Рішення № 93716298, 21.12.2020, Долинський районний суд Івано-Франківської області

Справа №: 343/2405/19

Провадження №: 2/0343/113/20

Р І Ш Е Н Н Я

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2020 року м. Долина

Долинський районний суд Iвано-Франкiвської областi в складi:

судді – Монташевич С. М.,

з участю: секретарів судового засідання – Шикор Г.В., Семків В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Долинського районного суду Івано-Франківської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу №343/2405/19

за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , яка діє від імені та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , яка діє від імені та в інтересах неповнолітніх дочок ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , до ОСОБА_7 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_8 й орган опіки та піклування - Служба у справах дітей Долинської районної державної адміністрації, про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням, встановлення порядку користування житловим приміщенням та

за позовом ОСОБА_7 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_8 , до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , яка діє від імені та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , яка діє від імені та в інтересах неповнолітніх дочок ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: орган опіки та піклування Долинської районної державної адміністрації, про виселення із житлового будинку,

за участю: позивачки-відповідачки та законного представника ОСОБА_3 - ОСОБА_1 ,

позивачки-відповідачки та законного представника ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 - ОСОБА_2 ,

представника позивачів-відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвоката Кажука В.Б.,

відповідачки-позивачки - ОСОБА_7 ,

представника відповідачки-позивачки ОСОБА_7 - адвоката Андрійовича Я.Ф.,

представників третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Служби у справах дітей, органу опіки та піклування Долинської районної державної адміністрації - Савчин М.О., ОСОБА_9 ,

третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_8 ,

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позицій сторін та третіх осіб за обома позовами:

22 листопада 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду від свого імені та від імені своїх неповнолітніх дітей відповідно ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з позовом до ОСОБА_7 про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням, встановлення порядку користування житловим приміщенням, вимоги якого уточнили (а.с.112-113) та просять:

- зобов`язати ОСОБА_7 не чинити перешкод ОСОБА_1 та її неповнолітньому синові ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в користуванні житловою кімнатою 1-6, площею 16,9 кв.м, ОСОБА_2 та її неповнолітнім дочкам ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в користуванні житловою кімнатою 1-5, площею 24,8 кв.м, в житловому будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати ОСОБА_7 не чинити перешкод ОСОБА_1 та її неповнолітньому синові ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 та її неповнолітнім дочкам ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в користуванні об`єктами спільного користування в житловому будинку - кухнею, ванною, вбиральнею, а також всіма господарськими спорудами, які є частиною будинковолодіння, що знаходиться в АДРЕСА_1 , шляхом надання їм екземпляру ключів від дверей зазначених приміщень, а у випадку їх відсутності можливості зробити копії, а також забезпечення можливості вільно та доступно ними користуватися у будь-який час та зберігати там особисті речі;

- визначити порядок користування житловим будинком, що знаходиться в АДРЕСА_1 , виділивши в користування ОСОБА_1 та її неповнолітньому синові ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 житлову кімнату 1-6, площею 16,9 кв.м, ОСОБА_2 та її неповнолітнім дочкам ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , житлову кімнату 1-5, площею 24,8 кв.м;

- стягнути з відповідачки на їх користь витрати по справі.

14 лютого 2020 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_7 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивачки: ОСОБА_8 , до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , яка діє від імені та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , яка діє від імені та в інтересах неповнолітніх дочок ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: орган опіки та піклування Долинської районної державної адміністрації (а.с.76-77), в якій вона просить:

- виселити ОСОБА_1 та її неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та її неповнолітніх дочок ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 із належного їй на праві приватної власності домоволодіння АДРЕСА_1 без надання іншого житла;

- стягнути з відповідачок солідарно усі судові витрати.

Ухвалою суду від 24.02.2020 об`єднано в одне провадження справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , яка діє від імені та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , яка діє від імені та в інтересах неповнолітніх дочок ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , до ОСОБА_7 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_8 й орган опіки та піклування - Служба у справах дітей Долинської РДА про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням, встановлення порядку користування житловим приміщенням зі справою за позовом ОСОБА_7 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивачки: ОСОБА_8 , до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , яка діє від імені та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , яка діє від імені та в інтересах неповнолітніх дочок ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: орган опіки та піклування Долинської РДА, про виселення із житлового будинку.

Позивачі – відповідачі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , які діють, в тому числі, і від імені своїх неповнолітніх дітей свої позовні вимоги про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням, встановлення порядку користування житловим приміщенням мотивують тим, що вониє дочками відповідачки ОСОБА_7 . Крім них є ще молодша сестра ОСОБА_8 28 листопада 2006 року всі вони п`ятеро, в тому числі їх батько ОСОБА_10 , який на той момент ще був живий, продали належну їм в рівних частках на праві приватної власності трьохкімнатну квартиру по АДРЕСА_2 . Кошти за продаж квартири вони отримали ще до офіційного укладення Договору купівлі-продажу і купили за них житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Проте в договорі купівлі-продажу цього будинку покупцем зазначена лише їх мати, відповідачка по справі. В листопаді 2006 року вони всією сім`єю переїхали проживати в цей будинок, з 27.11.2006 зареєстровані в ньому та постійно проживають по сьогоднішній день. Крім них, в даному будинку від народження постійно проживають і зареєстровані їх неповнолітні діти: син ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньки ОСОБА_2 - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Зареєстрованою в будинку є також їх мати, відповідачка, і їх молодша сестра ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з дітьми, хоча остання фактично проживає в будинку батьків свого чоловіка в с. Рахиня.

ІНФОРМАЦІЯ_6 помер їх батько ОСОБА_10 . Після його смерті відкрилась спадщина на 1/2 частку даного будинковолодіння, яку успадкували всі четверо спадкоємців першої черги (їх мати і вони троє сестер), оскільки на час смерті батька всі вони постійно з ним проживали і були зареєстровані у цьому будинку. Після смерті батька їх мати, сховавши від них документи, оформила тільки на себе право власності на ціле будинковолодіння і на даний час по документах є його єдиним власником. Про це вона заявила їм під час чергового влаштованого нею скандалу навесні 2019 року. Спочатку вона повиривала посаджені їх дітьми саджанці в саду, потім заборонила їм з дітьми користуватись в будинку кухнею, туалетом і ванною, закрила господарські споруди, а після того із кімнати, де проживала позивачка ОСОБА_11 з дітьми викинула всі меблі, одяг, інші особисті речі, а кімнату закрила, що змусило їх перейти в маленьку кімнату до сестри ОСОБА_12 . У них у власності іншого житла немає, а винайняти інше житло не мають змоги через брак коштів. Вони б ніколи не судились із рідною мамою, але за останній рік остання зробила їх проживання в будинку просто нестерпним, постійно влаштовує з ними конфлікти. Вони вже неодноразово звертались із скаргами до поліції, ювенальної юстиції, відділу опіки і піклування Долинської РДА, але це не вирішило проблеми. Реалізовуючи свій умисел вижити їх з будинку, у вересні 2019 року їх мати подала позов до Долинського районного суду про їх виселення, але після декількох судових засідань, усвідомивши безперспективність позову, залишила його без розгляду. Під час розгляду справи вони робили спроби знайти з нею примирення, але вона категорично відмовилась надати їм можливість проживати в кімнаті, яку закрила, а також користуватись кухнею, ванною, туалетом та господарськими спорудами. За таких обставин їх умови проживання стали просто жахливі: діти не мають де помитися, тому через перешкоди з боку відповідачки, вони не можуть забезпечити їм навіть мінімальні санітарно - гігієнічні умови; їх шестеро живе в одній кімнаті, площею не більше 17 кв.м, де навіть немає місця для другого ліжка, тому позивачка ОСОБА_11 зі своїми дітьми змушена спати прямо на підлозі; значна частина їх одягу і меблів знищена дощем, бо забрати їх нікуди; варити їжу їм доводиться на вулиці на вогні; наближається зима і в таких умовах вони, а особливо їх діти, вижити не зможуть, вони вже почали часто хворіти.

