Рішення № 93693642, 18.11.2020, Корабельний районний суд м. Миколаєва

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА

Справа № 488/179/17

Провадження № 2/488/69/20 р.

РІШЕННЯ

Іменем України

18.11.2020 року м. Миколаїв

Корабельний районний суд м. Миколаєва в складі:

головуючої судді по справі - Лазаревої Г.М.,

за участю секретаря судового засідання - Криницькій Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Морський спеціалізований порт Ніка-Тера" про визнання незаконним та скасування наказу начальника порту про надання відпустки,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ТОВ «Морський спеціалізований порт Ніка-Тера» (далі – ТОВ) з позовом про визнання незаконним та скасування наказу від 20.03.2015 року № 690/4-О про надання позивачу відпуски без збереження заробітної плати на 22.03.2015 року на підставі нібито заяви позивача від 21.03.2015 року про надання вказаної відпустки. Зазначав, що таку заяву він не писав, підпис на заяві йому не належить. Про зазначену заяву та наказ він дізнався під час розгляду іншої справи за його позовом до відповідача у листопаді 2016 року. Уточнивши позовні вимоги у січні 2018 року, просив визнати поважними причини пропуску строку та поновити його, визнати незаконним наказ від 20.03.2015 року № 690/4-О та скасувати його, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу 22.03.2015 року в сумі 378,72 грн. (а.с. 1-4, 94-95). Представник позивача та позивач в судовому засіданні підтримали позовні вимоги. Заперечуючи проти позову, представник відповідача зазначив, що, про наявність наказу позивачу стало відомо у серпні 2016 року з відповіді Управління Держпраці у Миколаївській області від 04.08.2016 року та від 30.08.2016 року, тобто ним пропущено передбачений законом тримісячний строк звернення до суду. Наполягав на тому, що відпустка без збереження заробітної плати надана позивачу відповідно до його заяви. Просив в задоволенні позову відмову за його безпідставністю (а.с. 35-37).

