Рішення № 93672767, 09.12.2020, Роменський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 585/4531/19

Номер провадження 2/585/154/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2020 року м.Ромни

Роменський міськрайонний суд Сумської області в складі головуючого судді - В.О. Шульги, з участю секретаря Ю.В. Кириленко, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Ромни цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Південна залізниця» про скасування наказу про припинення трудового договору, поновлення на посаді та стягнення заробітку і моральної шкоди , -

В С Т А Н О В И В :

4 грудня 2019 року до Роменського міськрайоного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Південна залізниця», в якому позивач просить: 1. Скасувати наказ № 33/0с від 31.10.2019 р., начальника відокремленого підрозділу «Локомотивне депо Ромни «Державного підприємства «Південна залізниця», про розірвання трудового договору. 2. Поновити її на роботі бухгалтером в відокремленому підрозділі «Локомотивне депо Ромни «Державного підприємства «Південна залізниця». 3. Стягнути на її користь з ДП «Південна залізниця заробітну плату за час змушеного прогулу в сумі 17571,74 грн. 4. Стягнути на її користь з Державного підприємства «Південна залізниця» моральну шкоду в сумі 15000 грн. 5. Стягнути з відповідача судові витрати. 6. Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення її на роботі і стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу. В обґрунтування позову вказано, що в «Локомотивному депо» Ромни Державного підприємства «Південна залізниця» вона працювала з 1 квітня 2011 року на посаді комірника та бухгалтера 2 категорії. Незаконним наказом № 33/ОС від 31 жовтня 2019 року про припинення трудового договору, була звільнена. 31.10.2019 р. їй надано наказ № 33/ОС про розірвання трудового договору на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України та зазначена причина звільнення у зв`язку зі скороченням штату. Звільнення вважає незаконним з наступних підстав. Порівняно з іншими працівниками бухгалтерії, які залишилися працювати в депо, вона має більш високу кваліфікацію і продуктивність праці. Виходячиз цього вона має переважне право перед ними, право на залишення на роботі, однак при звільненні цього до уваги не взяли, жодних інших вакансій їй не запропонували. На день пред`явлення позову вона перебувала у вимушеному прогулі 21 день з 31.10.2019 року по 30.11.2019 року. З цей час відповідач зобов`язаний виплатити на її користь заробітну плату за листопад місяць в сумі 8838,48 грн. Розрахунок взято з норми робочого тижня 40 годин. Загальний робітний час 168 годин. Погодинний розрахунок за 1 годину 52,61 грн. 168 х 52,61= 8838,48 грн. За грудень місяць відповідач зобов`язаний виплатити на її користь заробітну плату 8733,26 грн. Розрахунок взято з норми робочого тижня 40 годин. Загальний робітний час 166 годин. Погодинний розрахунок за 1 годину 52,61 грн. 166 х 52,61 = 8733,26 грн. Загальна сума за листопад та грудень 17571 грн. Даними діями відповідача їй заподіяно моральної шкоди сталося з вини начальника депо, який нахабно використовуючи своє посадове становище вчиняє на протязі років незаконні, неправомірні дії відносно неї. Двічі вона була змушена відновлюватися на посаді за рішенням суду. Неправомірними діями відповідача, було порушено її нормальний спосіб життя, оскільки змушена постійно докладати додаткові зусилля для захисту своїх прав, додаткових зусиль для організації свого життя, переживання стресів в зв`язку з зухвалим порушенням її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, приниження честі, гідності, а також ділової репутації. Отже моральна шкода завдана їй діями відповідача підлягає відшкодуванню у повному обсязі. А тому вважає компенсацію наслідків морального характеру у 15000 грн. цілком адекватною ступені та характеру, тривалості завданої відповідачем моральної шкоди. Зазначені обставини підтверджені доданими до заяви документами.

Ухвалою судді від 6 грудня 2019 року провадження у справі відкрито і, на підставі п.2 ч.1 ст. 274 ЦПК України, яка має імперативний характер, вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Судове засідання призначене на 13 годину 27 грудня 2019 року. В судовому засіданні 27 грудня 2019 року оголошення перерву для усунення позивачем недоліків позовної заяви – сплати судового збору та вирішення питання щодо належного відповідача.

