Ухвала суду № 93721136, 17.12.2020, Приморський районний суд м. Одеси

17.12.2020

Справа №522/22419/20

Провадження по справі № 1-кп/522/2516/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2020 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді – Циб І.В.,

за участі секретаря судового засідання – Маланчової В.С.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Одеси обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 22020160000000006 від 21.01.2020 року відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Одеської області, громадянина РФ (посвідка на постійне місце проживання в Україні № НОМЕР_1 від 16.07.2015 року), проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255 КК України (в редакції до 27.06.2020 року); ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307 КК України; ч. 3 ст. 307 КК України,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки м. Одеси, громадянки України, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255 КК України (в редакції до 27.06.2020 року); ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307 КК України; ч. 3 ст. 307 КК України,

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Одеси, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307 КК України,

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженки м. Кропивницький, громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_3 ,

за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3ст. 307 КК України,

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця м. Одеси, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 ,

за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора – Рекеда Д.Ю.,

захисників – Куніци В.М., Броднікової Т.Г., Ковбаско В.Л., Казарян І.С., Шарандак А.А., Шиєнкова Я.Є.,

обвинувачених – ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,–

ВСТАНОВИВ:

В провадження Приморського районного суду м. Одеси надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні № 22020160000000006 від 21.01.2020 року відносно ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , які обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255 КК України (в редакції до 27.06.2020 року); ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307 КК України; ч. 3 ст. 307 КК України; ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , які обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307 КК України.

17.12.2020 року на адресу Приморського районного суду м. Одеси від захисника обвинуваченого ОСОБА_1 – адвоката Куніци В.М., надійшло клопотання про зміну обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт у нічний час з 23 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв. та з покладенням на нього прав та обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Прокурор в судовому засіданні заявив клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , проти задоволення якого сторона захисту заперечувала.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник заперечували проти обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки ризики, вказані прокурором, не доведені. У зв`язку з погіршенням стану здоров`я обвинуваченого ОСОБА_1 через хронічне захворювання і неможливістю проведення лікування в умовах слідчого ізолятора, сторона захисту просила суд застосувати до обвинуваченого більш м`який запобіжний захід.

Також прокурор заявив клопотання про застосування відносно обвинуваченої ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, проти якого заперечувала сторона захисту та просили застосувати відносно неї особисте зобов`язання, через тяжкий стан її здоров`я.

Щодо обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_5 прокурор просив продовжити їм обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, проти якого не заперечувала сторона захисту.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали провадження, а також надані сторонами докази, суд доходить наступних висновків.

Згідно ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію обвинуваченого; 7) майновий стан обвинуваченого; 8) наявність судимостей у обвинуваченого; 9) дотримання обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Відповідно до вимог ст. 194 КПК України при застосуванні запобіжного заходу суд враховує наявність обґрунтованої підозри, доведених прокурором ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу, а також інші обставини, зазначені ст. 178 КПК України.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до положень ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Згідно ст. 179 КПК України особисте зобов`язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов`язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов`язки, передбачені статтею 194 КПК України.

Відповідно до ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ч. 2 ст. 8, ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України та принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст. 17 Закону України № 3477-IV від 23.02.2006 року «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, а також українські суди мають застосовувати при розгляді справ практику Європейського Суду з прав людини, як джерело права.

За Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод на державу покладається обов`язок вжити заходи щодо забезпечення прав людини, яка тримається під вартою.

Крім того, суд враховує положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинувачених, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Згідно обвинувального акту ОСОБА_1 на даній стадії судового розгляду обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 255 КК України (в редакції до 27.06.2020 року), за кваліфікуючими ознаками: створення злочинної організації з метою вчинення особливо тяжких злочинів, керівництво такою організацією, участю у ній, участь у злочинах вчинюваних такою організацією. Також обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307 КК України, за кваліфікуючими ознаками: організація незаконного придбання, перевезення, зберігання з метою збуту, а також незаконного збуту особливо небезпечних наркотичних засобів, вчинені за попередньою змовою групою осіб, вчинені повторно, вчинені організованою групою – злочинною організацією; та за ч. 3 ст. 307 КК України, за кваліфікуючими ознаками: організація незаконного придбання, зберігання з метою збуту особливо небезпечних наркотичних засобів, вчинені організованою групою – злочинною організацією.

Вирішуючи питання про застосування відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу, суд враховує дані щодо особи обвинуваченого, який є громадянином РФ, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , офіційно не працевлаштований, не одружений, осіб на утриманні не має, що свідчить про відсутність у нього міцних соціальних зв`язків.

