Ухвала суду № 93722039, 14.12.2020, Броварський міськрайонний суд Київської області

справа 361/3704/20

провадження 1-кп/361/662/20

14.12.2020

УХВАЛА

14 грудня 2020 року м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області у складі колегії суддів:

головуючого судді Телепенька А.Д.,

при секретарі Чуксіну В.В.,

за участю прокурора Лукашенка О.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника Масютіна С.О.,

представника потерпілого Шишки Т.Д.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Бровари Київської області матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019000000000057 від 23.01.2019по обвинуваченню:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бровари Київської області, громадянина України, із незакінченою вищою освітою, неодруженого, не маючого на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:

-04.09.1996 Броварським районним судом Київської області за ч. 2 ст. 206 КК України (в редакції 1960 року) до 2 років позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік;

-26.12.1996 Броварським районним судом Київської області за ч. 3 ст. 81, ч. 1 ст. 89 КК України (в редакції 1960 року) до 2 років 6 місяців позбавлення волі;

-07.10.1998 Броварським районним судом Київської області за ст. 17, ч. 2 ст. 215-3, ч. 2 ст. 215-3 КК України (в редакції 1960 року) до 3 років 6 місяців позбавлення волі;

- 30.03.2006 Ленінським районним судом Дніпропетровської області за ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 187, ч. 5 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 263 КК України до 14 років позбавлення волі;

-26.09.2014 Роменським міськрайоним судом Сумської області за ст. 391 КК України до 1 року позбавлення волі, звільненого 28.01.2016 по відбуттю покарання,

у вчинені кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2 ст. 200, ч. 4 ст. 190 КК України

в с т а н о в и в :

В провадженні Броварського міськрайонного суду Київської області знаходяться матеріали кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 200,

ч. 4 ст. 190 КК України.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_1 застосований у вигляді тримання під вартою строк дії якого продовжено до 18 грудня 2020 року.

Відповідно до п. 20-5 Перехідних положень КПК України згідно Закону України від 13.04.2020, у разі неможливості у визначений цим Кодексом строк суддею (колегією суддів) розглянути клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім клопотання, поданого на розгляд до Вищого антикорупційного суду, воно може бути передано на розгляд до іншого судді, визначеного в порядку, встановленому частиною третьою ст. 35 цього Кодексу, або розглянуто головуючим, а за його відсутності – іншим суддею зі складу колегії суддів, якщо срава розглядається колегіально, або може бути передано для розгляду до іншого суду в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції або до суду в межах юрисдикції різних апеляційних судів в порядку, передбаченому абзацом шостим цього пункту.

Дане кримінальне провадження розглядається колегією у складі трьох суддів. На даний час, через знаходження одного члена колегії на лікарняному, не може бути зібрано колегію для розгляду клопотання прокурора щодо продовження обвинуваченому строку тримання під вартою. Тому розгляд клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 вирішується головуючим суддею у даному кримінальному провадженні у відповідності до визначеного порядку.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про необхідність продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_1 , строк дії якого закінчується 18 грудня 2020 року, мотивуючи обвинуваченням ОСОБА_1 , який має незняті й не погашені в установленому законом порядку судимості за різні злочини, у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, тривалим переховуванням від органу досудового розслідування, що зумовило оголошення його в розшук, підтверджує існування ризиків, передбачених пунктами 1, 5 частини першої статті 177 КПК України, які враховувалися при обранні та продовженні ОСОБА_1 запобіжного заходу.

Представник потерпілого підтримав клопотання прокурора.

Обвинувачений ОСОБА_1 заперечував проти задоволення клопотання прокурора посилаючись на його необґрунтованість та недоведеність ризиків.

Захисник обвинуваченого-адвокат Масютін С.О. підтримав позицію свого підзахисного і також заперечував проти продовження ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись не його необґрунтованість та недоведеність ризиків. Зазначив, що наміру ухилятися від суду у ОСОБА_1 не має і що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, це виключний запобіжний захід, а тому просив змінити застосований ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на домашній арешт.

