Рішення № 93713264, 17.12.2020, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 303/2267/20

2/303/1077/20

Номер рядка статистичного звіту –62

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2020 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючої-судді Гутій О.В.

за участю секретаря судового засідання Зарева А.Ю.

позивача ОСОБА_1

представника позивача Біланинець І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Мукачево цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства Міністерства оборони України «Мукачівська госпрозрахункова дільниця», Міністерства оборони України про скасування наказу про звільнення, зміна формулювання звільнення, видача довідки про середню заробітну плату, нараховану та не виплачену заробітну плату,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства Міністерства оборони України «Мукачівська госпрозрахункова дільниця», Міністерства оборони України, в якому просить зобов`язати Державне підприємство Міністерства оборони України «Мукачівська госпрозрахункова дільниця» скасувати наказ про звільнення з роботи ОСОБА_1 та видати наказ про зміну формуліровки його звільнення з роботи з ч.4 ст.41 КЗпП України на ч.4 ст.38 КЗпП України, а саме грубе порушення трудового законодавства України та колективного договору у вигляді невиплати нарахованої та невиплаченої заробітної плати, надати довідку про середній заробіток з дня прийому на роботу до дня звільнення з роботи, довідку про нараховану та не виплачену заробітну плату, заборгованість по коштам, витрачених на відрядження. Днем звільнення з роботи вважати день видачі наказу про звільнення формуліровки звільнення та внесення запису в трудову книжку та проведення повного розрахунку, про що зобов`язати відповідача зробити відповідний запис в трудовій книжці.

Позов мотивований тим, що він працював в Державному підприємстві Міністерства оборони України «Мукачівська госпрозрахункова дільниця» на посаді юрисконсульта, помічника начальника з правових питань, в.о. начальника і протягом всього часу його праці він працював сумлінно, чесно, своєчасно та точно виконував розпорядження адміністрації, без нарікань пройшов випробувальний термін, не мав жодних проблем з виробничою та трудовою дисципліною, про що свідчить відсутність з часу прийняття його на роботу будь-яких стягнень.

28 травня 2016 року під час представлення в.о. начальника Державного підприємства Міністерства оборони України «Мукачівська госпрозрахункова дільниця» Зареви Ю.І. йому та іншим працівникам підприємства було офіційно заявлено, що заборгованість по заробітній платі, яка нарахована та не виплачена із-за відсутності особи, яка мала право першого підпису на отримання грошових коштів та виплату заробітної плати, не буде виплачена, а до моменту поступлення грошових коштів жодних нарахувань та виплати заробітної плати проводитись не буде.

Зазначає, що відмова від виплати нарахованої та не виплаченої заробітної плати є грубим порушенням вимог Конвенції про захист прав людини та основних свобод, Конституції України, трудового законодавства України, є підставою для подачі заяви на звільнення по ініціативі працівника за порушення роботодавцем Конституції України.

В зв`язку з тим, що в.о. начальника Державного підприємства Міністерства оборони України «Мукачівська госпрозрахункова дільниця» Зарева Ю.І. відмовився прийняти заяви на звільнення та видати наказ на звільнення, видати трудову книжку та провести повний розрахунок, 30 травня 2016 року ним та іншими працівниками підприємства рекомендованим листом на адресу підприємства були направлені заяви про звільнення з роботи, проте ні 30 травня 2016 року, ні 31 травня 2016 року, ні 01 червня 2016 року час знаходження на робочому місці наказ про звільнення не виданий, наказ про прийом на роботу, довідка про середню заробітну плату, довідка про нараховану та не виплачену заробітну плату та інші платежі, трудова книжка відповідачем не видана, повний розрахунок як звільненому не проведено, що і стало підставою для звернення до суду.