Вважають, що вони мають право на проживання в цьому будинку і право на нормальні умови проживання, оскільки зареєстровані і постійно проживають в ньому з 2006 року, з моменту його придбання, а їх четверо неповнолітніх дітей зареєстровані і проживають там від народження. Іншого житла в них ніколи не було і немає на даний час. З 2006 року вони разом з батьками постійно доглядали за будинком, проводили в ньому поточні ремонти, в які вкладали і власні кошти, постійно сплачували частину комунальних послуг, щороку обробляли земельну ділянку біля будинку. Протиправні дії відповідачки перш за все обмежують права їх малолітніх дітей, які гарантовані СК України, Конвенцією ООН "Про права дитини" від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою ВР України від 27.02.91 №798-ХІІ, Декларацією прав дитини від 20 листопада 1959 року, Законом України «Про охорону дитинства», Міжнародною конвенцією про захист права і основних свобод людини 1950 року (Рим 04.11.1950), ратифікованою законом України 97-ВР від 17.07.1997 року. Відповідно до ч. 1 ст. 156 ЦК України, члени сім`ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Відповідачка - позивачка ОСОБА_7 свої позовні вимоги про виселення із житлового будинку ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з їхніми неповнолітніми дітьми мотивує тим, що вона є власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Окрім неї, в даному будинку зареєстровані та проживають її дочки з дітьми, позивачки-відповідачки по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Їх поведінка порушує її права та інтереси, вони унеможливлюють мирне проживання в одному домі за вказаною адресою, тому що між ними з їхньої ініціативи та їхньої вини постійно виникають конфлікти, скандали та сварки. Її домоволодіння потребує догляду, проведення господарських робіт, підтримання чистоти та порядку. Проте останні навпаки створюють безлад за місцем проживання, знищують майно та інвентар, неодноразово псували та викидали у смітник продукти харчування, безпричинно посилаючись на те, що все, що вона купляє для їжі, та й самі продукти є непридатними для вживання, так як містять кров, і за їхнім переконанням, тим самим вона засмічує їхні душі. На її намагання знайти порозуміння не реагують, а навпаки загострюють відносини, а на її вимогу добровільно покинути належне їй житло, не бажають цього робити. Конфлікти бувають часто, вона і її третя дочка, третя особа по справі - ОСОБА_8 неодноразово зверталися до органів поліції з приводу неадекватної поведінки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Працівники поліції проводили з ними відповідні бесіди профілактичного характеру, однак на її адресу направлялися відповіді про те, що у діях останніх відсутній склад злочину. Крім цього, позивачки-відповідачки не сплачують вартість використаних енергоносіїв, хоча користуються ними, за всі енергоносії сплачує вона одноособово. На її пропозиції хоч частково платити за енергоносії, вони ніяким чином не реагують. Проживання її разом з дочками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в одному будинку при таких обставинах стало нестерпним і неможливим. Вона пенсіонерка, літня і хвора жінка (гіпертонія та ін.), і їй потрібен спокій та тиша, а цього немає через постійні скандали та сварки збоку позивачок-відповідачок. Таким чином, питання сімейних конфліктів між ними залишилося відкритим і не вирішеним. Вирішити це питання в інший спосіб, аніж звернутися до суду з позовом про їх виселення, вона не має змоги. Відповідачі створюють їй неможливі умови для проживання. Заходи впливу залишилися безрезультатними, тому вона вважає, що вони підлягають виселенню без надання іншого житлового приміщення, оскільки згідно зі ст. 116 ЖК Української РСР, якщо наймач, члени його сім`ї або інші особи, які проживають з ним, систематичним порушенням правил співжиття роблять неможливим для інших проживання із ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб проводиться без надання іншого жилого приміщення.

Від позивачів–відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до суду надійшов відзив на позов ОСОБА_7 про виселення з житлового будинку, в якому вони просять відмовити їй в позові в повному обсязі. Свої заперечення обґрунтовують тим, що позов ОСОБА_7 є безпідставним, нічим не обґрунтованим, ґрунтується не на фактах, а домислах, а її позовні вимоги суперечать вимогам закону, відтак позов не підлягає до задоволення з таких підстав:

- ОСОБА_7 вказує, що є власником спірного житлового будинку, що підтверджує Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 27.12.2006, зареєстрованого Івано-Франківським ОБТІ. Підставою набуття права власності є договір купівлі-продажу № 1192 від 27.11.2006, посвідчений приватним нотаріусом Ільків М.М. Їх мама записана в цьому документі єдиною власницею будинковолодіння незаконно, оскільки воно було придбане в період спільного шлюбу з їх батьком і є їхньою спільною сумісною власністю (в шлюбі вони перебували з 13.05.1978). Крім того, цей будинок куплений за кошти проданої належної їм п`ятьом трьохкімнатної квартири по АДРЕСА_2 . Їх батько ОСОБА_10 помер ІНФОРМАЦІЯ_7 . На день його смерті були зареєстровані і постійно проживали четверо спадкоємців першої черги: троє дочок і їх мама, тому всі вони вважаються такими, що прийняли спадщину - по 1/8 частці даного будинковолодіння;

- у цей будинок вони всією сім`єю переїхали проживати з 27.11.2006, з цього часу та до цих пір вони в ньому постійно зареєстровані і проживають. ОСОБА_1 з дитиною тимчасово переселилась на орендовану квартиру, щоб звільнити житлову площу для ОСОБА_2 з дітьми. Іншого житла в них у власності не було і немає. ОСОБА_2 розпочала будівництво власного маленького будинку, але він ще далеко не закінчений і не придатний для проживання через брак коштів. Крім них в даному будинку від народження постійно проживають і зареєстровані також їх малолітні діти;

- ОСОБА_7 в своєму позові вказує, що вони нищать майно та інвентар, а також унеможливлюють проживання в даному будинку. Такі твердження безпідставні, неправдиві і не доведені жодними доказами. Не відповідає правдивості твердження їх матері про те, що вони ніколи не брали участі у ремонті, благоустрої і не сплачували комунальні послуги. Як заперечення подають копії квитанцій про оплату за електропостачання. Ще до вирішення даного спору в суді їх мама вже влаштувала їм нестерпне життя, зокрема, закрила одну кімнату, де проживала ОСОБА_2 з дітьми, тому донедавна їх шестеро жило в одній кімнаті, площею 16,9 кв.м, де навіть немає місця для другого ліжка, тому відповідачка ОСОБА_2 зі своїми дітьми змушена спати прямо на підлозі. ОСОБА_7 заборонила їм і їх дітям користуватись кухнею, туалетом, ванною, господарськими спорудами, викинула на вулицю їх меблі, дитячий одяг, значна частина яких вже знищена дощем, бо забрати їх нікуди. Варити їжу їм доводиться на вулиці на вогні, щодня лише вислуховують погрози від неї вигнати їх із хати та провокації конфлікту, на які намагаються не реагувати;

- ОСОБА_7 хоче також виселити з будинку і їх неповнолітніх дітей, які від народження зареєстровані і постійно проживають у цьому будинку і які не мають власного житла. Такі прагнення позивачки є протиправними по відношенню до дітей і обмежують їх права. Оскільки дитина є повноцінним членом суспільства, вона також має свої права, деякі особливості реалізації яких обумовлені виключно тим фактом, що її фізична та розумова незрілість потребує спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист. В залежності від віку дитини, законодавством передбачено різний обсяг та механізми реалізації її прав. Повноцінний та дієвий захист прав дитини є обов`язком держави. Серед загальних прав дитини, які гарантуються міжнародним та національним законодавством, є: право на життя; право на охорону здоров`я і безоплатну кваліфіковану медичну допомогу; право на безпечні умови для життя і здорового розвитку; право на рівень життя, достатній для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку; право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та право на піклування батьків; право на освіту; право на майно та житло (зокрема, дитина наймача або власника житла має право користуватися ним нарівні з останнім). Разом з загальними правами людини, які належать неповнолітнім, законом передбачені і деякі особливі права дитини, специфіка яких обумовлена її потребою в особливому захисті, турботі і допомозі. За загальним правилом, управління майном, що належить малолітній дитині (тобто у віці до 14 років), здійснюють батьки, проте, якщо така дитина може самостійно визначити свої потреби та інтереси, таке управління здійснюється з урахуванням потреб та інтересів дитини.

Крім цього, відповідно до частини другої статті 109 ЖК УРСР громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють повинно бути зазначене в рішенні суду. Позивачем ОСОБА_7 не наведено законної підстави, тобто прямої норми матеріального права, яка надає право вимагати виселення особи, яка на законній підставі проживає в спірному житлі. Сама по собі наявність права власності в особи на дане житло не може бути легітимною підставою позбавлення іншої особи права на житло, яке також гарантується та захищається Конституцією України. В цілому ОСОБА_7 не надано жодних доказів і не наведено жодних підстав для задоволення її позову.

