Рішення № 9367467, 16.04.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" квітня 2010 р. Справа № 40/04-10

вх. № 289/4-40

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - не з"явився;

відповідача - не з"явився;

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффазен Лізинг Аваль", м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю МЖБК "Інтернаціоналіст - 1", с. Високий Харківської області

про стягнення 905312,94 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ТОВ "Райффазен Лізинг Аваль", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до ТОВ МЖБК "Інтернаціоналіст - 1" про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором фінансового лізингу №L937-07/07 від 26.07.2007р., в розмірі 694582,16грн. Також позивач просить судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області про порушення провадження у справі від 21.01.2010р. (суддя Хотенець П.В.) прийнято позовну заяву до розгляду судом , порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 16.02.2010р.

09.02.2010р. позивач через канцелярію господарського суду Харківської області надав заяву про збільшення позовних (вх.№608), в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованості за договором фінансового лізингу № L937-07/07 від 26.07.2007р., а саме: 787924,82 грн. основної заборгованості; 53553,40 грн. пені; 15092,32 грн. 3% річних та 48742,40 грн. інфляційних.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16.02.2010р. (суддя Хотенець П.В.) прийнято до розгляду судом заяву позивача про збільшення позовних вимог.

Ухвалою заступника голови господарського суду Харківської області Бровченка І.О. від 06.04.2010р., у зв"язку з відрядженням судді Хотенця П.В., справу № 40/04-10 було передано для розгляду судді Бринцеву О.В.

Ухвалою заступника голови господарського суду Харківської області Черленяка М.І. від 16.04.2010р., у зв"язку з відпусткою судді Бринцева О.В., справу № 40/04-10 було передано для розгляду судді Рильовой В.В.

В судове засідання 16.04.2010р. представник позивача не з"явився, через канцелярію суду надав клопотання (вх.№8676 від 15.04.2010р.), в якому зазначив , що позивачем виконані всі вимоги суду , надані всі витребувані судом документи , а також додаткові докази в обгрунтування своєї позиції по справі, а тому просить суд провести судове засідання без участі представника позивача.

Судом долучено до матеріалів справи клопотання позивача.

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні 16.04.2010р., не скористався, причину неявки не повідомив, відзиву на позов та витребуваних судом документів не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресою, вказаною у позовній заяві та повідомлення про вручення відповідного поштового відправлення.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування і подання доказів покладено на сторони, а також те, що ухвалою суду від 06.04.2010 року сторони було повідомлено , що у разі неявки їх представників у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів, суд має право розглянути справу за наявними в ній матеріалами, суд згідно зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами без участі представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи позовної заяви (з урахуванням збільшень позовних вимог), повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

26.07.2007р між ТОВ "Райффазен Лізинг Аваль" (позивач по справі) та ТОВ МЖБК "Інтернаціоналіст - 1" (відповідач по справі) було укладено договір фінансового лізингу №L937-07/07 (арк. спр. 9 - 10), відповідно до умов якого позивач на підставі договору купівлі - продажу (поставки) зобов"язався придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу , без надання послуг з управління та технічної експлуатації , у тимчасове володіння та користування за плату майно , найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого визначаються в специфікації (додаток №2), а відповідач зобов"язався прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору.

На підтвердження виконання сторонами умов договору щодо передачі майна між позивачем та відповідачем було складено та підписано акт приймання-передачі предмета лізингу (арк.спр. 14).

Згідно п.1.2 договору, строк лізингу складається з періодів лізингу , зазначених в графіку лізингових платежів (додаток №1 до договору) та не може менше одного року.

Пунктами 4.1 та 4.2 договору встановлено , що лізингові платежі складаються з авансового лізингового платежу та поточних лізингових платежів, що включають суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу, та комісію лізингодавця. Розмір поточного лізингового платежу за певний період лізингу зазначається в графіку.

Пунктами 4.2 та 4.3 договору встановлено , що авансовий лізинговий платіж включає суму , яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу , в розмірі 20% від вартості предмета лізинга. Поточні лізингові платежі розраховуються на перший робочий день кожного лізингового періоду.

Згідно з загальними умовами фінансового лізингу (додаток №4 до договору), відповідач сплачує поточні лізингові платежі щомісяця авансом до 8 числа поточного місяця на підставі рахунку позивача, направленого на вказану в договорі електронну адресу відповідача або за допомогою факсимільного зв'язку.

В матеріалах справи наявні докази направлення рахунків відповідачу, в кожному рахунку-фактурі повторно зазначена дата його сплати, та вихідні дані розрахунку на дату виставлення рахунку, курс НБУ грн. до іноземної валюти на дату виставлення рахунку та коефіцієнт індексації платежу.

При чому, у разі неотримання рахунку позивача до 5 числа поточного місяця відповідач зобов'язаний звернутися до позивача та отримати свій рахунок самостійно.

В цьому випадку відповідач зобов'язаний оплатити рахунок до 10 числа поточного місяця (п.5.3).

З пункту 5.4 загальних умов фінансового лізингу вбачається, що відповідач сплачує поточні лізингові платежі починаючи з першого періоду лізингу. При цьому, першим періодом лізингу вважається календарний місяць, що слідує за місяцем в якому предмет лізингу був переданий відповідачу за актом приймання-передачі. Зазначені у графіку порядкові номери періодів лізингу відповідають календарним місяцям, які слідують за першим періодом лізингу в прямому порядку.

У Графіку лізингових платежів (додаток №1 до договору№L937-07/07 від 26 липня 2007 р.) сторони домовились, що коригування (зміна) розміру лізингових платежів за відповідні лізингові періоди здійснюється за правилами пунктів 6.1.1.-6.1.5. загальних умов.

Відповідно до п.6.1. загальних умов позивач має право в односторонньому порядку змінити суму лізингових платежів у наступних випадках (включаючи, але не обмежуючись):

6.1.1.          У випадку зміни встановленого на день укладення договору розміру ставки USD LIBOR на період 1 місяць, розмір комісії змінюється пропорційно за кожний з періодів лізингу починаючи з такого чергового періоду лізингу.

6.1.2.          У випадку зміни чинного законодавства щодо лізингової діяльності позивача, системи оподаткування, розміру податків, зборів, обов'язкових платежів, пов'язаних з предметом лізингу та/або виконанням позивачем своїх обов'язків за договором.

6.1.3. У разі перевищення розміру комісії позивача за договором над подвійною обліковою ставкою Національного банку України, встановленою на день нарахування такої комісії за період, який минув з дня нарахування попереднього лізингового платежу за цим договором, розраховану від вартості предмета лізингу, комісія у складі лізингового платежу підлягає збільшенню на суму, яка дорівнює розміру ПДВ за ставкою 20%, нарахованому на таке перевищення.

6.1.4.          Оскільки для розрахунку розміру лізингових платежів у гривні сторони обрали валюту -долари США, то у випадку зміни на день складання рахунку за відповідний лізинговий період, встановленого Національним банком України, курсу гривні до доларів США по відношенню до визначеного в п.2 Графіку курсу, лізингові платежі змінюються пропорційно зміні курсу гривні до доларів США.

Відповідно до п. 6.2. Загальних умов змінений за правилами п. 6.1 Загальних умов розмір лізингових платежів зазначається у відповідному рахунку позивача та підлягає сплаті відповідачем у безспірному порядку.

Таким чином, у випадку зміни встановленого Національним Банком України курсу гривні до іноземної валюти, а також ставки фінансування на період 1 місяць відбувається зміна розміру, визначених у графіку лізингових платежів. Розрахована таким чином сума підлягає сплаті відповідачем.

Відповідно до п.8.1.4 загальних умов відповідач зобов"язався своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі.

На виконання умов договору, позивачем було укладено договір купівлі-продажу та передано у тимчасове володіння та користування відповідачу предмет лізингу, що підтверджується актом приймання-передачі предмета лізингу від 30 липня 2007 року.

Проте відповідач, в порушення умов договору, належним чином не виконав свої зобов'язання, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 787924,82грн., що стало підставою для звернення позивача до господарського суду Харківської області з відповідним позовом.

На момент прийняття рішення по справі в матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем заборгованості в добровільному порядку.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов’язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконати її обов’язку.

          Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч.1 ст. 175 Господарського кодексу України) .

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов’язку в натурі (присудження до виконання обов’язку в натурі).

          Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов’язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено (ст. 224 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 1 статті 903 Цивільного Кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до ст. 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ч. 2 статті 806 Цивільного кодексу України та Договору до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 292 Господарського кодексу України передбачено, що залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний. За формою здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо.

У відповідності до статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" фінансовий лізинг (далі - лізинг) - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.

За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Статтею 2 зазначеного Закону передбачено, відносини, які виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Відносини, що виникають у разі набуття права господарського відання на предмет договору лізингу, регулюються за правилами, встановленими для регулювання відносин, що виникають у разі набуття права власності на предмет договору лізингу, крім права розпорядження предметом лізингу.

Статтею 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття.

Як встановлено статтею 286 Господарського кодексу України, та статтею 762 Цивільного Кодексу Украйни, зобов'язання Лізингоодержувача полягає у своєчасному внесенні лізингових платежів за користування транспортним засобом, що випливає з договірних зобов'язань, який Лізингоодержувач сплачує Лизінгодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Разом з тим, за приписом ч. З статті 285 Господарського кодексу України та умовами Договору Відповідач повинен сплачувати Позивачу лізингові платежі за весь період користування майном.

Обов'язок своєчасно і в повному обсязі лізингоотримувачем сплачувати періодичні лізингові платежі за користування об'єктом лізингу встановлені частиною 1 статті 806 Цивільного кодексу України, частиною 1 статті 292 Господарського кодексу України та статтею 16 Закону України "Про фінансовий лізинг".

Відповідно до графіку сплати лізингових платежів (додаток № 1 до договору), сторони встановили розмір та строки сплати Лізингоодержувачем лізингових платежів Лізингодавцю .

Станом на момент розгляду справи, відповідач в порушення домовленості сторін 787924,82грн. заборгованості не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

          Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов’язання з оплати лізингових платежів за отриманий у лізинг предмет лізингу, за договором фінансового лізингу №L937-07/07 , який був укладений між сторонами 26 липня 2007 р.

          Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би підтверджували сплату заборгованості у сумі 787924,82грн., документів, що спростовували викладене у позові, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 787924,82грн. заборгованості з лізингових платежів, належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Правові наслідки порушення зобов’язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Пунктом 5.1 договору фінансового лізингу №L937-07/07 за несвоєчасну оплату будь - якого платежу (або його частини) за договором відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня , від суми простроченого платежу за кожний день прострочки.

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ та приймаючи до уваги, що відповідач не виконав прийнятий на себе обов"язок по оплаті в термін, встановлений договором позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 53553,40грн. відповідають вимогам договору та діючому законодавству України, та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на вищевикладене, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3% річних та інфляційних, що становить суму у розмірі 15092,32грн. – 3% та інфляційні у розмірі 48742,40грн. підтверджуються матеріалами справи та відповідають діючому законодавству, у зв’язку з чим підлягають задоволенню.

Відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позовних вимог, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 11, 15,16, 509, 525, 526, 530, 546, 548, 549, 599, 610, 611, 612, 625, 626, 692, 762, 806, 903 Цивільного кодексу України, статтями 173, 174, 175,179, 193, 198, 224, 232, 258, 285, 286, 292, 343 Господарського кодексу України, ст.1, 2,16 Закону України "Про фінансовий лізинг" статтями 1, 4, 12, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю МЖБК "Інтернаціоналіст - 1" (61050, м.Харків, проспект Московський , 97, кв.143, ідентифікаційний код 31342129, р/р 26009018738980 в філії "Слобожанське РУ" ВАТ "Банк фінананси та кредит", МФО 350697) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффазен Лізинг Аваль" (04073, м.Київ, проспект Московський , 9, корп.5, код ЄДРПОУ 34480657, п/р 2600514928 в ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 300335) заборгованості за договором фінансового лізингу № L937-07/07 від 26.07.2007р. в розмірі 905312,94грн., з яких: 787924,82 грн. основної заборгованості; 53553,40 грн. пені; 15092,32 грн. 3% річних та 48742,40 грн. інфляційних, а також 9053,13грн. державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Повний текст рішення підписано 21.04.2010р.

Справа №40/04-10.