Рішення № 93702803, 21.12.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21 грудня 2020 року Справа № 280/4817/20 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Конишевої О.В., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

до Управління Служби безпеки України в Чернігівській області (вул. Шевченка 28, м. Чернігів, 14013, ЄДРПОУ 20001757)

про визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

ВСТАНОВИВ:

17.07.2020 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Управління Служби безпеки України в Чернігівській області (далі – відповідач), в якій позивач просить суд:

визнати протиправними дії Управління СБ України в Чернігівській області щодо затримки розрахунку при звільненні та стягнути з відповідача - Управління Служби безпеки України в Чернігівській області на користь позивача - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20.08.2019 по 30.06.2020 в сумі 113 022 грн. (сто тринадцять тисяч двадцять дві) 00 копійок, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що станом на день прийняття наказу про виключення зі списків особового складу відповідач не провів з ним розрахунку щодо виплати всіх належних сум при звільненні. Оскілки такі виплати були проведені з затримкою, позивач просить стягнути середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.06.2019 по 15.05.2020. Просить позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, з огляду на те, що не своєчасність виплат пов`язана з невизначеністю строків таких виплат в законодавстві або відсутністю коштів, або відсутністю судових рішень. Як зазначає відповідач оскільки позивач звільнений з військової служби в СБ України саме з підстави службової невідповідності, то в даному випадку відсутні підстави для здійснення в нарахування та виплати йому одноразової грошової допомоги при звільненні та компенсації за невикористані дні щорічної відпустки. Підстави здійснити виплати виникли лише після набрання судовим рішенням законної сили, що свідчить про відсутність вини відповідача. Зокрема зазначає, що строк проведення таких виплат, з урахуванням норм спеціального законодавства, які регулюють порядок проходження військової служби в Службі безпеки України, не встановлений, а відтак порушень в цій частині допущено не було. Просить в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Ухвалою суду від 22.07.2020 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 17.08.2020.

Протокольною ухвалою суду від 17.08.2020 відкладено підготовче засідання на 19.10.2020.

Ухвалою суду від 19.10.2020 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів, підготовче засідання відкладено на 02.11.2020.

У зв`язку із перебування судді Конишевої О.В. на лікарняному підготовче засідання відкладено на 23.11.2020.

Протокольною ухвалою суду від 23.11.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 17.12.2020.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату час та місце судового засідання повідомлений належним чином. 17.12.2020 від представника позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату час та місце судового засідання повідомлений належним чином. 18.12.2020 від представника відповідача до суду надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо можливості розгляду справи за відсутності представників сторін в порядку письмового провадження на підставі наявних в матеріалах справи доказів, зміст та обсяг яких достатній для вирішення спору по суті.

Відповідно до частини 4 статті 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

ОСОБА_1 з 11.07.2008 по 25.06.2019 проходив військову службу в Службі безпеки України, на посадах курсанта, оперативного співробітника та начальника оперативного підрозділу.

З 2013 року по березень 2019 року проходив військову службу за контрактом осіб офіцерського складу в Управлінні СБ України в Запорізькій області. З березня 2019 по 25.06.2019 проходив військову службу в Управлінні СБ України в Чернігівській області.

В подальшому, на підставі наказу т.в.о. Голови СБ України від 14.06.2019 №770-ос позивач був звільнений з військової служби в СБ України за підпунктом «б» пункту 61, підпунктом «е» пункту 62 (через службову невідповідність) та пунктом 881 «Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України», затвердженого Указом Президента України від 27 грудня 2007 року № 1262/2007 (далі по тексту - «Положення»).

Наказом начальника УСБУ в Чернігівській області від 25.06.2019 №152-ос позивач був виключений зі списків УСБУ в Чернігівській області з 25.06.2019.

