Ухвала суду № 93680681, 18.12.2020, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/3996/20

4-с/0203/30/2020

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2020 року Кіровський районний суд м.Дніпропетровська в складі:

головуючого судді - Казака С.Ю.

при секретарі - Биченковій Г.С.

за участі представника скаржника - Барліт К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи – начальник відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Гуленко Світлана Олександрівна, Публічне акціонерне товариство «МТБ Банк», про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Кіровського районного суду м.Дніпропетровська надійшла вищезазначена скарга, в обгрунтування якої скаржником зазначено, що 18.07.2008 року між ВАТ «Морський транспортний банк» та ТОВ «ІРІТА» було укладено кредитний договір №00143/D. В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_1 було укладено договір поруки №00423-CD. Також договори поруки було укладено між банком та ОСОБА_2 , ТОВ «Дніпропетровський експериментальний ремонтно-механічний завод», ТОВ «Армада-С». 20.05.2015 року Кіровським районним судом м.Дніпропетровська у цивільній справі №203/8192/14-ц було ухвалено рішення, яким задоволено позов ПАТ «Марфін Банк» до ТОВ «ІРІТА», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ТОВ «Дніпропетровський експериментальний ремонтно-механічний завод», ТОВ «Армада-С» про стягнення заборгованості за кредитним договором №00143/D від 18.07.2018 року в сумі 9085078 грн. 48 коп. 10.08.2015 року судом стягувачу було видано виконавчий лист відносно боржника ОСОБА_1 , який пред`явлено для примусового виконання до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), де постановою державного виконавця від 23.02.2016 року було відкрито виконавче провадження. Також постановою державного виконавця від 23.02.2016 року було накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника. Постановою від 17.03.2017 року виконавчий лист було повернуто стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження». Поза межами виконавчого провадження борг за кредитним договором було погашено в повному обсязі за рахунок реалізації заставленого майна. В зв`язку з повним погашення боргу стягувач в особі ПАТ «МТБ Банк» не має жодних претензій до боржника ОСОБА_1 та не має жодних підстав для повторного пред`явлення виконавчого листа. Тому, в червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до відділу примусового виконання рішень з заявою про скасування заходів примусового виконання рішення, в якій просив винести постанову про закінчення виконавчого провадження; скасувати заходи примусового виконання рішення; виключити відомості про боржника з Єдиного реєстру боржників. 21.07.2020 року ним було отримано письмову відповідь начальника відділу примусового виконання рішень про відсутність підстав для зняття арешту з майна боржника, з посиланням на те, що відповідно до довідки ПАТ «МТБ Банк» не йдеться мова про повне фактичне виконання рішення суду, а також на несплату виконавчого збору та витрат виконавчого провадження. Скаржник посилався на незаконність такої відмови, оскільки в довідці від 12.02.2020 року чітко зазначено про відсутність заборгованості та жодних претензій до ОСОБА_1 з боку ПАТ «МТБ Банк». Також зазначив, що підставою для стягнення виконавчого збору в межах виконавчого провадження є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення, а розмір виконавчого збору обраховується як 10% від фактично стягнутої суми. Проте, державним виконавцем не було здійснено дій з примусового виконання рішення суду за виконавчим листом та фактичне погашення заборгованості відбулось поза межами виконавчого провадження. В зв`язку з цим, підстави для стягнення виконавчого збору відсутні. Посилаючись на вказані обставини, скаржник просив визнати неправомірними дії начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) щодо відмови в скасуванні заходів примусового виконання рішення у виконавчому провадженні №50249502; зобов`язати державного виконавця вказаного відділу винести постанову про закінчення виконавчого провадження та скасувати заходи примусового виконання рішення, у т.ч. арешти, накладені на все рухоме та нерухоме майно, грошові кошти, виключити відомості про боржника з Єдиного реєстру боржників та інші заходи, вжиті виконавцем. Також просив скасувати постанову державного виконавця від 01.03.2016 року про стягнення з боржника виконавчого збору.

Ухвалою суду від 09.11.2020 року було відмовлено у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_1 в частині заявлених вимог про скасування постанови державного виконавця від 01.03.2016 року про стягнення виконавчого збору.

В іншій частині ухвалою суду від 09.11.2020 року було відкрито провадження по справі та призначено її до розгляду по суті в судовому засіданні.

В судовому засіданні представник скаржника підтримав подану скаргу та посилаючись на викладені в ній підстави, просив задовольнити останню.

Представник заінтересованої особи – ПАТ «МТБ Банк», за викликами до суду повторно не з`явився, про причини своєї неявки не повідомив, заяв по суті справи не надав.

Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) явку свого представника також не забезпечив, проти надав письмові пояснення, в яких просив відмовити в задоволенні скарги в повному обсязі, посилаючись на відсутність передбачених Законом України «Про виконавче провадження» підстав для скасування арешту майна боржника ОСОБА_1 .

