Рішення № 93675677, 09.11.2020, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 761/24157/2019

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" листопада 2020 р. Дніпровський районний суд м. Києва

в складі головуючого: судді Гончарука В.П.

за участі секретаря Гриценка О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 який діє у власних інтересах і інтересах малолітніх ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`і Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації про зняття з реєстраційного обліку, визнання осіб такими, що втратили право на користування майном, -

В С Т А Н О В И В

Позивач Акціонерне товариство «Альфа-Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 який діє у власних інтересах і інтересах малолітніх ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`і Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації про зняття з реєстраційного обліку, визнання осіб такими, що втратили право на користування майном. Просить суд визнати ОСОБА_1 який діє у власних інтересах і інтересах малолітніх ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 такими, що втратили право користування житловим приміщенням квартирою АДРЕСА_1 , зняти з реєстраційного обліку даних осіб за вказаною адресою та зобов`язати відповідачів звільнити вказану квартиру від особистих речей.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1 . Позивач звертався до відповідачів з вимогою звільнити житлове приміщення, намагався врегулювати питання в досудовому порядку, зокрема було надіслано вимогу про добровільне виселення. Проте, незважаючи на відсутність будь-яких правових підстав для проживання у спірній квартирі, колишній власник продовжує користуватися ним та відмовляється добровільно висилитися . Такі дії відповідачів створюють перешкоди у здійсненні законних прав власника, який не може відбно користуватися та розпоряджатися нерухомим майном.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 02 липня 2019 року справу за позовом Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в інтересах яких діє ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації про виселення та зняття з реєстраційного обліку передано для розгляду до Дніпровського районного суду м. Києва.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.08.2019 року, означену цивільну справу визначено для розгляду головуючому судді Астаховій О.О. та передано у провадження 30.08.2019 року.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 30 серпня 2019 року прийнято до свого провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 який діє у власних інтересах і інтересах малолітніх ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації,про виселення та зняття з реєстраційного обліку.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 17 лютого 2020 року, залучено до участі у справі правонаступника позивача Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» - Акціонерне товариство «Альфа-Банк».

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 17 лютого 2020 року, клопотання представника позивача Павловського О.М. про витребування доказів - задоволено, витребувано із Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації висновок щодо доцільності виселення та зняття з реєстраційного обліку квартири АДРЕСА_1 малолітніх ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; Зобов`язано Службу у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації надати на адресу суду висновок протягом одного місяця, з моменту отримання копії ухвали суду.

Згідно розпорядження керівника апарату Дніпровського районного суду м. Києва Коровича О.С. № 152 від 20.05.2020 року, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 761/24157/2019.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.05.2020 року, означену цивільну справу визначено для розгляду головуючому судді Гончаруку В.П.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 22 липня 2020 року закрито підготовче провадження у даній справі.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про місце і час розгляду справи повідомлений належним чином. До початку судового засідання надав письмову заяву з проханням розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав виколадених у змісті позовної заяви.

Відповідачі у судове засідання не з`явилися, про місце і час розгляду справи повідомлені належним чином. Поважність причини неявки в судове засідання не повідомили.

Представник третьої особи Служби у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації до початку судового засідання надав письмові пояснення на позовну заяву, в яких заперечує проти позову та просить розглянути справу без його участі.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За наведених обставин, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 281 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити у справі заочне рішення.

Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має права на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно частин 1 та 2 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється у порядку іншого судочинства.

Судом встановлено, що 12 лютого 2008 року між Акціонерним комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 було укладено Договір кредиту №40.29-48/80.

В забезпечення виконання за кредитним договором, 12 лютого 2008 року між Акціонерним комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 було укладено Договір іпотеки № 02-10/365.

За умовами п.1.1 Договору іпотеки, Іпотекодавець передає в іпотеку Іпотекодержавтелю наступне нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 104,1 м2, що належить Іпотекодавцю на праві власності на підстав договору купівлі-продажу від 31 липня 2007 року.

Відповідно до п.4.1 Договору іпотеки, у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем основного зобов`язання, іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Звернення стягнення здійснюється на підставі: рішення суду; виконавчого напису нотаріуса, позасудового врегулювання у відповідності до умов цього Договору та Закону України «Про іпотеку», з інших, передбачених законодавством України, підстав (п.4.5. Договору іпотеки).

23.02.2019 року державним реєстратором Тарасенко І.М. КП «Реєстраційне бюро» м. Київ, прийнято рішення про державну реєстрацію права власності АТ «Укрсоцбанк» на двокімнатну квартиру, загальною площею 104,1 кв.м., житловою площею 34,4 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджено Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 23.02.2019 року.

Конституція України у ст. 47 закріплює, що ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до ст. 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За ст. 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частиною першою статті 383 Цивільного кодексу України та статтею 150 Житлового кодексу України закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про спрощення процедур реорганізації та капіталізації банків», банк або банки (далі разом або окремо - Банк, що приєднується) мають право здійснити реорганізацію шляхом приєднання до іншого банку (далі - Банк-правонаступник, а разом Банк, що приєднується, та Банк-правонаступник - Банки-учасники) за спрощеною процедурою, визначеною цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України та Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків Банку, що приєднується, виникає у Банку-правонаступника з моменту, визначеного передавальним актом, затвердженим загальними зборами Банку, що приєднується, та Банку-правонаступника.

З моменту, визначеного передавальним актом, затвердженим загальними зборами Банку, що приєднується, та Банку-правонаступника, Банк-правонаступник набуває усіх прав і обов`язків щодо погашення грошових зобов`язань чи податкового боргу банку, що приєднався до нього, у зв`язку з чим Банк, що приєднується, вважається юридичною особою, у якої відсутня заборгованість зі сплати податків, зборів та обов`язкових платежів

10.09.2019 року рішенням загальних зборів учасників Акціонерного товариства «Альфа-Банк» та загальних зборів учасників Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» затверджено рішення про реорганізацію АТ «Укрсоцбанк» шляхом приєднання до АТ «Альфа-Банк».

15.10.2019 року Рішенням № 5/2019 єдиного акціонера АТ «Укрсоцбанк» було затверджено Передавальний акт та визначено, що правонаступництво щодо всього майна, прав та обов`язків АТ «Укрсоцбанк», які зазначені у передавальному акті, виникає у АТ «Альфа-Банк» з дати, визначеної у Передавальному актів, а саме - з 15.10.2019 року. Протоколом № 4/2019 позачергових загальних зборів акціонерів АТ «Альфа-Банк» від 15.10.2019 року було вирішено затвердити Передавальний акт.

Як встановлено в ході судового розгляду відповідачі зареєстровані за адресою АДРЕСА_2 , що підтверджується копіями довідок про реєстрацію місця проживання особи та копією витягу з Реєстру територіальної громади м. Києвапро зареєстрованих осіб у житловому приміщенні від 20.06.2018 року.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач зазначає що є власником квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 104,1 м2, та на підтвердження даних обставин надає копію Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. Державного реєстру іпотек. Єдиного реєстру заборон на відчуження об`єктів нерухомого майна, щодо об`єктів нерухомого майна від 23.02.2019 року за № 157373867.

Статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно із частиною першою статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частиною першою статті 321 Цивільного кодексу України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Тлумачення статті 391 Цивільного кодексу України свідчить, що негаторний позов застосовується для захисту права власності від порушень, не пов`язаних із позбавленням володіння, коли право власності може бути порушено без безпосереднього вилучення майна у власника. У постанові Верховного Суду України від 27 травня 2015 року у справі № 6-92цс15 зроблено висновок, що положення статті 391 ЦК України підлягають застосуванню лише в тих випадках, коли між сторонами не існує договірних відносин і майно перебуває у користуванні відповідача не на підставі укладеного з позивачем договору.

Відповідно до частини першої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.

Відповідно до положень ч. 1, 5 статті 403, ч. 2 ст. 406 Цивільного кодексу України, сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном. Сервітут не позбавляє власника майна щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпорядження цим майном. Сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення.

Крім того, Верховний Суд України у Постанові від 15 травня 2017 року, Справа № 734/387/15-ц, зауважив, що «право користування житловим приміщенням може виникати та існувати лише в членів сім`ї власника будинку»; «право відповідачки на користування чужим майном (спірним житловим будинком) підлягає припиненню на вимогу власника цього майна відповідно до положень ч. 2 ст. 406 Цивільного кодексу України».

Крім того, згідно Постанови Верховного Суду від 25 липня 2018 року по Справі № 638/13030/13-ц, колегією суддів зроблено наступні висновки: «У справі, яка є предметом перегляду, врахувавши, що припинення права користування житлом у колишнього власника, тягне за собою втрату його членами сім`ї права користування житлом, місцевий суд дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для виселення відповідачів. Право користування житлом для членів сім`ї власника може виникати та існувати лише за умови, якщо особа, членами сім`ї якої вони є, сама володіє правом власності на житло.»

28.05.2019 року АТ «Укрсоцбанк» на адресу відповідачів надіслано письмову Вимогу про добровільне виселення та зняття з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить на праві власності АТ «Укрсоцбанк», правонаступником всіх прав та обов`язків якого є АТ «Альфа-Банк».

В ходу судового розгляду встановлено, що предмет спору становлять вимоги позивача про позбавлення права користування житловим приміщенням, а саме: квартирою АДРЕСА_1 , загальною площею 104,1 м2, вказуючи на те, що відповідачі, не маючи договірних відносин із позивачем як власником квартири щодо права користування квартирою, зареєстровані за адресою спірної квартири, не несуть тягар утримання житла та порушують право позивача як власника спірного нерухомого майна на реалізацію ним права користування та розпорядження належним на праві власності майном.