Однак, з визначеною підставою звільнення позивач не погодився та подав позов до суду, Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року у справі №280/3327/19 позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано положення наказів т.в.о. Голови СБ України від 14.06.2019 №770-ос та начальника УСБУ в Чернігівській області від 25.06.2019 №152-ос щодо визначення підстави звільнення як «за підпунктом «б» пунктом 61, підпунктом «е» пункту 62 (через службову невідповідність), пунктом 88-1 Положення». Також вказаним рішенням суду зобов`язано Службу безпеки України розглянути питання щодо звільнення позивача за підпунктом «а» пункту 61, підпунктом «г» пункту 62 ( у зв`язку з проведенням організаційних заходів - у разі неможливості використання на службі) та пунктом 88-1 «Положення».

Зазначене рішення від 23 жовтня 2019 року у справі 280/3327/19 набрало законної сили 29 січня 2020 року.

На виконання вказаного рішення суду Службою безпеки України наказом №399-ос/дск від 27.03.2020 внесено зміни до наказу т.в.о. Голови СБ України №770-ос від 14.06.2019 визначивши підставу звільнення за підпунктом «г» пункту 62 (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) замість підпункту «е» пункту 62 (через службову невідповідність) «Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України».

Наказом начальника Управління СБ України в Чернігівській області від 08.04.2020 №70-ос/дск внесено зміни до наказу начальника Управління від 25.06.2019 №152-ос в частині виключення позивача зі списків особового складу.

Вказаними змінами зазначено підставу звільнення як підпункт «г» пункту 62

(у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) «Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України», та доповнено абзацом про виплату позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку зі звільненням.

Реалізовуючи рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23.10.2019 у справі №280/3327/19 після набуття ним законної сили 29.01.2020, та після здійснення на його виконання наказом №399-ос/дск від 29.03.2020 Голови СБУ змін в наказ т.в.о. Голови СБ України від 14.06.2019 № 770-ое. УСБУ в Чернігівській області 24.06.2020 здійснило виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку зі звільненням.

Наказом начальника УСБУ в Чернігівській області №132-ос/дск від 23.06.2020 ОСОБА_1 виплачена грошова компенсація за 20 невикористаних днів щорічної відпустки за 2019 рік.

Крім того, під час звільнення з військової служби, в порушення норм діючого законодавства в день звільнення, відповідач не здійснив повний розрахунок та не виплатив позивачу грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно у розмірі 27271,25 грн. Фактично вказана грошова компенсація була виплачена 20 серпня 2019 року.

У зв`язку з чим, позивач звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом про визнання дії УСБУ в Чернігівській області протиправними та стягнення з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені компенсації вартості за неотримане речове майно за період з дня звільнення - 25.06.2019 року по день фактичного розрахунку - 20.08.2019 року.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 20 січня 2020 року у справі №280/5321/19 позов задоволено частково, визнано протиправними дії УСБУ в Чернігівській області щодо затримки розрахунку при звільненні, стягнено з відповідача на користь мене середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з дня звільнення - 26 червня 2019 року по день фактичного розрахунку - 19 серпня 2019 року, у розмірі 19734 грн.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20 січня 2020 року у справі 280/5321/19 набрало законної сили 20 лютого 2020 року.

Судом встановлено, що розрахунок після звільнення проводився в наступному порядку:

виплата грошового забезпечення за час перебування у розпорядженні з 09 по 25 червня 2020 року, виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, у сумі 5 152 гривні 97 копійок здійснена 24.06.2020 року;

виплата одноразової грошової допомоги при звільненні на підставі рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року у справі 280/3327/19 у сумі 53 325 гривень 00 копійок здійснена 24.06.2020 року;

виплата компенсації за невикористані дні щорічної відпустки за 2019 рік на підставі рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року у справі 280/3327/19 у сумі 7 150 гривень 13 копійок здійснена 30.06.2020 року.

Строки виплат підтверджуються довідкою відповідача від 01.09.2020 №74/9/Л-195/14/433 та роздруківками з Ощадбанку, які надані позивачем.

