Рішення № 93680215, 17.12.2020, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/970/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2020 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Кочко В.К.,

при секретарі - Савченко М.В.,

за участю представника відповідачів - Редько А.С.,

представника Міноборони - Єрмакова А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Овідіополь цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до філії "Південна" Концерну "Віськторгсервіс", Концерну "Віськторгсервіс", Міністерство оборони України, третя особа - Молодіжненська сільська рада Овідіопольського району Одеської області, про визнання права власності за набувальною давністю на житлове приміщення, за зустрічним позовом філії "Південна" Концерну "Віськторгсервіс" до ОСОБА_1 про виселення

ВСТАНОВИВ:

У березні 2019 року позивачка за первісним позовом звернулася до суду з зазначеним вище позовом до відповідача, який потім уточнила, і зазначила, що згідно рішення виконавчого комітету Овідіопольської районної ради народних депутатів Одеської області № 503 від 16.10.1986 р., готель, розташований на території бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » в районі с. Іллічівка було зареєстровано як гуртожиток № 1 для робітників та службовців військової частини № НОМЕР_1 . В 1987 році, їй як працюючій в пансіонаті сімейного відпочинку «Ювілейний» на посаді бібліотекаря, було надано у користування кімнату № НОМЕР_2 на території б/в «Ювілейний». 06 квітня 1987 року вона зареєструвалася за вказаною вище адресою. 27 січня 1992 року їй було видано посвідчення № 4 на право зайняття у гуртожитку жилої площі, а саме на вказану вище кімнату. З моменту заселення у кімнату і до теперішнього часу вона відкрито та безперервно користується вказаним житловим приміщенням, підтримує його в належному стані, сплачує всі комунальні та інші платежі. Рішенням виконавчого комітету Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області № 83 від 30.05.2003 р., оздоровчому комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_2 » присвоєно адресу: АДРЕСА_1 . Рішенням виконавчого комітету Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області № 16 від 30.01.2009 р. об`єктам оздоровчому комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_2 » присвоєно адресу: АДРЕСА_1 . На сьогоднішній день вона виявила бажання оформити право власності на вказане вище нерухоме майно. Для цього вона неодноразово зверталась до відповідача з відповідними заявами. Але відповідач надавав їй відповідь про те, що він не має повноважень правовстановлюючі документи. Крім того, вона також зверталась до Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області, і там їй порекомендували звернутись до суду для вирішення цього питання.

З наведених підстав позивачка за первісним позовом просить суд визнати за нею право власності за набувальною давністю на житлове приміщення, загальною площею 50,3 кв.м., житловою площею 30,1 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , житлове приміщення № 10.

У листопаді 2019 року Концерн «Військторгсервіс», в особі філії «Одеське управління військової торгівлі» Концерну «Військторгсервіс» звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 в якому зазначив, що згідно рішення виконавчого комітету Овідіопольської районної ради народних депутатів Одеської області від 16.10.1986 р. № 503 «Про реєстрацію готелю на АДРЕСА_2 », вирішено зареєструвати готель розташований на території бази відпочинку « АДРЕСА_3 , житловою площею 400 кв.м., будівлю каналізовану з опаленням, з гарячим та холодним водозабезпеченням, кухнею загального користування, в якості гуртожитку № 1 робітників та службовців в/ч НОМЕР_1 . Відповідно до розпорядження Овідіопольської районної державної адміністрації від 11.07.2003 р. № 459 за Державним підприємством Міністерства оборони України визнано право власності на будівлі та споруди «Оздоровчого комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що знаходяться у АДРЕСА_1 . На підставі вказаного розпорядження, 14.07.2003 р. Молодіжненською сільською радою видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно «Оздоровчого комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (37 будівель та споруд), згідно якого право власності на нежитлові будівлі та споруди «Оздоровчого комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_2 » визнано за державним підприємством Міністерства оборони України. Згідно наказу Міністра оборони України від 05.04.2007 р. № 125 «Про реорганізацію державного підприємства Міністерства оборони України «Управління торгівлі Південного оперативного командування», відбулась реорганізація ДП МОУ «Управління торгівлі Південного оперативного командування» шляхом приєднання до Концерну «Військторгсервіс» та визнання його правонаступником усіх майнових прав та обов`язків державного підприємства. Крім цього, позивач за зустрічним позовом зазначив, що позивачці ОСОБА_1 на підставі Посвідчення № 4 від 27.01.1992 р., виданого військовою частиною 52714, надано право займання в гуртожитку житлової площі як працівнику пансіонату сімейного відпочинку «Ювілейний» і вона не є працівником бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_3 » та взагалі працівником будь-якої установи Міністерства оборони України. Вона безпідставно, на безоплатній основі використовує вказане державне майно та відмовляється звільнити його у добровільному порядку. При цьому, їй не видавався ордер на вселення у кімнату гуртожитку та з нею не укладався жодний договір найму. Вона зверталась до філії «Одеське управління військової торгівлі» з питань здійснення приватизації кімнати № 10 будівлі гуртожитку і їй було повідомлено, що філія не наділена повноваженнями щодо здійснення приватизації державного майна та надання для цього відповідних документів.

