Рішення № 93703396, 08.12.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2020 року справа №380/4609/20

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М., за участі секретаря судового засідання Михалюк М.Ю., представника позивача Вернієвської О.Б., представника відповідача Бігун Х.Р., розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, за участі Дрогобицького міськрайонного центру зайнятості в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 15.06.2020 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області з такими вимогами:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 17.03.2020 №133850005507 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити призначення та виплату ОСОБА_1 з 06.03.2020 пенсії за віком на підставі статті 21 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні».

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 відповідає всім вимогам до особи, якій на підставі статті 21 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» може бути достроково призначено пенсію за віком. Дрогобицький міськрайонний центр зайнятості, в якому позивач перебував на обліку, повідомив ОСОБА_1 про неможливість скерування відповідного подання про призначення йому пенсії до ГУ ПФУ у Львівській області, оскільки Конституційний Суд України з 22.05.2018 відновив дію статті 21 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні», проте не розглядав питання неконституційності до закону, якими із Закону України «Про зайнятість населення» з 01.01.2015 було виключено статтю 49, котра регламентувала порядок та підстави скерування подання про дострокове призначення пенсії за віком певним категоріям осіб. Тоді ОСОБА_1 06.03.2020 звернувся до ГУ ПФУ у Львівській області із заявою про призначення пенсії за віком, до котрої додав всі необхідні документи. Рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 17.03.2020 №133850005507 про відмову у призначенні пенсії за віком є необґрунтованим, оскільки відсутність передбаченої до 01.01.2015 процедури призначення пенсії на підставі подання центру зайнятості не заперечує передбаченого законом права особи на таку пенсію, а також можливості призначення такої пенсії за зверненням особи.

Ухвалою від 19.06.2020 суддя відкрив провадження в адміністративній справі за цим позовом, цією ж ухвалою залучив до участі у справі Дрогобицький міськрайонний центр зайнятості в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Відповідач позов заперечує, просить в задоволенні позовних вимог відмовити (а.с.29-31). Повідомив, що надані заявником разом із заявою від 06.03.2020 документи підтверджують наявність у ОСОБА_1 необхідного стажу для призначення пенсії за віком, проте він зможе реалізувати це право після досягнення шістдесятирічного віку – з 15.01.2021. Рішення КСУ від 22.05.2018 №5-р/2018 відновило чинність статті 21 Закону №3721, проте воно не стосувалося змін, якими було виключено статтю 49 Закону №5067; окрім того, не було відновлено відповідні положення Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, що колись передбачали процедуру та підстави скерування органами служби зайнятості документів про достроковий вихід на пенсію безробітних. Окрім того, вважає звільнення ОСОБА_1 з роботи незаконним, позивачу слід було оскаржити таке в судовому порядку.

Третя особа надала суду документи щодо перебування ОСОБА_1 на обліку як безробітного після звільнення з посади агронома в ТОВ «Тандем» у зв`язку із скороченням штатів.

Суд заслухав пояснення учасників справи, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, та встановив такі фактичні обставини справи і відповідні їм правовідносини:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , є застрахованою особою в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування; в період з 01.09.1978 по 21.10.2019 (більше 40 років) працював на різних посадах, що підтверджується записами в його трудовій книжці (а.с.4-9).

21.10.2019 ОСОБА_1 звільнений з роботи з посади агронома за скороченням штатів на підставі п. 1 статті 40 КЗпП України.

22.10.2019 ОСОБА_1 зареєстрований як безробітний Дрогобицьким міськрайонним центром зайнятості та 28.10.2019 звернувся з приводу ініціювання призначення йому пенсії за віком як особі, яку звільнили з ініціативи роботодавця і якій залишилося менше 1,5 років до пенсії. У відповідь отримав лист від 11.11.2019 №1302/07/802/19 (а.с.11), відповідно до якого йому роз`яснено, що з 01.01.2015 органи служби зайнятості втратили повноваження видавати направлення особам, які мають право на достроковий вихід на пенсію на підставі статті 21 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні»; повідомлено, що він може особисто звернутися із заявою про призначення пенсії до органів ПФУ.

06.03.2020 ОСОБА_1 звернувся до місцевого підрозділу ГУ ПФУ у Львівській області із заявою про призначення пенсії за віком (а.с.12-14), обґрунтовуючи право на дострокове призначення пенсії звільненням з ініціативи роботодавця у зв`язку із скороченням чисельності працівників. До заяви додав документи, що підтверджують його вік та стаж (а.с.62-85).

За результатами цієї заяви посадові особи відповідача прийняли рішення від 17.03.2020 №133850005507 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком (а.с.86-88), про що повідомили заявника листом від 03.04.2020 №1300-0204-8/20349 (а.с.15-16). ОСОБА_1 повідомили про таке:

1) надані ним документи надають право на призначення пенсії за віком після досягнення ним віку 60 років (тобто 14.01.2021);

2) підстав для дострокового призначення пенсії за віком немає, оскільки:

- до 01.01.2015 механізм дострокового призначення пенсії за віком, право на призначення якої передбачено статтею 21 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні», був визначений статтею 49 Закону України «Про зайнятість населення», - за умови дотримання передбачених цією нормою певних умов;

- після 01.01.2015 ці норми втратили чинність на підставі Закону України від 18.12.2014 №76;

- Рішення КСУ від 22.05.2018 №5-р/2018 визнано нечинною норму, якою було виключено статтю 21 Закону №3721, проте Суд не вирішував питання про нечинність норми, якою було виключено статтю 49 Закону №5067;

- в постанові Кабінету Міністрів України від 19.09.2018 №792 «Про затвердження Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу» немає норм, які б передбачали видачу органами служби зайнятості клопотання про достроковий вихід особи на пенсію безробітних;

- оскільки у з зв`язку із прийняттям рішення КСУ від 22.05.2018 №5-р/2018 зміни до Закону №5067 та Порядку №792 в частині видачі клопотання про достроковий вихід на пенсію не вносились, відсутні підстави для дострокового виходу на пенсію особам, трудовий договір з якими розірвано з ініціативи власника чи уповноваженого ним органу до досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058.