Враховуючи в сукупності дані щодо особи обвинуваченого, а також тяжкість злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_1 , за які передбачено покарання до дванадцяти років позбавлення волі із конфіскацією майна, тому існує ризик того, що обвинувачений, будучи громадянином іншої держави, розуміючи наслідки покарання, яке йому загрожує у разі визнання його винуватим, може вдатися до спроб переховуватися від суду, з метою уникнення відповідальності, що доводить заявлений у клопотанні прокурором ризик, передбачений п. 1 ч.1 ст. 177 КПК України.

Крім того, суд приймає до уваги можливість незаконного впливу на свідків та експертів у даному кримінальному проваджені, які ще судом не допитані, що підтверджує наявність ризику передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_1 не маючи законних та офіційних джерел прибутку, вірогідно отримував засоби для існування за рахунок вчинення злочинів, пов`язаних із незаконним обігом наркотиків, та стороною захисту не надано жодних даних про наявність у нього будь якого джерела доходу, що підтверджує ризик того, що обвинувачений може вчинити новий злочин або продовжити вчиняти злочини, пов`язані із незаконним обігом наркотиків.

Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 – адвоката Куніци В.М., про зміну обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт у нічний час з 23 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв. та з покладенням на нього прав та обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, суд на даній стадії судового провадження вважає необґрунтованим, оскільки не спростовує існування заявлених прокурором ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Таким чином, з урахуванням того, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, та наявності доведених прокурором ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, суд вважає можливим застосувати відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, судом не встановлено.

Приймаючи до уваги наведене, суд доходить висновку про неможливість застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, який зможе запобігти вищевказаним ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Водночас, згідно ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України не визначати розмір застави у кримінальному провадженні є правом суду, а не обов`язком.

Крім того, судом встановлено, що на стадії досудового розслідування обвинуваченому ОСОБА_1 було визначено розмір застави у розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тому з метою недопущення звуження прав обвинуваченого, суд вважає за можливе визначити останньому розмір застави в межах, встановлених п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, передбачених ч. 1 ст. 255 КК України (в редакції до 27.06.2020 року); ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307 КК України; ч. 3 ст. 307 КК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Пунктом 3 ч. 5 ст. 182 КПК України передбачено, що розмір застави щодо особи, обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, визначається у таких межах – від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Захисники обвинуваченого просили зменшити розмір застави до 60 прожиткових мінімумів доходів громадян, однак суд вважає необхідним зазначити, що такий розмір застави не передбачений нормою ч. 5 ст. 182 КПК України за вчинення особливо тяжкого злочину, в якому обвинувачується ОСОБА_1 .

У своєму рішенні у справі «Гафа проти Мальти» ЄСПЛ відзначив, що гарантія, передбачена статтею 5 §3 Конвенції (право на свободу) покликана забезпечити явку обвинуваченого у судовому засіданні. Тому розмір застави повинен бути встановлений з огляду на особу підсудного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб утримати його від втечі.

Суд, виходячи з практики ЄСПЛ, який неодноразово наголошувала на тому, що розмір застави не може бути завідомо непомірним для особи, враховуючи майновий стан обвинуваченого вважає за можливе визначити, як альтернативний запобіжний захід, у вигляді застави у розмірі 200 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який буде достатнім та зможе забезпечити виконання покладених на нього процесуальних обов`язків у даному кримінальному провадженні, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, та зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Приймаючи до уваги наведене, з урахуванням тяжкості вчинених злочинів, особи обвинуваченого, відсутність у нього міцних соціальних зв`язків, суд доходить висновку про можливість застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, у розмірі, який здатен запобігти наявним ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, забезпечити його належну процесуальну поведінку.

Згідно обвинувального акту ОСОБА_3 на даній стадії судового розгляду обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 255 КК України, за кваліфікуючими ознаками: участь у злочинній організації та участь у злочинах вчинюваних такою організацією. Також обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307 КК України, за кваліфікуючими ознаками: незаконне придбання, перевезення, зберігання з метою збуту, а також незаконний збут особливо небезпечних наркотичних засобів, вчинені організованою групою – злочинною організацією.

Вирішуючи питання про застосування відносно ОСОБА_3 запобіжного заходу, суд враховує дані щодо особи обвинуваченого, який є громадянином України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , офіційно не працевлаштований, не одружений, осіб на утриманні не має, що свідчить про відсутність у нього міцних соціальних зв`язків.

