Рішення № 93709866, 11.12.2020, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/8893/16-ц

Провадження № 2/161/2926/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2020 року місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді – Олексюка А.В.,

при секретарі – Кубяк О.В.,

з участю представника позивача – ОСОБА_1 ,

представника відповідача – Салецької Л.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

В С Т А Н О В И В :

11 липня 2016 року Публічне акціонерне товариство «Укрсиббанк» (далі – позивач, АТ «Укрсиббанк», банк) звернулося в суд з позовом до ОСОБА_2 (далі – відповідач, ОСОБА_2 ) про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між банком та відповідачем були укладені: договір про надання споживчого кредиту №11133604000 від 27 березня 2007 року у розмірі 90 000,00 доларів США, з додатковими угодами №1 від 03 лютого 2009 року, №2 від 03 лютого 2009 року та договір про надання споживчого кредиту №11280366000 від 27 грудня 2007 року у розмірі 35 000,00 доларів США, з додатковими угодами №1 від 03 лютого 2009 року, №2 від 03 лютого 2009 року.

В забезпечення виконання зобов`язань за вищенаведеними кредитними договорами, між сторонами був укладений договір іпотеки від 27 грудня 2007 року, відповідно до якого в іпотеку передано нерухоме майно – нежитлове підвальне приміщення (літер А-4) загальною площею 189,3 кв.м. (33 приміщень з 11 по 11), яке знаходиться по АДРЕСА_1 . За домовленістю сторін вартість предмету іпотеки становить 955 965,00 грн.

В зв`язку з невиконання відповідачем умов кредитного договору щодо своєчасної сплати кредиту та процентів виникла заборгованість. Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 квітня 2010 року з відповідача стягнуто 897 181,94 грн заборгованості, яка існувала станом на 21 вересня 2009 року. Однак на сьогодні заборгованість несплачена, а рішення суду не виконано.

23 травня 2016 року банк направив відповідачу вимоги в порядку ст.35 Закону України «Про іпотеку» про необхідність усунення порушення зобов`язань за кредитними договорами та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Станом на 01 липня 2016 року заборгованість ОСОБА_2 становить: за кредитним договором №1113360400 від 27 березня 2007 року по кредиту та процентам у розмірі 148 463,23 доларів США та по пені, яка нарахована за період з 02 липня 2015 року по 01 липня 2016 року, у розмірі 1 071 757,89 грн.; за кредитним договором №11280366000 від 27 грудня 2007 року по кредиту та процентам у розмірі 71 873,97 доларів США та по пені, яка нарахована за період з 02 липня 2015 року по 01 липня 2016 року, у розмірі 463 875,67 грн.

Посилаючись на вищевикладене та положення статей 525, 526, 530, 589, 590 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) та статей 33, 41 Закону України «Про іпотеку» позивач просить суд звернути стягнення на предмет іпотеки - нежитлове підвальне приміщення (літер А-4) загальною площею 189,3 кв.м. (33 приміщень з 11 по 11), яке знаходиться по АДРЕСА_1 , та належить ОСОБА_2 з метою погашення заборгованості на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» (р/р НОМЕР_1 в АТ «Укрсиббанк», МФО 351005, код 09807750, м. Харків, пр. Московський, 60), що виникла внаслідок невиконання ОСОБА_2 зобов`язань: за кредитним договором №1113360400 від 27 березня 2007 року по кредиту та процентам у розмірі 148 463,23 доларів США та по пені у розмірі 1 071 757,89 грн, а саме: 70 712,01 долар США – заборгованість за кредитом, 77 751,22 долар США – заборгованість за процентами, 265 002,60 грн – пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, яка нарахована за період з 02 липня 2015 року по 01 липня 2016 року, 806 755,29 грн – пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами, яка нарахована за період з 02 липня 2015 року по 01 липня 2016 року; за кредитним договором №11280366000 від 27 грудня 2007 року по кредиту та процентам у розмірі 71 873,97 доларів США та по пені у розмірі 463 875,67 грн, а саме: 32 082,78 доларів США – заборгованість за кредитом, 39 791,19 доларів США – заборгованість за процентами, 47 916,58 грн – пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, яка нарахована за період з 02 липня 2015 року по 01 липня 2016 року, 415 959,09 грн – пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами, яка нарахована за період з 02 липня 2015 року по 01 липня 2016 року. Встановити спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку» та встановити початкову ціну, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки майна, здійсненої суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених в позовній заяві. Просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав. Просив суд відмовити в задоволенні позову з підстав, наведених у поданому відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що між Акціонерним комерційним інноваційним банком «Укрсиббанк» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариства «Укрсиббанк») та ОСОБА_2 були укладені наступні договори: договір про надання споживчого кредиту №11133604000 від 27 березня 2007 року у розмірі 90000,00 доларів США, з додатковими угодами №1 від 03 лютого 2009 року, №2 від 03 лютого 2009 року (а.с.18-32 том 1); договір про надання споживчого кредиту №11280366000 від 27 грудня 2007 року у розмірі 35 000,00 доларів США, з додатковими угодами №1 від 03 лютого 2009 року, №2 від 03 лютого 2009 року (а.с.33-45 том 1).

