Рішення № 93729752, 14.12.2020, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/6129/20

н/п 2/953/1885/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2020 року Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Попрас В.О.,

при секретарі - Томіної І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Київського району Харківської міської ради, Харківської міської ради, третя особа: П`ята Харківська міська державна нотаріальна контора про встановлення факту родинних відносин, встановлення факту спільного проживання та визнання права власності на спадкове майно, -

В С Т А Н О В И В :

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить встановити факт родинних відносин: а саме, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , є рідним сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , встановити факт спільного проживання позивачки з ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , за адресою АДРЕСА_1 та визнати за позивачкою право власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_7 помер її батько ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_8 померла її бабуся ОСОБА_3 . Після смерті ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відкрилась спадщина на нерухоме майно, а саме на житловий будинок з надвірними будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Вказаний житловий будинок належав померлим на підставі свідоцтва про право на спадщину від 18.06.1965 року, виданого Восьмою Харківською Державною конторою. Позивачка є спадкоємцем за законом померлих ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .Також в першу чергу за законом, спадкоємцем після смерті її батька є мати позивачки - ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_9 . 07.12.1990 року ОСОБА_3 склала заповіт на свого сина ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_10 , та не прийняв спадщину. З моменту народження та по сьогоднішній день позивачка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , на протязі свого життя вона постійно підтримувала родинні зв`язки зі своїм рідними та піклувалась за вказаною домівкою. Оскільки позивачка автоматично прийняла спадщину, 06.11.2019 року вона звернулась з заявою про прийняття спадщини до П`ятої Харківської міської Державної нотаріальної контори, однак нотаріус відмовила їй у видачі свідоцтва про право на спадщину, посилаючись на те, що позивачка не може підтвердити документально факт прийняття спадщини після матері ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_12 , також його позивачкою не доведено родинний зв`язок між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що ОСОБА_2 є сином ОСОБА_3 , та зазначила про необхідність звернутися до суду про встановлення цих фактів.

В судовому засіданні представник позивачки позов підтримав, просив задовольнити в повному обсязі, представник Адміністрації Київського району Харківської міської ради проти задоволення позову заперечувала, надала письмові пояснення.

Представник Харківської міської ради в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, подали відзив, в якому просять відмовити в задоволенні позову. Представник третьої особи П`ятої Харківської міської державної нотаріальної контори в судове засідання не з`явився, подав листа, в якому просить проводити судові засідання у відсутність представника нотаріальної контори, у вирішенні питання покладаються на розсуд суду.

Суд, заслухавши пояснення представника позивачки та представника Адміністрації Київського району Харківської області, дослідивши докази по справі, вважає, що позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом установлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_2 та ОСОБА_4 є батьками ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_14 .

ОСОБА_4 , згідно свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_9 .

ОСОБА_5 , згідно свідоцтва про смерть серія НОМЕР_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_15 .

ОСОБА_2 , згідно свідоцтва про смерть НОМЕР_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_16 .

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 згідно свідоцтва про право на спадщину від 18.06.1965р. отримали у спадок в рівних частинах після померлого ОСОБА_7 житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_3 7 грудня 1990 року склала заповіт, згідно все своє майно заповіла ОСОБА_5 .

Позивачка ОСОБА_1 в позові посилається на те, що вона з моменту народження та по сьогоднішній день мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , постійно підтримувала родинні зв`язки зі своїми рідними та піклувалась вказаною домівкою.

Позивачка ОСОБА_1 , вважаючи себе спадкоємцем за законом померлих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , звернулася до П`ятої Харківської міської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини.

Згідно листа П`ятої Харківської міської державної нотаріальної контори від 25.02.2020/11 № 585/02-14 позивачці ОСОБА_1 було повідомлено, що оскільки ОСОБА_1 не може підтвердити документально факт прийняття спадщини після померлої ОСОБА_4 , яка на день смерті була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , а саме, що на день смерті спадкодавиці вона була зареєстрована разом з нею за однією адресою, що позивачка подала заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори протягом 6-ти місяців з моменту відкриття спадщини, та підтвердити документально факт проживання за однією адресою зі і спадкодавицею, тому ОСОБА_1 запропоновано звернутися до суду для встановлення факту прийняття спадщини після ОСОБА_4 .

Також, листом № 584/02-14 від 25.02.2020/11 П`ята Харківська міська державна нотаріальна контора повідомила ОСОБА_1 , що оскільки відсутній документ, який підтверджує родинний зв`язок між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , тому для отримання свідоцтва на спадщину за законом після померлого ОСОБА_2 слід звернутися до суду для встановлення факту, що ОСОБА_2 є сином ОСОБА_3 .

Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно із частиною другою статті 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Частиною першою статті 1261 ЦК України встановлено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

Згідно з пунктами 2, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008р. № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Отже, для підтвердження прийняття спадщини має значення встановлення факту постійного проживання спадкоємця за законом чи заповітом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Місцем проживання фізичної особи згідно із частиною першою статті 29 ЦК України є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. При цьому місце проживання необхідно відрізняти від місця перебування фізичної особи, тобто того місця, де вона не проживає, а тимчасово знаходиться.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання України» місце перебування це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік. Місце проживання це житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.

Встановлення зазначених обставин є необхідним для вирішення питання щодо можливості застосування до спірних правовідносин положень частини третьої статті 1268 ЦК України.

Відповідно до пункту 7 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформаціющодо предмета доказування.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно до ч.1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до положень ч.3 ст. 12, ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У ч.1 та ч.2 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об` єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Позивачкою ОСОБА_1 не надано суду доказів, що ОСОБА_2 є сином ОСОБА_3 .

Позивачка ОСОБА_1 стверджує, що з моменту народження та по теперішній час мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , однак доказів цього суду не надала.

Посилання позивачки ОСОБА_1 , що факт зміни нею прізвища після шлюбу з ОСОБА_8 на ОСОБА_9 підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу, не підтверджує цей факт, оскільки згідно свідоцтва про розірвання шлюбу НОМЕР_4 між ОСОБА_10 та ОСОБА_1 розірвано шлюб. Прізвище після розірвання шлюбу громадянки - « ОСОБА_9 ». Свідоцтво видано ОСОБА_1 .

Надані позивачкою ОСОБА_1 письмові докази не підтверджують факт родинних відносин між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , та не підтверджують факт спільного проживання позивачки ОСОБА_1 з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 .

Оскільки позивачкою не доведено факту родинних відносин між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та факту спільного проживання позивачки ОСОБА_1 з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за за адресою: АДРЕСА_1 , то немає правових підстав для визнання за позивачкою ОСОБА_1 права власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що пред`явлені ОСОБА_1 позовні вимоги задоволенню не підлягають у зв`язку з недоведеністю своїх позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 263 – 265ЦПК України, ст.ст. 29, 1216, 1217, 1223, 1261, 1268, 1270 ЦК України, суд –

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У випадку проголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення строк для апеляційного оскарження обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлений 22.12.2020року.

СУДДЯ -