Враховуючи в сукупності дані щодо особи обвинуваченого, а також тяжкість злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_3 , за які передбачено покарання до дванадцяти років позбавлення волі із конфіскацією майна, тому існує ризик того, що обвинувачений розуміючи наслідки покарання, яке йому загрожує у разі визнання його винуватим, може вдатися до спроб переховуватися від суду, з метою уникнення відповідальності, що доводить заявлений у клопотанні прокурором ризик, передбачений п. 1 ч.1 ст. 177 КПК України.

Крім того, суд приймає до уваги можливість незаконного впливу на свідків та експертів у даному кримінальному проваджені, які ще судом не допитані, що підтверджує наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_3 не маючи законних та офіційних джерел прибутку, вірогідно отримував засоби для існування за рахунок вчинення злочинів, пов`язаних із незаконним обігом наркотиків, та стороною захисту не надано жодних даних про наявність у нього будь якого джерела доходу, що підтверджує ризик того, що обвинувачений може вчинити новий злочин або продовжити вчиняти злочини, пов`язані із незаконним обігом наркотиків.

Таким чином, з урахуванням того, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, та наявності доведених прокурором ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які продовжують існувати, суд вважає можливим застосувати відносно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, судом не встановлено.

Приймаючи до уваги наведене, суд доходить висновку про неможливість застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_3 більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, який зможе запобігти вищевказаним ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Водночас, згідно ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України не визначати розмір застави у кримінальному провадженні є правом суду, а не обов`язком.

Крім того, судом встановлено, що на стадії досудового розслідування обвинуваченому ОСОБА_3 було визначено розмір застави у розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тому з метою недопущення звуження прав обвинуваченого, суд вважає за можливе визначити останньому розмір застави в межах, встановлених п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307 КК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Пунктом 3 ч. 5 ст. 182 КПК України передбачено, що розмір застави щодо особи, обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, визначається у таких межах – від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Обвинувачений та його захисник просили застосувати до ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний період доби, посилаючись на те, що він має на утриманні матір ОСОБА_6 пенсійного віку, яка є інвалідом І-ї групи, та хвору бабусю ОСОБА_7 , позитивно характеризується за місцем проживання.

Обвинувачений в судовому засіданні зазначив, що до затримання він працював в м. Києві, однак доказів на підтвердження цього факту суду не надав.

Захисник обвинуваченого просив у разі, якщо суд дійде висновку про неможливість застосування обвинуваченому домашнього арешту у нічний період доби, при застосуванні запобіжного заходу у вигляді триманні під вартою, визначити заставу у меншому розмірі, ніж йому було визначено під час досудового розслідування, посилаючись на те, що такий розмір є непомірним для нього.

Однак суд вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 4 ч. 4 ст. 183 КПК України суд взагалі має право не визначати розмір застави за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 255 КК України. Проте, з урахуванням того, що на стадії досудового розслідування обвинуваченому ОСОБА_6 було визначено розмір застави у розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тому з метою недопущення звуження прав обвинуваченого, суд вважає за можливе визначити останньому розмір застави в межах, встановлених п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України.

У своєму рішенні у справі «Гафа проти Мальти» ЄСПЛ відзначив, що гарантія, передбачена статтею 5 §3 Конвенції (право на свободу) покликана забезпечити явку обвинуваченого у судовому засіданні. Тому розмір застави повинен бути встановлений з огляду на особу підсудного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб утримати його від втечі.

Суд, виходячи з практики ЄСПЛ, який неодноразово наголошувала на тому, що розмір застави не може бути завідомо непомірним для особи, враховуючи майновий стан обвинуваченого вважає за можливе визначити, як альтернативний запобіжний захід, у вигляді застави у розмірі 200 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який буде достатнім та зможе забезпечити виконання покладених на нього процесуальних обов`язків у даному кримінальному провадженні, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, та зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Приймаючи до уваги наведене, з урахуванням тяжкості вчинених злочинів, особи обвинуваченого, відсутність у нього міцних соціальних зв`язків, суд доходить висновку про можливість застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, у розмірі, який здатен запобігти наявним ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, забезпечити його належну процесуальну поведінку.

Відповідно до обвинувального акту ОСОБА_4 на даній стадії судового розгляду обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 255 КК України, за кваліфікуючими ознаками: участь у злочинній організації та участь у злочинах вчинюваних такою організацією. Також обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307 КК України, за кваліфікуючими ознаками: незаконне придбання, перевезення, зберігання з метою збуту, а також незаконний збут особливо небезпечних наркотичних засобів, вчинені повторно, вчинені організованою групою – злочинною організацією.