В забезпечення виконання зобов`язань за договором про надання споживчого кредиту №11133604000 від 27 березня 2007 року, того ж дня між сторонами був укладений договір іпотеки нерухомого майна, відповідно до якої відповідач передав в іпотеку банку нежитлове підвальне приміщення /літер А-4/ загальною площею 189,3 кв.м. (№№ приміщень з 1 по 11), яке розташоване по АДРЕСА_1 . Сторони домовилися, що ринкова вартість іпотеки становить 573579 грн. (а.с. 46-52 том 1).

Крім того, в забезпечення виконання зобов`язань за договором про надання споживчого кредиту №11280366000 від 27 грудня 2007 року, 27 грудня 2007 року між сторонами був укладений договір іпотеки нерухомого майна, відповідно до якої відповідач передав в іпотеку банку нежитлове підвальне приміщення /літер А-4/ загальною площею 189,3 кв.м. (№№ приміщень з 1 по 11), яке розташоване по АДРЕСА_1 . Сторони домовилися, що ринкова вартість іпотеки становить 955965,00 грн. (а.с.53-58 том 1).

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Положеннями статті 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У статті 529 ЦК України зазначено, що кредитор має право не приймати від боржника виконання його обов`язку частинами, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У зв`язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитних договорів, банк у липні 2009 року на адресу останнього направив вимогу про дострокове повернення кредиту та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки за обома кредитними договорами.

В подальшому, заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 квітня 2010 року у справі № 2-3310/2010 стягнуто з ОСОБА_2 в користь банку заборгованість за кредитними договорами № 11133604000 від 27.03.2007 року та № 11280366000 від 27.12.2007 року в розмірі 897 181,94 грн. Як слідує з мотивувальної частини цього судового рішення, вказана заборгованість виникла станом на 21 вересня 2009 року (а.с. 59-60 том 1).

Отже, вказаними вище діями банк змінив строк виконання основного зобов`язання.

23 травня 2016 року банк пред`явив вимоги до відповідача в порядку статті 35 Закону України «Про іпотеку» в яких вимагав усунути порушення вимог кредитних договорів протягом 30 днів з моменту отримання вимоги (а.с. 64-67 том 1). Обидві вимоги були отримані відповідачем 29 травня 2016 року поштою, що підтверджується відповідними повідомленнями про вручення поштових відправлень (а.с. 68 том 1).

Пред`явлюючи даний позов про звернення стягнення на предмет іпотеки, банк посилався на те, що відповідач свої зобов`язання за кредитними договорами належним чином не виконував, внаслідок чого станом на 01 липня 2016 року утворилася заборгованість, яка становить: за кредитним договором від 27 березня 2007 року № 1113360400 по кредиту та відсоткам у розмірі 148 463,23 доларів США та по пені у розмірі 1 071 757,89 грн, а саме: 70 712,01 доларів США - заборгованість за кредитом, 77 751,22 доларів США - заборгованість за відсотками, 265 002,60 грн - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, яка нарахована за період з 02 липня 2015 року по 01 липня 2016 року, 806 755,29 грн - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за відсотками, яка нарахована за період з 02 липня 2015 року по 01 липня 2016 року; за кредитним договором від 27 грудня 2007 року № 11280366000 по кредиту та відсоткам у розмірі 71 873,97 доларів США та по пені у розмірі 463 875,67 грн, а саме: 32 082,78 доларів США - заборгованість за кредитом, 39 791,19 доларів США - заборгованість за відсотками, 47 916,58 грн - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, яка нарахована за період з 02 липня 2015 року по 01 липня 2016 року, 415 959,09 грн - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за відсотками, яка нарахована за період з 02 липня 2015 року по 01 липня 2016 року (а.с. 69-99 том 1).

Разом з тим, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) дійшла висновку про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Таким чином, у банку відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти та пеню після закінчення строку його дії чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Враховуючи, що банк скористався своїм право на дострокове повернення кредитних коштів, звернувшись до суду із позовом до позичальника про стягнення всієї суми кредитної заборгованості, та заочним рішенням Луцького міськрайонного суду від від 20 квітня 2010 року у справі № 2-3310/2010, з позичальника на користь ПАТ «Укрсоцбанк» стягнуто заборгованість за спірними кредитними договорами, суд дійшов висновку про те, що право банку нараховувати проценти та пеню за даними кредитними договорами після зміни строку виконання зобов`язання за ними припинено, тому підстави для задоволення позову в цій частині відсутні.