При прийнятті рішення суд керується такими нормами права та міркуваннями щодо їх застосування до спірних правовідносин:

Відповідно до статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. Іноземні громадяни та особи без громадянства, які проживають в Україні, мають право на пенсію на рівні з громадянами України на умовах, передбачених законодавством або міжнародними угодами.

спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері призначення громадян України пенсії за віком, є Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі – Закон №1058), відповідно до якого здійснюється призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.

За приписами статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.

Суд встановив, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто на день звернення до відповідача (06.03.2020) був особою, яка досягла 59 річного віку. Надані заявником документи та проведена відповідачем перевірка свідчить про те, що ОСОБА_1 відповідно до статті 26 Закону № 1058-IV має необхідний страховий стаж для призначення пенсії за віком після досягнення ним 60 річного віку ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ).

Разом з тим, статтею 21 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» від 16 грудня 1993 року №3721-XII (далі - Закон № 3721-XII) передбачено можливість дострокового виходу на пенсію за віком для певних категорій осіб. Так, особам, трудовий договір з якими розірвано за півтора року до досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідацією, реорганізацією, перепрофілюванням підприємств, установ та організацій, скороченням чисельності або штату працівників, а також виявленою невідповідністю працівника займаній посаді за станом здоров`я, гарантувалося право на достроковий вихід на пенсію за півтора року до встановленого законодавством строку, якщо вони мають страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбачений абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (становить для чоловіків 35 років страхового стажу).

Ця норма не діяла в період з 01.01.2015 по 22.05.2018:

- відповідно до підпункту 3 пункту 12 розділу І Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 року № 76-VIII стаття 21 Закону № 3721-XII була виключена;

- Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2018 року № 5-р/2018 згадане положення підпункту 3 пункту 12 розділу І Закону № 76-VIII визнано такими, що не відповідає Конституції України (є неконституційними) з дня ухвалення цього рішення.

Отже, з 22.05.2018 відновлено дію норми закону, що гарантує право на достроковий вихід на пенсію за півтора року до досягнення пенсійного віку громадянам похилого віку, трудовий договір з якими розірвано з причин, які не залежали від їх волі та не були наслідком дій цих осіб.

21.10.2019 ОСОБА_1 звільнений з роботи на підставі п. 1 ст.40 КЗпП (за скороченням штату працівників), а його загальний страховий стаж становить понад 40 років. Отже, на день звернення (06.03.2020) ОСОБА_1 із заявою про призначення пенсії за віком: - заявник був особою, звільненою з роботи у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, в тому числі скорочення чисельності або штату працівників; - звільнення відбулося менше ніж за півтора року до досягнення заявником пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV (60 років); - страховий стаж заявника становив більше 35 років. Отже, заявник відповідав критеріям особи, що передбачені статтею 21 Закону № 3721-XII, тому відповідач повинен був прийняти рішення про дострокове (до досягнення 60 років) призначення йому пенсії за віком.

Доводи відповідача щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії зводяться до того, що до 01.01.2015 дострокове призначення пенсії на підставі статті 21 Закону № 3721-XII відбувалося не автоматично, а за дотримання певних умов і процедур, передбачених статтею 49 Закону №5067; рішення КСУ від 22.05.2018 №5-р/2018 цю норму та процедури не відновило, а Порядок реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу не містить норм, які б передбачали видачу органами служби зайнятості клопотання про достроковий вихід особи на пенсію безробітних. Суд відхиляє аргументи відповідача щодо відсутності механізму призначення пенсії за клопотанням центру зайнятості як помилкові. Дійсно, з 01.01.2015 такі повноваження в підрозділів служби зайнятості відсутні, а процедури та механізми – втратили актуальність. Проте така ситуація свідчить, що визначені до 01.01.2015 статтею 49 Закону №5067 додаткові умови для застосування статті 21 Закону № 3721-XII відсутні (відпали після 01.01.2015), а отже - не застосовуються. Відповідно, орган ПФУ повинен був розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.03.2020 на предмет відповідності заявника вимогам статті 21 Закону № 3721-XII, а не відмовляти йому в призначенні пенсії з мотивів відсутності закону, що до 01.01.2015 запроваджував додаткові умови для прийняття такого рішення.

Отже, рішення відповідача є необґрунтованим та протиправним, тому таке слід скасувати. Ефективним способом захисту права позивача на належний соціальний захист є зобов`язання відповідача здійснити призначення пенсії за віком на підставі статті 21 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» з 06.03.2020 – дати звернення про призначення пенсії за віком.

Відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України та враховуючи обґрунтованість позовних вимог суд стягує на користь позивача суму сплаченого ним судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 19-20, 22, 25-26, 90, 139, 229, 241-246, 250, 251, 255, 295, пп. 15.5 п.15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення №133850005507 від 17.03.2020 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, Львівська область, місто Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; ідентифікаційний код 13814885) призначити з 06.03.2020 ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію за віком на підставі статті 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” з урахуванням його права на достроковий вихід на пенсію на підставі статті 21 Закону України “Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні”.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, Львівська область, місто Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; ідентифікаційний код 13814885) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на сплату судового збору в сумі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, що постановив рішення, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 18.12.2020.

Суддя Москаль Р.М.