Відповідач – ДП «Південна залізниця» відзиву на позов не надало. 24 грудня 2019 року до суду надійшов відзив АТ «Українська залізниця», в якому вказано, що відповідач позов не визнає. В обґрунтування вказано, що наказом від 29 липня 2019 року № 277/н «Про внесення змін до штатних розписів виробничих підрозділів служби локомотивного господарства з 01.11.2019 посади бухгалтерії вилучено, зокрема й всі посади бухгалтерії Локомотивного депо Ромни. Зміни до штатного розпису доведені усім відокремленим підрозділам служби локомотивного господарства листом від 6 серпня 2019 року. Виконуючи вимоги ст. 43 КзПП України 31.07.2019 виробничий підрозділ «Локомотивне депо Ромни» звернувся до профспілкової локомотивного депо Ромни з повідомленням про майбутнє вивільнення працівників бухгалтерії. Разом з тим ОСОБА_1 не є членом будь-якої профспілки. 23.08.2019 позивача повідомлено про майбутнє скорочення під особистий підпис. 18.10.2019 ОСОБА_1 запропоновано весь перелік вакантних посад по регіональній філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця». Копію переліку вакантних посад позивач отримала, проте від підпису про отримання відмовилася, про що 18 жовтня 2019 року складено відповідний акт. Оскільки позивач не виявила бажання щодо переведення на запропоновані посади, 31.10.2019 наказом № 33/ОС її було звільнено по п.1 ст. 40 КзПП України у зв`язку із скороченням штату. Крім цього у відзиві вказані інші обґрунтування і до відзиву додано копії письмових доказів. Вказаний відзив з додатками до справи не залучено оскільки наданий не стороною у справі, а саме не відповідачем - ДП «Південна залізниця», а - АТ «Українська залізниця».

11 лютого 2020 року відмовлено в задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_2 про заміну відповідача. Розгляд справи відкладено за клопотанням представника позивача для усунення недоліків позовної заяви. 23 березня 2020 року розгляд справи відкладено за клопотанням сторін. 12 травня 2020 року розгляд справи відкладено за клопотанням представника відповідача у зв`язку з карантинними заходами, якими обмежено рух транспортних засобів. 22 червня 2020 року розгляд відкладено через відсутність даних про належне повідомлення позивача про місце і час розгляду справи. 24 вересня 2020 року розгляд справи не відбувся через зайнятість судді в розгляді кримінального провадження( нарада кімната з 23 вересня і проголошення вироку 24 вересня 2020 року). 10 листопада 2020 року розгляд відкладено через відсутність даних про належне повідомлення позивача про місце і час розгляду справи. Суд визнав явку позивача в судове засідання обов`язковою.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 позов підтримав просив задоволити. Суду пояснив, що звільнення незаконне тому що не було попередження, не було запропоновано іншої роботи. Чому вони не знали що відповідачем має бути АТ «Українська залізниця» він пояснити не може. На їх клопотання про заміну відповідача суд відмовив. Спір між ОСОБА_1 і ДП «Південна залізниця» стосується моральної шкоди, але в попередніх засіданнях просили позов в цій частині не розглядати. На запитання суду в чому полягає спір між позивачем і відповідачем – Державним підприємством «Південна залізниця» представник позивача відповіді не дав.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримала позов та його обґрунтування. Підтримала пояснення представника. Суду повідомила, що вона не знала про неналежного відповідача, чому вона не знала що працювала не в ДП «Південна залізниця», а в АТ «Українська залізниця» вона пояснити не може, робила в бухгалтерії.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову. Суду пояснив, що позов заявлений до неналежного відповідача - ДП «Південна залізниця» в той час як позивач була звільнена з підрозділу АТ «Українська залізниця». За таких обставин в задоволенні позову слід відмовити.

З наказу (розпорядження) № 33\ос від 31 жовтня 2019 року «Про припинення трудового договору (контракту), який позивач просить скасувати, вбачається, що він винесений 31 жовтня 2010 року начальником виробничого підрозділу Локомотивного депо Ромни регіональної філії «Південна залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця». За текстом даного наказу: «Звільнити 31.10,2019 ОСОБА_1 3. Бухгалтерія бухгалтер 2 категорії Причини звільнення: п.1 ст. 40 у зв`язку зі скороченням штату за статтею: п.1 ст. 40 КЗпП України Згідно зі ст. 49 КЗпП України надати відповідні пільги і компенсації. Підстава: зміна у штатному розписі згідно наказу № 277/Н від 29.07.2019 року. Компенсація за 24 днів відпустки Не відпрацьовано днів: Узгодження звільнення з профспілковою організацією . Вихідна допомога . З виплатою одноразової грошової допомоги у розмірі : середньомісячної заробітної плати, згідно зі ст. 44 КЗпП України». В наказі мається підпис керівника та підпис ОСОБА_3 про ознайомлення з даним наказом 31 жовтня 2020 року.