В судовому засіданні позивачка-відповідачка ОСОБА_2 підтримала уточнені позовні вимоги та відзив на позов ОСОБА_13 , заперечила проти позову останньої, просила заявлений ними позов до ОСОБА_13 про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням, встановлення порядку користування житловим приміщенням задовольнити повністю, а у задоволенні позову ОСОБА_13 до них про виселення із житлового будинку відмовити. Надала пояснення, аналогічні викладеному обґрунтуванню у позові та запереченням у відзиві на позов ОСОБА_13 . При цьому додатково наголосила, що вони завжди з малечку жили з батьками, спочатку у ОСОБА_14 , потім на квартирі в м. Долина. Оскільки у квартирі було мало місця, батько вирішив придбати будинок, щоб мали змогу жити всі. Таким чином, квартиру вони продали і у 2006 році придбали будинок. На той час у неї була одна дитина та чоловік. Через декілька місяців після смерті батька почалися конфлікти з мамою, сварки і вона з червня 2015 року по червень 2016 року перейшла жити на орендовану квартиру. Після цього переїхала жити в с. Мала ОСОБА_15 до співмешканця. Тоді жила трохи в нього, а трохи в себе дома в с. Оболоня. Їй було важко платити за оренду житла, комунальні послуги і дбати про будинок. Вона брала кредит на лікування батька, утримання та ремонт будинку, купівлю меблів. У 2017 році повністю повернулася додому, але мати почала її виганяти. І вона, і її діти завжди проживали та були зареєстровані у спірному будинку. Квартира, яку вони продали, була приватизована на них усіх. Будинок мати оформила на себе, бо батько любив випити, а вони були ще молоді і мати сказала, що не здатні управляти майном. У будинку вони мали кожен свою кімнату, в яку придбали меблі і все необхідне. Разом купляли продукти харчування, жили як одна сім`я. Одного дня, коли вона повернулася додому, її речі та речі дітей були на вулиці. Згодом на вулицю винесли й її меблі, тепер вони пропали. З даного приводу вони зверталися у поліцію. Коли викидали її речі, вона не була присутня, але коли повернулася, на неї накинулись мама з молодшою сестрою ОСОБА_8 . Діти плакали, викликали поліцію, працівники поліції запропонували їм піти прогулятися, щоб всі заспокоїлися. Вони поїхали з дітьми до річки, але коли повернулися, то повністю все було викинуте на двір,навіть дитячі речі. Зараз вони не мають доступу до кухні, ванної кімнати. Миються у мисці, придбали електроплиту, де готують їжу, гріють воду. Інколи мати вирубує лічильник, до якого вони також не мають доступу, тоді вони змушені готувати на вогні. Вони обладнали окремий вхід в будинок, який веде прямо в кімнату сестри ОСОБА_1 . Вона жила в іншій окремій кімнаті. Вони переобладнали приміщення. У кімнаті 1-2 за технічним паспортом - кухня, 1-3 - ванна з туалетом, а 1-7 і 1-4 переобладнані під житлові кімнати. У 1-7 - жили батьки, 1-4 – сестра ОСОБА_8 . Вони усно домовилися хто де буде жити і так жили від самого початку. Батько хотів жити там, де пічка, тому вибрав кімнату за принципом, що старші повинні бути ближче до виходу. У неї чоловік їздив на заробітки, вони за власний кошт обладнали ванну. Батько радив, де що варто зробити. Всі кошти вона вклала у будинок, тому зараз, щоб будуватися чи придбати житло у неї немає фінансових можливостей. У них завжди все було добре. А конфлікти почалися на тому ґрунті, що вона просить відписати їй частину землі, про яку батько казав, що це для неї, де вона посадила сад, город і могла би збудувати собі маленький будиночок, однак мати цього не хоче. Вона не може виписатися і йти жити з дітьми на вулицю. Вона не є власником по документах, в даний час немає доступу до будинку, тому не може надати ні документів, ні фото, щоб підтвердити свою правоту. Додатково відносно оплати комунальних послуг зауважила, що відсутність доступу до лічильника не свідчить про неможливість оплати. Вона телефонує в колцентр і за особовим рахунком отримує інформацію про суму, яку слід оплатити, після чого платить за використану електроенергію у всьому будинку.

Позивачка-відповідачка ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримала уточнені позовні вимоги, просила їх задовольнити, а у задоволенні позову ОСОБА_7 відмовити, підтвердила хронологію подій, яку виклала ОСОБА_2 та вказала, що проблеми загострилась, коли їх сестра ОСОБА_8 сказала їм залишити будинок та почала ділити кошти. Вона не розуміє, в чому вона винувата, але таке ставлення до неї з моменту відколи почала менше вкладати у батьківську хату. Так як поступила мама, навіть важко описати. Однак вона завжди шукає їй виправдання, бо любить її. Її по-людськи пустили пожити люди у свою квартиру без опалення. Сусіди, чужі люди їх підтримали. Жінка, в якої вона живе, знайома ще з дитинства, на час своєї поїздки до дочки в Росію запропонувала пожити у неї та у зв`язку з карантином ще не приїхала. Вони всі були переселенцями з Росії. Квартиру вони продавали як співвласники і, як виявилося, за гроші з продажу квартири мати купила будинок сама. Вони сім`єю їздили, вибирали будинок, вибирали де чия буде кімната, була ще земельна ділянка, де можна було б будуватися. Там було дуже гарно. В даний час мати чинить їм та дітям перешкоди у користуванні будинком, кухнею, ванною. Все закрито, за виключенням кімнати 1-6, яка має окремий вхід, де живе ОСОБА_16 з дітьми. Вони ще добудували веранду, але до неї їх мати не пускає. Закриті і господарські споруди, там знаходяться дитячі речі, оскільки вони не мають квитанцій, тому парти дитячі належать бабусі. Вони не можуть зайти в будинок через центральний вхід. Їх діти народилися в цьому будинку, тут і зареєстровані. Вони всі спільно вкладали кошти в будинок. Квартиру продали за 30000, а будинок придбали за 16000, решту вклали в ремонт. Вона особисто робила ясла для корови, вставляла вікно в коридор, приносила все, що треба: мінвату, цемент. У квітні 2019 року почали виникати конфлікти. Земельна ділянка, на якій вона розпочала будівництво, їй виділена сільською радою, мати їй не давала її. Батьки їй матеріально не допомагали, тато радив на словах, як що краще зробити. Коли все вимурувала, накрила, піч поставила, тобі батьків покликала подивитися, однак в даний час вона не має змоги завершити будівництво, а мати не дає їй та її синові можливості проживати за місцем їх реєстрації, вчиняючи конфлікти та виганяючи їх.

Представник позивачок-відповідачок ОСОБА_2 та ОСОБА_1 - адвокат Кажук В.Б. в судовому засіданні підтримав позицію своїх довірительок та вказав, що здобуто достатньо доказів у вчиненні перешкод у користуванні будинком, зокрема у користуванні місцями загального користування. Враховуючи кількість осіб, які проживають у будинку, вони просять виділити їм дві кімнати, в яких проживали раніше. Технічний паспорт виданий ще у 2006 році. В даний час відбулася реконструкція будинку. Фактично кімнати, які у технічному паспорті позначені як кухня та комора, на даний час є житловими, натомість добудована веранда, куди перенесено кухню, облаштована вання, тому права власника не будуть порушені. Позивачки-відповідачки з дітьми - це 6 осіб, інші особи, які зареєстровані у цьому будинку - це 4 особи, а по факту в одній частині будинку проживає чотири особи, а в іншій - одна особа, оскільки ОСОБА_17 не проживає постійно у даному будинку. Крім того, змінені дверні пройоми. Якщо забрати у них кімнату 1-6, вони не будуть мати доступу до кімнати 1-5, де, крім того, в даний час немає підлоги. Хоча його довірительки були готові привести кімнату у приданий стан для користування, однак коли вони придбали необхідний матеріал для цього, мати сказала, що категорично не дозволить їм будь-що ремонтувати. Щодо зустрічного позову, то він абсолютно безпідставний. Всі в будинку зареєстровані з моменту підписання договору купівлі-продажу. Щоб виселитись, не мають іншого житла. Не доведено в чому полягає шкода, яку ОСОБА_11 , ОСОБА_18 та їхні діти ніби-то завдають. Крім цього, позов порушує права останніх.

В судовому засіданні відповідачка-позивачка ОСОБА_7 підтримала свій позов, просила його задовольнити, а у задоволенні позову її дочок до неї відмовити. Пояснила, що раніше у них була добра і спокійна сім`я. Коли вона стала слабшою і помер чоловік, то почалися конфлікти. Вони дійсно раніше проживали у Росії, поміняли на квартиру в Україні в м. Долина на всіх, потім продали квартиру і купили будинок, за решту грошей вона зробила ремонт, вчила дітей. Вони всі її обзивають, говорять неправду, провокують, у зв`язку з чим у неї порушена нервова система. Дочки мають чоловіків, то нехай самі забезпечать своїх дітей, а не витрачають гроші на поїздки. Дітям перешкод вона не чинить, нехай живуть, вона їх любить, однак просить їх виселити, бо вони повинні бути з матерями. Крім того, останні заборонять їм спілкуватися з нею. Неодноразово через скандали ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вона викликала поліцію, однак протокол склали на неї. Вона дійсно закрила ванну, бо дочка зламала ручку, на кухні впустила каструлю і розбила плитку. Більшість речей ОСОБА_2 в с.Мала ОСОБА_15 , де вона проживала з чоловіком. Вона їх по частинах привозить і складає у них у дворі. Меблі, які стояли на вулиці, щоб не нищились, вона занесла до стодоли. А те, що вона купляла, зокрема електроплиту та інше, закриває. Всі комунальні послуги платить сама, ОСОБА_16 з ОСОБА_19 не платили ні разу. ОСОБА_2 обробляє грядки, не питаючи її дозволу. Вона все посадила, виростила, а дочка її штовхає, внуки від неї тікають. ОСОБА_1 пішла в якусь компанію і почала ставитися до неї інакше. Без її згоди замість вікна вставила двері у будинку, мотивуючи тим, що вагітна і їй треба виходу. Внуки приходять до неї, коли немає їх матерів дома, а дочок не пустить на кухню, в туалет, нехай йдуть на двір. Не дозволить їм користуватися місцями загального користування, не дасть ключі ні від господарських споруд, ні від кухні, ні від ванни з туалетом. ОСОБА_20 хоче виселити, бо він повинен жити з батьками, які повинні подбати за його місце проживання. Спосіб життя внучки ОСОБА_21 їй не подобається, він такий як у її матері. Вона любить своїх внуків, але про них повинні думати їх батьки. ОСОБА_2 обзиває її, може вчинити рукоприкладство. ОСОБА_22 зробила неполадок в їх сім`ї. Причиною виселення відповідачів за її позовом вказує нищення речей, вибиті двері, замуроване вікно, аморальну поведінку, несплату комунальних послуг. Перешкод у користуванні кімнатою площею 16,9 кв.м в останніх немає. Діти завжди мають можливість користуватися всім будинком, саме матері закривають дітей у кімнаті, не пускаючи до неї, б`ють їх за спілкування з нею. Тому поки немає злагоди і миру між ними, жити в одному будинку неможливо, відтак наполягає на задоволенні її позову.