Заслухавши пояснення представника скаржника, перевіривши доводи, викладені сторонами в заявах по суті справи та дослідивши матеріали останньої, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 20.05.2015 року Кіровським районним судом м.Дніпропетровська у цивільній справі №203/8192/14-ц було ухвалено рішення, яким задоволено позов ПАТ «Марфін Банк», правонаступником якого є ПАТ «МТБ Банк», до ТОВ «ІРІТА», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ТОВ «Дніпропетровський експериментальний ремонтно-механічний завод», ТОВ «Армада-С» про стягнення заборгованості за кредитним договором №00143/D від 18.07.2018 року в сумі 9085078 грн. 48 коп.

На підставі вказаного рішення, 10.08.2015 року судом було видано виконавчий лист відносно боржника ОСОБА_1 , який стягувачем пред`явлено для примусового виконання до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро).

Постановою державного виконавця від 23.02.2016 року на підставі вказаного виконавчого листа було відкрито виконавче провадження №50249502.

Також постановою державного виконавця від 23.02.2016 року було накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника ОСОБА_1 .

Постановою державного виконавця від 17.03.2017 року виконавчий лист було повернуто стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження».

12.02.2020 року ПАТ «МТБ Банк» на адресу ОСОБА_1 було надіслано повідомлення, в якому ПАТ «МТБ Банк» заначило про відсутність заборгованості та жодних претензій до ОСОБА_1 за договором поруки №00423-СD від 24.07.2008 року та за рішенням Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 20.05.2015 року у цивільній справі №203/8192/14-ц. Також в повідомленні зазначено, що в зв`язку з цим, виконавчий лист №203/8192/14-ц, виданий Кіровським районним судом м.Дніпропетровська 10.08.2015 року, який було повернуто на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» постановою від 17.03.2017 року, повторно пред`являтись до виконання стягувачем не буде за відсутністю підстав.

За вказаних обставин, 12.06.2020 року ОСОБА_1 звернувся до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) з заявою про скасування заходів примусового виконання рішення, в якій просив винести постанову про закінчення виконавчого провадження; скасувати заходи примусового виконання рішення; виключити відомості про боржника з Єдиного реєстру боржників.

Листом від 17.06.2020 року за підписом начальника відділу примусового виконання рішень Тарабан Ю.Г. було повідомлено про відсутність передбачених Законом України «Про виконавче провадження» підстав для зняття арешту з майна боржника, з посиланням на те, що відповідно до довідки ПАТ «МТБ Банк» не йдеться мова про повне фактичне виконання рішення суду, а також на несплату виконавчого збору та витрат виконавчого провадження.

Згідно ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 2 вказаного вище Закону встановлено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Згідно ч.ч.1,5,7 ст.9 Закону України «Про виконавче провадження», Єдиний реєстр боржників - це систематизована база даних про боржників, що є складовою автоматизованої системи виконавчого провадження та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов`язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна.

Відомості про боржника вносяться до Єдиного реєстру боржників (крім відомостей щодо боржників, якими є державні органи, органи місцевого самоврядування, а також боржників, які не мають заборгованості за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів більше трьох місяців, та боржників за рішенням немайнового характеру) одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження.

Відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.п.1,3,11 ч.1 ст.37 цього Закону або повернення виконавчого документа до суду на підставі ст.38 цього Закону чи в день встановлення виконавцем факту відсутності заборгованості за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів.

Відповідно до ст.10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Згідно ч.ч.1,2,3 ст.56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Відповідно до ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому п.10. ч.1 ст.34 цього Закону.

У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені п.п.1-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Пунктом 2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Відповідно до п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Згідно ч.ч.1,2 ст.40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Враховуючи, що постановою державного виконавця від 17.03.2017 року виконавчий лист було повернуто стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» та з огляду на положення ст.40 вказаного Закону, суд вважає, що на момент її винесення у державного виконавця були відсутні підстави для скасування арешту з майна боржника та виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників.

Поряд з цим, суд враховує, що метою застосування заходів примусового виконання рішення є забезпечення реального виконання останнього.

Згідно повідомлення стягувача в особі ПАТ «МТБ Банк» від 12.02.2020 року вбачається, що останній засвідчив відсутність заборгованості та жодних претензій до ОСОБА_1 за договором поруки №00423-СD від 24.07.2008 року та за рішенням Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 20.05.2015 року у цивільній справі №203/8192/14-ц. Також в повідомленні зазначено, що в зв`язку з цим, виконавчий лист №203/8192/14-ц, виданий Кіровським районним судом м.Дніпропетровська 10.08.2015 року, який було повернуто на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» постановою від 17.03.2017 року, повторно пред`являтись до виконання стягувачем не буде за відсутністю підстав.

Вказане свідчить про фактичне виконання рішення суду та погашення стягнутої за ним заборгованості поза межами виконавчого провадження, після повернення стягувачу виконавчого листа відносно боржника ОСОБА_1 17.03.2017 року, що виключає необхідність в подальшому застосуванні заходів примусового виконання рішення та є підставою для закінчення виконавчого провадження, зняття арештів з майна боржника, виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників, а також скасування інших вжитих виконавцем заходи щодо виконання рішення.