Інші докази, які надані позивачем та АТ «Українська залізниця» судом до матеріалів справи не залучено, оскільки про їх залучення сторони в судовому засіданні не клопотали, поважних причин несвоєчасного надання доказів не вказали.

Наведені факти свідчать, що між сторонами виник трудовий спір пов`язаний зі скасуванням наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення заробітку і моральної шкоди. При вирішенні спору суд виходить, з положень Цивільного кодексу України та КЗпП України на які посилаються сторони.

Відповідно п. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною 2 статті 40 КЗпП України передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно статті 42 КЗпП України, при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: 1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім`ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; 3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; 4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; 5) учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а також особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу; 6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; 7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; 8) особам з числа депортованих з України, протягом п`яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України; 9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.10) працівникам, яким залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат. Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.

Відповідно ч.1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Заслухавши пояснення представників сторін та позивача, дослідивши докази зібрані у справі, їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок їх у сукупності, суд дійшов висновку, що позов не обґрунтований і задоволенню не підлягає.

Такого висновку суд дійшов з тих підстав, що позивач не надала доказів на підтвердження тієї обставини, що вона має більш високу кваліфікацію і продуктивність праці, порівняно з іншими працівниками, оскільки нею не надано доказів на підтвердження її кваліфікації та доказів на підтвердження того, що у неї вища продуктивність праці.

Крім цього, позивач не надала доказів на підтвердження того, що у інших працівників бухгалтерії, які не були звільнені, відсутні, у порівнянні з позивачем, переваги для залишення на роботі, які визначені ч.2 ст. 42 КЗпП України.

На сайті АТ «Українська залізниця», в загальнодоступній мережі інтернет, за адресою https://www.uz.gov.ua/about/general_information/, вказано - свою господарську діяльність АТ «Укрзалізниця» розпочало 1 грудня 2015 року. Товариство є правонаступником усіх прав і обов`язків Державної адміністрації залізничного транспорту України, а також підвідомчих підприємств і закладів, що мали статус окремих юридичних осіб.

Отже позивач працювала у виробничому підрозділі «Локомотивного депо Ромни» регіональної філії «Південна залізниця», яке є підрозділом Акціонерного товариства «Українська залізниця», а не у виробничому підрозділі ДП «Південна залізниця».

Виходячи з наведеного, спір також не може бути задоволений, оскільки позов заявлений до неналежного відповідача, а саме до ДП «Південна залізниця», замість належного – АТ «Українська залізниця», а відповідно з відповідачем, до якого заявлено позов, спір відсутній, так як позивач звільнена з роботи саме з виробничого підрозділу АТ «Українська залізниця», а не з ДП «Південна залізниця». В ході судового розгляду представник позивача та позивач неодноразово заявляли клопотання про зміну відповідача, проте представник відповідача – ДП «Південна залізниця» заперечував проти заміни відповідача. Крім цього ні представник позивача ні позивач не змогли пояснити суду які були поважні, або хоча б вірогідні, причини, з урахуванням з яких можна вважати, що позивач та її представник, на час звернення до суду з позовом, не знали і не могли знати, правильне найменування особи, яка має бути належним відповідачам, і це, за умови того, що саме позивач та її представник до позовної заяви, при зверненні з позовом, додали наказ АТ «Укрзалізниця». Крім цього позивач та її представник просили про заміну відповідача з тих підстав що АТ «Українська залізниця» є повним правонаступником ДП «Південна залізниця», але доказів цьому не надали. При цьому суд вважає, що таких доказів і не може бути, оскільки на час розгляду справи ДП «Південна залізниця» не припинилося.

Вказана обставина, на думку суду, може опосередковано свідчити в тому числі і про високу кваліфікацію позивача ОСОБА_1 , яка працюючи у відповідача з 2015 року, обіймаючи посаду бухгалтера, виконання обов`язків якої пов`язане з веденням документації та заповненням даних, в тому числі про реквізити підприємства, не знала вірного найменування роботодавця.

Виходячи з того, що підстави для задоволення вимоги про скасування наказу відсутні, інші вимоги про поновлення на роботі, стягнення заробітку та відшкодування шкоди, задоволені бути не можуть.

Керуючись ст.ст. 10, 12,13, 18, 81, 258, 259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного підприємства «Південна залізниця» про скасування наказу про припинення трудового договору, поновлення на посаді та стягнення заробітку і моральної шкоди відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення в порядку передбаченому п. 15.5.) Перехідних положень ЦПК України. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 21 грудня 2020 року.

СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ В. О. Шульга