Дослідивши надані докази, суд встановив наступне. Відповідно до копії трудової книжки позивач працює у відповідача машиністом тепловоза з 26.05.2008 року (а.с. 8). Зазначена обставина сторонами не оспорюється. 20 березня 2015 року ТОВ видано наказ від 20.03.2015 року № 690/4-О про надання позивачу із зазначенням його по-батькові замість « ОСОБА_2 » - « ОСОБА_3 » відпустки без збереження заробітної плати на 22.03.2015 року. Підставою надання відпустки зазначено заява ОСОБА_1 від 21.03.2015 року (а.с. 21). Копія заяви про надання відпустки від імені ОСОБА_1 мається на а.с. 22. З рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 07.11.2016 року у справі № 477/1724/16-ц за позовом позивача до відповідача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу вбачається, що позивач звертався до Управління Держпраці у Миколаївській області і відповідно до відповідей вказаного органу від 04.08.2016 року та від 30.08.2016 року на підприємстві наявна його заява про надання відпустки без збереження заробітної плати (а.с 23 зв.). За результатами звернення ОСОБА_1 від 17.11.2016 року та від 01.12.2016 року до департаменту з питань праці Держпраці листом від 22.12.2016 року повідомила його про проведену перевірку у ТОВ «МСП Ніка-Тера» та встановлено порушення вимог ст. 84 КЗпПУ, оскільки наказом від 20.03.2015 року № 690/4-О ОСОБА_1 надана відпустка без збереження заробітної плати на один календарний день 22.03.2015 року із посиланням на заяву ОСОБА_1 від 21.03.2015 року (а.с.27). З документів, виданих медичними установами, вбачається, що ОСОБА_1 24.09.2016 року переніс інфаркт, після чого знаходився на стаціонарному та амбулаторному лікуванні до 23.12.2016 року (а.с. 28-32). Відповідно до ухвали Корабельного районного суду м. Миколаєва від 04.07.2017 року та протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 14.07.2017 року оригінал заяви ОСОБА_1 про надання йому відпустки без збереження заробітної плати на 22.03.2015 року від 21.03.2015 року вилучено органом досудового слідства (а.с. 86, 87). Згідно висновку експерта Миколаївського НДЕКЦ від 20.11.2017 року № 614, проведеного на підставі постанови від 30.08.2017 року про призначення судової почеркознавчої експертизи у кримінальному провадженні в графі «підпис» на заяві від імені ОСОБА_1 про надання йому відпустки без збереження заробітної плати на 22.03.2015 року від 21.03.2015 року виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою (а.с.98-100). Згідно висновку експерта Одеського НДІСЕ МЮУ від 20.09.2019 року № 19-997/998, проведеного на підставі постанови слідчого СВ Корабельного ВП ГУНП в Миколаївській області від 19.08.2019 року про призначення судової почеркознавчої експертизи у кримінальному провадженні за № 12015150050001049, рукописний текст на аркуші наданої на дослідження заяви про надання відпустки без збереження заробітної плати на 22.03.2015 від 21.03.2015, виконано не самим ОСОБА_1 , а іншою особою. Підпис в графі «Подпись» на аркуші наданої на дослідження заяви про надання відпустки без збереження заробітної плати на 22.03.2015 від 21.03.2015 року виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою. Відповідно до ч.1 ст. 13 та ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами (ч.1, 2 ст.76 ЦПК). Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч.1 ст. 95 ЦПК). Надані позивачем висновок експерта Миколаївського НДЕКЦ від 20.11.2017 року № 614 та висновок експерта Одеського НДІСЕ МЮУ від 20.09.2019 року № 19-997/998 суд оцінює як письмові докази, що підтверджують факт не написання позивачем заяви від 21.03.2015 року про надання йому відпустки без збереження заробітної плати на 22.03.2015 року. Відповідачем зазначені докази не спростовані, інших доказів не надано. Оскільки за змістом статті 84 КЗпП України відпустка без збереження заробітної плати надається працівнику за його бажанням, а в спорі, який розглядається, позивач такого бажання не виявляв, тому що заява про надання відпустки написана і підписана не ним, а іншою особою, то наказ від 20.03.2015 року № 690/4-О про надана ОСОБА_1 відпустки без збереження заробітної плати на один календарний день 22.03.2015 року, слід визнати не законним та скасувати. Щодо строку звернення до суду. Працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки (ч.1 ст.233 КЗпП). Тобто в даному випадку тримісячний строк обчислюється з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Наказ про надання відпустки від 20.03.2015 року № 690/4-О не містить даних про ознайомлення з ним позивача чи вручення йому копії наказу. З відповідей Управління Держпраці у Миколаївській області від 04.08.2016 року та від 30.08.2016 року, на які позивач посилався в своїх заявах у справі № 477/1724/16-ц за позовом позивача до відповідача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу (а.с. 54-55) вбачається, що про порушення свого права позивач дізнався у серпні 2016 року. За такого 3-місячний строк спливав у листопаді 2016 року. Позивач просить поновити пропущений строк, посилаючись на перенесену важну хворобу, потребу лікування після якої як стаціонарно, так і амбулаторно, операцію на серці (а.с.66-67). Суд погоджується з доводами позивача, оскільки вони є слушними та доведеними, про що зазначалося вище: лікування мало місце з 24 вересня по 23.12.2016 року, а до суду позивач звернувся 12.01.2017 року. Отже слід визнати поважними причину пропуску строку звернення до суду та поновити його. Щодо стягнення середнього заробітку за 22.03.2015 року. Вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати. (постанова ВС від 25 липня 2018 року справа № 552/3404/17, провадження № 61-8881св18). Оскільки встановлено, що 22.03.2015 року позивач не працював і не отримав заробітної плати не із-за своєї вини, дану обставину слід оцінювати як вимушений прогул. Розрахований позивачем розмір середнього заробітку за один день – 22.03.2015 року - в розмірі 378,72 грн. зроблений відповідно до постанови КМУ від 08.02.1995 року № 100 та відповідачем не оспорюється. За такого, вимоги позивача є доведеними, обґрунтованими та підлягають задоволенню. Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача в дохід держави слід стягнути судовий збір 1280 грн. (640 + 640).

Керуючись ст.ст. 18, 89, 133, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду ОСОБА_1 та поновити йому пропущений строк.

Визнати незаконним та скасувати наказ начальника порту Товариства з обмеженою відповідальністю «Морський спеціалізований порт Ніка-Тера» від 20.03.2015 року № 690/4-О.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Морський спеціалізований порт Ніка-Тера» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу 22 березня 2015 року в сумі 378,72 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Морський спеціалізований порт Ніка-Тера» в дохід держави судовий збір в розмірі 1240,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду через Корабельний районний суд м. Миколаєва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м.Миколаєва, громадянин України, РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий 22 січня 2002 року Корабельним РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області.

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Морський спеціалізований порт Ніка-Тера», адреса: 54052, а/с 1003, м.Миколаїв, вул. Айвазовського, 23.

Суддя Г.М. Лазарева