Суд, вислухавши, прокурора, представника потерпілого, обвинуваченого та його захисника, дослідивши матеріали клопотання, перевіривши відповідність поданого клопотання вимогам ст. 184 КПК України, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу 2-місячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту.

За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

В рішенні від 23.11.2017 Конституційний Суд України зазначив, що висновки слідчого судді відносно будь-яких обставин, які стосувалися суті підозри та були взяті до уваги при обґрунтуванні запобіжного заходу, обраного під час досудового розслідування, для суду на стадії судового провадження не є преюдиційними; в підготовчому провадженні суд має перевірити обґрунтованість застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого, пов`язаного з обмеженням гарантованого частиною першою статті 29 Конституції України його права на свободу й особисту недоторканність, та прийняти вмотивоване рішення, незважаючи на те, чи закінчився строк дії ухвали слідчого судді, постановленої на стадії досудового розслідування про обрання такого запобіжного заходу. За змістом пункту 5 вказаного рішення, під час судового провадження у суді першої інстанції, в тому числі проведення підготовчого судового засідання, прокурор як сторона обвинувачення має обов`язок, крім іншого, доводити необхідність продовження запобіжного заходу шляхом подання відповідних клопотань щодо цього продовження.

Відповідно до юридичної позиції Конституційного Суду України в рішенні

№ 26-рп/2009 від 19.10.2009, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України; встановлення обмежень прав і свобод людини і громадянина є допустимим виключно за умови, що таке обмеження є домірним (пропорційним) та суспільно необхідним. За частиною другою статті 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештованим або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом; в п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року унормовано право кожного на свободу та особисту недоторканність; заборону позбавлення свободи, крім випадків і відповідно до процедури, встановленої законом. В рішенні № 7-р/2019 від 25.06.2019 Конституційний Суд України дійшов висновку, що право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене на підставах та в порядку, визначених законами України; обмеження конституційного права на свободу та особисту недоторканність має здійснюватися з дотриманням конституційних гарантій захисту прав і свобод людини і громадянина виключно на підставі вмотивованого рішення суду.

За змістом статті 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. В ч. 1 п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України унормовано застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, який є винятковим запобіжним заходом і застосовується виключно у разі доведення прокурором, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, до раніше судимої особи, що обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Посилання прокурора на обґрунтованість підозри ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 200, ч. 4 ст. 190 КК України, що не може бути перевірено судом на даній стадії, є підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження. При цьому репутація обвинуваченого, якому інкримінується вчинення особливо тяжкого злочину, що складався з низки тотожних протиправних діянь, через нетривалий час після звільнення з місць позбавлення волі та за наявності п`яти незнятих і не погашених в установленому законом порядку судимостей за вчинення умисних злочинів, безумовно свідчить про існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, який полягає в можливості вчинення іншого злочину.

За переконанням суду, будь-які менш суворі запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, з урахуванням продовження існування відносно ОСОБА_1 ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не забезпечать дотримання ним процесуальних обов`язків під час судового розгляду, що зумовлює продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів.

Продовжуючи обвинуваченому строк тримання під вартою, суд виходить також з того, що судовим рішенням з даного питання має бути забезпечена не лише повага щодо особистої свободи обвинувачених, але і мають бути забезпечені високі стандарти охорони загальносуспільних інтересів (рішення у справі Європейського Суду з прав людини у справі «Лателльє проти Франції»). Тримання обвинуваченого під вартою у даному кримінальному провадженні є виправданим.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 27, 177-178, 183, 197, 291, 331, 372 КПК України,

п о с т а н о в и в :

Клопотання прокурора задовольнити.

Строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2 ст. 200, ч. 4 ст. 190 КК України, продовжити по 12 лютого 2021 року включно з утриманням його у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.

Розмір визначеної ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва при обранні 27.02.2020 підозрюваному ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою застави в сумі двісті прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 420 200 (чотириста двадцять тисяч двісті) грн., залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Броварський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом семи днів з дня її оголошення

Головуючий суддя: Телепенько А.Д.