Ухвала суду № 93713864, 22.12.2020, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 310/3985/18

1-кп/310/111/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2020 рокум. Бердянськ

Бердянській міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Білоусової О.М.,

за участю секретаря судового засідання Олійник Н.М.,

прокурора Полозюка Є.Ю.,

представника потерпілого Степченкова В.Д.,

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

захисників Слесаренко В.М., Полянчук С.О.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні Бердянського міськрайонного суду Запорізької області обвинувальні акти у кримінальному провадженням № 12016080130003535 відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 364-1, ч. 1 ст. 249, ч. 2 ст. 342 КК України та ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 249 КК України, та у кримінальному провадженні № 12018080000000261 відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 249, ч. 1 ст. 364-1, ч. 2 ст. 345 та ч. 5 ст. 191 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачується у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364-1, ч. 1 ст. 249, ч. 2 ст. 342 КК України та ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 249 КК України, відомості про які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016080130003535.

Ухвалою судді від 06.04.2020 року кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364-1, ч. 1 ст. 249, ч. 2 ст. 342 КК України, ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України прийнято до провадження та призначено по справі підготовче судове засідання.

Крім того, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 249, ч. 1 ст. 364-1, ч. 2 ст. 345, ч. 5 ст. 191 КК України, відомості про які внесені до Єдиного реєстру досудових рослідувань за № 12018080000000261 від 07.09.2018 року.

Ухвалою суду від 21.12.2020 року матеріали кримінального провадження № 310/3985/18 об`єднано з кримінальним провадженням № 326/1517/19, об`єднаному кримінальному провадженню присвоєно № 310/3985/18.

У підготовчому засіданні прокурор Полозюк Є.Ю. просив призначити дане кримінальне провадження до судового розгляду.

Захисник адвокат Слесаренко В.М. заявив клопотання про повернення обвинувальних актів у якому зазначив, що обвинувальний акт не затверджений прокурором належним чином, оскільки відсутні печатка та підпис прокурора на останній сторінці. У обвинувальному акті відсутне підтвердження дотримання строків досудового розслідування, складання, підписання обвинувального акту у ці строки. Обвинувальний акт не містить попередньої оцінки доказів, що є необхідною умовою підтвердження фактичних даних та посилання на докази.

Вважає, що у обвинувальному акті відсутне точне формулювання обвинувачення, що є порушення права ОСОБА_1 на захист.

Зазначив, що неконкретність обвинувачення є суттєвим порушенням права на захист, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Порушено принцип призумпциї невинуватості. У обвинувальному акті не зазначено обставини, що пом`ягчують покарання.

Мають місце порушення вимог КПК України в частині складання реєстру матеріалів досудового розслідування, так як він не містить доказів ознайомлення ОСОБА_3 з рядом процесуальних рішень. В реєстрі не зазначені факти та місце проведення деяких процесуальних дій, відсутні відомості про складання обвинувального акту, в порушення вимог ст.ст. 94, 109 КПК України відсутні данні про процесуальне рішення у вигляді оцінки слідчим, прокурором зібраних доказів.

Захисник адвокат Полянчук С.О. підтримала клопотання адвоката Слесаренко В.М., додатково пояснила, що формулювання обвинувачення у обвинувальному акті по кримінальним правопорушенням, відомості про які внесені до ЄРДР № 12016080130003535 суперечать юридичному формулюванню. Так, на сторінці 1 обвинувального акту вказано, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 364-1, ч. 1 ст. 249, ч. 2 ст. 342 КК України. У абзаці 2 сторінки 5 обвинувального акта зазначено: «Таким чином, ОСОБА_1 обвинувачується у зловживанні повноваженнями, тобто в умисному, з метою одержання неправомірної вигоди для себе та інших осіб, вчиненому з використанням своїх службових повноважень всупереч інтересам юридичної особи приватного права службовою особою такої юридичної особи своїми повноваженнями, якщо це завдало істотної шкоди охоронюваним законом державним інтересам, тобто у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 364-1 КК України». Відповідно до ч.2 зазначеної норми права кримінальним правопорушенням є те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки.

У примітці до ст. 364 КК України зазначено:

п. 3 - істотною шкодою у статтях 364, 364-1, 365, 365-2, 367 вважається така шкода, яка в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян,

п. 4 - тяжкими наслідками у статтях 364-367 вважаються такі наслідки, які у двісті п`ятдесят і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Тобто, стороною обвинувачення в обвинувальному акті не наведена конкретна правова кваліфікація кримінального правопорушення, передбаченого ч.2ст. 364-1 КК України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 .

Зазначені недоліки обвинувального акта позбавляють можливості сторону захисту здійснювати належний захист від висунутого обвинувачення.

Пунктом 3 (а) статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення повинен бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причину обвинувачення проти нього.

Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 09 жовтня 2008 року зазначив, що у тексті підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз`ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення (рішення від 19.12.1989 у справі «Камасінскі проти Австрії» № 9783/82, п. 79). Крім того, Суд констатував, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (рішення від 25.03.1999 у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п.52).

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити відомості кожного потерпілого (призвіще, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство). Обвинувальний акт відомостей, передбачених зазначеною нормою права не містить.

Частиною 1 ст. 55 КПК України передбачено, що потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним провапорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушення завдано майнової шкоди.

Азовське басейнове управління Державного агенства рибного господарства (Азовський рибоохоронний патруль) є територіальним органом Державного агентства рибного господарства України, який діє у складі Держрибагентства України і йому підпорядковуються та не є самостійною юридичною особою.

Вважає, що зазначені недоліки обвинувального акту перешкоджають призначенню кримінального провадження до судового розгляду.

По обвинувальний акту у кримінальному провадженні відомості про кримінальне правопорушення у якому внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12018080000000261 відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 249, ч. 1 ст. 364-1, ч. 2 ст. 345, ч. 5 ст. 191 КК України вважає, що він не відповідає вимогам ст. 291 КПК України оскільки формулювання обвинувачення містить протиріччя, через які не зрозуміло, які конкретно дії чи бездіяльність остаточно ставляться в провину ОСОБА_1 та в чому вони полягають. Зазначила, що ОСОБА_1 ставиться у провину ідеальна сукупність злочинів, передбачених ст. ст. 249 та 364-1 КК України. У обвинувальному акті сформюльовано, що:

в період з 28.01.2019 по 30.01.2019 року ОСОБА_1 здійснив лов тюльки загальною вагою 8703,6кг, калкану азовського - 10,2кг, бичок кругляк - 10кг, чим спричинив майновий збиток на суму 1 248 537,19грн. (а. 2 обвинувального акту);

в період з 03.02.2019 по 05.02.2019 здійснив лов тюльки загальною вагою 26031,4кг, пеленгас - 12,8кг, калкан азовський - 19,0кг, чим спричинив майновий збиток на суму 3 749 404,34грн. (а. 3 обвинувального акту) ;

в період з 10.02.2019 по 11.02.2019 здійснив лов тюльки загальною вагою 5510,8кг, чим спричинив майновий збиток на суму 782 924,85грн. (а. 4 обвинувального акту);

24.02.2019 року здійснив лов тюльки загальною вагою 13835кг, чим спричинив майновий збиток на загальну суму 1 965 552,26грн. (а. 5 обвинувального акту).

Загальний розмір збитків складає 5 780 866,38 грн.

Тоді як, за ст. 364-1 КК України ОСОБА_1 ставиться у провину вилов тюльки загальною вагою 40245,9кг, калкану азовського - 29,2кг, бичка кругляка - 10кг, пеленгасу - 12,8кг, чим спричинено майнової шкоди на 5 760 866,38 грн.

Крім того, порушені вимоги п. 3 ч.2. ст. 291 КПК України, оскільки обвинувальний акт не містити анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство). На аркушах 14-15 обвинувального акту зазначено перелік потерпілих у кримінальному правопорушенні. В порушення п. 3 ч. 2 ст. 291 КПК України у обвинувальному акті не зазначено місце проживання потерпілого ОСОБА_4 .

Частиною 1 ст. 55 КПК України передбачено, що потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним провапорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушення завдано майнової шкоди.

Азовське басейнове управління Державного агенства рибного господарства (Азовський рибоохоронний патруль) є територіальним органом Державного агентства рибного господарства України, який діє у складі Держрибагентства України і йому підпорядковуються та не є самостійною юридичною особою.

Окремо зазначила, що є підстави для повернення обвинувальних актів у зв`язку із набранням чиності ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень.

Обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підтримали клопотання захисників.

Представник потерпілого Азовського басейнового управління Державного агенства рибного господарства Степченков В.Д. щодо клопотання захисників зазначив, що не відповідає дійсності та обставина, що в обвинувальному акті відсутній видклад фактичних обставин кримінальних правопорушень. Вирішення клопотання про повернення обвинувальних актів залишає на розгляд суду.

Вислухавші пояснення учасників кримінального провадження суд приходить до наступного.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 314 КК України у підготовчому судовому засіданні вирішується питання щодо можливості призначення судового розгляду.

Пунктом 3 ч. 3 КПК України визначено, що підставою повернення обвинувального акту є невідповідність його вимогам КПК України.

Частиною 1 статтею 291 КПК України передбачено, що обвинувальний акт складається слідчим, дізнавачем, після чого затверджується прокурором. Обвинувальний акт може бути складений прокурором, зокрема якщо він не погодиться з обвинувальним актом, що був складений слідчим, дізнавачем.