У свою чергу відповідно до статті 1 першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенції) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини під майном також розуміються майнові права.

Згідно статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на повагу до свого приватного та сімейного життя, до свого житла та кореспонденції.

Відповідно до Конвенції поняття «житло» не обмежується приміщеннями, в яких законно мешкають або законно створені. Чи є конкретне місце проживання «житлом», яке підлягає захисту на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин, а саме - від наявності достатніх та триваючих зв`язків із конкретним місцем (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі «Прокопович проти Росії» (Prokopovich v. Russia), заява № 58255/00, п. 36, ECHR 2004-XI. Втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла (див., серед багатьох інших джерел, рішення від 13 травня 2008 р. у справі «МакКенн проти Сполученого Королівства» (McCann v. the United Kingdom), заява № 19009/04, п. 50), п.п. 40, 41 вказаного рішення Європейського суду від 02.12.2010р.

У п. 36 рішення від 18 листопада 2004 року у справі «Прокопович проти Росії» (Prokopovich v. Russia) Європейський суд з прав людини визначив, що концепція «житла» за змістом статті 8 Конвенції не обмежена житлом, яке зайняте на законних підставах або встановленим у законному порядку. «Житло» - це автономна концепція, що не залежить від класифікації у національному праві. То чи є місце конкретного проживання «житлом», що б спричинило захист на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин справи, а саме - від наявності достатніх триваючих зв`язків з конкретним місцем проживання (див. також рішення Європейського суду з прав людини по справі «Баклі проти Сполученого Королівства» від 11 січня 1995 року, п. 63).

Таким чином, аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, керуючись положеннями діючого цивільного законодавства України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення вимоги позивача в частині визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме: квартирою АДРЕСА_1 , загальною площею 104,1 м2, оскільки судом встановлено, що відповідачі не являються власниками квартири, яка належить на праві власності позивачу, між сторонами відсутній договір щодо права та порядку користування відповідачами спірною квартирою, що, відповідно, порушує право власності позивача, який має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном та вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб, будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним.

При цьому судом урахована Правова позиція Верховного Суду України, висловлена у Постанові від 16 листопада 2016 року, Справа № 6-709цс16, відповідно до якої визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

За таких обставин, коли права власника порушені, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні нею права користування та розпорядження своїм майном, суд приходить до висновку, що позивач правомірно вимагає усунення будь-яких порушень його прав, в даному випадку шляхом визнання особи відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням.

Крім того, суд вважає необґрунтованою позовну вимогу позивача пред`явлену до відповідачів про примусове зняття їх з реєстраційного обліку, оскільки таку вимогу може бути пред`явлено лише до органу реєстрації у разі відмови останнього у вчиненні таких дій за наявності передбачених ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» підстав, в тому числі за наявності рішення суду, яке набрало законної сили, про позбавлення особи права користування житловим приміщенням.

Відповідно частин 1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Рішення суду, як найважливіший акт правосуддя, покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв`язку з цим суди повинні неухильно додержуватись вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 який діє у власних інтересах і інтересах малолітніх ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`і Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації про зняття з реєстраційного обліку, визнання осіб такими, що втратили право на користування майном.

В порядку статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, ураховуючи часткове задоволення позову, з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним судовий збір у розмірі 3 842,00 грн., тобто по 1921,00 грн. з кожного.

На підставі викладеного, керуючись ст. 41 Конституції України, ст. ст. 317, 391, 403, 406 Цивільного кодексу України,ст.ст. 2-13, 76-81, 90, 141, 258-259, 263, 265, 268, 274-279, 280-282, 352, 354-355 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 який діє у власних інтересах і інтересах малолітніх ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`і Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації про зняття з реєстраційного обліку, визнання осіб такими, що втратили право на користування майном - задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , таким, що втратив право на користування квартирою АДРЕСА_1 , загальною площею 104,1 м2.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , таким, що втратив право на користування квартирою АДРЕСА_1 , загальною площею 104,1 м2.

Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , такою, що втратила право на користування квартирою АДРЕСА_1 , загальною площею 104,1 м2.

Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , такою, що втратила право на користування квартирою АДРЕСА_1 , загальною площею 104,1 м2.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на користь Акціонерного товариства «Альфа-Банк» судовий збір у розмірі по 1921,00 грн. з кожного.

В решті позовних вимог відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 09 листопада 2020року.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: Акціонерне товариство «Альфа-Банк» (місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100, ЄДРПОУ 23494714).

Відповідач: ОСОБА_1 який діє у власних інтересах і інтересах малолітніх ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ).

Відповідач: ОСОБА_4 , ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер невідомий, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ).

Третя особа:

Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації (місце знаходження: 02094, м. Київ, вул. Краківська, 20)

Суддя: