Ухвала суду № 93702712, 22.12.2020, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

про залишення позовної заяви без розгляду

22 грудня 2020 рокум. Ужгород№ 260/3636/20

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Гаврилка С.Є.,

з участю секретаря судового засідання – Марущак Г.Д.

учасники справи:

позивач – Управління соціального захисту населення Мукачівської райдержадміністрації – представник – Попович Іван Іванович;

відповідач – Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) – представник – Федорчак Микола Богданович,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Управління соціального захисту населення Мукачівської райдержадміністрації до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

03 листопада 2020 року до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом звернулося Управління соціального захисту населення Мукачівської райдержадміністрації (89600, Закарпатська область, м. Мукачево, вул. Миру, 18, код ЄДРПОУ 03192891) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (88006, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Ш.Перефі, 14, код ЄДРПОУ 43316386), яким просить суд: "1. Визнати незаконною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження старшого державного виконавця Федорчака М.Б. управління примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) від 11.06.2020 року ВП № 62316207.".

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2020 року дану позовну заяву було залишено без руху.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2020 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній адміністративній справі.

Суд вважає за необхідне вказати, що вказані позивачем підстави пропуску строку на звернення до суду на час прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження в адміністративній справі не вирішувались, а питання щодо пропуску строків звернення до адміністративного суду та поважність причин такого пропуску, судом вирішено з`ясувати у судовому засіданні.

Відповідач проти позову заперечив та надав суду відзив на позовну заяву. Згідно поданого відзиву відповідач зазначив, що 11 червня 2020 року державним виконавцем, було прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 62316207. 16 червня 2020 року позивачем було отримано оскаржувану постанову про відкриття виконавчого провадження. Позовна заява про скасування вказаної постанови подана до суду 30 жовтня 2020 року, а отже позивачем пропущено десятиденний строк звернення до суду із даним позовом.

В судовому засіданні представник позивача підтвердив, що 16 червня 2020 року управлінням було отримано оскаржувану постанову про відкриття виконавчого провадження.

Розглянувши подані сторонами докази, (заслухавши сторони та їх представників) всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Відповідно до статті 122 частин 1, 2, 3 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Статтею 287 КАС України регулюються особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.

Так, згідно зі статтею 287 частинною 1 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідно до статті 287 частини 2 КАС України позовну заяву може бути подано до суду: 1) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів; 2) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

Отже, чинне законодавство обмежує строк звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Рішенням Конституційного Суду України №17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановлювати відповідні процесуальні строки, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Положеннями статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства України з 1997 року, кожному гарантується право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").

При цьому, якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України" (Ponomaryov v. Ukraine), заява №3236/03, п. 41, від 03.04.2008).

Поважними причинами пропуску строку на подання позову можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та повинні бути підтверджені належними доказами.

Саме така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 24 квітня 2018 року у справі № 816/1630/17 і врахована судом.

Викладене в сукупності зумовлює висновок, що строк для звернення до суду у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця є спеціальним строком, який в даному випадку обмежується десятиденним терміном.

Предметом оскарження є, зокрема постанова старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області, Південно-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Федорчака Миколи Богдановича від 11 червня 2020 року ВП № 62316207 "Про відкриття виконавчого провадження" (а.с.а.с. 9).

Відповідно до супровідного листа Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області, Південно-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 11 червня 2020 року № 3/62316207/4287-4288,позивачу було надіслано вказано постанову про відкриття виконавчого провадження № 62316207 (а.с. 64).

У відповідності до поштового відстеження ПАТ "Украпошта" за трекінг - кодом 8800024706147, 16 червня 2020 року позивачем було отримано оскаржувану постанову (а.с.а.с. 55, 59).

У судовому засіданні, що проходило 21 грудня 2020 року представниками позивача підтверджено, що оскаржувану постанову було отримано позивачем 16 червня 2020 року.

Про отримання оскаржуваної постанови в зазначений вище термін також свідчить й лист позивача відповідачеві, що датований 18 червня 2020 року за № 01-2-05/776, у якому зазначається про відкриття виконавчого провадження.

Отже, на оскарження такого виду постанови державного виконавця передбачено 10-денний строк з моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, постанову, яка датована 11 червня 2020 року та отримана позивачем 16 червня 2020 року, позивач оскаржує шляхом звернення до суду з позовом за захистом своїх прав лише 30 жовтня 2020 року (а.с. 28), тобто з пропуском спеціального десятиденного строку звернення до адміністративного суду.

При з`ясуванні питання щодо подачі адміністративного позову в межах строку звернення, суд має встановити день коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів. Якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними.

Отже, саме з 16 червня 2020 року необхідно обчислювати десятиденний строк, в межах якого може бути подана позовна заява, що передбачено статтею 287 частиною 2 пунктом 1 КАС України. Зазначена норма є спеціальної до спірних правовідносин.

Таким чином, останнім днем для подання позовної заяви було 26 червня 2020 року.

Водночас, з позовом до суду Управління соціального захисту населення Мукачівської райдержадміністрації звернулося лише 30 жовтня 2020 року, тобто із пропуском десятиденного строку.