Вирішуючи питання про застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу, суд враховує дані щодо особи обвинуваченої, яка згідно обвинувального акту є громадянкою України, проживає за адресою: АДРЕСА_3 , працевлаштована, не заміжня, осіб на утриманні не має, раніше не судима, що вказує на відсутність у неї міцних соціальних зв`язків.

Однак суд враховує надані стороною захисту дані щодо особи обвинуваченої ОСОБА_4 , яка є тяжко хворою особою, що підтверджується медичними документами.

При цьому зазначив, що обвинувачена ОСОБА_4 з моменту застосування відносно неї запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту жодного разу не порушувала покладені на неї процесуальні обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, що не заперечував і прокурор, тому захисник просив у задоволенні клопотання прокурора про обрання заходу у вигляді домашнього арешту стосовно ОСОБА_8 – відмовити. Також додав, що ОСОБА_4 прибувала та продовжує прибувати за викликом до слідчого, прокурора та суду.

Враховуючи в сукупності дані щодо особи обвинуваченої, її сумлінну процесуальну поведінку, а також тяжкість злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_4 , за які передбачено покарання до дванадцяти років позбавлення волі із конфіскацією майна, тому існує незначний ступінь ризику того, що обвинувачена розуміючи наслідки покарання, яке їй загрожує у разі визнання її винуватою, може вдатися до спроб переховуватися від суду, з метою уникнення відповідальності, що доводить заявлений у клопотанні прокурором ризик, передбачений п. 1 ч.1 ст. 177 КПК України.

Крім того, суд приймає до уваги те, що стороною обвинувачення не доведено, що ОСОБА_4 здійснювала незаконний вплив на свідків та експертів у даному кримінальному провадженні.

Також на думку суду, прокурором не обґрунтовано в повній мірі ризик можливого вчинення ОСОБА_4 інших кримінальних правопорушень, оскільки стороною захисту надано актуальні дані щодо працевлаштування останньої, що підтверджує наявність у неї постійного заробітку та в свою чергу значно нівелює існування ризику, передбаченого п. 5 ч.1 ст. 177 КПК України.

Застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу ніж нічний домашній арешт, неможливе, оскільки вказані в клопотанні прокурора ризики продовжують існувати.

Крім того, суд вважає необхідним зазначити, що саме дані щодо стану здоров`я обвинуваченої стали підставою для застосування відносно неї на стадії досудового розслідування менш суворого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, а саме у вигляді домашнього арешту в нічний період доби.

Таким чином, з урахуванням того, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, та наявності доведених прокурором ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, суд з урахуванням сумлінної процесуальної поведінки обвинуваченої вважає можливим застосувати відносно ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний період доби, з покладенням на неї обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, який на переконання суду зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченої та не порушить її право на лікування та на працю.

Приймаючи до уваги наведене, суд доходить висновку про неможливість застосування на даному етапі судового розгляду відносно обвинуваченої ОСОБА_4 більш м`якого запобіжного заходу ніж домашній арешт, який зможе запобігти вищевказаним ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Відповідно до обвинувального акту ОСОБА_2 на даній стадії судового розгляду обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 255 КК України (в редакції до 27.06.2020 року), за кваліфікуючими ознаками: участь у злочинній організації та участь у злочинах вчинюваних такою організацією. Також обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307 КК України, а саме: організація незаконного придбання, перевезення, зберігання з метою збуту, а також незаконного збуту особливо небезпечних наркотичних засобів, вчинені організованою групою – злочинною організацією; та ч. 3 ст. 307 КК України, а саме: організація незаконного придбання, зберігання з метою збуту особливо небезпечних наркотичних засобів, вчинені організованою групою – злочинною організацією.

Вирішуючи питання про застосування відносно ОСОБА_2 запобіжного заходу, суд враховує дані щодо особи обвинуваченої, яка згідно обвинувального акту є громадянкою України, проживає в м. Одесі, не заміжня, осіб на утриманні не має, раніше не судима, що свідчить про відсутність у неї досить міцних соціальних зв`язків.

Враховуючи в сукупності дані щодо особи обвинуваченої, а також тяжкість злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_2 , за які передбачено покарання до дванадцяти років позбавлення волі із конфіскацією майна, тому суд вважає, що існує ризик того, що обвинувачена, розуміючи наслідки покарання, яке їй загрожує у разі визнання її винуватою, може вдатися до спроб переховуватися від суду, з метою уникнення відповідальності, що доводить заявлений у клопотанні прокурором ризик, передбачений п. 1 ч.1 ст. 177 КПК України.