Загальна сума виплати, які були протиправно затримані відповідачем складає 65 628,1 гривень.

Тобто на момент звільнення позивачу не було виплачено всіх сум які належать позивачу при звільненні, що стало підставою звернення позивача до суду.

Суд звертає увагу, що спору з приводу обов`язковості виплат позивачу не має, виплати всі були здійснені відповідачем, проти чого позивач не заперечує, предметом спору в даній справі є виплата середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Тому суд всі аргументи відповідача, щодо відстуності права позивача на зазначені виплати суд вважає не обгрунтованими, так як вони не відповідають предмету даного спору.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходить з наступного.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.

Ураховуючи те, що спеціальним законодавством не врегульовано питання відповідальності роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, суд вважає, що задля забезпечення рівності прав та принципу недискримінації у трудових відносинах є необхідність застосування указаних вище положень КЗпП України, які є загальними та поширюються на правовідносини, які складаються під час звільнення з військової служби в СБ України.

За приписами статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Частиною першою статті 117 КЗпП України визначено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

З аналізу зазначених законодавчих норм убачається, що умовами застосування частини першої статті 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум. При дотриманні наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Водночас за правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 лютого 2020 року у справі №821/1083/17, під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо)..

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Згідно з частиною другою статті 117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

В даному випадку був відсутній спір саме про розміри сум належних звільненому працівникові, тому частину другу статті 117 КЗпП України у дані справі суд не застосовує.

Разом з тим статтею 116 КЗпП України на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. Невиконання цього обов`язку спричиняє наслідки, передбачені статтею 117 КЗпП України, якою передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат або визнання дій протиправними, що тягне за собою виплату недоплачених сум, які передбачені після звільнення, не припиняє обов`язок роботодавця щодо відшкодування передбаченого статтею 117 КЗпП України, яке спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення.

Ураховуючи, що не проведення з вини власника, або уповноваженого ним органу, розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, у позивача наявне право на отримання відшкодування за затримку виплати одноразової грошової допомоги на підставі статті 117 КЗпП України

Відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України треба розраховувати з дня, наступного за днем, коли роботодавець мав здійснити розрахунок з працівником по день фактичного розрахунку.

На момент виключення зі списків особового складу, тобто 25.06.2019, у відповідача існував обов`язок здійснити розрахунок в частині виплати компенсації грошового забезпечення за час перебування у розпорядженні з 09 по 25 червня 2020 року, виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років. Як підтверджується матеріалами справи такий розрахунок був здійснений із затримкою.

Суд наголошує, що право на виплату компенсації грошового забезпечення за час перебування у розпорядженні з 09 по 25 червня 2020 року в даній справі не оскаржується, крім того, відповідачем таке право не заперечується враховуючи те, що така виплата була здійснена 24.06.2020 року, що свідчить про несвоєчасність виплати. А в рішенні суду по справі №280/3327/19 було зроблено висновок щодо передчасності таких вимог, у зв`язку з тим, що такі виплати відповідач повинен проводити не за рішенням суду, а на виконання норм законодавства.

Щодо аргумента відповідача стосовно виплат одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби та компенсації за невикористані дні щорічної відпустки у 2019 році.

Як зазначає відповідач, оскільки позивач звільнений з військової служби в СБ України саме з підстав службової невідповідності, то в даному випадку відсутні підстави для здійснення нарахування та виплати йому одноразової грошової допомоги при звільненні та компенсації за невикористані дні щорічної відпустки за 2019 рік. Підстави здійснити виплату позивачу виникли лише після з 29.01.2020 після набуття рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 23.10.2019 по справі №280/3327/19 законної сили. На його виконання наказом №399-ос/дск від 27.03.2020 внесено зміни до наказу т.в.о. Голови СБ України №770-ос від 14.06.2019 визначивши підставу звільнення за підпунктом «г» пункту 62 (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) замість підпункту «е» пункту 62 (через службову невідповідність) «Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України». Наказом начальника Управління СБ України в Чернігівській області від №770-ос/дск внесено зміни до наказу начальника Управління від №152-ос в частині виключення позивача зі списків особового складу. Тому тільки з моменту видання даного наказу, у відповідача виник обов`язок по розрахунку із позивачем, що виключає відповідальність за несвоєчасний розрахунок з позивачем.

