Рішення № 93729680, 17.12.2020, Золочівський районний суд Харківської області

ЗОЛОЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 622/263/20 р.

2/622/254/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.12.2020 смт Золочів

Золочівський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Чернової О.В.,

за участю секретаря Дмитренко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовною заявою акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості -

ВСТАНОВИВ:

17.03.2020 року до Золочівського районного суду Харківської області надійшла позовна заява АТ КБ «Приватбанк», в якій позивач в особі свого представника за довіреністю просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 60180,09 грн. за кредитним договором, укладеним між сторонами у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань, без номеру від 16.12.2011 року станом на 31.01.2020 року, з яких: 41254,65 грн.- заборгованість за кредитом; 15583,53 грн. – заборгованість за відсотками за користування кредитом; 500,00 грн.- штраф (фіксована частина); 2841,91 грн. – штраф (процентна складова). Крім цього просив стягнути з відповідача сплачений судовий збір у розмірі 2102,00 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що відповідач отримав кредит у позивача у розмірі 43000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі, встановленому у «Тарифах Банку», що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті, з розрахунку 360 календарних днів на рік. Згідно умов укладеного договору він складається із анкети-заяви позичальника, «Умов та правил надання банківських послуг» та «Тарифів банку», які викладені на банківському сайті у мережі Інтернет. Відповідно до умов укладеного між сторонами договору відповідач належним чином зобов`язання не виконує, у зв`язку з чим утворилася вищевказана заборгованість та для стягнення якої позивач звернувся до суду.

Ухвалою судді від 31.03.2020 відкрито провадження по справі та призначено розгляд справи у спрощеному позовному провадженні за участю сторін.

13.07.2020 до суду надійшов відзив на позовну заяву, поданий представником відповідача, з підтвердженням направлення його копії позивачу. Представник відповідача повністю заперечував проти задоволення позовних вимог та зазначив, що з наданого позивачем розрахунку неможливо встановити коли саме почалось прострочення заборгованості, крім цього вважає, що копія заяви позичальника та розрахунок заборгованості не є належними доказами, що підтверджували б розмір отриманих кредитних коштів. ОСОБА_1 не заперечує, що дійсно в 2011 році отримала в ПАТ КБ «Приват банк» банківську картку для нарахування та виплати заробітної плати. Анкету-заяву заповнював працівник банку, ОСОБА_1 тільки підписала її. В позовній заяві не вказано ні номеру картки, ні номеру рахунку, з якого отримані чи іншим чином використані кошти. Відсутнє таке посилання і в доданому до позову розрахунку заборгованості. Належними доказами, які б підтверджували наявність заборгованості та її розмір могли бути копія кредитної карти, первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Наведене в позовній заяві твердження про підтвердження ОСОБА_1 своєї згоди на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку» складає між ними відповідний договір, є безпідставними. ОСОБА_1 не підписувала «Умови та правила надання банківських послуг» та «Тарифи банку», працівники банку з ними ОСОБА_1 не знайомили, отже вони не є складовою частиною договору. Просив застосувати загальну та спеціальну позовну давність та в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

28.07.2020, в обґрунтування позовних вимог, представником позивача надано додаткові докази з підтвердженням направлення їх копії відповідачу, а саме: виписку по картковому рахунку; витяг з Умов та правил надання банківських послуг в редакції, яка діяла на момент укладення кредитного договору; внутрішньобанківський наказ про затвердження Умов та правил надання банківських послуг; довідку про зміну умов кредитування; довідку про видані кредитні картки клієнту.

03.08.2020 до суду надійшла відповідь на відзив від АТ КБ «Приватбанк», з підтвердженням направлення його копії відповідачу, в якому представник позивача повністю спростовує доводи відповідача щодо необґрунтованості позовних вимог та зазначає, що заява про приєднання до Умов та Правил з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами, що розташовані на офіційному сайті Банку складають Договір про надання банківських послуг. В даному випадку зміст кредитного договору зафіксовано в декількох документах, таким чином між банком та позичальником укладено договір у письмовій формі. Укладення кредитного договору таким чином законодавству України не суперечить. Відповідачу було відкрито картковий рахунок № НОМЕР_1 . Відповідач підписанням анкети-заяви позичальника приєднався до Умов та правил надання банківських послуг. Заява разом з Умовами та Тарифами є договором про надання банківських послуг. Також до матеріалів справи позивачем долучено «Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», з якого вбачається, що на момент оформлення кредиту Банком встановлено поточну процентну ставку у розмірі 2,5 % (30% на рік), вказано розміри комісій та штрафів, розмір щомісячного платежу, тощо. Тобто сторонами при укладенні Кредитного договору були досягнуті усі істотні умови договору. Надано виписку з карткового рахунку, де прослідковується, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт та вбачається, що відповідач користувався грошима, а отже й отримував кредитну картку «Універсальна», оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки. З розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів чітко вбачається, що позивач частково сплачувала заборгованість за договором. Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контррозрахунок не наданий, судово-економічні експертизи по справі не призначались. В матеріалах справи відсутні будь-які належні докази погашення кредитної заборгованості за договором. З матеріалів справи не вбачається, а відповідачем не доведено відсутність заборгованості та, відповідно, виконання умов договору належним чином, а тому вимоги позовної заяви підлягають задоволенню в повному обсязі. Щодо строку позовної давності позивач зазначає, що строк дії перевипущеної картки до останнього дня травня 2021 року, а тому строк позовної давності не пропущено.