Судом встановлено, що на стадії досудового розслідування обвинуваченій при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою було визначено розмір застави, яка була внесена, у зв`язку з чим покладено обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

Крім того, суд приймає до уваги те, що стороною обвинувачення не доведено, що ОСОБА_2 з моменту внесення нею застави, та перебування на волі, здійснювала незаконний вплив на свідків та експертів у даному кримінальному провадженні.

Оскільки стороною захисту не надано докази про офіційне працевлаштування останньої, суд вважає, що прокурором доведено ризик можливого вчинення ОСОБА_2 інших кримінальних правопорушень, з метою отримання доходу, що вказує на наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Посилання захисника Броднікової Т.Г. на те, що обвинуваченій ОСОБА_2 при внесенні застави вже встановлено обов`язки, які не потребують продовження, суд вважає безпідставними, та вважає необхідним зазначити, що відповідно до положень ч. 7 ст. 194 КПК України, строк дії обов`язків може бути продовжений у разі необхідності за клопотанням прокурора.

Таким чином, з урахуванням того, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, та наявності доведених прокурором ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які на час надходження обвинувального акту до суду суттєво зменшились, однак продовжують існувати, суд, з урахуванням сумлінної процесуальної поведінки обвинуваченої, вважає можливим обрати відносно ОСОБА_2 обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, які на переконання суду зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченої.

Згідно обвинувального акту ОСОБА_5 на даній стадії судового розгляду обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 255 КК України, за кваліфікуючими ознаками: участь у злочинній організації та участь у злочинах вчинюваних такою організацією. Також обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307 КК України, за кваліфікуючими ознаками: незаконне придбання, перевезення, зберігання з метою збуту, а також незаконний збут особливо небезпечних наркотичних засобів, вчинені повторно, вчинені організованою групою – злочинною організацією.

Вирішуючи питання про застосування відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу, суд враховує дані щодо особи обвинуваченого, який згідно обвинувального акту є громадянином України, проживає за адресою: АДРЕСА_4 , не одружений, осіб на утриманні не має, що свідчить про відсутність у нього досить міцних соціальних зв`язків.

Враховуючи в сукупності дані щодо особи обвинуваченого, його сумлінну процесуальну поведінку, а також тяжкість злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_5 , за які передбачено покарання до дванадцяти років позбавлення волі із конфіскацією майна, тому існує ризик того, що обвинувачений розуміючи наслідки покарання, яке йому загрожує у разі визнання його винуватим, може вдатися до спроб переховуватися від суду, з метою уникнення відповідальності, що доводить заявлений у клопотанні прокурором ризик, передбачений п. 1 ч.1 ст. 177 КПК України.

Крім того, суд приймає до уваги те, що стороною обвинувачення не доведено, що ОСОБА_5 з моменту внесення застави та покладення на нього обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, здійснював незаконний вплив на свідків та експертів у даному кримінальному провадженні.

Оскільки стороною захисту не надано щодо офіційного працевлаштування останнього, тому суд вважає, що прокурором доведено ризик можливого вчинення ОСОБА_5 інших кримінальних правопорушень, з метою отримання доходу, що вказує на наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Таким чином, з урахуванням того, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, та наявності доведених прокурором ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які на час надходження обвинувального акту до суду суттєво зменшились, однак продовжують існувати, суд, з урахуванням сумлінної процесуальної поведінки обвинуваченого, вважає можливим обрати відносно ОСОБА_5 обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, які на переконання суду зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

На спростування доводів сторін захисту щодо застосування відносно обвинувачених більш м`яких запобіжних заходів, прокурор зазначив, що на даній стадії це не зможе мати достатньої ефективної стримуючої дії.

Щодо посилань захисників на те, що до клопотань не долучено доказів на підтвердження існування заявлених ризиків, прокурор вказав, з чим погоджується й суд, що на даній стадії надання суду будь яких доказів є недопустимим.

Окрім цього, з урахуванням скарг обвинуваченого ОСОБА_1 на здоров`я, на підтвердження чого суду було надано відповідні медичні документи, суд приходить до висновку про необхідність зобов`язання ДУ ««Центр охорони здоров`я державної кримінально-виконавчої служби України» в Одеській області невідкладно забезпечити надання обвинуваченому ОСОБА_1 у повному обсязі необхідної та кваліфікованої допомоги, за потреби провести обстеження та лікування в умовах спеціалізованого медичного закладу.