Суд погоджується з тим, що відповідач повинен виплати позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби та компенсації за невикористані дні щорічної відпустки після набрання законної сили рішення суду по справі № 280/3327/19, оскільки при звільненні з підстав службової невідповідності такі виплати не здійснюються (п. 2 Глави 1 Розділу V Інструкції про грошове забезпечення та виплати компенсаційного характеру військовослужбовцям Служби безпеки України, затвердженої наказом ЦУ СБУ №515/ДСК від 10.04.2018), однак це не виключає відповідальності відповідача за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Так як рішенням суду по справі № 280/3327/19 було встановлено вину відповідача в частині формулювання підстав звільнення, відповідно це призвело до невиплати всіх належних позивачу сум при звільненні, що є підставою для відповідальності яка передбачена статтею 117 КЗпП України.

Оскільки позивач звільнений 25.06.2019, а виплати одноразової грошової (вихідної) допомоги та компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки отримав із запізненням, тому суд вважає, що відповідач повинен виплатити позивачу його середній заробіток за весь час затримки, а саме з наступного дня після звільнення по день фактичного розрахунку.

Схожа правова позиція з подібних правовідносин висловлена в постанові Верховного Суду від 20 червня 2019 року по справі №820/6287/16.

Загальна сума виплати, які були протиправно затримані Управління СБ України в Закарпатській області складає складає 65 628,1 гривень.

Згідно довідки Відповідача №67 від 30.07.2019 року грошове забезпечення позивача за два останні календарні місяці служби склало: за квітень 2019 року - 11221,86грн., за травень 2019 - 10665,00 грн. Сума грошового забезпечення за два місяці - 21886,86 грн. Розмір середньоденного грошового забезпечення складає 358 гривень 80 копійок.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 20 січня 2020 року у справі №280/5321/19 визнано протиправними дії УСБУ в Чернігівській області та стягнено компенсацію за затримку розрахунку грошової компенсації за неотримане речове майно при звільненні з 26 червня 2019 по 19 серпня 2019, відповідно з метою уникнення подвійного стягнення середнього заробітку з відповідача, час затримки слід рахувати з 20 серпня 2019 року по дату фактичного розрахунку 30 червня 2020 року, що складає 315 днів.

З урахуванням наведеного суд вважає, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні складає 358,80 грн. *315= 113 022 гривень 00 копійок

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи встановлені обставини справи, оцінивши докази у справі в їх сукупності та норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що, відповідно до частини першої статті 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 243, 243-246 КАС України, суд, –

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Управління Служби безпеки України в Чернігівській області (вул. Шевченка 28, м. Чернігів, 14013, ЄДРПОУ 20001757) - задовольнити.

Визнати протиправними дії Управління Служби безпеки України в Чернігівській області щодо затримки розрахунку при звільненні виплати грошового забезпечення за час перебування у розпорядженні з 09 по 25 червня 2020 року, виплати одноразової грошової допомоги при звільненні та виплат компенсації за невикористані дні щорічної відпустки за 2019 рік.

Стягнути з Управління Служби безпеки України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20.08.2019 по 30.06.2020 в сумі 113022,00 грн. (сто тринадцять тисяч двадцять дві гривні 00 коп.).

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 1130,23 грн. (одну тисячу сто тридцять гривень 23 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Управління Служби безпеки України в Чернігівській області (вул. Шевченка 28, м. Чернігів, 14013, ЄДРПОУ 20001757).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення виготовлено в повному обсязі 21.12.2020.

Суддя О.В. Конишева