З наведених підстав позивач за зустрічним позовом просить суд виселити ОСОБА_1 з приміщення № НОМЕР_2 будівлі гуртожитку бази відпочинку «Ювілейна» за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Молодіжне, вул. Набережна, 6а.

Позивачка за первісним позовом ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, але надала суду заяву, якою свій позов підтримала і просила про розгляд справи у її відсутність та при цьому зустрічний позов не визнала та просила відмовити у його задоволенні.

Представник позивача за зустрічним позовом, заперечував проти первісного позову та просив задовольнити зустрічний позов.

Представник Міноборони заперечував проти первісного позову та просив задовольнити зустрічний позов.

Інші сторони у судове засідання не з`явилися, про час, дату та місце розгляду справи, повідомлялись належним чином.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд дійшов до висновку, що первісний позов підлягає задоволенню, а у задоволенні зустрічного позову необхідно відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Цивільного процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; …

Відповідно ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 Цивільного кодексу України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч. 2 ст. 386 Цивільного кодексу України: власник, який має підстави передбачити можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою вчинення певних дій для запобігання такого порушення.

Відповідно до ст. 391 Цивільного кодексу України: власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 344 Цивільного кодексу України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 344 Цивільного кодексу України, право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до п. 8 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, правила статті 344 Цивільного кодексу України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 р. «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» (далі – Постанова), відповідно до частини першої статті 344 ЦК особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК. При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:

- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК).

Відповідно до п. 11 Постанови, враховуючи положення статей 335 і 344 ЦК, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду (стаття 214 ЦПК). Ураховуючи положення пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК про те, що правила статті 344 ЦК про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом, та беручи до уваги, що ЦК набрав чинності з 1 січня 2004 року, положення статті 344 ЦК поширюються на правовідносини, що виникли з 1 січня 2001 року. Отже, визнання судом права власності на нерухоме майно за набувальною давністю може мати місце не раніше 1 січня 2011 року. При цьому суди мають виходити з того, що коли строк давнісного володіння почався раніше 1 січня 2001 року, то до строку, який дає право на набуття права власності за набувальною давністю, зараховується лише строк з 1 січня 2001 року. Разом із тим, якщо перебіг строку володіння за давністю почався після цієї дати, то до строку набувальної давності цей період зараховується повністю.

Відповідно до п. 12 Постанови, ураховуючи положення статей 16, 344, 396 ЦК, до набуття права власності на майно за набувальною давністю особа, яка володіє майном, має право на захист свого володіння від третіх осіб, які не є власниками майна і не мають прав на володіння цим майном в силу іншої передбаченої законом чи договором підстави. Таким чином, давнісний володілець має право на захист свого володіння відповідно до вимог статей 387, 391 ЦК.

Відповідно до п. 13 Постанови, можливість пред`явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК, а також частини четвертої статті 344 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв`язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності. Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади.

Відповідно до п. 14 Постанови, виходячи зі змісту частини першої статті 344 ЦК, відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не є перешкодою для визнання права власності на це майно у зв`язку зі спливом строку набувальної давності, оскільки така державна реєстрація може бути здійснена після визнання права власності за набувальною давністю.

Судом встановлено, що згідно рішення виконавчого комітету Овідіопольської районної ради народних депутатів Одеської області № 503 від 16.10.1986 р., готель, розташований на території бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » в АДРЕСА_3 , житловою площею 400 кв.м., будівлю каналізовану з опаленням, з гарячим та холодним водозабезпеченням, кухнею загального користування було зареєстровано як гуртожиток № 1 для робітників та службовців військової частини № НОМЕР_1 .

В 1987 році ОСОБА_1 як працюючій в пансіонаті сімейного відпочинку «Ювілейний» на посаді бібліотекаря, було надано у користування кімнату АДРЕСА_4 , житлове приміщення № 10 ).