Стосовно доводів відділу примусового виконання рішень про відсутність підстав для зняття арешту через несплату виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, суд враховує наступне.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла на момент перебування виконавчого листа на виконанні та винесення постанови від 17.03.2017 року про повернення виконавчого листа стягувачу) було встановлено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Згідно ст.42 Закону України «Про виконавче провадження» кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому ст.27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.

Витрати виконавчого провадження приватних виконавців здійснюються за рахунок авансового внеску стягувача, стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження можуть здійснюватися приватним виконавцем за рахунок власних коштів.

На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Частиною 3 ст.40 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених п.п.1,3,4,6 ч.1 ст.37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених п.п.1,2,4,6,9 (крім випадку, передбаченого ч.9 ст.27 цього Закону), 11,14 і 15 ч.1 ст.39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Під час розгляду справи відділом примусового виконання рішень не надано доказів понесення витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішення у виконавчому провадженні №50249502, фактичного стягнення або повернення коштів.

Згідно постанови від 17.03.2017 року виконавчий лист було повернуто на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», а фактичне виконання рішення відбулось поза межами виконавчого провадження.

В зв`язку з цим, у відповідності до положень ч.2 ст.27, ч.3 ст.40, ст.42 Закону України «Про виконавче провадження» у державного виконавця були відсутні передбачені законом підстави для стягнення виконавчого збору, факт понесення витрат виконавчого провадження не доведено.

А тому, відповідні заперечення відділу примусового виконання рішень щодо відсутності підстав для зняття арешту з майна боржника через несплату виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, суд вважає безпідставними.

Також суд враховує, що суду не надано доказів винесення державним виконавцем відповідних постанов, що є окремими виконавчими документами та відкриття на їх підставі виконавчих проваджень.

Частиною 1 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» та ст.447 ЦПК України передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами, права чи свободи яких порушено, до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Статтею 451 ЦПК України встановлено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення ( поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені від повідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Враховуючи встановлені судом обставини та наведені положення діючого законодавства, оскільки за наявності обставин, які свідчили про погашення в повному заборгованості, стягнутої за рішенням суду та відсутності підстав для подальшого застосування заходів примусового виконання рішення, відповідних дій щодо зняття арешту з майна боржника ОСОБА_1 та виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників, згідно заяви останнього від 12.06.2020 року, вжито не було, суд приходить до висновку про необхідність задоволення скарги в частині зобов`язання відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) скасувати заходи примусового виконання рішення у вигляді арешту на все майно боржника ОСОБА_1 , застосовані в рамках виконавчого провадження №50249502 з виконання виконавчого листа №203/8192/14-ц, виданого 10.08.2015 року Кіровським районним судом м.Дніпропетровська, а також зобов`язати виключити з Єдиного реєстру боржників відомості про ОСОБА_1 , як боржника у виконавчому провадженні №50249502.

В частині визнання неправомірними дій начальника відділу примусового виконання рішень щодо відмови в скасуванні заходів примусового виконання в рамках виконавчого провадження №50249502, в задоволенні скарги слід відмовити, оскільки прийняття відповідного рішення віднесено до повноважень державного виконавця, на виконанні у якого перебуває виконавче провадження, а начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, здійснює контроль за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень з правом у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

Також суд відмовляє в задоволенні скарги в частині зобов`язання державного виконавця винести постанову про закінчення виконавчого провадження, оскільки вказана вимога не конкретизована та не містить посилань на конкретну норму закону та підставу для закінчення виконавчого провадження. Крім того, суд враховує, що виконавчий лист було повернуто постановою від 17.03.2017 року та останній повторно для примусового виконання не пред`являвся.

Керуючись ст.ст.1,2,5,9,10,27,37,39,40,42,56,59,74 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст.2,4,5,10-13,76-81,223,258-260,447,451 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи – начальник відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Гуленко Світлана Олександрівна, Публічне акціонерне товариство «МТБ Банк», про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Зобов`язати відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) (49101, м.Дніпро, вул.Старокозацька,56, код ЄДРПОУ 43314918) скасувати заходи примусового виконання рішення у вигляді арешту на все майно боржника ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), застосовані в рамках виконавчого провадження №50249502 з виконання виконавчого листа №203/8192/14-ц, виданого 10 серпня 2015 року Кіровським районним судом м.Дніпропетровська.

Зобов`язати відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) (49101, м.Дніпро, вул.Старокозацька,56, код ЄДРПОУ 43314918) виключити з Єдиного реєстру боржників відомості про ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), як боржника у виконавчому провадженні №50249502 з виконання виконавчого листа №203/8192/14-ц, виданого 10 серпня 2015 року Кіровським районним судом м.Дніпропетровська.

В іншій частині в задоволенні скарги відмовити.

Ухвала набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.261 ЦПК України та може бути оскаржена учасниками справи шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду безпосередньо або через Кіровський районний суд м.Дніпропетровська протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали складено 21 грудня 2020 року.

Суддя С.Ю.Казак