Представник відповідачки-позивачки ОСОБА_7 - адвокат Андрійович Я.Ф. в судовому засіданні підтримав позицію довірительки та зауважив суду, що вони не заперечують, щоб надати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 більшу кімнату 1-5, але потрібно разом це вирішувати, однак позивачки-відповідачки принципово не хочуть визначити порядок користування будинком, проведення ремонтних робіт чи переобладнання зі згоди власника. За розподілом, який вони пропонують, власниці будинку не залишиться жодна житлова кімната. Підставами для задоволення зустрічного позову вважає наведені у позовній заяві обставини. Поліція не хоче втручатися в сімейні конфлікти, а його довірителька є пенсіонеркою, потребує спокою, крім того не може все фіксувати, а позивачки-відповідачки тільки надають вигідну їм інформацію. Щодо дітей, то вони повинні йти з батьками, однак ОСОБА_7 згідна, якщо не заперечують позивачки-відповідачки, також на те, щоб діти залишилися з нею.

В судовому засіданні представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог – органу піки та піклування Долинської РДА Багира Г.І. вказала суду, що вони заслухали пояснення та прийняли рекомендаційне рішення щодо перешкод, а саме рекомендували створити комфортні умови для проживання дітей. Будинок є об`єктом спільного користування, тому сторони повинні домовитися, яким чином будуть користуватися місцями загального користування. Виселення недоцільне та не відповідає інтересам дітей. Виселення неможливе, бо призведе до безпритульності дітей. Влітку була створена комісія, яка виїжджала для обстеження умов проживання дітей. 03 березня 2020 року було складено акт представником служби ОСОБА_23 щодо умови проживання дітей. Також подала суду заяви, в яких просить справу закінчувати без їх участі та підтримує поданий висновок про недоцільність виселення неповнолітніх дітей із житлового приміщення.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_8 в судовому засіданні підтримала позов матері ОСОБА_7 , а задоволенні позову сестер ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просила відмовити. Пояснила суду, що від коли мати прийняла ОСОБА_16 , вона їздить на заробітки і її немає ніколи дома, але діти розповідають, що ОСОБА_2 постійно конфліктує. Остання з дітьми проживає у кімнаті 1-6 і немає перешкод у користуванні нею, туди може і принести свої речі з вулиці. Диван з двома кріслами і стінка належить їй, одне крісло на вулиці, а все решта (стінка) на АДРЕСА_3 , де живе її співмешканець ОСОБА_24 . Всі речі, які на вулиці - це речі привезені звідти. Немає жодного доказу, хто ці речі викинув. У будинку немає нічого ОСОБА_2 , бо мама їй ще нічого не переписала. Вона була свідком як ОСОБА_2 при ній скинула сковорідку з м`ясом, яким мама хотіла нагодувати дітей, на землю і цим розбила плитку. Це ще було коли ОСОБА_16 заходила в будинок через центральний вхід. Також вона поламала холодильник, бо сиділа дома з дітьми і часто його відкривала. Поламала двері, ручку, повирубувала деревину, яку батько посадив, повиривала ями, щоб ночувати під зорями. В даний час в ОСОБА_2 немає доступу до кімнати 1-5. Там ніхто не живе, бо горить проводка, немає підлоги. Зоряна використовувала багато газу, проте не платила, через що газ мамі відключили аж поки вона не приїхала із заробітків і не оплатила борг та за підключення газу. Позивачки-відповідачки не хочуть працювати. Коли ж вони їздять на відпочинок, вона їде за кордон на заробітки, щоб утримувати будинок. Вона від ранку до ночі на роботі і все віддає у батьківський будинок. З мамою доглядала батька. Вони збирали гроші йому на операцію, і з цих грошей навіть давали кошти позивачкам-відповідачкам на їх потреби. Холодильник вона купила особисто, він маленький. Ні мати, ні вони, холодильника не мали. Ванну, туалет, кухню зробили батьки самі за свої кошти. Вхід до них через загальний вхід, тому позивачки-відповідачки доступу до цих приміщень не мають. До господарських споруд їх також не пускають, бо постійно пропадали речі з них (сапки, сокири тощо). На переглянутому відео немає зафіксовано початку конфлікту, який спровокувала ОСОБА_25 . Вона спеціально вийшла з будинку з дітьми, хоча мала залишити їх дома в момент сварки. На жодній фото не зафіксовано, що вони виносили речі і що ці речі належать ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . ОСОБА_22 живе окремо на квартирі близько двох років. До мами позивачки-відповідачки не приходять ні на Великдень, ні на Різдво, ні на день народження. Вони вже привезли двері і хочуть собі встановити, щоб зайняти дві жилі кімнати, в такому випадку вона з мамою залишаться без місця для проживання. Саме мати оплачує комунальні послуги, заготовляє дрова на зиму, в тому числі, і за позивачів-відповідачів. Вона допомагає ОСОБА_7 в утриманні будинку. Остання хворіє, а в будинку постіно чути плач та крик дітей.

Спір між сторонами не вирішений.

Заяви та клопотання сторін, третіх осіб, процесуальні дії у справі:

ухвалою від 25.11.2019 відкрито провадження у справі №343/2405/19 за позовом про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням, встановлення порядку користування житловим приміщенням, призначено підготовче судове засідання за участю сторін, витребувано у відповідача ОСОБА_7 копії документів, що підтверджують її право власності на будинковолодіння по АДРЕСА_1 , а також копію технічного паспорта на вказане будинковолодіння.

Ухвалою від 23.01.2020 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 (тридцять) днів.

03 лютого 2020 року від позивачок-відповідачок ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надійшла заява про долучення доказів по справі, а саме: постанови суду та відеозапису на диску, які протокольною формою ухвали суд постановив долучити до матеріалів справи.

14 лютого 2020 року від відповідачки-позивачки ОСОБА_7 надійшов до суду позов про виселення із житлового будинку з виправленими недоліками.

Ухвалою суду від 17.02.2020 відкрито провадження у справі № 343/215/20 за позовом ОСОБА_7 про виселення із житлового будинку та призначено підготовче судове засідання за участю сторін.

24 лютого 2020 року від представника відповідачки-позивачки ОСОБА_7 надійшла заява про об`єднання обох позовів в одне провадження.

Ухвалою суду від 24.02.2020 постановлено об`єднати в одне провадження справу №343/2405/19 зі справою № 343/215/20 та надати справі загальний номер: справа № 343/2405/19, провадження №2/0343/113/20.

В судовому засіданні 04.03.2020 позивачами-відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подано заяву про уточнення позовних вимог, яку протокольною формою ухвали суд постановив долучити до матеріалів справи.

30 березня 2020 року від позивачів-відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надійшов відзив на позов ОСОБА_7 про виселення із житлового будинку.

12 травня 2020 року від представника позивачок-відповідачок ОСОБА_1 та ОСОБА_2 – адвоката Кажука В.Б. надійшла заява, в якій він просить у зв`язку з епідемією коронавірусу (COVID-19) розглядати справу без його участі та участі його довірительок.

12 травня 2020 року від третьої особи Служби у справах дітей Долинської РДА на електронну пошту суду надійшла заява, в якій вона просить справу слухати без їх представника та рекомендує ОСОБА_7 не чинити перешкод в користуванні об`єктами спільного користування в житловому будинку, а ОСОБА_1 та ОСОБА_2 забезпечити своїх дітей всіма необхідними умовами проживання для повноцінного розвитку та виховання.

Ухвалою суду від 12.06.2020 закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті, постановлено допитати в судовому засіданні свідка, органу опіки та піклування Долинської РДА надати висновок на виконання своїх повноважень в частині виселення неповнолітніх дітей з домоволодіння АДРЕСА_1 та забезпечити участь представника при розгляді даної справи.

В судовому засіданні 26.10.2020 представником третьої особи - органу опіки та піклування Долинської РДА надано висновок про недоцільність виселення неповнолітніх дітей із житлового приміщення та акт обстеження матеріально-побутових умов сім`ї, які протокольною формою ухали долучені судом до матеріалів справи, а представником позивачок-відповідачок ОСОБА_1 та ОСОБА_2 – адвокатом Кажуком В.Б. вказано суду, що на виклику свідка вони не наполягають.