Суд зауважує, що учасники справи зобов`язанні діяти вчасно та в належний спосіб, у зв`язку з чим, будь-які зволікання останніх не свідчать про намір добросовісної реалізації права на звернення до суду.

Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Також необхідно зазначити, що процесуальна природа та призначення строків звернення до суду зумовлюють при вирішенні питання їх застосування до спірних правовідносин необхідність звертати увагу не лише на визначені в нормативних приписах відповідних статей загальні темпоральні (часові особливості) характеристики умов реалізації права на судовий захист, строк звернення та момент обчислення його початку, але й природу спірних правовідносин щодо захисту прав, свобод та інтересів, у яких особа звертається до суду.

Визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

Загальні норми процедури судового оскарження в рамках розгляду публічно-правових спорів регулюються КАС України.

Як вказувалося вище, за правилами статті 122 частини 1 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Зокрема, статтею 287 частиною 2 пунктом 1 КАС України встановлено, що позовну заяву може бути подано до суду, у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Статтею 122 частиною 4 КАС України, встановлено, що якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень. Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до приписів статті 74 частини 1 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII (далі по тексту – Закон України № 1404-VIII), рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом (стаття 74 частина 2 Закону України № 1404-VIII).

Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня (стаття 74 частина 3 Закону України № 1404-VIII).

За правилами статті 74 частини 5 Закону України № 1404-VIII рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Суд вважає, що зміст наведених правових норм свідчить про встановлення законодавцем двох альтернативних способів оскарження рішень, дії чи бездіяльності виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби - шляхом звернення до суду у встановленому процесуальним законодавством прядку або шляхом подання скарги до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, чи керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня. Також суд зауважує, що у силу статті 74 частини 3 Закону України № 1404-VIII боржник (як у спірному випадку) позбавлений права щодо оскарження відповідних рішень, дій та бездіяльності до відповідного начальника.

Відтак, правових підстав вважати, що у випадку, що розглядається, законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору немає, а отже до цих правовідносин не можуть бути застосовані приписи статті 122 частини 4 КАС України.

Суд вважає, що для спірних правовідносини статтею 287 частиною 2 пунктом 1 КАС України встановлений спеціальній строк, протягом якого особа має право скористатися своїм правом щодо звернення до суду. Такий строк визначений законодавцем у десять днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Суд також зазначає, що у спірному випадку застосування положень статті 122 частини 4 КАС України, суперечить меті, яку переслідує законодавець у статті 287 частині 2 пункті 1 КАС України, а також втрачається зміст цієї, саме, спеціальної норми щодо скорочених строків звернення до суду у спірних правовідносинах.

Наведене свідчить про відсутність перешкод у реалізації позивачем своїх процесуальних прав на звернення до суду з даним позовом у спеціальний строк, що передбачений статтею 287 КАС України.

Необхідно зазначити, що законодавцем пов`язано початок перебігу строку звернення до адміністративного суду саме із днем, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, а не наявністю висновку суду щодо правильності чи неправильності обраного способу захисту.

Окрім того, наявність законодавчо встановленого строку на звернення до суду не слід розглядати як обмеження права на судовий захист - законодавець в такий спосіб лише встановлює часові межі реалізації такого права.

З наведених положень КАС України вбачається, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто, обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Інших доказів поважності пропуску строку звернення до суду позивачем не надано.

Таким чином, вказані позивачем причини пропуску строку звернення до суду не можуть бути визнані судом поважними, оскільки не носять ознак об`єктивності та непереборності.

Необхідно зазначити, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Незнання про можливе порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не вказує на поважність причин пропуску строку звернення до суду.

У публічно-правових відносинах строки особливо актуальні для оцінки правомірності поведінки суб`єктів з погляду на її своєчасність.

Відповідно до статті 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження ("Трух проти України" (Trukh v. Ukraine) (ухвала), заява № 50966/99, від 14 жовтня 2003 року).

Поважність причин пропуску строку звернення до суду може бути обґрунтовано та врахована судом у випадку наявності обставин, що є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 28 лютого 2019 року у справі № 826/17879/17 (ЄДРСР 80168959).

Відповідно до статті 240 частини 1 пункту 8 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Проаналізувавши подані учасниками справи матеріали, суд приходить до висновку, що вказані позивачем підстави пропуску строку на звернення до суду є неповажними.

Інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, судом не знайдено (стаття 123 частина 4 КАС України), а тому вважає за необхідне залишити позовну заяву без розгляду.

Одночасно, суд вважає за необхідне вказати, що норма статті 240 частини 1 пункту 8 КАС України є імперативною і у суду існує обов`язок, при встановленні судом факту пропуску строку звернення до адміністративного суду, залишити позовну заяву без розгляду.

Керуючись статтями 122,123, 240, 248 256, 287 КАС України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву Управління соціального захисту населення Мукачівської райдержадміністрації (89600, Закарпатська область, м. Мукачево, вул. Миру, 18, код ЄДРПОУ 03192891) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (88006, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Ш.Перефі, 14, код ЄДРПОУ 43316386) про визнання протиправною та скасування постанови - залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено КАС України, а у разі її апеляційного оскарження – з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України (пункт 15.5)).

СуддяС.Є. Гаврилко