06 квітня 1987 року вона зареєструвалася за вказаною вище адресою, що підтверджується відміткою у її паспорті та довідкою Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області.

27 січня 1992 року їй було видано посвідчення № 4 на право зайняття у гуртожитку жилої площі, а саме вказаного вище житлового приміщення № 10.

З моменту заселення у зазначене приміщення і до теперішнього часу вона відкрито та безперервно користується вказаним житловим приміщенням, підтримує його в належному стані, що підтверджується актом депутата Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області від 26.06.2018 р.

Також вона сплачує комунальні платежі (квартплату), що підтверджується фіскальними чеками.

Згідно рішення виконавчого комітету Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області № 83 від 30.05.2003 р., оздоровчому комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_2 » присвоєно адресу: АДРЕСА_1 .

Згідно рішення виконавчого комітету Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області № 16 від 30.01.2009 р. об`єктам оздоровчому комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_2 » присвоєно адресу: АДРЕСА_1 .

Згідно технічного паспорта на зазначене житлове приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа 50,3 кв.м., житлова площа 30,1 кв.м.

У 2016 та 2018 роках ОСОБА_1 зверталась із письмовою заявою до філії «Одеське управління військової торгівлі» з питань здійснення приватизації кімнати № 10 будівлі гуртожитку і їй було повідомлено, що філія не наділена повноваженнями щодо здійснення приватизації державного майна та надання для цього відповідних документів.

Відповідно до розпорядження Овідіопольської районної державної адміністрації від 11.07.2003 р. № 459 за Державним підприємством Міністерства оборони України визнано право власності на будівлі та споруди «Оздоровчого комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що знаходяться у АДРЕСА_1 .

Відповідно до додатку до зазначеного вище розпорядження Овідіопольської РДА від 11.07.2003 р. № 459, визначено перелік будівель та споруд оздоровчого комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_2 », на які визнаються право власності за Державним підприємством Міністерства оборони України:

1)літ. «А» - Адмінбудинок.

2)літ. «Б» - Лікувально-оздоровчий корпус.

3)літ. «В» - Будинок госпприміщень.

4)літ. «Д» - Склад ПММ.

5)літ. «Є» - Котельна.

6)літ. «Ж» - Туалет.

7)літ. «З» - Будинок для відпочинку.

8)літ. «І» - Будинок для відпочинку.

9)літ. «К» - Будинок для відпочинку.

10)літ. «Л» - Будинок для відпочинку.

11)літ. «М» - Будинок для відпочинку.

12)літ. «Н» - Будинок для відпочинку.

13)літ. «О» - Будинок для відпочинку.

14)літ. «П» - Будинок для відпочинку.

15)літ. «Р» - Будинок для відпочинку.

16)літ. «С» - Будинок для відпочинку.

17)літ. «Т» - Будинок для відпочинку.

18)літ. «У» - Будинок для відпочинку.

19)літ. «Ф» - Електрощитові.

20)літ. «Х» - Котедж для відпочинку.

21)літ. «Ч» - Прохідна.

22)літ. «Ш» - Баня.

23)літ. «Щ» - Туалет.

24)літ. «Е» - Умивальник.

25)літ. «Ю» - Кафе.

26)літ. «Я» - Медпункт.

27)літ. «Б?» - Ангар.

28)літ. «В?» - Будинок для відпочинку.

29)літ. «Г?» - Будинок для відпочинку.

30)літ. «Д?» - Будинок для відпочинку.

31)літ. «Є?» - Будинок для відпочинку.

32)літ. «Ж?» - Будинок для відпочинку.

33)літ. «З?» - Будинок для відпочинку.

34)літ. «І?» - Будинок для відпочинку.

35)літ. «К?» - Будинок для відпочинку.

36)літ. «Л?» - Ангар для човнів.

37)№ 1 – спорудження.

На підставі вказаного розпорядження, 14.07.2003 р. Молодіжненською сільською радою видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно «Оздоровчого комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (37 вищевказаних будівель та споруд), згідно якого право власності на нежитлові будівлі та споруди «Оздоровчого комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_2 » визнано за державним підприємством Міністерства оборони України.

І як слідує із вищевказаного, гуртожиток, у якому знаходиться займане ОСОБА_1 житлове приміщення, не увійшов у власність Державного підприємства Міністерства оборони України.