23 листопада 2020 року та 10 грудня 2020 року від третьої особи Служби у справах дітей Долинської РДА надійшли заяви про розгляд справи у відсутності її представника.

10 грудня 2020 року в судовому засідання представник відповідачки-позивачки ОСОБА_7 – адвокат Андрійович Я.Ф. заявив, що вони мають намір і бажання додатково надати докази про понесені судові витрати у п`ятиденний термін з дня оголошення судового рішення.

Неодноразово представник відповідачки-позивачки ОСОБА_7 – адвокат Андрійович Я.Ф. клопотав про відкладення підготовчого та судового засідання, в тому числі, і через введені карантинні заходи.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:

предметом об`єднаних в одному провадженні позовів є усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням, які вчиняє ОСОБА_7 по відношенню до своїх дочок ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх неповнолітніх дітей, встановлення порядку користування останніми житловим приміщенням та їх виселення із житлового будинку у зв`язку із систематичним порушенням ними правил співжиття, що робить неможливим проживання власника з ними в одному будинку.

Як свідчать свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 від 31.01.1986 та свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 від 25.01.1979 ОСОБА_26 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , є дочками ОСОБА_7 та ОСОБА_10 (а.с.8, 9).

ІНФОРМАЦІЯ_6 помер ОСОБА_10 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , виданим 03.03.2015 виконкомом Оболонської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області, актовий запис №5 (а.с.10).

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , виданого 27.08.2014 відділом ДРАЦС реєстраційної служби Долинського РУЮ в Івано-Франківській області, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис №211, є сином ОСОБА_1 (а.с.11).

Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 від 10.03.2005, свідоцтвом про народження серії НОМЕР_6 , виданим 25.09.2012 виконкомом Оболонської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області, та свідоцтвом про народження серії НОМЕР_7 , виданим 21.05.2014 відділом ДРАЦС реєстраційної служби Долинського РУЮ в Івано-Франківській області, відповідно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис №45, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , актовий запис №20, та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , актовий запис №133, є дочками ОСОБА_2 (а.с.12, 13, 14).

Відповідно до довідки вих. №522 від 30.05.2019 Оболонської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області, ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , на день своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_7 був зареєстрований та проживав в АДРЕСА_1 . Разом з ним проживали та були зареєстровані: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , (власник будинковолодіння), ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , (дочка), ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (внук), ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , (дочка), ОСОБА_27 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , (внучка), ОСОБА_28 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , (внук), ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , (дочка), ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (внучка), ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (внучка), ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , (внучка). Будинковолодіння належало ОСОБА_7 . Рік побудови 1929. Заповіт від імені померлого ОСОБА_10 Оболонською сільською радою не посвідчувався (а.с.15).

Вказане будинковолодіння за адресою АДРЕСА_1 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу №1192 від 27.11.2006, посвідченого приватним нотаріусом Долинського районного нотаріального округу Ільків М.М., належить ОСОБА_7 , що підтверджується витягом №13089770 від 27.12.2006 Івано-Франківського ОБТІ про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с.87).

Згідно з технічним паспортом на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_7 , будинковолодіння за даною адресою складається з: житлового будинку (літ. А), стайні (літ. Б), стодоли (літ. В), шопи (літ. Г), шопи (літ. Д), вбиральні (літ. Е), воріт (№1), огорожі (№2). Відповідно до експлікації приміщень до плану вказаного будинку, останній по літ. А складається з веранди площею 7,5 кв.м, ванни площею 5,5 кв.м, комори площею 4,1 кв.м, кухні площею 10,8 кв.м, житлової площею 24,8 кв.м, житлової площею 16,9 кв.м, прихожої площею 7,0 кв.м, всього по літ. А загальна площа 76,6 кв.м, житлова – 41,7 кв.м, допоміжна – 34,9 кв.м (а.с.88-90).

На долученій фотокопії світлин зображені кімнати у вищевказаному будинку у стані, в якому вони знаходились на момент звернення до суду сторін з позовами, в тому числі сторони вказали на кімнату з пічкою (кухню), де спить відповідачка-позивачка ОСОБА_7 (а.с.95).

Згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов і сімейних обставин від 04.11.2019, проведеного за адресою: АДРЕСА_1 , умови потребують покращення. Обстеженням встановлено, що за даною адресою між мешканцями будинку існує конфліктна ситуація, внаслідок якої особисті речі ОСОБА_2 та її неповнолітніх дітей опинилися на вулиці і вона на даний момент обмежена в можливості проживати за місцем прописки (реєстрації) разом зі своїми дітьми. Доступ до приміщень за цією адресою їй обмежений (а.с.16).

Аналогічне викладене і в долученому представником Служби у справах дітей Долинської РДА акті обстеження матеріально-побутових умов від 03.03.2020, проведеного за цією ж адресою, відповідно до якого комісією у складі працівників служби у справах дітей ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 в присутності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , було обстежено побутові умови ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , їх дітей та встановлено, що сім`я із шести осіб ОСОБА_2 , її діти ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , її син ОСОБА_3 займають житлову площу 16,9 кв.м у будинку, який має 76,6 кв.м, але доступу до інших кімнат сім`я немає, діти проживають в одній кімнаті, двоє сплять на ліжку, а двоє на підлозі на матраці, є маленький столик для підготовки та столовий столик для дітей. В кімнаті чисто, тепло та провітрено. Батьки доглядають за дітьми, здійснюють повноцінно свої батьківські обов`язки. Загальний заробіток сім`ї із 6 чоловік складає 15800 гривень. Взаємовідносини із сусідами по квартирі негативні. Кімната, де вони проживають дуже маленька для 6 людей, кухні немає, тому готують у кімнаті, опалення пічне, діти миються в маленькій ванні, так як ванної кімнати немає. Більшість дитячих речей знаходиться на вулиці, бо розмістити їх немає куди. Умови проживання не прийнятні для нормального та комфортного життя, розвитку та виховання дітей (а.с.188).

На підтвердження того, що ОСОБА_7 сплачує за використаний газ остання надала відповідні квитанції (а.с.98). При цьому ОСОБА_2 також в судовому засіданні 10.12.2020 надавала для огляду оригінали квитанцій про сплату за послуги з постачання електроенергії, мотивуючи, що газом вона не користується, однак сплачує за використану електроенергію по всьому будинку, квитанції були за різні періоди, однак копії з них не були долучені до матеріалів справи у зв`язку з порушенням вимог ЦПК України (пропущені строки, відсутнє клопотання про його поновлення та заперечення з даного приводу відповідачки-позивачки)

У листі за вих. №78/01-2717 від 11.06.2020 Служба у справах дітей Долинської РДА у питанні про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням, встановлення порядку користування житловим будинком, розглянутому на комісії з питань захисту прав дитини 12.03.2020 рекомендує: ОСОБА_7 не чинити перешкод ОСОБА_1 та її неповнолітньому синові ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 та її неповнолітнім дочкам ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в користуванні об`єктами спільного користування в житловому будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , а ОСОБА_1 та ОСОБА_2 забезпечити своїх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , всіма необхідними умовами проживання для повноцінного розвитку та виховання (а.с.157).

Згідно з наданим висновком органу опіки та піклування Долинської РДА за вих. №808/01-09/55 від 23.10.2020, виселення неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 з будинку в АДРЕСА_1 є недоцільним та не відповідає інтересам дітей (а.с.186-187).

З наданого диску «без жодних написів» (а.с.61), світлини та відеозаписи на якому були переглянуті в судовому засіданні в присутності учасників судового розгляду, який містить 24 файли (фото- та відеофайлів), встановлено:

- на 1 та 2 фотофайлі - фото речей, в тому числі, дитячих, що знаходяться на вулиці, продукти харчування, засоби гігієни, підручники, які поскладані на вулиці біля веранди, добудованої, з пояснень сторін, приблизно 7 років тому;

- на 3 фотофайлі – біля центрального входу в будинок висить записка «Без власника не заходити в будинок. Хто зайде без дозволу відповість перед законом. ОСОБА_7 та підпис». ОСОБА_2 пояснила, що на той час вона з дітьми жила у спірному будинку, в який заходила з центрального входу, від якого в неї забрали ключі. У будинку є також бокові двері у кімнату 1-6, з якої вхід до будинку замурований. В той час у кімнаті 1-6 жила ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у кімнаті 1-5, в яку вхід був через центральні двері будинку;

- на 4-7 фотофайлах – дата створення файлу 22.08.2019 - показані продукти харчування, які, як вказали ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , мати ОСОБА_7 викинула з холодильника;

- на 8 фотофайлі – вигляд з боку викинутих речей, серед яких видно дитячу парту;

- на 9 фотофайлі – м`яке крісло, яке знаходиться серед городу накрите клейонкою;

- на 10 фотофайлі – те ж крісло, але під снігом;

