Рішення № 9367401, 19.04.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" квітня 2010 р. Справа № 47/85-10

вх. № 1681/5-47

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Беринського І.В. довіреність б/н від 01.12.09 р.;

відповідача - Долошко О.П. довіреність б/н від 14.12.09 р.;

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торгової групи "Союз", м.Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Збутова мережа П'ятий елемент", м. Харків

про стягнення 9883,12 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Торгова група "Союз" (позивач) звернулося з позовом щодо стягнення з відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю "Збутова мережа П'ятий елемент" основної заборгованості у розмірі 9 240,59 грн., пені у розмірі 560,51 грн. та 3% річних у розмірі 82,02 грн., які виникли внаслідок несплати відповідачем отриманого товару на підставі договору поставки № 28/10-08/168 від 28.10.2008 р. Крім того, позивач просить покласти на відповідача судові витрати, у вигляді сплаченого держмита у розмірі 102,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

У судовому засіданні 07 квітня 2010 року оголошувалась перерва до 19 квітня 2010 року.

Присутній представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти суми заборгованості перед позивачем не заперечує, про що ним наданий 07 квітня 2010 року відзив на позов.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін господарським судом встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено договір №28/10-08/168 поставки від 28.10.08 р. строком дії до 31.12.08 р.

Відповідно до умов договору Позивач зобов'язується передавати у власність Відповідача товар, а Відповідач зобов'язується проводити оплату на протязі 30 банківських днів з моменту отримання продукції.

Позивач свої зобов"язання за договором виконав в повному обсязі, а саме відвантажив відповідачу Товар, згідно асортименту, по накладній № 09180173 від 18 вересня 2009 року на суму 11019,43 грн. До накладної додається акт невідповідності поставленого товару на суму 666,40 грн.

Відповідно до п. 5.3. Договору оплата за поставлений товар здійснюється відповідачем протягом 30 календарних днів з моменту отримання Відповідачем товару, шляхом безготівкового перерахунку на банківський рахунок Позивача.

Відповідач отримав товар, але оплатив лише частково на суму 1112,44 грн., унаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 9 240,59 грн.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач проти наявності заборгованості перед позивачем не заперечує, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі 9 240,59 грн. (сума основного боргу) правомірна та обґрунтована, тому підлягає задоволенню.

Окрім того, позивач просить суд стягнути на його користь пеню у розмірі 560,51 грн. та 3% річних у розмірі 82,02 грн.

          Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до пункту 8.2.1 договору, за порушення термінів розрахунків, передбачених п.5.3 договору, покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

          Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

          Відповідно до ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши нарахування пені та 3% річних суд приходить до висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства, інтересам сторін та підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", що становить 102,00 грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. № 1258 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 гривень слід покласти на відповідача, з вини якого виник спір.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530,549, 625 Цивільного кодексу України, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженоювідповідальністю "Збутова мережа п'ятий елемент" (Юридична адреса м. Харків, вул. Сумська, 88, поштова адреса: м. Харків, пр. Московський, 199, код ЄДРПОУ 33068228, свідоцтво платника ПДВ № 28758592, інд. под. № 330682220313, р/р 26004137050401 у АКБ "Укрсиббанк") на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торгової групи "Союз" (61010, м. Харків, вул. Аравійська, 22/24, р/р №26008849599990 в ХФ АКБ "Укрсоцбанк" м. Харкова, МФО 351016, код ЕДРПОУ 24667246, ІПН № 246672420233, свідоцтво платника ПДВ № 100263852) заборгованість у розмірі 9 240,59 грн., пеню у розмірі 560,51 грн., 3% річних у розмірі 82,02 грн., державне мито у розмірі 102,00 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Справа №47/85-10

Повний текст рішення підписано 21 квітня 2010 року.