Рішення № 93712476, 14.12.2020, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Єдиний унікальний № 243/8771/20

Провадження № 2/243/2673/2020

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

14 грудня 2020 року Слов`янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючий - суддя Гончарова А.О.,

за участю секретаря судового засідання Олійник А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі № 5 Слов`янського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за позовом Харківського національного університету будівництва та архітектури до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за навчання, -

ВСТАНОВИВ:

Харківський національний університет будівництва та архітектури звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за навчання, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що відповідно до Наказу №495уч від 31.08.2017 ОСОБА_1 було поновлено на денну форму навчання, до механіко-технологічного факультету на контрактній основі Харківського національного університету будівництва та архітектури. З ним було укладено договір № 2 про надання освітніх послуг. Згідно з Договором Відповідач повинен щосеместрово вносити плату за навчання. Загальна сума за весь термін навчання становить 18000 грн. Наказом №199уч від 25.05.2019 року ОСОБА_1 був відрахований з Університету за невиконання робочого плану. Але умови Договору Відповідач не виконав у повному обсязі і станом на 01.09.2020 року сума заборгованості перед Університетом складає 4610,00 грн. 13 червня 2019 року Відповідачу була надіслана претензія № 248 від 10.06.2019 року про заборгованість за навчання. Але претензія була повернута по причині закінчення встановленого строку зберігання. Відповідач проігнорував вимоги викладені в претензіях, заборгованість не сплатив, письмової відповіді не надав.

В зв`язку з викладеним позивач просить суд прийняти рішення, згідно якого стягнути з Відповідача - ОСОБА_1 на користь Позивача - Харківського національного університету будівництва та архітектури суму основного боргу у розмірі 4610,00 грн., інфляційні нарахування у розмірі 50,14 грн., проценти річних від простроченої суми у розмірі 184,53 грн., разом: 4844,67 грн.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, позивач просив розглядати справу без участі представника Університету, позов просив задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, хоча повідомлявся належним чином про дату, час та місце розгляду справи, не використав наданого законом права на подачу відзиву на позовну заяву, тому суд, враховуючи згоду позивача (представника позивача), відповідно до положень частини першої статті 280 ЦПК України, вважає можливим провести заочний розгляд справи, вирішити справу за наявними в матеріалах доказами та ухвалити заочне рішення.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до наступного висновку.

Відповідно до Наказу №495уч від 31.08.2017 ОСОБА_1 було поновлено на денну форму навчання, до механіко-технологічного факультету на контрактній основі Харківського національного університету будівництва та архітектури.

Харківським національним університетом будівництва та архітектури з ОСОБА_1 було укладено договір № 2 про надання освітніх послуг. Згідно з Договором Відповідач повинен щосеместрово вносити плату за навчання. Загальна сума за весь термін навчання становить 18000 грн.

Наказом №199уч від 25.05.2019 року ОСОБА_1 був відрахований з Університету за невиконання робочого плану.

ОСОБА_1 умови Договору не виконав у повному обсязі і станом на 01.09.2020 року сума заборгованості перед Університетом складає 4610,00 грн.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 901 Цивільного Кодексу передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 73 Закону України «Про вищу освіту» заклад вищої освіти відповідно до законодавства та статуту може надавати фізичним та юридичним особам платні послуги за умови забезпечення надання належного рівня освітніх послуг як основного статутного виду діяльності. Розмір плати за весь строк навчання для здобуття відповідного ступеня вищої освіти, підвищення кваліфікації, а також порядок оплати освітньої послуги (разово, щороку, щосеместрово, щомісяця) встановлюються у договорі (контракті), що укладається між закладом вищої освіти та фізичною (юридичною) особою, яка замовляє платну освітню послугу для себе або для іншої особи, беручи на себе фінансові зобов`язання щодо її оплати.

Відповідно до умов п.4 укладеного між сторонами договору № 2, ОСОБА_1 був зобов`язаний своєчасно вносити плату за освітню послугу в розмірі та в порядку, встановленому цим договором.