Ураховуючи наведені обставини та положення закону, розмір заборгованості відповідача за кредитним договором від 27 березня 2007 року № 1113360400 становить 70 712,01 доларів США та за кредитним договором від 27 грудня 2007 року № 11280366000 становить 32 082,78 доларів США.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися заставою (частина перша статті 546 ЦК України).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (стаття 575 ЦК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно із частиною першою статті 7 цього Закону за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

У статті 33 Закону України «Про іпотеку» передбачені підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки.

Зокрема, частиною першою цієї статті передбачено, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Отже, чинним законодавством передбачено право іпотекодержателя задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання.

При цьому, слід зазначити, що наявність судового рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором не позбавляє права кредитора звернутися до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення боргу, а відтак і здійснювати нараху вання заборгованості у відповідності до вимог закону.

Під час розгляду справи відповідач подав письмову заяву про застосування строку позовної давності, вказуючи, що банк у липні 2009 року на його адресу направив вимогу про дострокове повернення кредиту та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки за обома кредитними договорами, а, отже, в силу частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов`язання. Пред`явивши у липні 2016 року вищевказаний позов, вважає, що банк пропустив трирічний строк позовної давності для звернення до суду (а.с. 200-203, 233-235 том 1).

Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Як встановлено судом, заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 квітня 2010 року тривалий час знаходилося на примусовому виконанні в органах виконавчої служби і лише 19 квітня 2018 року постановою відділу державної виконавчої служби м. Луцька головного територіального управління юстиції у Волинській області виконавчий лист повернуто банку без виконання (пункт 3 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження»).

При цьому діюче законодавство не містить правові норми, які би обмежували певним строком процедуру примусового виконання рішення суду.

Тобто рішення суду про стягнення з відповідача заборгованості за обома кредитними договорами не виконано і про це банк дізнався у 2018 році.

У матеріалах справи також наявні письмові докази вчинення дій з примусового виконання вказаного судового рішення (а. с. 121-122, 132-133 том 1).

Вказані докази свідчать про те, що кредитор, тобто позивач не зміг реалізувати свої права у виконавчому провадженні, не знав і не міг знати до часу пред`явлення позову, що рішення суду у справі № 2-3310/2010 не буде виконане. Отже, банком не пропущено строку позовної давності.

При цьому, як встановлено судом, 04 липня 2018 року за заявою позивача державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби м. Луцьк Ніколайчук Т.В. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № ВП 56704378.

В межах даного виконавчого провадження було проведено реалізацію предмета іпотеки, а саме: нежитлове підвальне приміщення /літер А-4/ загальною площею 189,3 кв.м. (№№ приміщень з 1 по 11), яке розташоване по АДРЕСА_1 та належало позивачу, що підтверджується актом про реалізацію предмета іпотеки від 13 лютого 2019 року, згідно якого протоколом проведення електронних торгів № 385937 від 01 лютого 2019 року виданого ДП «СЕТАМ» даний предмет іпотеки реалізовано за 1347200,00 грн.

14 лютого 2019 року державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби м. Луцьк Ніколайчук Т.В. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-3310/10, виданого 15 жовтня 2010 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь банку 899001,94 грн.

Отже, виконання забезпечувального зобов`язання за договором іпотеки фактично відбулося, предмет іпотеки, який є предметом даного позову, був реалізований на електронних торгах, за що банк отримав кошти від продажу іпотечного майна у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, припинення договору, з якого виникає забезпечене іпотекою зобов`язання, зіставляють із підставами для припинення права іпотеки. Однак, при цьому слід ураховувати, що відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Будь-які охоронні зобов`язання, які випливають з основного зобов`язання, не повинні припиняти дію зобов`язань, які забезпечують основне зобов`язання, яке залишилось невиконаним.

Змістом частин першої, другої статті 590 ЦК України визначено порядок дій заставодержателя (іпотекодержателя) щодо захисту свого права у разі, коли основне зобов`язання не буде виконано у встановлений строк (термін). У такому разі заставодержатель набуває право звернення до суду з позовною заявою про звернення стягнення на предмет застави.

Частиною першою статті 17 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека припиняється у разі реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону.

Згідно з п.3 ч.1 ст. 593 ЦК України право застави припиняється у разі реалізації предмета застави.

Враховуючи, що після повторного пред`явлення до виконання виконавчого листа у справі № 2-3310/10 й в ході примусового виконання останнього, предмет іпотеки було реалізовано, а саме 13 лютого 2019 року, то іпотека на спірне майно припинена в силу закону (ст. 17 ЗУ «Про іпотеку»), в зв`язку з чим предмет спору в даній справі на час ухвалення судом рішення відсутній.

За таких обставин суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 13, 76-82, 264, 265 ЦПК України, ст.ст. 267, 525, 526, 593, 599, 611 ЦК України, ст.ст. 12, 17, 33, 35 ЗУ «Про іпотеку», суд -

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Луцький міськрайонний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Луцького міськрайонного суду А.В.Олексюк