Керуючись ст. ст. 132, 176, 177, 178, 179, 181, 183, 314-316, 372, 376 КПК України, суд, –

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 – адвоката Куніци В.М. про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт у нічний час з 23 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв. та з покладенням на нього прав та обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, – залишити без задоволення.

Клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_3 – задовольнити.

Застосувати відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з визначення розміру застави, достатній для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК України, а саме у розмірі 200 (двісті) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, у сумі 420400 (чотириста двадцять тисяч чотириста) гривень, строком на 60 (шістдесят) днів.

Застосувати відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з визначення розміру застави, достатній для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК України, а саме у розмірі 200 (двісті) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, у сумі 420400 (чотириста двадцять тисяч чотириста) гривень, строком на 60 (шістдесят) днів.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу на рахунок ТУ ДСА України в Одеській області, з призначенням платежу: застава за обвинуваченого; провадження по справі № 1-кп/522/2516/20.

Обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави.

У разі внесення застави, покласти на обвинувачених ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , строком на 60 днів обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:

1) прибувати за кожною вимогою до суду в розумні строки;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду;

3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити обвинуваченим наслідки невиконання вказаних обов`язків, а саме: у разі, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до суду, без поважних причин не повідомив про причину своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.

Клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно обвинуваченої ОСОБА_4 – задовольнити.

Застосувати відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_3 , в період з 22 год. 00 хв. по 07 год. 00 хв., терміном на 60 (шістдесят) днів.

Покласти на обвинувачену ОСОБА_4 , обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

- прибувати до Приморського районного суду м. Одеси за першою вимогою;

- не відлучатися у період часу з 22 год. 00 хв. по 07 год. 00 хв. з місця постійного проживання АДРЕСА_3 , без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

- невідкладно здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт громадянки України, паспорт для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити обвинуваченій ОСОБА_4 , що в разі невиконання покладених на неї обов`язків до неї може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід та накладене грошове стягнення.

Клопотання прокурора про обрання обов`язків обвинуваченій ОСОБА_2 , передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України – задовольнити.

Обрати відносно обвинуваченої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

- прибувати до суду за кожною вимогою;

- не відлучатися з м. Одеси без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи, номерів контактних телефонів;

- невідкладно здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт громадянки України, паспорт для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Клопотання прокурора про обрання обов`язків обвинуваченому ОСОБА_5 , передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, – задовольнити.

Обрати відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

- прибувати до суду за кожною вимогою;

- не відлучатися з м. Одеси без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи, номерів контактних телефонів;

- невідкладно здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт громадянки України, паспорт для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити обвинуваченим ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , що в разі невиконання покладених на них обов`язків до них може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід та накладене грошове стягнення.

Зобов`язати адміністрацію ДУ «ОСІ» та ДУ «Центр охорони здоров`я державної кримінально-виконавчої служби України» в Одеській області невідкладно забезпечити надання обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у повному обсязі необхідної та кваліфікованої допомоги, за потреби, провести обстеження та лікування в умовах спеціалізованого медичного закладу.

Після проведення відповідного медичного огляду, зобов`язати уповноважених осіб ДУ «Центр охорони здоров`я державної кримінально-виконавчої служби України» в Одеській області надіслати на адресу суду результати його проведення у найстисліші строки.

Ухвалу в частині медичного забезпечення обвинуваченому ОСОБА_1 направити для виконання до ДУ «ОСІ» та ДУ «Центр охорони здоров`я державної кримінально-виконавчої служби України» в Одеській області.

Строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу та покладених обов`язків становить 60 (шістдесят) днів і обчислюється з моменту постановлення ухвали суду, тобто з 17.12.2020 року та припиняє свою дію 14.02.2021 року.

Ухвала суду щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає негайному виконанню .

Виконання ухвали Приморського районного суду м. Одеси щодо застосування запобіжного заходу обвинуваченій ОСОБА_4 у вигляді домашнього арешту та запобіжного заходу у вигляді виконання обов`язків обвинуваченим ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та контроль за їх поведінкою покласти на уповноважену службову особу відповідного ГУНП в м. Одесі.

Копію ухвали вручити обвинуваченим, прокурору та направити ДУ «ОСІ» і уповноваженій службовій особі в ГУНП в м. Одесі.

Ухвала в частині застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути оскаржена протягом семи днів до Одеського апеляційного суду з моменту її оголошення, а обвинуваченим, який утримується під вартою, – з моменту вручення її копії.

Суддя Приморського районного суду

м. Одеси І.В. Циб