Відповідно до ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити такі відомості: 1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; 2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце на-родження, місце проживання, громадянство); 3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянст-во); 3-1) анкетні відомості викривача (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народжен-ня, місце проживання, громадянство); 4) прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; 5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; 6) обставини, які обтяжу-ють чи пом`якшують покарання; 7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушен-ням; 7-1) підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; 8) розмір витрат на залучення ек-сперта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); 8-1) розмір пропонованої винагороди викривачу; 9) дату та місце його складення та затвердження.

У частіни 3 ст. 291 КПК України визначено, що обвинувальний акт підписується слідчим, дізнавачем та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно.

Згідно із ч. 4 ст. 291 КПК України до обвинувального акта додається: 1) реєстр матеріалів досудового розслідування; 2) цивільний позов, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування; 3) розписка підозрюваного про отримання копії обвину-вального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування (крім випадку, передбачено-го частиною другою статті 297-1 цього Кодексу); 4) розписка або інший документ, що підтверджує отримання цивільним відповідачем копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування не до підозрюваного; 5) довідка про юридичну особу, щодо якої здійснюється провадження, у якій зазначаються: найменування юридичної особи, її юридична адреса, розрахунковий рахунок, ідентифікаційний код, дата і місце державної реєстрації. Надання суду інших документів до початку судового розгляду забороняється.

01.07.2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких за-конодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень" від 20.12.2019 року.

Підпунктом 5 пункту 4 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень ЗУ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» встановлено, що з дня набрання ним чинності обвинувальні акти, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру у кримінальних провадженнях про злочини, що визначені як кримінальні проступки, які направлені до суду до набрання чинності цим Законом і не призначені на момент набрання ним чинності до судового розгляду, повертаються прокурору для внесення з урахуванням вимог глави 25 Кримінального процесу-ального кодексу України.

Відповідно до ст.11 КК України (в редакції Закону №2617-VIII), кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб`єктом кримінального правопорушення.

Частиною 1 статті 12 КК України визначено, що кримінальні правопорушення поділяються на кримінальні проступки і злочини.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 КК України кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов`язане з позбавленням волі.

Згідно із ч.ч. 3-7 ст. 12 КК України злочини поділяються на нетяжкі, тяжкі та особливо тяжкі. Нетяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п`яти років. Тяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше двадцяти п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше десяти років. Особливо тяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад двадцять п`ять тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, позбавлення волі на строк понад десять років або довічного позбавлення волі.Ступінь тяжкості злочину, за вчинення якого передбачене одночасно основне покарання у виді штрафу та позбавлення волі, визначається виходячи зі строку покарання у виді позбавлення волі, передбаченого за відповідний злочин.

ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1-2 ст. 364-1, ч. 1 ст. 249, ч. 2 ст. 342, ч. 2 ст. 345, ч. 5 ст. 191 КК України.

ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, пере-дбаченого ч. 1 ст. 249 КК України.

За ч. 5 ст. 191 КК України передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

За ч. 1 ст. 249 КК Українини передбачене покарання у вигляді штрафу від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років.

За ч. 2 ст. 342 КК України передбачено покарання у вигляді штрафу від однієї тисячі до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк від трьох до шести місяців, або обмеженням волі на строк до чотирьох років, або позбавленням волі на строк до двох років.

За ч. 2 ст. 345 КК України передбачено покарання у вигляді обмеженням волі на строк до п`яти років або позбавленням волі на той самий строк.

За ч. 1 ст. 364-1 КК України передбачено покарання у вигляді штрафу від однієї тисячі до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до трьох місяців, або обмеженням волі на строк до двох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до двох років.

За ч. 2 ст. 364-1 КК України передбачено покарання у вигляді штрафу від чотирьох тисяч до шести тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або позбавленням волі на строк від трьох до шести років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Таким чином, інкриміновані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 249 КК України відповідно до ст.12 КК України (в редакції Закону № 2617- VIII) визначено як кримінальний проступок.

Інкріміновані ОСОБА_1 кримінальні правопорушення, передбачені ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 342, ч. 2 ст. 345, ч. 1 ст. 364-1 КК України є кримінальними злочинами.

Частиною 1 ст. 334 КПК, передбачено, що матеріали кримінального провадження, у тому числі матеріали щодо кримінального проступку та щодо злочину, можуть об`єднуватися в одне провадження або виділятися в окреме провадження ухвалою суду, на розгляді якого вони перебувають, згідно з правилами, передбаченими статтею 217 цьо-го Кодексу.