- на 11 та 14, 15 фотофайлах – 03.12.2019, 28.12.2019 - фото речей, серед яких видно світильник, дитячі речі в кульках. ОСОБА_7 зауважила, що це речі, які ОСОБА_2 звозить щоденно від чоловіка, на що остання заперечила, вказавши, що це речі, які її мати з сестрою ОСОБА_32 викинули з кімнати, в якій вона проживала з дітьми, а в шафі ОСОБА_8 розклала свій одяг. Деякі з цих викинутих речей були у неї поскладані в кульки, оскільки місця в кімнаті, щоб все розкласти, не вистачало. У чоловіка у неї речей не було, оскільки вони проживали в будинку його батьків, де все майно було їхнє, вона ж там жила до року часу та виїхала з його будинку у квітні 2019 року. Більше туди не поверталась. Речі та одяг принесла у батьківський будинок, в окрему кімнату, в яку купляла меблі;

- на 16 фотофайлі – дитячі велосипеди, іграшки під снігом;

- на 17 фотофайлі – дитячі куртки на вішаках на відкритій веранді, тобто на вулиці, а не в будинку;

- на 18 відеофайлі – показано кімнату з речами, озвучено, що приїхала мати з сестрою і погрожують повикидати все на вулицю. Далі знято конфлікт, в ході якого ОСОБА_7 кричить, погрожує, замахується в сторону ОСОБА_25 та дітей, їй допомагає ОСОБА_8 . В руках у ОСОБА_7 велика палиця. Сильно плачуть перелякані діти, молоденька дівчинка – підліток просить бабусю не битись. На неї кричить та обзиває її ОСОБА_8 . Після чого на відео зафіксовані речі, дитячі іграшки, які були в кімнаті на початку відео, а тепер на вулиці. Далі ОСОБА_11 знімає садові ділянки, які доглянуті, вказує, де її ділянка, а де ділянка сестри, однак мати не дає їх приватизувати, бо хоче продати;

- на 19 відеофайлі – видно як на дитячі речі падає дощ. Показано записку, яка описана вище;

- на 20 відеофайлі – дитячі речі, світильник під снігом, в тому числі, взуття, одяг, крісло;

- на 21 відеофайлі – 07.01.2020 – вже немає дитячих іграшок, велосипедів, санок, залишається стояти крісло. Позивачка-відповідачка пояснює, що знімає це, бо не знає, що буде з її речами далі;

- на 22 відеофайлі – весна, повторно знімають, що немає дитячих речей, де вони знаходяться невідомо.

Відповідно до постанови Долинського районного суду Івано-Франківської області від 23.12.2019 у справі №343/2074/19 ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, провадження у справі закрито на підставі пункту 7 частини першої статті 247 КУпАП у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення, визначених частиною другою статті 38 КУпАП. Зокрема, під час розгляду вказаної справи судом встановлено, що ОСОБА_7 23.08.2019 близько 15:00 год по місцю свого проживання вчинила конфлікт з ОСОБА_2 , в ході якого кричала та погрожувала фізичною розправою – палицею (а.с.59-60).

В матеріалах справи наявні докази про те, що ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_2 неодноразово звертались у правоохоронні органи, в результаті чого з усіма учасниками конфліктів, зокрема ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , проводилися профілактичні бесіди щодо недопущення вчинення насильства в сім`ї, та повідомлялось їм про відсутність даних, які б вказували на наявність кримінального правопорушення, підстав для внесення відповідної інформації до Єдиного реєстру досудового розслідування, про що свідчать надані відповіді та довідки Долинського ВП Калуського ВП ГУНП в Івано-Франківській області від 20.09.2019, 23.08.2019, 19.09.2019, 30.05.2019, 10.06.2019, 30.08.2019 (а.с.82, 83, 84, 85, 91, 92, 93, 94, 194, 195, 196, 197, 198, 199, 200, 201).

Також ОСОБА_7 вже зверталася до суду з позовом про виселення із житлового будинку, провадження у справі за яким ухвалою Долинського районного суду Івано-Франківської області від 31.10.2019 у справі №343/1463/19 було закрито у зв`язку з відмовою від позову (а.с.96, 97).

Таким чином, сторони перебувають у неприязних стосунках між собою, у зв`язку з чим між ними виник спір з приводу усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням, встановлення порядку користування ним та виселення із житлового будинку.

Оцінка суду:

вивчивши зміст позовних заяв, вислухавши пояснення учасників судового розгляду, повно та всебічно з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши та оцінивши всі здобуті й перевірені в судовому засіданні письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням, встановлення порядку користування житловим приміщенням слід задовольнити частково, а у задоволенні позову про виселення із житлового будинку відмовити повністю.

Відповідно до положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Статтею 4 ЦПК України та статтями 15, 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.

Реалізуючи передбачене ст. 55 Конституції України, право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Згідно з ч.1 до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією (ст. 129 Конституції України).

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 5 ст. 81 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ст.ст. 13, 77, 81 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому, відповідно до роз`яснень, які містяться в абзацах 1 та 4 пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 № 5 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду", уточнюючи позовні вимоги або заперечення проти позову, суд визначає характер спірних правовідносин сторін, зміст їх правових вимог і матеріальний закон, що їх регулює, і яким належить керуватися при вирішенні спору. Оскільки підставою позову є фактичні обставини, що наведені у заяві, то зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору.

Щодо позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в тому числі в інтересах їх неповнолітніх дітей, до ОСОБА_7 про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням, встановлення порядку користування житловим приміщенням, слід розпочати з того, що посилання на ст.ст.64, 65 ЖК України є безпідставним, бо стосується членів сім`ї наймача, а не власника. В даному випадку слід застосувати норми, передбачені ст.ст. 150, 156 ЖК України.

В судовому засіданні встановлено, що відповідачка - позивачка ОСОБА_7 є власником житлового будинку, що знаходиться по АДРЕСА_1 , що підтверджується дослідженими вищеописаними доказами. В будинку, окрім неї, зареєстровані ОСОБА_1 (дочка), ОСОБА_3 (внук), ОСОБА_8 (дочка), ОСОБА_27 (внучка), ОСОБА_28 (внук), ОСОБА_2 (дочка), ОСОБА_4 (внучка), ОСОБА_5 (внучка), ОСОБА_6 (внучка).

Факт, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх неповнолітні діти вселися у вищевказаний будинок як члени сім`ї власника будинку ОСОБА_7 є незаперечним, оскільки вони проживали однією сім`єю (батько - ОСОБА_10 , мати - ОСОБА_7 та троє дітей: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , прізвища яких змінювалися у зв`язку з одруженням) у належній їм на праві власності квартирі, яку продали і придбали будинок, право васності на який оформили та ОСОБА_7 (матір), в який вселилися всі як члени сім`ї на рівних умовах. В цьому будинку народилися діти позивачок-відповідачок. Відповідно останні в ньому зареєстровані і вважають своїм місцем проживання по даний час. Іншого житла у сторін немає.

Відповідно до ст. 150 ЖК України, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Частиною 1 статтею 156 ЖК України передбачено, що члени сім`ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Аналогічну норму містить також стаття 405 ЦК України.

До членів сім`ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу (ч. 4 ст. 156 ЖК України).

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 64 ЖК України, члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім`ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно. Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням (ч.ч. 1, 2 ст. 65 ЖК України).

Верховний Суд України під час розгляду цивільної справи № 6-60цс12 сформулював правову позицію від 11.07.2012, де зазначив, що під час вирішення спору про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з`ясувати, крім обставин щодо реєстрації цих осіб у спірному приміщенні, дотримання встановленого порядку при їх вселенні та наявності згоди на це всіх членів сім`ї наймача та обумовлення угодою між указаними особами, наймачем і членами сім`ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням, й інші обставини справи, що мають значення для справи, а саме: чи було це приміщення постійним місцем проживання цих осіб, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання.

Таким чином, за змістом вказаних норм право членів сім`ї власника жилого будинку, які проживають разом з ним у будинку на користування жилим приміщенням нарівні з власником будинку визначено та встановлено законом. Угоди про інше під час вселення сторони між собою не укладали, вселися в будинок, як одна сім`я, з рівними правами на проживання в ньому та користування будинковолодінням.

Відповідачка-позивачка ОСОБА_7 не заперечила, що позивачки - відповідачки ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх неповнолітні діти зареєстровані в даному будинку і їх вселення відбулося фактично з її згоди. Вказаний будинок використовується ними та дітьми як постійне місце проживання.

Згідно зі ст. 396 ЦК України, особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

За правилами ст. 391 ЦК України, власник майна, а у справі яка розглядається, враховуючи положення ст. 396 ЦК України - користувач майна, має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Дослідженими у судовому засіданні доказами, встановлено, що позивачки-відповідачки ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх неповнолітні діти не мають доступу до приміщень загального користування в будинку (крім кімнати, де проживає ОСОБА_2 з дітьми, яка має окремий вхід): до ванної кімнати, кухні, вбиральні, а також господарських споруд, які є частиною цього будинковолодіння, в тому числі, не мають ключів від дверей зазначених приміщень, що не заперечується відповідачкою - позивачкою ОСОБА_7 .

