Рішення № 9367725, 22.10.2009, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" жовтня 2009 р.                     

Справа № 6/71 За позовом Закритого акціонерного товариства «Райз-Максимко»

до Відкритого акціонерного товариства «Зерно»

про присудження до виконання обов’язку в натурі

та за зустрічним позовом Відкритого акціонерного товариства «Зерно»

до Закритого акціонерного товариства «Райз-Максимко»

про стягнення 300581,58 грн. за невиконання договірних зобов’язань

Суддя Паскарь А. Д.

представники сторін:

від позивача –Наконечний В. Д., довіреність від 22.05.2009№ 50;

від відповідача –Сидоров П. В., довіреність від 09.01.2009.

СУТЬ СПОРУ: Закрите акціонерне товариство «Райз-Максимко», м. Київ, звернулося з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Зерно», м. Заставна Чернівецької області, правонаступником якого стало Публічне акціонерне товариство «Зерно», м. Заставна, про зобов’язання відповідача повернути позивачу передане на зберігання по договору зберігання зерна № 3 від 29.05.2008, зерно в кількості 325845 кг на загальну суму 314585,30 грн.

В ході розгляду справи, крім вказаної вимоги, позивач заявив також й вимогу про визнання зазначеного договору недійсним.

Позов мотивується тим, що відповідно до укладеного між Закритим акціонерним товариством «Науково-виробниче підприємство «Райз-Агро», яке 16.02.2009 змінило назву на Закрите акціонерне товариство «Райз-Максимко», та відповідачем договору зберігання зерна № 3 від 29.05.2008 (далі –договір) позивач передав на зберігання відповідачеві зерно кукурудзи продовольчої в кількості 1745837 кг на суму 1684576,22 грн. згідно наданих накладних. Згодом відповідачем було відпущено позивачу частину зерна, а тому на зберіганні у відповідача залишилось зерно у кількості 325845 кг на суму 314585,30 грн., яке останній відповідно до пункту 2.3 договору зобов’язаний повернути на першу вимогу позивача. Однак, станом на день подання позову вказане зерно, незважаючи на дві вимоги позивача, відповідачем не повернуто. Крім того, на думку позивача, при укладенні договору сторонами не досягнуто згоди щодо ціни та строків оплати послуг, договір суперечить ст. ст. 92, 203, 321, 949 Цивільного кодексу України, ст. ст. 32, 35 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні», всупереч ст. 180 Господарського кодексу України договір не містить строку його дії, від імені позивача договір підписаний Полянським І. Б., який не мав на те повноважень.

Відповідач позов не визнає з підстав, зазначених у його письмовому відзиві на позов.

Водночас відповідач звернувся до позивача із зустрічним позовом про стягнення з позивача 300581,58 грн., в тому числі: 73209,28 грн. несплачених послуг, 177166,13 грн. пені, 48352,09 грн. інфляційних та 1854,08 грн. трьох відсотків річних. Згодом відповідач на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України суму зустрічного позову збільшив до 388791,69 грн., в тому числі 82490,31 грн. вартість отриманих та несплачених позивачем послуг, пені в сумі 250553,28 грн., інфляційних в сумі 51629,41 грн. та 3 % річних в сумі 4118,68 грн. Свою зустрічну вимогу відповідач обґрунтовує тим, що в порушення умов пунктів 5.2 та 5.3 договору, позивач не в повному обсязі оплатив надані відповідачем послуги по зберіганні зерна.

Ухвалою суду від 12.05.2009 зустрічний позов прийнятий для спільного розгляду з первісним.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні первісного позову належить відмовити, а зустрічний позов підлягає задоволенню в уточненому ПАТ «Зерно»розмірі з наступних підстав.

Судом встановлено, що ВАТ «Зерно»(Виконавець) та ЗАТ НВП «Райз-Агро»(Власник) 29.05.2008 було укладено договір зберігання зерна № 3 (далі – Договір), відповідно до п. 1.1 якого Виконавець повинен виступити вантажоодержувачем, прийняти на зберігання зерно, зберегти та відвантажити його на вимогу Власника, а Власник повинен своєчасно розрахуватись за надані послуги.

В пункті 5.2 Договору сторони визначили, що Виконавець щомісяця виставляє власнику рахунки за фактично надані послуги (виконані роботи), до 5 числа кожного наступного місяця. При неодержанні рахунка Власник не звільняється від обов'язку оплати за отримані послуги (виконані роботи) у термін, зазначений в п. 5.4 Договору, при цьому на Власника лягає обов'язок самостійно з'ясувати суму, яка підлягає сплаті Виконавцю за розрахунковий період.

У відповідності до п. 5.3 Договору Власник зобов'язаний до 10 числа кожного наступного місяця оплатити надані Виконавцем послуги (виконані роботи) шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Виконавця, чи внесення коштів у касу Виконавця, чи передати в той же термін у власність Виконавця зерно за договірною ціною, але не вище біржової, на загальну суму виставлених рахунків чи на їх частину.

Згідно з п. п. 5.6, 5.7 Договору усі послуги оплачуються Власником по тарифах, затвердженими Виконавцем шляхом передоплати, а остаточний розрахунок проводиться при повному повернені зерна Власнику чи при його переоформленні. При цьому Власник зобов'язаний оплатити Виконавцю послуги по переоформленню, відвантаженню, зберіганню залишків зерна шляхом передоплати за один день до відвантаження чи переоформлення.

Відповідно до п. 5.8 Договору оплата послуг, зазначених у його п. п. 5.6, 5.7, проводиться Власником попередньо шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Виконавця чи передачі йому у власність зерна за договірною ціною. При невнесенні передоплати Власником до моменту відвантаження залишків зерна чи його переоформлення, Виконавець має право припинити відвантаження й відпуск зерна i не робити переоформлення до проведення Власником повного розрахунку за надані послуги. Плата за зберігання стягується в даному випадку за фактичну кількість днів зберігання.

Частиною 3 ст. 6 Цивільного кодексу України визначено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Про те, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, вказано також й в ст. 627 ЦК України.

Твердження позивача за первісним позовом про те, що при укладенні договору сторони не досягли згоди щодо ціни послуг та договір не містить строку його дії є надуманими, оскільки пунктом 5.1 договору визначена вартість всіх послуг, пов’язаних зі зберіганням зерна. Більше того, в пункті 4.6 вказано, що Виконавець має право зробити перерахунок вартості послуг, повідомивши Власника протягом 7 робочих днів з моменту зміни. В пункті 2.1 договору вказано, що він діє до повного його виконання, що повністю кореспондується з ч. 1 ст. 631 ЦК України, відповідно до якої строком договору визнається час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов’язки відповідно до договору.

Безпідставним визнається судом й твердження ЗАТ «Райз-Максимко»про те, що договір суперечить вимогам ЦК України та ст. ст. 32, 35 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні». Зокрема, договір повністю відповідає вимогам глави 66 ЦК України. Статтею 35 згаданого закону дійсно передбачено, що зерновий склад зобов'язаний за першою вимогою володільця складського документа повернути зерно, навіть якщо передбачений договором складського зберігання строк його зберігання ще не закінчився. У цьому разі володілець складського документа зобов'язаний відшкодувати зерновому складу витрати, спричинені достроковим припиненням зобов'язання, якщо інше не передбачено договором складського зберігання.

Текстуальний аналіз цієї правової норми зайвий раз свідчить про свободу договору, про яку йдеться й в ст. 627 ЦК України.

Укладення договору, визнання недійсним якого вимагає ЗАТ «Райз-Максимко», є результатом вільного волевиявлення сторін.

Окрім того, обґрунтування позову з боку ВАТ «Райз-Максимко»має непослідовний та суперечливий характер. Зокрема, відповідно до ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Таким чином, відсутність в договорі ціни та строку дії договору, які є суттєвими умовами будь-якого договору, свідчать про те, що такий договір вважається неукладеним. Разом з тим, неукладений договір не може визнаватися недійсним, себто недійсним може визнаватися лише укладений договір.

Хибним визнається судом й твердження позивача за первісним позовом про те, що від імені позивача договір підписаний Полянським І. Б., який не мав на те повноважень. Так, в обґрунтування даного факту ЗАТ «Райз-Максимко»надало довіреність ЗАТ «Науково-виробниче підприємство «Райз-Агро»на ім’я Полянського І. Б. від 05.08.2008 № 37 (а. с. 173), хоча оскаржуваний договір був укладений ще 29.05.2008, тобто до видачі згаданої довіреності.

Крім того, навіть якщо й допустити, що договір дійсно був укладений Полянським І. Б. від імені позивача за первісним позовом з перевищенням наданих йому переважень, то всі наступні дії Власника (неодноразові передачі зерна на зберігання Виконавцю та оплати послуг по зберіганню), достеменно свідчать про прийняття договору до виконання, а відтак, й про його наступне схвалення.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В цьому контексті, приймаючи до уваги, що заборгованість ЗАТ «Райз-Максимко»перед ПАТ «Зерно»за отриманні послуги станом на день пред’явлення первісного позову склала 73209,28 грн., суд вважає, що останнє правомірно та обґрунтовано відмовилося видати зерно.

При цьому суд підкреслює, що позовні вимоги сторін у справі є взаємовиключними, тобто задоволення первісного позову автоматично виключає задоволення зустрічного позову і навпаки –задоволення зустрічного позову унеможливлює задоволення первісного позову. Саме тому зустрічний позов підлягає задоволенню з вищеназваних підстав, які покладені в основу відмови у задоволенні первісного позову, а усі судові витрати у справі належить покласти на ЗАТ «Райз-Максимко».

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 25, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України , суд

В И Р І Ш И В :

1.          Відкрите акціонерне товариство «Зерно», вул. Бажанського, 78, м. Заставна Чернівецької області, замінити його правонаступником –Публічним акціонерним товариством «Зерно», вул. Бажанського, 78, м. Заставна Чернівецької області.

2.          У задоволенні первісного позову відмовити за безпідставністю.

3.          Зустрічний позов задовольнити у повному обсязі.

4.          Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Райз-Максимко» (вул. Матросова, 10, м. Червонозаводське, Лохвицького району Полтавської області, ідентифікаційний код 30382533) на користь Публічного акціонерного товариства «Зерно»(вул. Бажанського, 78, м. Заставна Чернівецької області, ідентифікаційний код 00952700) 388791,68 грн., в тому числі 82490,31 грн. вартість отриманих та несплачених позивачем послуг, пені в сумі 250553,28 грн., інфляційних в сумі 51629,41 грн. та 3% річних в сумі 4118,68 грн., 3887,91 грн. державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 312,50 грн.

Суддя А. Паскарь