01.09.2020 за вих. №1287745-ВБ, та 01.10.2020, на виконання ухвали суду про витребування додаткових доказів, представником позивача надано виписку по кредитному рахунку Клієнта ОСОБА_1 . Зазначено, що виписка з банківського рахунку – це документ, що видається фінансовою установою, в якому містяться відомості про рух грошових коштів. Банківська виписка має статус первинного документа, що підтверджено Переліком типових документів, затверджених наказом Мін`юсту від 12.04.12 р. №578/5, згідно якого до первинних документів, які фіксують факт виконання госоперації та служать підставою для записів у регістрах бухобліку і в податкових документах, віднесені між іншим і виписки банків. Постановою НБУ «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» від 29.03.2004 року передбачено договірне списання Банком з рахунку Клієнта коштів без подання Клієнтом платіжного доручення, може здійснюватися Банком у порядку, передбаченому в договорі, укладеному між ним і Клієнтом. П.6.1 вищевказаної постанови встановлено, що Банк обумовлює своє право на здійснення договірного списання за дорученням платника з його рахунку в договорі банківського рахунку або іншому договорі про надання банківських послуг. Якщо кредитором за договором є Банк, що обслуговує платника, то право цього банку на здійснення договірного списання передбачається в договорі про надання банківських послуг. Договір може містити інформацію необхідну банку для списання ним коштів з рахунків платника. Саме такі умови містить договір.

16.11.2020 представником відповідача адвокатом Смаль В.В. до суду подано клопотання про визнання недопустимим доказом інформацію АТ КБ «Приватбанк» від 01.09.2020 №1287745 –ВБ разом із виписками банку, просив не приймати їх до уваги, оскільки отримана відповідачкою виписка АТ КБ «Приватбанк» щодо інформації про банківські операції ОСОБА_1 в період з 01.01.2019 по 31.12.2019 взагалі не містить інформації про зазначені вище платіжні картки № НОМЕР_2 , № НОМЕР_1 . Це свідчить про те, що ОСОБА_1 не отримувала платіжні картки № НОМЕР_2 , № НОМЕР_1 , а отже, інформація надана суду є недостовірною.

У судове засідання представник позивача не з`явився. У поданій до суду позовній заяві надав згоду у разі неявки відповідача на заочний розгляд справи та слухання справи за відсутності представника позивача.

Відповідачка та її представник адвокат Смаль В.В. в судове засідання не з`явилися, представник відповідачки подав заяву, в якій просив суд розглянути справу за його відсутності із урахуванням позиції, викладеної у запереченнях та поясненнях.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

У зв`язку з тим, що розгляд справи відбувався за відсутності сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані сторонами докази, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з таких підстав.

Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідач ОСОБА_1 звернулася до позивача з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала Заяву б/н від 16.12.2011, та отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту 300,00 грн. на картковий рахунок № НОМЕР_1 27.02.2012 року. За кредитним договором б/н надано кредитні картки: 27.02.2012 року - № НОМЕР_1 терміном дії до 08/15; 20.05.2017 року - № НОМЕР_2 терміном дії до 05/21; 30.06.2017 року - № НОМЕР_2 терміном дії до 05/21. Кредитний ліміт збільшувався, останній раз 30.06.2017 до 43000,00 грн.

21 травня 2018 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" змінило назву на Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк". Враховуючи ту обставину, що зміна типу товариства в розумінні частини 2 статті 5 Закону України "Про акціонерне товариство" не є його перетворенням, а зміна назви юридичної особи не тягне за собою правонаступництва, зазначені зміни зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

Відповідно до наданого банком розрахунку ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 31.01.2020 має заборгованість у розмірі 60180,09 гривень, яка складається з наступного: 41254,65 гривень заборгованість за кредитом; 15583,53 - заборгованість по процентам за користування кредитом; штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 гривень штраф (фіксована частина), 2841,91 гривень - штраф (процентна складова).

Спір між сторонами виник з договірних правовідносин, які врегульовані нормами Цивільного кодексу України в частині позики та договору кредиту, а також регулюються загальними положеннями про договір та зобов`язання.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ "ПриватБанк").

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

На підтвердження умов договору банк надав суду копію анкети-заяви, витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт, витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, розрахунок заборгованості, виписку по картковому рахунку.

У анкеті-заяві позичальника від 16.12.2011 року процентна ставка не зазначена. Анкета-заява містить лише анкетні дані відповідача, його контактну інформацію. Заява не містить даних про умови кредитування.

