Рішення № 93730712, 22.12.2020, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

Суддя Бугера О. В.

Справа № 644/8096/20

Провадження № 2/644/2316/20

22.12.2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2020 року Орджонікідзевський районний суд м.Харкова у складі:

Головуючого судді Бугери О.В., за участю секретаря судового засідання Ступницького К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження без виклику сторін в приміщенні Орджонікідзевського районного суду м.Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Харківський підшипниковий завод» (АТ «ХАРП») про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку, компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати та індексації, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, звернулась до суду 30.10.2020 року, із позовом, в якому просила стягнути з Приватного акціонерного товариства «Харківський підшипниковий завод» (АТ «ХАРП») на її користь заборгованість по заробітній платі в сумі 60807,24 гривень, суму середнього заробітку у зв`язку із затримкою розрахунку за період з 14.08.2020 року по 20.10.2020 року в сумі 20415,39 гривень, компенсацію втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати та індексацію в сумі 912,11 гривень, а також суму сплачених судових витрат в розмірі 840,80 грн.

В обґрунтування позову зазначає, що в період з 01.03.2017 року по 13.08.2020 року вона знаходилась в трудових відносинах з АТ «ХАРП». 13.08.2020 року нею був розірваний трудовий договір на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України у зв`язку із порушенням законодавства про працю, обумовленим затримкою виплати заробітної плати. Наказом про звільнення була передбачена виплата вихідної допомоги відповідно до вимог ст.44 КЗпП України у розмірі тримісячного середнього заробітку. Заробітна плата сплачувалась їй частково. При звільненні остаточний розрахунок проведений не був. Неодноразово зверталась до відповідача з приводу проведення остаточного розрахунку, але відповідей не отримала. Довідка про розмір заробітної плати їй також не була надана. Згідно до розрахункових листів за червень та липень 2020 року її середньоденна заробітна плата складала 434,37 гривень. Також, вважала, що з відповідача на її користь підлягає стягненню компенсація, передбачена Законом України від 19.10.2000 року №2050-ІІІ. Компенсація втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати та індексація становить 912,11 грн, виходячи із розрахунку суми заборгованості 60807,24 гривні помноженого на індекс приросту споживчих цін за період невиплати грошового доходу ( з грудня 2019 року по жовтень 2020 року) 1,5%.

Ухвалою судді від 02.11.2020 визначено вказану справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику учасників справи, у відповідності до вимог ст. 274 Цивільного процесуального кодексу України.

У наданий в ухвалі час від представника відповідача подано заперечення проти розгляду справи у спрощеному провадженні та продовження строку на подання відзиву. Копія ухвали була отримана відповідачем 25.11.2020 року.

Відповідачу направлено копію позовної заяви з додатками до неї разом із ухвалою про відкриття провадження по справі та встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву. Відповідач позовну заяву з додатками отримав, що підтверджується матеріалами справи. З боку відповідача до суду у встановлений законом строк відзив, відповідно до вимог ст. 178 Цивільного процесуального кодексу України, не надіслано, зустрічний позов не пред`явлено, на виконання ухвали довідка про розмір середнього заробітку та розмір заборгованості не подана. Відповідно до правил ч. 8 ст. 178 Цивільного процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, надані докази, встановив наступне.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працювала в АТ «ХАРП» з 01.03.2017 року та була звільнена 13.08.2020 року, згідно до наказу №249/к від 13.08.2020 року за власним бажанням на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України, що підтверджується копією трудової книжки та копією наказу. Цим наказом визначено виплатити згідно до ст.44 КЗпП України вихідну допомогу в розмірі тримісячного середнього заробітку.

Відповідно до вимог статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідачем не було у встановлений ухвалою строк подано довідку про розмір заборгованості по заробітній платі, тому, враховуючи, що позивачем зазначено в позові про існуючу заборгованість станом на день звільнення в розмірі 60807,24 гривні, що також підтверджується копією розрахункового листа за серпень 2020 року, суд вважає, що сума заборгованості саме в цьому розмірі підлягає стягненню з відповідача.

Статтею 117 КЗпП України встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

В даному випадку, період затримки в проведенні розрахунку складає період з 14.08.2020 року, наступного дня з моменту звільнення, та по 22.12.2020 року, момент постановлення рішення суду. Оскільки відповідачем не було надано суду довідку про розмір середнього заробітку відповідно до ухвали суду, судом самостійно, відповідно до наданих розрахункових листів позивачем, проведено розрахунок середнього заробітку.

Відповідно до абз. 1 п. 8 розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 р. нарахування виплат,що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи,провадяться шляхом множення середньоденного(годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Так, позивач звільнена 13.08.2020 року, для проведення розрахунку середнього заробітку судом використовується нарахована заробітна плата за червень, липень 2020 року. Відповідно до розрахункового листа за липень 2020 року нараховано (6300,51 + 168,12 + 724,80 + 617,06) 7810,49 гривень за 16 відпрацьованих днів, за червень 2020 року нараховано (5453,17 + 604,80 + 143,14 +11,01 + 55,05 +20,81 +16,57 +297,68 + 370,57 + 419,58) 7392,38 гривень за 19 відпрацьованих днів, тобто, 15202,87 гривні за 35 робочих днів, що складає середньоденного заробітку 434,37 гривень.

