Рішення № 93684540, 11.12.2020, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/13320/16-ц

Провадження № 2/638/1959/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.12.2020 Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Омельченко К.О.

при секретарі Юрченко Д.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Харківській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями органу державної влади,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який в ході розгляду справи уточнив, та просить стягнути з державного бюджету України через державну казначейську службу України моральну шкоду, завдану внаслідок неправомірної тривалої бездіяльності відповідача при розслідуванні кримінального провадження №42016220000000119.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 01.02.2016 на підставі ухвали слідчого судді Червонозаводського райсуду м. Харкова від 29.12.2015 прокуратурою Харківської області були внесені відомості до ЄРДР за № 42016220000000119 за його заявою від 14.12.2015 щодо вчинення слідчим прокуратури ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ст. 382 ч. 2 КК України. 24.02.2016 слідчим ОВС першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області ОСОБА_3 йому було вручено пам`ятку про процесуальні права та обов`язки потерпілого по зазначеному кримінальному провадженню та допитав його в якості потерпілого, однак, в порушення вимог КПК України, будь - яких слідчих дій по кримінальному провадженню проведено не було. 29.04.2016 слідчим прокуратури Харківської області Удовіченко В.В., без проведення необхідних слідчих дій по кримінальному провадженню, було винесено постанову про закриття зазначеного кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку з відсутністю в діях слідчого прокуратури Харківської області складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 382 ч. 2 КК України. 03.08.2016 ухвалою слідчого судді Червонозаводського райсуду м. Харкова його скарга на зазначену постанову слідчого про закриття кримінального провадження, була задоволена, постанова слідчого прокуратури від 29.04.2016 була скасована у зв`язку з її незаконністю та не проведенням по кримінальному провадженню, крім допиту потерпілого, будь - яких інших процесуальних дій, передбачених КПК України. 31.10.2016, 22.12.2016, 03.05.2017 слідчими прокуратури Харківської області ухвалювались постанови про закриття вищевказаного кримінального провадження без виконання вказівок, які зазначались в ухвалах Червонозаводського районного суду м. Харкова від 01.12.2016, 05.01.2017 та 10.07.2017 про скасування постанов про закриття кримінального провадження.

Незаконним рішенням посадової особи прокуратури Харківської області, яка є органом державної влади, з приводу незаконного закриття зазначеного кримінального провадження, тривалого та неефективного проведення досудового розслідування, йому завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що він протягом тривалого часу, був вимушений звертатися та відвідувати суди та прокуратуру, з метою захисту та поновлення своїх прав, як потерпілого. В результаті незаконних дій посадової особи відповідача - прокуратури Харківської області, його стан здоров`я значно погіршав, у зв`язку з чим, він, як інвалід 2 групи, був вимушений проходити відповідне лікування. Крім того, внаслідок вказаних неправомірних дій відповідача, був порушений його звичайний лад життя, що призвело до погіршання та позбавленню можливості в реалізації своїх звичок та бажань, погіршення взаємовідносин з родичами, принизило його честь, гідність та ділову репутацію, що в свою чергу вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя. На підставі викладеного позивач просить стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 522 000 грн.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, просив задовольнити у повному обсязі з підстав, наведених у позові.

Представник відповідача прокуратури Харківської області судовому засіданні позов не визнала з підстав на які вона посилаються в своїх письмових запереченнях та у відзиві на позов, пояснивши, що позивачем не надано суду достатніх даних, які б свідчили про те, що діями посадових осіб прокуратури Харківської області, йому заподіяна моральна шкода у вказаному розмірі. Крім того, позивачем безпідставно визначено в якості відповідача прокуратуру Харківської області, так як в даному разі, при наявності заподіяння шкоди, вона відшкодовується за рахунок держави України, а не установою в якої працює посадова особа.