Крім того, у цій анкеті-заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за процентами, а також штрафи за несвоєчасну сплату кредиту.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 16.12.2011 року, посилався на виписку по картковому рахунку ОСОБА_1 , Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms як невід`ємні частини спірного договору.

Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

До вказаних правовідносин неможливо застосувати правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ "ПриватБанк" в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом , тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Отже, Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 16.12.2011 року шляхом підписання заяви-анкети. А тому відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору та відповідальність за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII "Про захист прав споживачів" (далі - Закон № 1023-XII).

Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" від 11 липня 2013 року у справі № 1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

Пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем ПАТ КБ "ПриватБанк" дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону №1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у цивільній справі № 342/180/17-ц, провадження № 14-131цс19.

Згідно з частиною 3 статті 12 та частини 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, вимоги позивача про сплату процентів та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту на вимогах Закону не ґрунтуються та їм не відповідають, а тому позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Крім того, суд зауважує, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір 16.12.2011 року у вигляді анкети-заяви, підписаної сторонами, не містить строку повернення кредиту (користування ним).

Однак, враховуючи що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, а тому позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Таким чином, суд вбачає наявність правових підстав для стягнення з відповідача суми непогашеного тіла кредиту в розмірі 41254,65 грн., в іншій частині позов не підлягає задоволенню.

Доводи відповідача про сплив строків позовної давності також не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи з огляду на таке.

Згідно довідки позивача, відповідачу ОСОБА_1 було видана кредитні картки: 27.02.2012 року - № НОМЕР_1 терміном дії до 08/15; 20.05.2017 року - № НОМЕР_2 терміном дії до 05/21; 30.06.2017 року - №5168755103988073 терміном дії до 05/21.

Згідно частини 5 статті 261 ЦК України, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до висновків Верхового Суду України, які приведені під час розгляду справ №6-14цс17 від 19.03.2014 року та №6-61цс14 від 18.06.2014 року, за правилами користування платіжною карткою, яка є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає місячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Згідно ч.1, 3 ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Як вбачається із наданих позивачем виписки по картковому рахунку відповідача, довідки про видані кредитні картки (а.с.124-131), відповідачка отримувала декілька кредитних карток, після закінчення строку дії картки № НОМЕР_1 , отримала картку № НОМЕР_2 , періодично здійснювалось погашення заборгованості, як внесенням готівки так і здійсненням перерахування із власної картки особисто і шляхом автоматичного погашення заборгованості. При цьому судом враховано відсутність заперечень, будь-яких пояснень відповідача в частині проведення автоматичного списання коштів на погашення заборгованості, Інформацію про банківські операції ОСОБА_1 в період з 01.01.2019 року по 31.12.2019 року (а.с.214-215), в якій зазначено про наявність у відповідачки Картки для виплат 51 НОМЕР_3 , рахунку НОМЕР_4 , з яких проводилося погашення заборгованості відповідно до виписки по картковому рахунку відповідачки.

Відтак, перебіг позовної давності переривався, строк дії картки не закінчився, а з позовом до суду банк звернувся 17.03.2020 року, то строк позовної давності не сплив.

Щодо клопотання представника відповідача від 16.11.2020 року про визнання недопустимими доказами інформації АТ КБ «Приватбанк» від 01.09.2020 року №1287745-ВБ разом з виписками банку, оскільки в отриманій відповідачкою інформації про банківські операції в період з 01.01.2019 року по 31.12.2019 року не міститься інформації про картки № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , судом відмовлено у його задоволенні, оскільки зазначена інформація (а.с.161-170) надана на ухвалу суду про витребування додаткових доказів за клопотанням представника відповідача, позивачем також надавалися докази про відкриття саме цих карток ОСОБА_1 у 2012 та 2017 роках відповідно, що не спростовано відповідачем. З наданої відповідачкою інформації не вбачається за якими параметрами пошуку її було отримано, крім того в ній містяться дані про наявність у ОСОБА_1 кредитної картки Універсальна № НОМЕР_5 .

Враховуючи вищевикладене, суд задовольняє частково позов в частині стягнення з відповідача суми непогашеного тіла кредиту в розмірі 41254,65 грн., в іншій частині в задоволенні позову відмовляє.

Згідно платіжного доручення № BOJ67B2VIN від 27.02.2020 року при пред`явленні позову до суду позивачем були понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2102, 00 гривень.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 1440,00 грн.

Керуючись нормами матеріального закону та статями 12, 81, 141, 247, 279, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 16.12.2011 року станом на 31.01.2020 року, яка складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 41254 (сорок одна тисяча двісті п`ятдесят чотири) гривні 65 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» витрати по сплаті судового збору в розмірі 1440 (одна тисяча чотириста сорок) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Золочівський районний суд Харківської області шляхом подачі у 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», Код ЄДРПОУ 14360570, МФО № 305299, адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд.1 Д;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_6 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення виготовлено 22.12.2020.

Суддя О. В.Чернова