30 червня 2016 року, незважаючи на наявність заяви з вимогою про звільнення з роботи згідно поданої ним заяви від 30 травня 2016 року по п.4 ст.38 КЗпП України комісією роботодавця складено акт про порушення правил внутрішнього розпорядку дня на ДП МОУ «Мукачівська ГРД» та видано незаконний наказ №29 про його звільнення за п.4 ст.40 КЗпП України.

Неодноразові звернення до роботодавця врегулювати даний конфлікт мирним шляхом позитивного результату не дало, що і стало приводом до звернення в суд за захистом своїх прав та інтересів.

Отже, позивач просить суд зобов`язати Державне підприємство Міністерства оборони України «Мукачівська госпрозрахункова дільниця» скасувати наказ про звільнення з роботи ОСОБА_1 та видати наказ про зміну формуліровки його звільнення з роботи з ч.4 ст.41 КЗпП України на ч.4 ст.38 КЗпП України, а саме грубе порушення трудового законодавства України та колективного договору у вигляді невиплати нарахованої та невиплаченої заробітної плати, надати довідку про середній заробіток з дня прийому на роботу до дня звільнення з роботи, довідку про нараховану та не виплачену заробітну плату, заборгованість по коштам, витрачених на відрядження. Днем звільнення з роботи вважати день видачі наказу про звільнення формуліровки звільнення та внесення запису в трудову книжку та проведення повного розрахунку про що зобов`язати відповідача зробити відповідний запис в трудовій книжці.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили позов задоволити. Крім того, пояснили, що просить видати довідку про середній заробіток з дня прийому на роботу до дня звільнення з роботи, довідку про нараховану та не виплачену заробітну плату, заборгованість по коштам, витрачених на відрядження з урахуванням дня видачі наказу про звільнення із зміною формулюванням звільнення.

Представники відповідачів Державного підприємства Міністерства оборони України «Мукачівська госпрозрахункова дільниця» та Міністерства оборони України в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

22.07.2020 року представник Міністерства оборони України подав відзив на позов, в якому заперечив проти позову та зазначив, що ОСОБА_1 із Міністерством оборони України у трудових відносинах не перебував. ДП МОУ «Мукачівська госпрозрахункова дільниця» є окремим підприємством, окремою юридичною особою. Міністерство оборони лише брало участь у його створені. В зв`язку з цим, позовні вимоги до Міністерство оборони України є безпідставними.

Свідок ОСОБА_2 пояснив, що знає позивача, оскільки мав бажання влаштуватися на роботу Держаного підприємства Міністерства оборони України «Мукачівська госпрозрахункова дільниця». Одного дня, він знаходився у приймальній підприємства і пам`ятає, що ОСОБА_1 дав йому конверт, який попросив відправити поштою на адресу Державного підприємства Міністерства оборони України «Мукачівська госпрозрахункова дільниця», що він і зробив. Позивач казав йому, що в конверті заява про звільнення.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши та перевіривши зібрані у справі докази, суд приходить до такого висновку.

Право на звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів закріплено безпосередньо у Конституції України (ст. 55), Цивільному кодексі України (ст. 16), Цивільному процесуальному кодексу України (ст.4).

Частиною шостою ст. 43 Конституції України передбачено, що громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно зі ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів,поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В судовому засіданні встановлено, що згідно наказу № 29 від 01 вересня 2015 року, «Про внесення змін до штатного розпису держаного підприємства Міністерства оборони Україна» Мукачівська ГДР» ОСОБА_1 , юриста МГРД переведено з 01 вересня 2015 року з посади юриста на посаду помічника начальника з правових питань за його згодою з оплатою праці згідно шатного розпису ( а.с. 6).

Отже, судом встановлено, що позивач дійсно з 20.08.2015 року по 20.06.2016 року працював у ДП МОУ «Мукачівська госпрозрахункова дільниця».

Із копії заяви від 30.05.2016 року, поданої ОСОБА_1 т.в.о. начальника «Мукачівської ГДР» Зарева Ю.І. вбачається, що позивач у зв`язку з грубим порушення трудового законодавства України, колективного договору, просить звільнити його з роботи за ст. 38 КЗпП України з 30.05.2016 року. (а.с. 7).

