Ухвала суду № 93680678, 18.12.2020, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/1114/20

2-з/0203/123/2020

УХВАЛА

18 грудня 2020 року суддя Кіровського районного суду м.Дніпропетровська Казак С.Ю., розглянувши заяву представника Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про забезпечення позову,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Кіровського районного суду м.Дніпропетровська перебуває цивільна справа за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В наданій заяві представник позивача в порядку забезпечення позову просив накласти арешт на належне відповідачу на праві власності нерухоме майно, а саме: житловий будинок по АДРЕСА_1 та квартиру АДРЕСА_2 .

Розглядаючи заяву у відповідності до ч.1 ст.153 ЦПК України без повідомлення учасників справи, суд враховує наступне.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.149 ЦПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до роз`яснень наданих в п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати або знецінити, якщо такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі.

Забезпечення позову по суті є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Перевіряючи доводи поданої заяви та надані до неї документи, суд враховує, що відповідно до долученої до заяви інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на житловий будинок по АДРЕСА_1 накладено арешт постановою приватного виконавця, а також вбачається, що співвласником квартири АДРЕСА_2 , є інша особа, відмінна від відповідача.

Таким чином, накладення арешту на зазначені вище домоволодіння та квартиру в цілому, як це просить представник позивача, може призвести до порушення прав інших осіб, які не є сторонами по справі (співвласника квартири та особи, в інтересах якої накладено арешт на домоволодіння).

Крім того, суд враховує, що сторона позивача не довела належними та допустимими доказами тих обставин, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у випадку винесення його на користь позивача, а також те, що відповідач з метою уникнення виконання рішення суду, буде намагається здійснити відчуження належного йому майна. Відповідні доводи грунтуються виключно на припущенні вчинення відповідних дій відповідачем.

В зв`язку з цим, суд приходить до висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову у даній справі та про необхідність відмови в задоволенні відповідної заяви представника позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.149-153,258-260 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні заяви представника Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про забезпечення позову.

Ухвала набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.261 ЦПК України та може бути оскарження учасниками справи шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Кіровський районний суд м.Дніпропетровська протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Суддя С.Ю.Казак