Представник відповідача – Державної казначейської служби України в судове засідання не з`явився, надав до суду відзив в якому зазначив, що обов`язковими умовами відшкодування шкоди з державного бюджету є неправомірність дій заподіювача та наявність причинно-наслідкового зв`язку між такими діями та завданою шкодою. Згідно із ч.2 ст.23 ЦК України моральна шкода полягає: -у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; -у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; -у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; -у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Отже, жодного з перелічених способів заподіяння моральної шкоди та підстав, з якими закон пов`язує виникнення моральної шкоди, у тому числі будь-якої протиправної поведінки, немає. Також не зрозуміло які саме порушення нормальних життєвих зв`язків відбулися у житті позивача, характеру страждань, яких він зазнав, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках тощо. Відповідно позивачем не надано суду належних допустимих доказів в обгрунтування зазначених обставин. Таким чином, оскільки позивачем не доведено характеру та обсягу моральних страждань, не можна зробити висновок про наявність моральної шкоди. Безпідставним також є розрахунок моральної шкоди, оскільки не зазначив належним чином, з чого позивач виходив при визначенні розміру суми компенсації за начебто спричинену шкоду. Крім того, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди неможливо встановити сам факт її існування. В позовній заяві не відображено, якими конкретно діями посадових осіб відповідача позивачу заподіяно моральну шкоду, які обмеження кримінального закону застосовувалися щодо нього, що є обов`язковим для встановлення та входить до предмету доказування. Просили в задоволенні позову відмовити.

Суд, вислухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази кожний окремо та у їх сукупності, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

У відповідності до ст.ст. 11,60 ЦПК України суд розглядає справу не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін чи інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і докази подаються сторонами і іншими особами, які беруть участь у справі.

Судовим розглядом встановлено, що 01.02.2016 на підставі ухвали слідчого судді Червонозаводського райсуду м. Харкова від 29.12.2015 прокуратурою Харківської області були внесені відомості до ЄРДР за № 42016220000000119 за заявою позивача ОСОБА_1 від 14.12.2015 щодо вчинення слідчим прокуратури ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ст. 382 ч. 2 КК України, яка перебувала в провадженні слідчого ОВС першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області ОСОБА_3 .

24.02.2016 слідчим ОВС першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області ОСОБА_3 позивачу було вручено пам`ятку про процесуальні права та обов`язки потерпілого по зазначеному кримінальному провадженню.

03.08.2016 ухвалою слідчого судді Червонозаводського райсуду м. Харкова скарга позивача на постанову слідчого ОВС першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області Удовіченко В.В. від 29.04.2016 про закриття зазначеного кримінального провадження, була задоволена, вказана постанова слідчого про закриття кримінального провадження ухвалою слідчого судді була скасована у зв`язку з її передчасністю, незаконністю та не проведенням по кримінальному провадженню, крім допиту потерпілого, будь - яких інших процесуальних дій, передбачених КПК України.

Також у судовому засіданні встановлено, що 31.10.2016 слідчим ОВС першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області Ковальовим С.О. винесено постанову про закриття кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 01.12.2016 вищевказана постанова слідчого скасована.

22.12.2016 слідчим ОВС першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області Ковальовим С.О. було винесено постанову про закриття зазначеного кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку з відсутністю в діях слідчого прокуратури Харківської області ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 282 ч. 2 КК України.

05.01.2017 ухвалою слідчого судді Червонозаводського райсуду м. Харкова скарга позивача ОСОБА_1 на постанову слідчого ОВС першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області Ковальова С.О. від 22.12.2016 про закриття зазначеного кримінального провадження, була задоволена, вказана постанова слідчого про закриття кримінального провадження ухвалою слідчого судді була скасована у зв`язку з тим, що постанова слідчого про закриття кримінального провадження є ідентичною попередній постанові про закриття кримінального провадження від 29.04.2016, яка була скасована ухвалою слідчого судді від 03.08.2016, як передчасна.

28.04.2017 р. старшим слідчим другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області Горідько В.А. винесено постанову про закриття кримінального провадження № 42016220000000119 від 01.02.2016 р. за ч.2 ст.382 КК України на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України, у зв`язку з відсутністю складу вказаного кримінального правопорушення в діях слідчого ОВС другого СВ СУ прокуратури Харківської області Горгуля Д.В.