Згідно наказу Міністра оборони України від 05.04.2007 р. № 125 «Про реорганізацію державного підприємства Міністерства оборони України «Управління торгівлі Південного оперативного командування», відбулась реорганізація ДП МОУ «Управління торгівлі Південного оперативного командування» шляхом приєднання до Концерну «Військторгсервіс» та визнання його правонаступником усіх майнових прав та обов`язків державного підприємства.

2000 році Державне підприємство Міністерства оборони України «Оздоровчий центр «Ювілейний» зверталось до Воєнного суду Одеського гарнізону із позовом до ОСОБА_1 та її дітей «про виселення із займаної житлової площі».

Рішенням Воєнного суду Одеського гарнізону від 19 грудня 2000 року Державному підприємству Міністерства оборони України «Оздоровчий центр «Ювілейний» було повністю відмовлено у задоволенні цього позову.

Ухвалою Воєнного суду Південного регіону України від 17 квітня 2001 року за касаційною скаргою ДП МОУ «Оздоровчий центр «Ювілейний» було переглянуто вказане вище рішення Воєнного суду Одеського гарнізону та касаційну скаргу позивача – було залишено без задоволення, а рішення Воєнного суду Одеського гарнізону від 19.12.2000 р. – залишено без змін.

Рішенням Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області № 424–V від 17.08.2004 р., було надано право власності Фонду Державного Майна України, регіонального відділення по Одеській області на частину майна, що складає 73/5000 «Оздоровчого комплексу «Ювілейний» за адресою: АДРЕСА_1 .

09.09.2004 р. Молодіжненською сільською радою Овідіопольського району, Фонду Державного Майна України, регіонального відділення по Одеській області було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, а саме на 73/5000 частки нежитлових будівель та споруд «Оздоровчого комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за адресою: АДРЕСА_1 .

21.09.2004 р. Овідіопольським районним бюро технічної інвентаризації було здійснено реєстрацію права власності Фонду Державного Майна України, регіонального відділення по Одеській області на 73/5000 частки нежитлових будівель та споруд «Оздоровчого комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за адресою: АДРЕСА_1 .

25.03.2005 р. регіональне відділення Фонду Державного Майна України по Одеській області продало Товариству з обмеженою відповідальністю «Саймон» 73/5000 частини нежитлових будівель та споруд «Оздоровчого комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу державного майна об`єкта соціальної сфери шляхом продажу на аукціоні, який посвідчений приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області Рєкою Л.А. і зареєстрований в реєстрі за № 520.

Згідно цього договору у власність ТОВ «Саймон» перейшли наступні споруди:

1)літ. «Ш» - Баня.

2)літ. «Е» - Умивальник.

3)літ. «Ю» - Кафе.

4)літ. «Я» - Медпункт.

5)літ. «В?» - Будинок для відпочинку.

6)літ. «К?» - Будинок для відпочинку.

7)літ. «І?» - Будинок для відпочинку.

8)літ. «З?» - Будинок для відпочинку.

9)літ. «Ж?» - Будинок для відпочинку.

10)літ. «Є?» - Будинок для відпочинку.

11)літ. «Д?» - Будинок для відпочинку.

12)літ. «Г?» - Будинок для відпочинку.

13)№ 1 – спорудження.

14)№ 1 – спорудження.

15)№ 1 – спорудження.

16)літ. «Щ» - Туалет.

17)літ. «В» - Будинок госпприміщень.

Таким чином, позивачкою за первісним позовом доведено, що вона добросовісно заволоділа вказаним вище житловим приміщенням і продовжує відкрито, безперервно володіти цим майном більше десяти років, а позивачем за зустрічним позовом не надано належних та обґрунтованих доказів, що підтверджують право власності на гуртожиток, в якому знаходиться займане ОСОБА_1 житлове приміщення, і відповідно не має правових підстав для виселення її із цього приміщення.

На підставі вищезазначеного, суд дійшов висновку, що первісний позов обґрунтований і підлягає задоволенню, а зустрічний позов є такий, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.12,13,76-82,89,141,258,259,265 ЦПК України

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) право власності за набувальною давністю на житлове приміщення, загальною площею 50,3 кв.м., житловою площею 30,1 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ; житлове приміщення №10.

В задоволенні зустрічних позовних вимог філії "Південна" Концерну "Віськторгсервіс" до ОСОБА_1 про виселення - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги через Овідіопольський районний суд Одеської області, а в разі складання рішення у повному обсязі - з дня складання у повному обсязі.

Суддя В.К.Кочко