Рішення № 9367552, 20.04.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" квітня 2010 р. Справа № 65/12-10

вх. № 685/5-65

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Негруци Р.В. (дов. № 1-10 від 14.10.2009 р.)

відповідача - Пересади Н.І. (дов. № б/н від 15.01.2010 р.)

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бельвіль", м. Київ

до Приватної фірми "Кібела", м. Мерефа Харківського району Харківської області

про стягнення 9 037,83 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Бельвіль" звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача, Приватної фірми "Кібела" за договором поставки № 244/02/08 від 06.02.2008 р. суму заборгованості 9 037,83 грн., з яких 8295,97 грн. сума основної заборгованості, 741,86 грн. штрафних санкцій, а також покласти на відповідача судові витрати. Свої позовні вимоги обґрунтовує не належним виконанням відповідачем умов договору поставки.

В процесі розгляду справи, керуючись ст. 22 ГПК України позивач уточнив позовні вимоги, зокрема відмовився від стягнення з відповідача штрафних санкцій в сумі 741,86 грн. та просить суд стягнути з останнього суму основного боргу у розмірі 8295,97 грн. та судові витрати.

Враховуючи, що згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, суд приймає уточнення позовних вимог позивача як такі, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству та продовжує розгляд справи з їх урахуванням.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечує та просить суд відмовити у їх задоволенні.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноважених представників сторін, судом встановлено наступне.

06 лютого 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бельвіль» та Приватною фірмою «Кібела» було укладено договір поставки № 244/02/08 (надалі -Договір).

Згідно п. 1.1. Договору позивач зобов'язався в порядку і строки встановлені Договором, передати у власність відповідача товар, а відповідач зобов*ячався прийняти товар та оплатити його умовах, визначених Договором.

На виконання умов Договору позивачем було передано, а відповідачем отримано товар, що підтверджується відповідним видатковими накладними № 30-1-9 від 26 лютого 2008 р.: № 30-1-10/2; від 26 лютого 2008 р.; № 30-1-11/2 від 03 квітня 2008 р.; № 30-1-10 від 03 квітня 2008 р.: № 30-12/2 від 08 травня 2008 р.: № 30-1-12/2 від 12 травня 2008 р.; № 30-1-11 від 12 травня 2008 р.; № 30-1-12; від 16 жовтня 2008 р.; № 30-2-1 від 27 жовтня 2008 р.

З матеріалів справи вбачається, що у видаткових накладних відсутні вказівки на вищезазначений договір, у зв’язку з чим суд зазначає, що ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачені обов’язкові реквізити первинних документів, зокрема: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Такий самий перелік реквізитів містить також і п.2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. N 88.

Отже, посилання на договір не є обов'язковим реквізитом, що повинен бути зазначений в видатковій накладній, положеннями договору також не встановлено яких-небудь додаткових особливих реквізитів супровідних документів, що видаються на виконання умов договору.

Разом з тим, довіреності які є у матеріалах справи містять підпис керівника відповідача та відбиток печатки підприємства, які видавалася саме на отримання товару за відповідною видатковою накладною.

Судом встановлено, що між сторонами не укладались інші договори та не було інших взаємовідносин та інших поставок, тому суд вважає, що поставка товару згідно видаткових накладних, які заявлені позивачем, відбувалась в межах виконання умов Договору.

Суд не приймає в якості доказу посилання відповідача на те, що товар, який поставив позивач є частково неякісним, оскільки згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Порядок приймання продукції за якістю та комплектністю передбачений Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо - технічного призначення товарів народного споживання за якістю, затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966р. № П-7, яка є діючою і на теперішній час (далі –Інструкція).

Даною Інструкцією передбачені строки та порядок приймання продукції за якістю та комплектністю.

Умовами Договору, а саме п.4.2, сторони передбачили, що якість товару виявиться невідповідною стандартам, технічним умовам, іншої документації, зразкам (еталонам) або умовам договору, а також за відсутності документів, які підтверджують якість товару покупець вправі відмовитися від прийняття і оплати товару, а якщо він вже проплачений, вимагати у встановленому порядку повернення сплачених сум або заміни товару, або вимагати безоплатного усування постачальником недостачі товару, його пакування протягом десяти календарних днів з моменту пред’явлення покупцем претензії з якості постачаємого товару або виявлення відсутності документів, підтверджуючих якість товару, за рахунок постачальника.

У відповідності з п. 4.4. Договору незалежно від перевірки якості товару, здійсненої згідно п. 3.1. договору, претензії з якості покупець може пред’являти постачальнику протягом всього строку придатності отриманого товару за умов належного зберігання. При виявленні неякісного товару покупець письмово повідомляє про це постачальника.

Відповідачем не надано доказів дотримання вищевказаної Інструкції та умов Договору, не надано доказів направлення позивачу жодних претензій щодо неякісності та некомплектності товару, неповноти переданих товаро-супроводжувальних документів, не надано доказів повідомлення позивача про виявлені недоліки.

Крім того відповідачем не надано доказів того, що отриманий від позивача товар ним на даний час не реалізований через недоліки продукції.

За таких обставин суд вважає заперечення відповідача необґрунтованими та такими, що не підтверджуються документально.

На підставі п. 5.3. відповідач повинен був провести оплату товару на умовах відстрочки платежу 45 календарних днів.

Відповідно до умов Договору відповідачем було здійснено оплату за поставлений товар частково, несплаченим залишився товар на загальну суму 8295,97 грн.

Позивачем було направлено на адресу відповідача лист № 49/10-09 від 08.10.09 р. (а.с.68) з вимогою про сплату грошових коштів в сумі 8295,97 грн., який відповідачем залишено без відповіді.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, тобто із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів. Зобов*язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з повернення позивачу суми 8 295,97 грн. за поставку позивачем товару за договором № 244/02/08 від 06 лютого 2008 року.

Враховуючи вищевикладене, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 8 295,97 грн. заборгованості належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України витрати щодо сплати держмита в розмірі 102,00 грн., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. покласти на відповідача, оскільки з його вини справу було доведено до суду.

На підставі ст.ст. 11, 509, 526, ч. 1 ст. 612, ЦК України, ст.193 ГК України, п.2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", Інструкції про порядок приймання продукції виробничо - технічного призначення товарів народного споживання за якістю, затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966р. № П-7, керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватної фірми "Кібела" (62472, м. Мерефа, Харківський район, Харківська область, вул. Дніпропетровська, 283, код ЄДРПОУ 30035446, р/р 26006016814305 у відділенні № 2 ВАТ "Укрексімбанк", МФО 351618) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бельвіль" (03133, м. Київ, пр. Перемоги, 66, офіс 109, п/р № 26004002133001 у Святошенській філії АТ «Укрінбагк», МФО 321756, код ЄДРПОУ 31607494) 8 295,97 грн. заборгованості, 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Припинити провадження у справі на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України в частині стягнення штрафних санкцій у розмірі 741,86 грн.

Суддя

Повний текст рішення підписано 23 квітня 2010 року.