Ухвала суду № 93671526, 18.12.2020, Кам'янський районний суд Черкаської області

18.12.2020 Справа № 696/1275/13-ц 6/696/23/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2020 року м. Кам`янка

Кам`янський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Білопольської Н.А.,

за участі секретаря Галіневської Р.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» про заміну сторони (стягувача) на його правонаступника, видачу дубліката виконавчого документа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання у справі № 696/1275/13-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, -

встановив:

ТОВ «Фінансова Компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» звернулося до суду із заявою, у якій просить замінити сторону стягувача ПАТ КБ «Надра» на його правонаступника ТОВ «Фінансова Компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» у справі № 696/1275/13-ц, видати дублікат виконавчих листів щодо стягнення заборгованості з божника - ОСОБА_1 та боржника - ОСОБА_2 , та поновити пропущений строк для пред`явлення виконавчих листів до виконання (а.с. 40-42, т. 2).

Вимоги заявника мотивовані тим, що рішенням Кам`янського районного суду Черкаської області від 03 грудня 2012 року по справі № 696/1275/13-ц задоволено в повному обсязі позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором № 122/П/55/2008-980 від 17 березня 2008 року з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Комерційний банк «Надра», що дає підстави правонаступнику банку на стягнення вказаної заборгованості.

04 червня 2015 року згідно з рішенням НБУ розпочато процедуру ліквідації ПАТ «КБ «Надра» та фактично припинено діяльність банку. Процедуру ліквідації та виконання обов`язку щодо ведення діяльності Банку здійснював державний орган – Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, який належним чином не забезпечив супровід судових справ Банку, тобто ПАТ «КБ «Надра» не мав можливості забезпечити дотримання процесуальних строків з причин, що не залежали від нього (припинено діяльність за рішенням державних органів).

У відповідності до Акту ПАТ «КБ «Надра» «Про втрату оригіналів виконавчих листів» від 04 серпня 2020 року (а.с. 57, т. 2), виконавчі листи щодо стягнення заборгованості з боржників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 втрачені під час проведення процедури ліквідації ПАТ «КБ «Надра» у зв`язку зі зміною керівництва банку, закриттям територіальних відділень банку та звільнень усіх місцевих співробітників, які здійснювали судовий супровід кредитних справ.

Отже, на даний час виконавчі листи відсутні, встановити їх місцезнаходження не є можливим, а тому вважаються втраченими.

Представник заявника, первісний стягувач у судове засідання не з`явились, хоча належним чином були повідомлені про час та місце судового розгляду. Представник заявника у поданій заяві просив розгляд заяви здійснювати без участі його представника.

Боржники у судове засідання не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце судового розгляду. Представник божника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 через систему «Електронний суд» подав заяви про застосування строку позовної давності та про закриття провадження.

У своїх заявах представник боржника ОСОБА_3 зазначає, що питання поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання у цивільній справі № 696/1275/13-ц вже було предметом розгляду і у відповідності до ухвали Кам`янського районного суду Черкаської області від 19 жовтня 2016 року, яка набрала законної сили, у задоволенні заяви ПАТ «КБ «Надра» відмовлено, а відтак повторне звернення із заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання, за яким судом вже було вирішено питання, у відповідності до п. 3 ст. 255 ЦПК України – не допускається. На підставі цього просив суд заяву, що є предметом розгляду, залишити без задоволення та закрити провадження у даній справі (а.с. 77, т. 2).

Розгляд справи по суті проводиться за наявними у справі матеріалами у порядку ст. 279 ЦПК України. Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали заяви, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного.

Рішенням Кам`янського районного суду Черкаської області від 03 грудня 2012 року, яке набрало законної сили 18 лютого 2014 року, у цивільній справі № 696/1275/13-ц задоволено позов ПАТ «Комерційний банк «Надра» та стягнено солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Банку заборгованості в сумі 169853,37 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1698,54 грн.

22 грудня 2016 року ПАТ «КБ «Надра» звернулося із заявою до Кам`янського районного суду Черкаської області про видачу виконавчих листів у справі № 696/1275/13-ц.

24 березня 2016 року Кам`янським районним судом Черкаської області видано чотири відповідні виконавчі листи на виконання рішення суду від 03 грудня 2012 року у даній справі.

07 вересня 2016 року ПАТ «КБ «Надра» звернулося до суду із заявою про поновлення строку для пред`явлення отриманих ним виконавчих листів. Оскільки строк пред`явлення даних листів минув 18 лютого 2015 року, ухвалою Кам`янського районного суду від 04 квітня 2017 року відмовлено в задоволенні даної заяви. Дана ухвала набрала законної сили 17 травня 2017 року.

Відповідно до умов договору про відступлення прав вимоги № GL48N718070_А_3 від 04 серпня 2020 року відбулося переуступлення прав вимог за рядом кредитних договорів, ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ПАТ «Комерційний банк «Надра», в тому числі і до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 за кредитним договором № 122/П/55/2008-980 від 17 березня 2008 року (а.с. 45-46, т. 2).

Відповідно до умов договору про відступлення прав вимоги № GL48N718070_А102 від 20 серпня 2020 року відбулося переуступлення прав вимог за рядом кредитних договорів, ТОВ «Фінанс проперті групп» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» в тому числі і до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 за кредитним договором № 122/П/55/2008-980 від 17 березня 2008 року (а.с. 50-51, т. 2).

Відповідно до умов договору про відступлення прав вимоги від 26 серпня 2020 року відбулося переуступлення прав вимог за рядом кредитних договорів, ТОВФінансова Компанія «Еліт фінанс» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ «Фінанс проперті групп», в тому числі і до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 за кредитним договором № 122/П/55/2008-980 від 17 березня 2008 року (а.с. 52-53, т. 2).