Не можуть бути об`єднані в одне провадження матеріали досудових розслідувань щодо кримінального проступку та щодо злочину, крім випадків, коли це може негативно вплинути на повноту досудового розслідування та судового розгляду. У таких випадках розслідування злочину та кримінального проступку здійснюється за правилами досудового слідства. Положення глави 25 цього Кодексу в такому разі не застосовуються (ч.2 ст.217 КПК України, в редакції Закону №2617-VIII).

З урахуванням зазначеного правом об`єднання в одне провадження матеріалів досудового розслідування щодо кримінального проступку та щодо злочини наділені особи, які здійснюють досудове розслідування. Обвинувальні акти не містять обгрунтування необхідності об`єднання в одне провадження матеріалів щодо кримінального проступку та щодо злочину, а суд позбавлений можливості самостійно встановити цю обставину.

Суд критично ставиться до позиції прокурора, що вирішення питання про приведення обвинувальних актів у відповідність до положень ст. 12 КК України можливо шляхом зміни обвинувачення прокурором під час судового провадження, оскільки частиною 1 ст. 338 КПК України передбачена можливість зміни обвинувачення у суді з метою зміни правової кваліфікації та/або обсягу обвинувачення прокурором, якщо під час судового розгляду встановлені нові фактичні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа. У данному випадку застосування ст. 338 КПК України не можливо, так як не йдеться ані про зміну правової кваліфікації та/або обсягу обвинувачення, ані встановлення нових фактичних обставин кримінального правопорушення.

Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість (ч.1 ст.5 КК України).

Згідно п. 3 абзацу 4 Розділу II ЗУ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень», у кримінальних провадженнях за сукупністю злочинів, один або декілька з яких визначені як кримінальні проступки, в яких до набрання чинності цим Законом особам повідомлено про підозру, але не прийнято процесуальне рішення, передбачене частиною другою статті 283 КПК України, слідчий за погодженням із прокурором виділяє в окреме провадження матеріали щодо кримінального проступку, якщо це можливо без шкоди для подальшого досудового розслідування та судового розгляду, та здійснює дізнання в порядку, встановленому главою 25 Кримінального процесуального кодексу України. Кримінальне провадження щодо злочину продовжує здійснюватися в порядку, визначеному цим Кодексом.

Крім того, слід відзначити, що процедури судового розгляду щодо злочину і кримінального проступку, відповідно до положень КПК України, мають істотні розбіжності і регламентовані різними главами КПК України.

Таким чином, вищенаведені положення свідчать про те, що Закон № 2617-VIII від 22.11.2018 року містить імперативну норму щодо обов`язку суду повернути прокурору обвинувальний акт для внесення з урахуванням вимог глави 25 КПК України у кримінальних провадженнях про правопорушення, що визначені як кримінальні проступки, які направлені до суду до набрання чинності цим Законом і не призначені на момент набрання ним чинності до судового розгляду.

Більше того, положення КПК України та Закону №2617-VIII не наділяють суд правом вирішувати питання об`єднання в одне провадження чи роз`єднання у різні провадження щодо кримінального проступку та щодо злочину у справах обвинувальні акти в яких скеровані до суду, але не призначені до судового розгляду станом на 01.07.2020 року і визначають чіткий алгоритм дій, який починається з прийняття рішення про повернення обвинувального акту прокурору, а у подальшому прийняття одного з рішень, відповідно до вищеописаної процедури встановленої у наведених вище положеннях.

Зважаючи на наведене, обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні відомості про кримінальне правопорушення у якому внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12016080130003535 відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 364-1, ч. 1 ст. 249, ч. 2 ст. 342 КК України та ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 249 КК України та обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018080000000261 відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 249, ч. 1 ст. 364-1, ч. 2 ст. 345, ч. 5 ст. 191 КК України слід повернути прокурору для внесення з урахуванням вимог глави 25 КПК України та подальшого вирішення питання про можливість об`єднання в одне провадження матеріалів досудових розслідувань щодо кримінальних проступків та щодо злочинів інкримінованих ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Керуючись ст.ст. 12, ч.ч. 1-2 ст. 364-1, ч. 1 ст. 249, ч. 2 ст. 342, ч. 2 ст. 345, ч. 5 ст. 191 КК України, п. 5 ч. 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень" від 20.12.2019 року, ст. ст. 314, 372, 376, 395 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Обвинувальні акти у кримінальному провадженні № 12016080130003535 відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 364-1, ч. 1 ст. 249, ч. 2 ст. 342 КК України та ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 249 КК України, у кримінальному провадженні № 12018080000000261 відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 249, ч. 1 ст. 364-1, ч. 2 ст. 345, ч. 5 ст. 191 КК України, повернути прокурору Бердянської місцевої прокуратури Запорізької області для внесення з урахуванням вимог глави 25 КПК України.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана через Бердянський міськрайонний суд Запорізької області протягом семи днів з дня її оголошення

Суддя Бердянського

міськрайонного суду О.М. Білоусова