Однак відомості про, те що вказана заява була направлена відповідачу рекомендованим листом матеріали справи не містять.

Відповідно до наказу №29 т.в.о. начальника ДП МОУ «Мукачівська госпрозрахункова дільниця» від 30.06.2016 року позивача ОСОБА_1 звільнено з роботи з посади помічника з правових питань ДП МОУ з 20.06.2016 року за прогул без поважних причин за період з 20.06.2016 року по 30.06.2016 року ст. 40 п. 4 КЗпП України. Підстава акт від 30.06.2016 року (а.с. 7,8).

Відповідно до п.4 ст.40 КЗпП України трудовий договір укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин).

Прогулом без поважних причин вважається залишення роботи без відповідного попередження роботодавця в установленому порядку про розірвання трудового договору або залишення роботи до закінчення строку попередження без згоди на це роботодавця, якщо такий договір укладено на невизначений строк, залишення без поважних причин особою, з якою укладений строковий трудовий договір, роботи до закінчення строку трудового договору, самовільне залишення молодим спеціалістом (молодим працівником) роботи, на яку його направили після закінчення відповідного навчального закладу, до закінчення строку обов`язкового відпрацювання, самовільне використання без погодження з роботодавцем днів відгулів, чергової відпустки тощо. Не може вважатися прогулом відсутність працівника на робочому місці за умови, що він присутній на підприємстві. Якщо працівник не залишив місце розташування підприємства, його не можна звільнити за прогул. До такого працівника можуть застосовуватися інші види дисциплінарного або громадського стягнення чи впливу.

Факт відсутності працівника на роботі може підтверджуватися письмовими свідченнями інших працівників, письмовими поясненнями самого працівника, відповідним актом, складеним у присутності не менше двох інших працівників, його безпосереднім керівником у довільній формі.

Згідно Акту про порушення правил внутрішнього трудового розпорядку на ДП МО України «Мукачівська госпрозрахункова дільниця» складеного комісією підприємства від 30.06.2016 року вбачається, що ОСОБА_1 відсутній на робочому місці (на роботі) - з 01.06.2016 року по 30.06.2016 року без поважних причин ( а.с.8).

При звільненні за прогул (як і при іншому дисциплінарному звільненні) трудові відносини вважаються припиненими з першого дня невиходу на роботу, якщо працівник до часу видання наказу не працював, а отже, днем звільнення вважається останній день роботи (п. 2.26 Інструкції №58), а не наступний день.

Якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то адміністрація підприємства в цей день повинна надіслати працівнику поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки.

Судом встановлено, що у день звільнення ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці, що не спростовано позивачем в судовому засіданні.

Твердження позивача ОСОБА_1 про грубе порушення роботодавцем - ДП МО України« Мукачівська госпрозрахункова дільниця» законодавства про працю, а саме: порушення умов виплати заробітної плати, не знаходить свого підтвердження матеріалами справи.

За змістом статті 38 КЗпП України працівник має право з власної ініціативи в будь-який час розірвати укладений з ним на невизначений строк трудовий договір. При цьому строк розірвання трудового договору і його правові підстави залежать від причин, які спонукають працівника до його розірвання і які працівник визначає самостійно. У разі, якщо вказані працівником причини звільнення - порушення роботодавцем трудового законодавства (частина третя статті 38 КЗпП України) - не підтверджуються або роботодавцем не визнаються, останній не має права самостійно змінювати правову підставу розірвання трудового договору на звільнення за власним бажанням без посилання на частину третю статті 38 КЗпП України.

У разі, якщо вказані працівником причини звільнення – порушення роботодавцем трудового законодавства (частина третя статті 38 КЗпП України) – не підтверджуються або роботодавцем не визнаються, останній не має права самостійно змінювати правову підставу розірвання трудового договору (постанова ВСУ від 22.05.2013 року справа № 6-34 цс13).