Пунктом 11 вищевказаного договору передбачено, що невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з законом та цим договором.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні бути виконані належним чином в установлений строк відповідно до умов договору.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 559 ЦК України).

З приписів статті 611 ЦК України слідує, що невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), є порушенням зобов`язання.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).

Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).

Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний на підставі ст. 625 ЦК України сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення у їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Як вбачається із зазначених рекомендацій Верховного Суду України, для визначення індексу інфляції в цілому за період прострочення, індекси інфляції за цей період перемножуються.

Виходячи з цього, інфляція нараховується на суму основного боргу, яка існувала на кінець місяця, в якому виникло прострочення і за наступні повні місяці, в яких сума боргу не була сплачена. При розрахунку інфляційних втрат для суми основного боргу, яка існувала декілька місяців, індекси інфляції за кожний повний місяць прострочення перемножуються між собою та визначається середній показник, який застосовується до суми боргу.

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції виконується шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення виплати заборгованості.

Сукупний індекс інфляції розраховується за формулою: ІІс = (ІІ1 / 100) х (ІІ2 / 100) х (ІІ3 / 100) х ... (ІІZ / 100), де ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення; ІІ2 - індекс інфляції за другий місяць прострочення; ІІ3 - індекс інфляції за третій місяць прострочення; <...> ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення.

На виконання рекомендацій Верховного Суду України (лист «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» від 03 квітня 1997 року № 62-97р) вважається, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа, то розрахунок починається з наступного місяця. І за аналогією: якщо погашення заборгованості відбулося з 1 до 15 числа відповідного місяця - інфляційна зміна розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна зміна розраховується з урахуванням цього місяця.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні. Отже, процес зміни вартості грошей, який характеризується рівнем інфляції, є безперервним процесом і інфляційні процеси не залежать від волевиявлення будь-якої особи, тому інфляційні мають розраховуватися з урахуванням як індексів інфляції, так і індексів дефляції. Вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже сума боргу в цьому періоді зменшується.

З урахуванням викладеного та вимог статті 625 ЦК України, здійснивши відповідний перерахунок заявлених до стягнення сум інфляційних втрат, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 181,77 грн. інфляційних втрат /4610,00 грн. х 103,943% / 100% - 4610,00/, та 3% річних в розмірі 217,49 грн. /4610,00 грн. х 3% /100% / 365 днів х 574 днів /період з 21.05.2019 по 14.12.2020//.

Згідно ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідач у судове засідання не з`явився, не скористався своїми процесуальними правами сторони в процесі і не надав належних доказів, які спростовують доводи позивача.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги повністю доведеними, тому позов підлягає задоволенню та з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість по платі за навчання в сумі 4610,00 грн., 181,77 грн. інфляційних втрат та 3% річних в розмірі 217,49 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Оскільки позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені витрати по сплаті судового збору в сумі 2102,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 12, 13, 128, 131, 133, 141, 259, 264, 265, 268, 280-283 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов Харківського національного університету будівництва та архітектури до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за навчання – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Харківського національного університету будівництва та архітектури (адреса: 61002 м. Харків, вул. Сумська, 40, ІНН 020711720317, свідоцтво № 200028304, код ЄДРПОУ 02071174, МФО 851011, НОМЕР_2 ) заборгованість по платі за навчання в сумі 4610,00 грн. (чотири тисячі шістсот десять грн. 00 коп.), 181,77 грн. (сто вісімдесят одна грн. 77 коп.) інфляційних втрат, 3% річних в розмірі 217,49 грн. (двісті сімнадцять грн. 49 коп.) та витрати по сплаті судового збору в сумі 2102,00 грн. (дві тисячі сто дві грн. 00 коп.).

Рішення може бути оскаржене в судову палату по цивільних справах Донецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

У відповідності до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення складено та підписано у нарадчій кімнаті у єдиному екземплярі.

Повний текст судового рішення виготовлено 21 грудня 2020 року.

Суддя Слов`янського

міськрайонного суду

Донецької області А.О. Гончарова