10.07.2017 року ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова Шелест І.М. задоволено частково скаргу ОСОБА_1 . Скасовано постанову старшого слідчого другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області Горідько В.А. від 28.04.2017 про закриття кримінального провадження № 42016220000000119 від 01.02.2016 р. за ч.2 ст.382. Матеріали даного кримінального провадження повернути прокурору Харківської області для відновлення досудового розслідування, в ході якого необхідно усунути неповноту досудового розслідування та недоліки, викладені у мотивувальній частині даної ухвали. В іншій частині скарги - відмовлено.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 130 КПК України - шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166,1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній особі або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті1173,1174 цього Кодексу).

Таким чином при розгляді даної справи застосуванню підлягають ст. ст. 1173, 1174 ЦК України.

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі ст. 1174 ЦК України.

Відповідно до цієї норми обов`язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі

і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У пунктах 32, 60, 61, 66, 69, 70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2019 року у справі № 916/1423/17 (провадження № 12-208 гс 18) зроблений висновок, що застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 1 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.

За змістом зазначеної статті поряд із негативним обов`язком, на порушення Україною якого позивач не скаржився, держава має позитивні обов`язки гарантувати ефективне використання визначених Конвенцією прав кожному, хто перебуває під її юрисдикцією. Порушення кожного з цих обов`язків є самостійною підставою відповідальності держави.

Розумність тривалості провадження повинна визначатись у контексті відповідних обставин справи та з огляду на критерії, передбачені прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема складність справи, поведінку заявника, а також органів влади, пов`язаних зі справою (див. mutatis mutandis $ 67 рішення Європейського суду з прав людини від 25 березня 1999 року у справі «Пелісьє і Сассі проти Франції» (Pelissier and Sassi v France); $ 35 рішення Європейського суду з прав людини від 27 червня 1997 року у справі «Філіс проти Греції» (№ 2, Philis v. Greece), заява № 19773/92). Стаття 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини не вимагає надання спеціального засобу правового захисту від надмірної тривалості провадження; достатніми можуть бути загальні конституційні та судові позови, наприклад, про встановлення позадоговірної відповідальності з боку держави.

Надмірна тривалість кримінального провадження здатна призвести до моральних страждань особи, зумовлених тривалою невизначеністю спірних правовідносин; необхідністю відвідування органів досудового розслідування; неможливістю здійснювати звичайну щоденну діяльність; підривом репутації тощо.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини позивач може претендувати на компенсацію за шкоду, спричинену надмірною тривалістю кримінального провадження, якщо доведе факт надмірної тривалості досудового розслідування і те, що тим самим йому було завдано матеріальної чи моральної шкоди, та обґрунтує її розмір.

Згідно зі статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв`язку із приниженням її честі, гідності, а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.

Аналіз положень статей 23, 1174 ЦК України свідчить про те, що моральна шкода, завдана фізичній особі незаконною бездіяльністю посадової особи при здійсненні нею своїх повноважень відшкодовується державою і при визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності, виваженості і справедливості.

Згідно зі ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

За постановою Пленуму Верхованого Суду України № 4 від 31.03.1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Судом встановлено, що ухвалами Червонозаводського районного суду м. Харкова від 03.08.2016, 01.12.2016, 05.01.2017 та 10.07.2017 скасовані постанови сідчих прокуратури Харківської області про закриття кримінального провадження № 42016220000000119 від 01.02.2016 року за ч. 2 ст. 382 КК України. З ухвал суду вбачаються, вказівки, які необхідно виконати під час проведенного досудового розслідування, однак до цього часу вони не виконані.