В контексті положень ч.ч. 2, 3 ст. 64, ч. 4 ст. 156 ЖК України, за позивачками-відповідачками ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх неповнолітніми дітьми, незалежно від того, чи залишаються вони членом сім`ї власника, право користування житловим приміщенням зберігається.

Тому, їх позов в частині усунення перешкод у користуванні будинком, що знаходиться по АДРЕСА_1 , в тому числі, приміщеннями загального користування - кухнею, ванною, вбиральнею, а також господарськими спорудами, які є частиною цього будинковолодіння, шляхом надання їм екземпляру ключів від дверей зазначених приміщень, а у випадку їх відсутності - можливості зробити копії, а також забезпечення можливості вільно та доступно ними користуватися у будь-який час та зберігати там особисті речі, слід визнати обґрунтованим та задовольнити.

При цьому, суд також враховує, що Служба у справах дітей Долинської РДА у питанні про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням, встановлення порядку користування житловим будинком, розглянутому на комісії з питань захисту прав дитини 12.03.2020 рекомендувала: ОСОБА_7 не чинити перешкод ОСОБА_1 та її неповнолітньому синові ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 та її неповнолітнім дочкам ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в користуванні об`єктами спільного користування в житловому будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , а ОСОБА_1 та ОСОБА_2 забезпечити своїх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , всіма необхідними умовами проживання для повноцінного розвитку та виховання.

Разом з тим, без задоволення слід залишити вимогу їх позову про встановлення порядку користування житловим будинком в частині виділення в користування ОСОБА_1 та її неповнолітньому синові ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 житлової кімнати 1-6, площею 16,9 кв.м, ОСОБА_2 та її неповнолітнім дочкам ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , житлової кімнати 1-5, площею 24,8 кв.м.

Відповідно до ч. 1 ст. 156 ЖК України, члени сім`ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Згідно ч. 1 ст. 405 ЦК України, члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.

За змістом цих норм закону, визначальним для встановлення порядку користування житловим приміщенням між власником і користувачем є домовленість.

Таким чином, відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про визнання їх права проживати у визначених конкретно кімнатах, оскільки, відповідно до ст. 405 ЦК України, житлове приміщення, яке вони та їх неповнолітні діти мають право займати, визначається його власником.

Отже, визначення кімнат, в яких будуть проживати означені члени сім`ї відноситься до повноважень власника або повинно здійснюватися за домовленістю з останнім, оскільки право власності є непорушним, та втруання у нього без законних на те підстав не допускається.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Однак, серед встановлених статтею 16 ЦК України способів захисту цивільних прав та інтересів судом, не зазначено такого способу захисту, як установлення правовідносин, а зокрема, установлення правовідносин між власником і користувачем з приводу порядку користування житловим приміщення.

Таким чином, на такі спірні правовідносини компетенція суду, згідно вимог статті 16 ЦК України, не поширюється, оскільки порядок користування житловим приміщенням між власником і користувачем є питанням, що вирішується виключно внутрішньою домовленістю між такими особами.

Тому, дану вимогу як безпідставну слід залишити без задоволення.

За загальним правилом, особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Таким чином, позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в тому числі їх неповнолітніх дітей, до ОСОБА_7 про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням, встановлення порядку користування житловим приміщенням, слід задовольнити частково, оскільки зобов`язувати власника виділити конкретні приміщення суд не вправі, а власник сам повинен визначити місце для приживання його членів сім`ї.

При цьому, суд звертає увагу, що, зобов`язуючи ОСОБА_7 усунути перешкоди ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх неповнолітнім дітям у користуванні будинком, що знаходиться по АДРЕСА_1 , під будинком має на увазі всі його приміщення-кімнати, в тому числі житлові кімнати 1-5 та 1-6, про які просять позивачки-відповідачки ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у своєму позові, однак це не означає їх право зайняти ці конкретні кімнати для проживання без згоди власника.

Часткове задоволення первісного позову повністю виключає можливість задоволення позову ОСОБА_7 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в тому числі до їх неповнолітніх дітей, про виселення із житлового будинку.

Відповідно до ст. 157 ЖК України, членів сім`ї власника жилого будинку (квартири) може бути виселено у випадках, передбачених частиною першою статті 116 цього Кодексу. Виселення провадиться у судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.

За правилами ст. 116 ЖК України, якщо наймач, члени його сім`ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 17 Постанови № 2 від 12.04.1985 «Про деякі питання, що виникають у практиці застосування Житлового кодексу України», при вирішенні справ про виселення на підставі ст. 116 ЖК України осіб, які систематично порушують правила співжиття і роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі або будинку, слід виходити з того, що при триваючій антигромадській поведінці виселення винного може статися і при повторному порушенні, якщо раніше вжиті заходи попередження або громадського впливу не дали позитивних результатів. Маються на увазі, зокрема, заходи попередження, що застосовуються судами, прокурорами, органами внутрішніх справ, адміністративними комісіями виконкомів, а також заходи громадського впливу, вжиті на зборах жильців будинку чи членів ЖБК, трудових колективів, товариськими судами й іншими громадськими організаціями за місцем роботи або проживання відповідача (незалежно від прямих вказівок з приводу можливого виселення).

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 02.03.2011 р. у справі "Кривіцька та Кривіцький проти України" надавши оцінку суду, зазначив, що згідно з Конвенцією поняття «житло» не обмежується приміщенням, яке законно займано або створено. Чи є конкретне місце проживання «житлом», яке підлягає захисту на підставі п.1 ст.8 Конвенції, залежить від фактичних обставин, а саме - від наявності достатніх та триваючих зв`язків із конкретним місцем (серед багатьох інших джерел, рішення у справі «Прокопович проти Росії»). Втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла (серед багатьох інших джерел, рішення у справі «МакКенн проти Сполученого Королівства») (пункти 40, 41 вказаного рішення).

Так само, рішенням ЄСПЛ у справі «Прокопович проти Росії» № 58255/00 встановлено, що тривалий час проживання особи в житлі, незалежно від його правового режиму, є достатньою підставою для того, щоб вважати відповідне житло належним такій особі в розумінні статті 8 Конвенції, а тому наступне виселення її з відповідного житла є невиправданим втручанням в приватну сферу особи, порушенням прав на повагу до житла.

Таким чином, в контексті статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, виселення таких осіб, які тривалий час проживають та користуються займаним ними приміщенням, суперечитиме п. 1 протоколу вказаної Конвенції.

При вирішенні справ про виселення на підставі статті 116 ЖК України мають враховуватися порушення правил співжиття у сфері даних житлових відносин, а не такі правопорушення, що допущені відповідачем в інших правовідносинах та не мають відношення до користування сторонами жилим приміщенням.

Разом з тим, необхідні докази про допущенні порушення правил саме житлових відносин, чи мали ці порушення відношення до користування спірним жилим приміщенням, а не наявність родинних конфліктів, сварок, які не спрямовані на порушення права власності, життя, користування та розпорядження будинком.

В цілому для виселення в порядку ст. 116 ЖК України необхідним є сукупність двох підстав, серед яких також вжиття заходів запобігання і громадського впливу поведінці мешканця будинку, які виявились безрезультатними.

Доказів про те, що ОСОБА_7 вживались заходи запобігання чи громадського впливу до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх неповнолітніх дітей, які виявились безрезультатними, а також докази того, що останніми руйнувалося, псувалося жиле приміщення чи використовували вони його не за призначенням, суду не представлено.

А навпаки, в матеріалах справи наявні докази звернення до правоохоронних органів з обох сторін, більше того ОСОБА_1 , ОСОБА_2 надали суду докази, зокрема постанову суду від 23 грудня 2019 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_7 за ч.1 ст. 173-2 КУпАП, за те, що саме вона 23.08.2019 близько 15.00 год по місцю свого проживання вчинила конфлікт з ОСОБА_2 , в ході якого кричала та погрожувала фізичною розправою – палицею, а також відеодоказ, на якому чітко видно як ОСОБА_7 з палицею в руці кидалась на них та на дітей, в тому числі проганяючи їх. Відтак саме вона порушує правила співжиття та робить неможливим для інших проживання з нею в одному будинку, вчиняє конфлікти і не дає користуватися будинком.

Крім того, судом встановлено, що між сторонами виникають конфлікти та сварки, однак, що такі вчиняють позивачі-відповідачі з метою порушення правил співжиття, а не у зв`язку з іншими відносинами, які існують між сторонами (н-д, сімейними) та не мають відношення до користування житловим приміщенням його власником, суду не надано жодного даказу.

З описаних вище актів обстеження умов проживання сторін та неповнолітніх дітей встановлено, що, хоч ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та їх діти не мають належних умов для проживання, так як проживають в одній кімнаті, де готують їсти, миються, навчаються, не маючи доступу до місць загального користування в будинку, однак в їхній кімнаті чисто, тепло, провітрено, що свідчить про належне утримання ними свого житла.

Отже, доказів систематичного порушення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх неповнолітніми дітьми правил співжиття, а також вжиття щодо них заходів попередження або громадського впливу, які не дали позитивних результатів, суду не надано, тому відповідачкою-позивачкоою не доведено факт порушенння її прав, в тому числі права на проживання в будинку, за захистом яких вона звернулася до суду.

Крім цього, згідно з ч. 4 ст. 19 СК України, при розгляді судом спорів, зокрема щодо виселення дитини, обов`язковою є участь органу опіки та піклування.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (ч. 5 ст. 19 СК України).

Згідно з наданим висновком органу опіки та піклування Долинської РДА від 23.10.2020, виселення неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 з будинку в АДРЕСА_1 є недоцільним та не відповідає інтересам дітей.

Частиною 6 статті 19 СК України визначено, що суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Суд, враховуючи конкретний зміст вказаного вище висновку органу опіки та піклування, вважає його повним, достатньо обґрунтованим, таким, що не суперечить інтересам дітей та підтверджений наявними у матеріалах справи документами.

В поєднанні з тим, що в судовому засіданні не встановлено факту систематичного порушення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх неповнолітніми дітьми правил співжиття, тому відсутні докази їх вини, суд не вбачає підстав для їх виселення без надання іншого житлового приміщення, і тому в задоволенні позову ОСОБА_7 відмовляє в повному обсязі.

Крім цього, виселення є категорією житлового законодавства, і тому при розгляді справ про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення предметом доказування є втрата права на житло, або взагалі його відсутність, або інші передбачені ЖК України підстави для позбавлення права на житло. Спеціальним законодавчим актом в таких правовідносинах є ЖК України, тоді як ст. 391 ЦК України є нормою загальної дії. Виселення, як спосіб захисту життя та здоров`я норми ЖК України не передбачають.

Держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень (стаття 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей»).

Статтею 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей» передбачено, що держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону.

Виселення малолітніх дітей без надання іншого житла суперечить моральним засадам суспільства, інтересам дітей та їх правам на належний рівень життя, які визначені ст. 8 ЗУ «Про охорону дитинства», п. 1 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини.

За таких обставин виселення малолітніх дітей з приміщення, яке є їхнім єдиним житлом, без попереднього дозволу органу опіки та піклування порушує вказані вище заборони.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про виселення, у зв`язку з недоведеністю останніх.

Отже, суд приходить до висновку, що позов про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням, встановлення порядку користування житловим приміщенням слід задовольнити частково, а у задоволенні позову про виселення із житлового будинку відмовити повністю.

Розподіл судових витрат:

питання судових витрат суд вирішує за правилами ст. 141 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема у разі відмови в позові - на позивача.

Статтею 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Щодо понесених витрат позивачками-відповідачками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , то до судових витрат вони відносятьоплату судового збору у розмірі 768,40 грн кожною (а.с.1, 2) та витрати з надання професійної правничої допомоги у справі за їхнім позовом у розмірі 4000 грн, що підтверджується відповідною квитанцією на вказану суму, договором про надання правничої допомоги від 21.10.2019 адвокатом Кажуком В.Б. та актом виконаних робіт від 21.11.2019, відповідно до якого 1200 грн – підготовка до складання позову, вивчення нормативно-правової бази, практики ВСУ, аналіз документів; 1700 грн – за складання позову; 1100 грн – представництво інтересів в суді, а також витрати з надання професійної правничої допомоги у справі за позовом ОСОБА_7 в розмірі 3000 грн, що підтверджується відповідною квитанцією на вказану суму, договором про надання правничої допомоги адвокатом від 14.03.2020 ОСОБА_33 та актом виконаних робіт від 10.12.2020, згідно з яким 800 грн – підготовка до написання відзиву на позов, вивчення нормативно-правової бази, практики ВСУ; 1700 грн – за складання відзиву; 500 грн – представництво інтересів в суді (а.с. 211, 209, 208). Витрати на правничу допомогу в зазначеному розмірі понесені обома позивачками-відповідачками, а тому при вирішенні питання про їх стягнення на користь останніх слід виходити з рівних їх часток, тобто розділивши вказану суму на два. Враховуючи, що позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в тому числі поданий в інтересах їх неповнолітніх дітей, суд задовольнив частково, тобто задовольнив половину вимог, тому витрати, понесені у зв`язку з вказаними вимогами, слід стягнути пропорційно задоволеним, тобто половину з понесених. У задоволенні позову ОСОБА_7 суд відмовив. Адвокатом подано окремо розрахунок витрат, понесених за цим позовом, тому в цій частині їх слід стягути повністю. Відтак, з ОСОБА_7 на користь кожної - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 слід стягнути по 2884,20 грн понесених судових витрат (768,40 грн (судовий збір) + 2000 грн (витрати на професійну допомогу за першим позовом, понесені кожною з позивачок) =2768,40 грн, 2768,40 / 2 = 1384,20 грн (витрати з врахуванням пропорційності задоволених позовних вимог за першим позовом), 1384,20 грн + 1500 грн (витрати на правову допомогу, понесені кожною з позивачок-відповідачок за позовом ОСОБА_7 ) = 2884,20 грн).

Щодо понесених судових витрат ОСОБА_7 , то згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

ОСОБА_7 при зверненні до суду з позовом оплатила судовий збір в розмірі 840,80 грн (а.с.73), який з врахуванням того, що у задоволенні її позову відмовлено, покладається на неї .

Беручи до уваги, що представник ОСОБА_7 – адвокат Андрійович Я.Ф. заявив про те, що докази про понесені судові витрати, в тому числі на професійну правничу допомогу ними буде надано після ухвалення рішення, суд на підставі п. 5 ч. 7 ст. 265 ЦПК України, вважає за необхідне у резолютивній частині вказати про призначення судового засідання для вирішення питання про витрати на професійну правничу допомогу, дату, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру понесених нею судових витрат.

На підставі наведеного, ст.ст. 6, 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, ст.ст. 55, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 12, 13, 76-81, 141 ЦПК України, ст.ст. 64, 65, 116, 150, 156, 157 ЖК України, ст.ст. 15, 16, 391, 396, 405 ЦК України, ст. 19 СК України, ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей» від 02.06.2005 № 2623-IV, ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 № 2402-III та керуючись ст.ст. 258, 259, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , яка діє від імені та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , яка діє від імені та в інтересах неповнолітніх дочок ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , до ОСОБА_7 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_8 й орган опіки та піклування - Служба у справах дітей Долинської районної державної адміністрації, про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням, встановлення порядку користування житловим приміщенням, задовольнити частково.

Зобов`язати ОСОБА_7 усунути перешкоди ОСОБА_1 та її неповнолітньому синові ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 та її неповнолітнім дочкам ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у користуванні будинком, що знаходиться по АДРЕСА_1 , в тому числі, приміщеннями загального користування - кухнею, ванною, вбиральнею, а також господарськими спорудами, які є частиною цього будинковолодіння, шляхом надання їм екземпляру ключів від дверей зазначених приміщень, а у випадку їх відсутності - можливості зробити копії, а також забезпечення можливості вільно та доступно ними користуватися у будь-який час та зберігати там особисті речі.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , яка діє від імені та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , яка діє від імені та в інтересах неповнолітніх дочок ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , до ОСОБА_7 про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням, встановлення порядку користування житловим приміщенням, відмовити.

У задоволенні позову ОСОБА_7 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_8 , до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , яка діє від імені та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , яка діє від імені та в інтересах неповнолітніх дочок ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: орган опіки та піклування Долинської районної державної адміністрації, про виселення із житлового будинку, відмовити повністю.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_1 2884 (дві тисячі вісімсот вісімдесят чотири) гривні 20 копійок понесених судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_2 2884 (дві тисячі вісімсот вісімдесят чотири) гривні 20 копійок понесених судових витрат.

Для вирішення питання про судові витрати, понесені відповідачем - позивачем ОСОБА_7 , призначити судове засідання на 16 годин 20 хвилин 22 грудня 2020 року в приміщенні Долинського районного суду Івано-Франківської області в м. Долина, вул. Обліски, 115.

Відповідачу - позивачу ОСОБА_7 , тобто стороні, яка зробила про це відповідну заяву, у строк до 16 грудня 2020 року подати докази щодо розміру понесених нею судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Івано-Франківського апеляційного суду. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Долинський районний суд Івано-Франківської області, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач-відповідач: ОСОБА_1 , яка, в тому числі, діє від імені та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3 , жителька АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_8 .

Позивач-відповідач: ОСОБА_2 , яка, в тому числі, діє від імені та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , жителька АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_9 .

Відповідач-позивач: ОСОБА_7 , жителька АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_10 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_8 , жителька АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_10 .

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей , орган опіки та піклування Долинської районної державної адміністрації, що знаходиться за адресою: м. Долина, просп. Незалежності, 5 Івано-Франківська область, код ЄДРОПУ 35401487.

Повний зміст рішення суду буде складено до 21 грудня 2020 року.

Суддя Долинського районного суду С. М. Монташевич