Рішення № 93729702, 22.12.2020, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/3833/20

Номер провадження 2/623/1098/2020

РІШЕННЯ

іменем України

22 грудня 2020 року м. Ізюм

Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

в складі: головуючого – судді: Одарюк М.П.

за участю секретаря судового засідання: Костенко В.В.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в місті Ізюмі справу № 623/3833/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна колишнього подружжя,-

в с т а н о в и в:

10 листопада 2020 року позивачка звернулась до Ізюмського міськрайонного суду Харківської області з позовом, в якому просить суд здійснити поділ житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що є об`єктом права спільної власності колишнього подружжя та визнати за позивачкою право власності на 1/2 частину вказаного вище житлового будинку. В обґрунтування позову позивачка вказує, що з 26.09.2009 року по 28.02.2018 року перебувала у шлюбі з відповідачем, який був розірваний рішенням Ізюмського місмькрайонного суду Харківської області. 16 травня 2012 року сторони придбали за договором купівлі – продажу житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . В п.5 договору купівлі – продажу спірного житлового будинку вказано, що позивачка надала письмову згоду на вчинення такої дії, оскільки такий правочин вчиняється за спільні кошти подружжя. Враховуючи існуючу на той час взаємну довіру подружжя, сторони досягли домовленості, що будинок оформляється на ім`я відповідача. Позивачка вказує на те, що оскільки спірний будинок було придбано в період шлюбу, воно належить їм, як подружжю, на праві спільної сумісної власності, тому вона має намір поділити спірний будинок, шляхом визнання за нею 1/2 частки спірного будинку, в порядку поділу майна, що є у спільній сумісній власності подружжя.

В судове засідання позивачка не з`явилась, надала суду письмову заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити. В зв`язку з тим, що позивач визнав позовні вимоги в повному обсязі просила повернути їй 50% сплаченого судового збору.

Відповідач, будучи повідомленим в установленому законом порядку про час та місце розгляду справи, в підготовче засідання не з`явився, через канцелярію суду подав заяву, в якій позовні вимоги визнав та просив проводити розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 274 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем (ч. 3 ст. 200 ЦПК України).

Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що сторони з 26.09.2009 року перебували в зареєстрованому шлюбі, котрий розірвано рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області 28 лютого 2018 року (а.с. 8).

Із договору купівлі – продажу житлового будинку від 16 травня 2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Ізюмського міського нотаріального округу Покровським Я.О. та зареєстрованого в реєстрі за № 671 вбачається, що ОСОБА_2 набув у власність цілий житловий будинок з надвірними будівлями, що розташований в АДРЕСА_1 , на земельній ділянці Ізюмської міської ради, фактичним розміром 665, кв.м., кадастровий номер 6310400000:92:001:0017, земельної ділянки площею 0,0665 га, згідно технічної документації виданої ТОВ « ФІРМА –ЗЕМЛЯ» м. Ізюм Харківської області, від 01 січня 2012 року, до якого примикають надвірні будівлі : майстерня під літ. « Б», вбиральня під літ. «В», погріб під літ. «Г», літній душ під літ. « Д», паркан № 1. ( а.с.9,10).

Пунктом 5 Договору купівлі - продажу житлового будинку від 16 травня 2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Ізюмського міського нотаріального округу Покровським Я.О. та зареєстрованого в реєстрі за № 671зазначено, що договір купівлі - продажу вчиняється за письмовою згодою дружини ОСОБА_2 - ОСОБА_1 .

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 ст. 372 ЦК України встановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Статтею 60 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною 1 ст. 61 СК України встановлено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Статтею 163 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Частиною 1 ст. 69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Суб`єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.

Частинами 1, 2 ст. 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.

Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися обставинами, що мають істотне значення, якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшення, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім`ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абз. 1 п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21.12.2007 року № 11).

Зі змісту п. п. 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

Таким чином, враховуючи, що спірний будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 набутий сторонами за час шлюбу, є об`єктом спільної сумісної власності подружжя та обставин, що мають істотне значення в ході розгляду справи не встановлено, суд приходить висновку, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Таким чином враховуючи, що відповідач визнав позов до початку розгляду справи по суті, з державного бюджету на користь ОСОБА_1 підлягає повернення 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, крім цього у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 50 відсотків судового збору, сплаченого позивачем при поданні позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12-13, 77-81, 200, 206, 207, 211, 228, 235, 258-259, 352, 354 ЦПК

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна колишнього подружжя задовольнити.

Здійснити поділ житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що є об`єктом права в спільної власності колишнього подружжя.

Визнати за ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на 1/2 частину житлового будинку під літ. А-1, жилою площею 36,4 кв.м., загальною площею 62,3 кв.м., що розташований в АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 50% судового збору у сумі 420,40 грн.

Зобов`язати Ізюмське управління Державної казначейської служби України у Харківській області повернути ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 50 % сплаченого судового збору у розмірі 420,40 грнна UA 618999980313101206000020575, код отримувача 37283992, отримувач Ізюмське УК/ОТГ Ізюм/22030101, банк оримувача Казначейство України (ЕАП) за квитанцією 0.0.1899237063.1 від 10.11.2020 року (оригінал квитанції знаходиться в матеріалах справи).

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Ізюмський міськрайонний суд Харківської області або безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі у 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Ізюмського міськрайонного суду М.П. Одарюк