Ураховуючи викладене, суд вважає доведеними факти тривалої протиправної бездіяльності посадових осіб відповідача прокуратури Харківської області щодо проведення необхідної перевірки заяви ОСОБА_1 про злочин, надмірну тривалість досудового розслідування у кримінальному провадженні за його заявою, неодноразове прийняття слідчими прокуратури рішень про закриття кримінального провадження у спосіб, який для заявника демонструє ігнорування його доводів.

Також суд вважає, що безпідставними є доводи та посилання прокурора на відповідну практику Верховного Суду про те, що скасування судом процесуальних рішень слідчого (прокурора) про закриття кримінального провадження не є безумовною підставою для висновку про порушенням прав позивача, оскільки у цій справі правовою підставою для відшкодування шкоди є не факт скасування процесуальних рішень, а саме систематичне прийняття відповідних рішень без проведення згідно з вимогами КПК України перевірки заяви ОСОБА_1 про злочин, що свідчить про протиправну бездіяльність посадових осіб відповідача, надмірну тривалість досудового розслідування.

Аналізуючи зазначені обставини, суд вважає, що є підтвердження завдання позивачу моральних страждань, втрат немайнового характеру та вважає, що позовні вимоги про стягнення моральної шкоди підлягають частковому задоволенню в розмірі 10 000 гривень, виходячи із принципу розумності і виваженості, з огляду на конкретні обставини справи.

При визначенні розміру моральної шкоди суд врахував важливість для позивача питань з якими він звертався до відповідача для вирішення. При визначенні важливості суд виходив з загальнолюдських принципів та суспільної моралі.

Враховано також таку обставину як тривалість негативного впливу на морально-фізичний стан позивача, що призвело до морально-психологічних перевантажень на нього.

Відповідно до ст.25 Бюджетного кодексу України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Відшкодування відповідно до закону, шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.

За таких обставин суд вважає за необхідне стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 10 000, 00 гривень в якості відшкодування моральної шкоди.

Щодо виконання вказаного рішення суду в повному обсязі, слід зазначити наступне.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 06 березня 2017року позовні вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення моральної шкоди, завданої незаконними діями посадових осіб при розслідуванні кримінального провадження № 4201622000000019 від 01.02.2016 були задоволені частково.

Відповідачем прокуратурою Харківської області на вказане рішення подана апеляційна скарга, яка ухвалою апеляційного суду Харківської області від 12 квітня 2017року залишена без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін

На виконання рішення суду позивачем 28 квітня 2017року отриманий виконавчий лист та пред*явлений до виконання.

Також відповідачем прокуратурою Харківської області подана касаційна скарга, в процесі розгляду якої Головним управлінням Державної казначейської служби України в Харківській області рішення суду виконано в повному обсязі та повернутий виконавчий лист.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 01.11.2017 касаційна скарга прокуратури харківської області задоволена, рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 06.03.2017 та ухвала апеляційного суду Харківської області від 12.04.2017 – скасовані, а справа направлена на новий розгляд.

Під час судового засідання встановлено, що сторони по справі не зверталися до суду із заявою про поворот виконання рішення.

Таким чином, суд зазначає, що рішення, ухвалене 11.12.2020 після набрання ним чинності, є таким, що виконане в повному обсязі.

Питання щодо розподілу судових витрат вирішується відповідно до положень ст. 141 ЦПК України.

Враховуючи викладене та керуючись ст.. 56 Конституції України, ст. ст. 23, 1167, 1174 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212-215, 218, 259, 264-265, 268 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Прокуратури Харківській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями органу державної влади - задовольнити частково.

Стягнути з Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди у розмірі 10000 ( десять тисяч ) гривен.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 , в задоволенні позову відмовити.

Вважати рішення суду виконаним в повному обсязі, оскільки Головним управлінням Державної казначейської служби України в Харківській області ОСОБА_1 виплачено 10000 ( десять тисяч ) гривен в якості компенсації моральної шкоди.

Судові витрати покласти за рахунок держави.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення лише вступної та резолютивної частин судового рішення, а також у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Дзержинський районний суд м. Харкова.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 21.12.2020.

Головуючий Суддя: