддя Єжов В.А. знаходяться на лікарняному, строк дії запобіжного заходу відносно обвинуваченої ОСОБА_1 спливає 25.12.2020 року, тому з метою захисту та дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у вказаному кримінальному провадженню, питання про продовження запобіжного заходу відповідно до вимог абз. 5 п. 20-5 розділу XI Перехідних положень КПК України, підлягає вирішенню суддею Тесліковою І.І.

Ухвалою суду від 27.10.2020 року обвинуваченій ОСОБА_1 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 25.12.2020 року.

При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

При цьому, доцільність продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою судом виправдовується відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, про що викладено правову позицію в рішенні ЄСПЛ «Летельє проти Франції оскільки у разі доведеності вини обвинуваченого передбачено можливість призначення покарання у вигляді позбавлення волі на тривалий строк, що може викликати загрозу втечі обвинуваченого.

Вирішуючи питання клопотання прокурора суд також виходить з того, що принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Вивченням особи обвинуваченої встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка с. Кегичівка, Кегичівського району, Харківської області, громадянка України, проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , не працююча, раніше неодноразово судима, вчинила кримінале правопорушення в період умовно- дострокового звільнення від відбування покарання у вигляді позбавлення волі.

Судом при вирішенні питання щодо продовження строку запобіжного заходу відносно обвинуваченої, враховано тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченій у разі визнання виною в вчиненні вказаного кримінального правопорушення, обставини, що характеризують обвинувачену, а саме, що остання офіційно не працює, тобто не має постійного джерела доходу, незаміжня, а отже не має стійких соціальних зв`язків, раніше судима, обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення, яке вчинене в період умовно – дострокового звільнення від відбування покарання у вигляді позбавлення волі, тому суд вважає, що ризики, які були підставою для продовження їй запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та які передбачені п.1, 3, 4,5 ч.1 ст.177 КПК України, у даному випадку не зменшилися та продовжують існувати, а саме такі ризики як: можливість переховування від суду, незаконного впливу на потерпілого, свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст.177, 178, 183 КПК України.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 року, тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи. Національні судові органи повинні розглядати всі обставини, що дають підстави ствердити наявність публічного інтересу, який би виправдав виняток із загальної норми про повагу до свободи людини.

Також при розгляді даного клопотання суд враховує правову позицію ЄСПЛ у рішенні від 12.01.2012 р. в справі «Тодоров проти України», відповідно до якого «для продовження тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою протягом досить тривалого строку».

Так, тяжкість злочину не є єдиною підставою продовження строку тримання під вартою - на даний час відсутні належні та допустимі докази, які б свідчили про те, що встановлені судом ризики при обранні та продовженні запобіжного заходу зараз втратили свою актуальність, а особа обвинуваченого перестала бути такою, яка ухилиться від суду.

Суд враховує правову позицію Європейського суду, яка сформульована, зокрема, у п. 80 рішення у справі "Марченко проти України" про те, що при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

Обставин, які були б підставою для обрання обвинуваченомій іншого більш м`якого запобіжного заходу стороною захисну наведено не було.

За таких обставин більш м`якого запобіжного заходу не забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченої, тому є підстави для задоволення клопотання прокурора.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно ОСОБА_1 строком на 60 днів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 31, 176, 177, 178, 180, 183, 331, 369 КПК України, -

УХВАЛИВ :

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою у Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на строк 60 днів, а саме до 18 лютого 2021 року включно.

Строк дії ухвали встановити до 18 лютого 2021 року включно.

У задоволенні клопотання захисника- відмовити.

Ухвала про продовження строку запобіжного заходу може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду в термін 7 днів з моменту її проголошення.

Головуючий суддя І.І. Теслікова