Період затримки розрахунку складає з 14.08.2020 року по 22.12.2020 року - серпень 11 днів, вересень 22, жовтень 21, листопад 21, грудень 16 днів, а всього 91 день.

Тобто, середній заробіток за час затримки розрахунку на момент розгляду справи складає 91 день х 434,37 гривень = 39527,67 гривень. Суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення середнього заробітку підлягають задоволенню, оскільки будь-яких доказів сплати заборгованості позивачу суду не надано, протягом часу перебування справи в суді не було надано довідок про розмір заборгованості та середнього заробітку, не було наведено відповідачем доводів щодо підстав порушення строків виплати та причин неможливості надати позивачу довідку про розмір заборгованості.

Згідно ч. 1 ст. 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Нормами п. 171.1 ст. 171 та 14.1.180 ст. 14 Податкового Кодексу України та ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування врегульовано порядок утримання податків з будь-яких виплат на користь громадян України, і суди не є суб`єктами, уповноваженими надавати тлумачення вимог чинного законодавства.

Оскільки, суд не є податковим агентом, тому обов`язок відрахувати зазначені податки і збори закон покладає на роботодавця.

Відповідно до листа ДФС від 09.06.2016 року № 12817/6/99-99-13-02-03-15 оскільки виплата доходу у вигляді суми середньої заробітної плати, нарахованої на підставі рішення суду за час затримки розрахунку при звільненні працівника, здійснюється звільненому працівнику і не пов`язана з відносинами трудового найму, то такий дохід оподатковується податковим агентом як інші доходи податком на доходи фізичних осіб за ставкою 18 відс. та військовим збором - 1,5 відсотка у місяці його фактичного нарахування.

Крім того, особи, які мають статус податкових агентів, зобов`язані подавати у строки, встановлені Кодексом податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу (п.п. «б» п. 176.2 ст.176 Кодексу).

Суд роз`яснює, що у разі задоволення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки та збори із суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні зменшується на суму податків і зборів.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання про наявність підстав для стягнення компенсації та індексації, суд зазначає наступне. Позивач в позові посилається на вимоги ст.34 Закону України «Про оплату праці», Прядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати, затвердженого Постановою КМУ від 21.02.2001 року №159.

Конституційний суд України у своєму рішенні №9-рп/2013 від 15.10.2013 року, дійшов висновку про те, що в аспекті конституційного звернення положення частини другої статті 233 Кодексу Законів про працю України слід розуміти так, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.

Тобто, фактично позивачем заявлено вимоги про стягнення компенсації частини втраченої заробітної плати.

Компенсація провадиться відповідно до Закону України «Про оплату праці», Закону України від 19.10.2000 р. № 2050 «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 р. № 159.

Статтею 34 Закону України "Про оплату праці" встановлено, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, проводиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати" підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Ст. 2 Закону України встановлено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадяться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, заробітна плата (грошове забезпечення) тощо.

Відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 р. № 159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін у відсотках для визначення суми компенсації.

Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. Індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається.

Позивач зазначає, що заборгованість по виплаті заробітної плати утворилась за період з грудня 2019 року та складає суму 60807,24 гривні. Відповідачем будь-яких заперечень з приводу проведеного розрахунку компенсації не було наведено, доводи про період, за яким уторилась фактично заборгованість не були спростовані відповідачем, та враховуючі дані розрахункового листа за серпень 2020 року, вбачається, що заборгованість утворилась саме з 12 місяця 2019 року, розмір компенсації визнаний позивачем в сумі 912,11 гривень, з урахуванням прирісту індексу споживчих цін за період невиплати грошового доходу за період з грудня 2019 року по жовтень 2020 року – 1,5%. Враховуючи наведене, суд вважає, що дана сума компенсації підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при подачі позову сплачено судовий збір за вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та компенсації з індексацію в розмірі 840,80 гривень. Судом позовні вимоги задовольняються в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, компенсації, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір.

Також, враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору при подачі позову за вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі, враховуючи часткове задоволення позову, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 1% від ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму на одну працездатну особу, тобто в розмірі 840,80 гривень.

Керуючись ст.ст. 115, 116, 117, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 12, 76, 81, 133, 137, 141, 258, 259, 264-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Харківський підшипниковий завод» (АТ «ХАРП») на користь ОСОБА_1 суму заборгованості з заробітної плати в сумі 60807, 24 гривні, суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 14.08.2020 року по 22.12.2020 року в розмірі 39527,67 гривень, суму компенсації в сумі 912, 11 гривень, а всього 101247 (сто одну тисячу двісті сорок сім) гривень 02 копійки.

Виплату заборгованості, середнього заробітку, компенсації провести за вирахуванням податків та зборів.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Харківський підшипниковий завод» (АТ «ХАРП») на користь ОСОБА_1 судові витрати, що складаються з сплаченого судового збору в сумі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Харківський підшипниковий завод» (АТ «ХАРП») на користь держави судовий збір в сумі 840 гривень 80 копійок.

Повний текст рішення виготовлений та проголошений 22.12.2020 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду або через Орджонікідзевський районний суд м.Харкова.

Головуючий: суддя О.В. Бугера