Судом не встановлено, а позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу, на підтвердження обставин щодо надання чи відправлення заяви про звільнення з підстав ст. 38 КЗПпУкраїни, поштою чи у інший спосіб адресату.

Як вбачається з положень ч.3 ст. 12 ЦПК України та ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Крім того, згідно рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 11.09.2019 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково та стягнуто з Державного підприємства Міністерства оборони України «Мукачівська госпрозрахункова дільниця», в користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі в сумі 10841 (десять тисяч вісімсот сорок одну) гривню 44 копійок та його середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні в сумі 163 843 (сто шістдесят три тисячі вісімсот сорок три) гривні 68 копійок. Зобов`язано Державне підприємство Міністерства оборони України «Мукачівська госпрозрахункова дільниця» видати ОСОБА_1 довідку про його середній заробіток, довідку про заборгованість по заробітній платі та відрядженнях. Рішення суду набуло законної сили 12.10.2019 року ( а.с. 84-89).

Відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом ст.77, 78 ЦПК України належними є докази, що містять інформацію щодо предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Крім того щодо дотримання строку звернення позивача до суду, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Встановлені статтею 233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов`язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк.

Передбачений статтею 233 КЗпП України місячний строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору.

Згідно з вимогами статті 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

У статті 234 КЗпП України не наведено переліку поважних причин для поновлення строку звернення з заявою про вирішення спору, оскільки їх поважність має визначається в кожному випадку, залежно від конкретних обставин. При цьому поважними причинами пропуску строку, встановленого в частині першій статті 233 КЗпП України, мають кваліфікуватися ті, які об`єктивно перешкоджали чи створювали труднощі для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами.

Оскільки строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін, тому у кожному випадку суд зобов`язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк (Постанова ВСУ у справі № 751/1198/18 від 02.12.2020).

Отже, оскільки позивач дізнався про порушення його прав в червні 2016 року, а з даним позов звернувся до суду тільки 05 травня 2020 року, тобто з попуском строку звернення до суду, а відтак відсутні підстави для задоволення позову з цих підстав також.

Враховуючи, що заявлені позовні вимоги, а саме видача довідки про середню заробітну плату, нараховану та не виплачену заробітну плату, днем звільнення з роботи вважати день видачі наказу про звільнення формуліровки звільнення та внесення запису в трудову книжку, проведення повного розрахунку є похідними від вимоги про скасування наказу про звільнення з роботи та видачу наказу про зміну формуліровки його звільнення з ч.4с т. 41 КЗпП України на ч.4 ст.38 КЗпП України, тому в їх задоволенні слід відмовити.

Крім того, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Беручи до уваги встановлені судом факти та відповідні правовідносини, суд приходить до переконання, що в задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного підприємства Міністерства оборони України «Мукачівська госпрозрахункова дільниця», Міністерства оборони України про скасування наказу про звільнення, зміна формулювання звільнення, видача довідки про середню заробітну плату, нараховану та не виплачену заробітну плату слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 77, 81, 89, 259, 263-265, 268, ЦПК України, ст.ст. 44, 47, 116, 117 КЗпП України, суд,-

УХВАЛИВ :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного підприємства Міністерства оборони України «Мукачівська госпрозрахункова дільниця», Міністерства оборони України про скасування наказу про звільнення, зміна формулювання звільнення, видача довідки про середню заробітну плату, нараховану та не виплачену заробітну плату - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з урахуванням п.15.5. Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017 р.) через Мукачівський міськрайонний суд.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .

Відповідачі: Державне підприємство Міністерства оборони України «Мукачівська госпрозрахункова дільниця», м.Мукачево, вул. Берегівська об`їзна, 1А, Міністерство оборони України, м.Київ, проспект Повітрофлотський,28а.

Рішення суду виготовлено 22.12.2020 року.

Головуюча О.В.Гутій