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України – кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав, а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

За змістом ст. 512 ЦК України, ст. 442 ЦПК України та ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником.

Виходячи із цих норм, зокрема, п.п. 1 і 2 ч. 1 ст. 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.

Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.

У зв`язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв`язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.

Виходячи зі змісту ст.ст. 512, 514 ЦК України, статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», з урахуванням положень ст. 442 ЦПК України, заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.

Вищевикладене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 20 листопада 2013 року № 6-122цс13 та постановою Другої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду України від 09 жовтня 2019 року справа № 711/10368/2012.

Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах.

Таким чином, заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України «Про виконавче провадження».

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин.

За таких обставин, звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу стягувача відповідає змісту ст.ст. 512, 514 ЦК України та ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження».

Крім того, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду і ефективного захисту сторони у справі, що передбачено ст.ст. 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання.

У п. 9 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Частиною першою статті 18 ЦПК визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов`язковості виконання рішення суду, при цьому реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні, оскільки новий кредитор, без вирішення питання про заміну сторони у зобов`язанні, не має права звернутись до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 643/4902/14-ц (провадження № 61-26197св18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 201/8548/16-ц (провадження № 61-16059св18), від 15 серпня 2018 року у справі № 190/2119/14-ц (провадження № 61-20171св18) та від 15 травня 2019 року у справі № 370/2464/17 (провадження № 61-39193св18).

З огляду на вказане, суд приходить до висновку про необхідність задоволення заяви в частині заміни сторони стягувача ПАТ «КБ «Надра» на його правонаступника ТОВ «ФК «Еліт Фінанс».

У своїй заяві щодо видачі дублікатів виконавчих листів ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» посилається на те, що з моменту прийняття рішення державним органом про ліквідацію ПАТ «КБ «Надра», його діяльність була припинена, закрито територіальні відділення банку та звільнено відповідальних за супровід судових справ працівників, що обумовило втрату оригіналів виконавчих листів та пропущення процесуальних строків. Оскільки з 04 червня 2015 року за рішенням НБУ було розпочато процедуру ліквідації ПАТ «КБ «Надра» та покладено виконання обов`язку щодо ведення діяльності банку на Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, який належним чином не забезпечив супровід судових справ банку. Ліквідація банку, припинення основної діяльності банку, зміна всього керівництва, закриття територіальних відділень банку та звільнення відповідальних за супровід судових справ працівників, виконання функцій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з відчуження великої кількості активів, що не залежала від первісного стягувача - ПАТ «КБ «Надра», вплинуло на факт втрати оригіналів виконавчих листів.

У своїй заяві про поновлення строку для пред`явлення даних виконавчих листів до виконання ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» посилається на те, що з 04 червня 2015 року розпочато процедуру ліквідації ПАТ «КБ «Надра», яку здійснював державний орган - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, який належним чином не забезпечив супровід судових справ банку, а отже ПАТ «КБ «Надра» не мав можливості забезпечити дотримання процесуальних строків.

Судом не береться до уваги Акт уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» Білої І.В. «Про втрату виконавчих листів» від 04 серпня 2020 року, оскільки з даного акту не вбачається ким та на якій стадії ліквідації ПАТ «КБ «Надра» було втрачено виконавчі листи. Інших доказів, що оригінали виконавчих листів було втрачено при пересилці в матеріалах справи немає (а.с. 57, т. 2).

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції Закону від 02 червня 2016 року № 1404-VIII, який набрав чинності 05 жовтня 2016 року і діяв на час розгляду справи в суді, виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років і ці строки встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання законної сили судовим рішенням.

При вирішенні питання видачі дублікатів виконавчих листів суд керується положенням п. 17.4 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, чинним на день розгляду заяви, згідно з яким у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

При цьому, вирішуючи питання про видачу дублікатів виконавчих листів та поновлення строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання,суд керується положенням ч. 4 ст. 82 ЦПК України, згідно з яким обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

В силу положень статті 17 Закону України і «Про виконання і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Желтяков проти України» від 09 червня 2001 року, зазначено, що право на справедливий розгляд судом, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів (рішення суду у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [ВП],№28342/95, п. 61, ECHR1999-VII).

Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов`язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), № 52854/99, п. 52, ECHR 2003-Х).

Оскільки питання видачі дублікатів виконавчих листів та про поновлення строку для пред`явлення даних виконавчих листів до виконанняу справі № 696/1275/13-ц вже вирішувались судом і по ним постановлено ухвалу суду від 07 квітня 2017 року, яка набрала законної сили 17 травня 2017 року, суд приходить до висновку про необхідність відмовити у задоволенні даної заяви в частині видачі дублікатів виконавчих листів та поновлення пропущеного строку для пред`явлення цих виконавчих листів до виконання.

Даний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 06 лютого 2019 року у справі 2-961/10.

Враховуючи викладене, заява підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 264, 433, 442 п. 17.4 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, суд, -

постановив:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Еліт Фінанс`про заміну сторони (стягувача) на його правонаступника, видачу дубліката виконавчого документа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання у справі № 696/1275/13-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, - задовольнити частково.

Замінити сторону стягувача - публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Еліт Фінанс» у справі № 696/1275/13-ц.

У задоволенні вимог іншої частини заяви – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена через суд першої інстанції до Черкаського апеляційного суду або безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення (складення), а якщо ухвалу суду не було вручено у день її проголошення або складення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.А. Білопольська