Рішення № 9366915, 21.04.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21.04.10 р. Справа № 43/52

Господарський суд Донецької області у складі судді І.В. Зубченко

При секретарі судового засідання Т.А. Братченко

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Субєкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1, м. Артемівськ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Кондратьївська центральна збагачувальна фабрика”, м. Донецьк

про стягнення суми боргу у розмірі 241471,68грн., пені у розмірі 74856,32грн., суми інфляційних у розмірі 5128,90грн., 3% річних у розмірі 1230,51грн.

В судовому засіданні брали участь:

від позивача: ОСОБА_1, згідно свідоцтва №493604

від відповідача: Шляхтов Д.С. за дов. б/н від 31.12.10р.

СУТЬ СПРАВИ:

Субєкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_1, м. Артемівськ, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю “Кондратьївська центральна збагачувальна фабрика”, м. Донецьк про стягнення суми боргу у розмірі 241471,68грн., пені у розмірі 74856,32грн., суми інфляційних у розмірі 5128,90грн., 3% річних у розмірі 1230,51грн

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем зобовязань за договором на виконання навантажувальних робіт №1 від 01.10.2008р., в частині сплати вартості наданих послуг.

У судовому засіданні були досліджені наступні докази: договір №1 від 01.10.2008р., акти звірки від 31.10.2009р., 01.02.2010р., 01.03.2010р., акти виконаних робіт (послуг) №2 від 31.10.2008р. у сумі 67115грн., №3 від 30.11.2008р. у сумі 21157,50грн., №4 від 30.11.2008р. у сумі 9222,50грн., без номеру від 31.12.2008р. у сумі 8835грн., від 31.12.2008р. у сумі 21545грн., від 31.01.2009р. у сумі 14260грн., від 31.01.2009р. у сумі 3875грн., від 28.02.2009р. у сумі 9765грн., від 28.02.2009р. у сумі 3255грн., від 31.03.2009р. у сумі 16120грн., від 30.04.2009р. у сумі 59210грн., від 30.04.2009р. у сумі 310грн., від 30.04.2009р. у сумі 17360грн., від 31.05.2009р. у сумі 46500грн., від 30.06.2009р. у сумі 47740грн., від 30.06.2009р. у сумі 17050грн., від 31.07.2009р. у сумі 47740грн., від 31.07.2009р. у сумі 17515грн., від 31.08.2009р. у сумі 48205грн., від 30.09.2009р. у сумі 42625грн., від 31.10.2009р. у сумі 33945грн., реєстр розрахункових документів за період з 06.10.2008р. по 31.12.2009р., графік погашення заборгованості від 19.11.2009р., претензії №1 від 21.12.2009р., №2 від 04.01.2010р., повідомлення про вручення поштового відправлення №1162355 від 23.12.2009р., №1166148 від 12.01.2010р., відповідь на претензію №1644 від 22.01.2010р.

Відповідач згідно відзиву на позовну заяву №471 від 07.04.2010р. визнав позовні вимоги в частині стягнення суми боргу за договором №1 про виконання навантажувальних робіт від 01.10.2008р. у розмірі 241471,68грн.; заперечив проти стягнення пені у розмірі 74856,32грн., інфляційних у розмірі 5128,90грн. та 3% річних у розмірі 1230,51грн., посилаючись на те, що, оскільки договором передбачено нарахування пені, то застосування інших фінансових санкцій, а саме на підставі ст.625 ЦК України є безпідставним, а також на те, що позивач не отримавши передплати, не був позбавлений права відмовитись від виконання договору, як наслідок міг уникнути виникнення заборгованості.

Згідно із ч.5 ст.78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позовних вимог господарський суд приймає рішення про задоволення позову.

Перед початком розгляду справи по суті представників позивача, відповідача було ознайомлено з правами та обовязками у відповідності із ст.22 ГПК України. Судом, відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

У відповідності до п.п.2, 3, 4 ч.2 ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст.42 ГПК України - правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Відповідно до ст.43 ГПК України - судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Ст.33 ГПК України зазначає - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення позивача, відповідача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.10.2008р.. між Товариством Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (виконавець) та ТОВ “Кондратьївська ЦЗФ” (замовник) був укладений договір на виконання навантажувальних робіт №1, згідно виконавець здійснює навантажувальні роботи: навантажує, складує, переміщує сипучі вантажі згідно території замовника, а замовник сплачує витрати за навантажувальні роботи згідно затвердженого розрахунку (пункт 1.1. договору). Платником за даним договором є ТОВ “Кондратьївська ЦЗФ” (пункт 3.1. договору). Передплата здійснюється до початку навантажувальних робіт (пункт 3.2. договору). Остаточний розрахунок здійснюється в останній день місяця, після підписання акту виконаних робіт обома сторонами (пункт 3.3. договору). Сплата виконавцю здійснюється погодинно за фактично відпрацьований час. Вартість однієї години вантажника складає 155грн. (пункт 3.6. договору). Ціна за 1 годину роботи виконавця може змінюватись у звязку із підвищенням вартості ГЗМ, про що безпосередньо попереджається замовник перед виконанням робіт (пункт 3.7. договору). Дійсний договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими на це особами (пункт 9.1. договору). Договір діє з моменту його вступання в силу з 01.10.2008р. до 31.12.2009р. (пункт 9.2. договору). За попередньою письмовою згодою сторін строк дії договору може бути пролонгований на погоджений сторонами строк (пункт 9.3. договору).

Як вбачається з матеріалів справи, договір підписаний обома сторонами без розбіжностей, на момент розгляду справи до матеріалів справи не надано а ні змін, ні доповнень щодо виконання умов договору. На момент здійснення зобовязань сторони перебували у договірних відносинах.

Оцінивши договір, з якого виникли цивільні права та обовязки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм глави 63 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується сплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

На виконання умов договору позивачем у період з жовтня 2008р. по жовтень 2009р. було надано відповідачеві навантажувальні послуги (робота тракторного вантажника Т-156Б), ціною однієї години вантажника - 155грн. (без ПДВ), загальною вартістю 553350грн., що підтверджується актами виконаних робіт (послуг) №2 від 31.10.2008р. у сумі 67115грн., №3 від 30.11.2008р. у сумі 21157,50грн., №4 від 30.11.2008р. у сумі 9222,50грн., без номеру від 31.12.2008р. у сумі 8835грн., від 31.12.2008р. у сумі 21545грн., від 31.01.2009р. у сумі 14260грн., від 31.01.2009р. у сумі 3875грн., від 28.02.2009р. у сумі 9765грн., від 28.02.2009р. у сумі 3255грн., від 31.03.2009р. у сумі 16120грн., від 30.04.2009р. у сумі 59210грн., від 30.04.2009р. у сумі 310грн., від 30.04.2009р. у сумі 17360грн., від 31.05.2009р. у сумі 46500грн., від 30.06.2009р. у сумі 47740грн., від 30.06.2009р. у сумі 17050грн., від 31.07.2009р. у сумі 47740грн., від 31.07.2009р. у сумі 17515грн., від 31.08.2009р. у сумі 48205грн., від 30.09.2009р. у сумі 42625грн., від 31.10.2009р. у сумі 33945грн.

Відповідач у звязку з підписанням вказаних актів з прикладанням печатки підприємства повністю погодився з обсягами та вартістю наданих позивачем послуг.

За приписами ст.903 ЦК УКраїни, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За нормами статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, за приписами пункту 3.3. договору відповідач мав сплатити надані позивачем навантажувальні послуги у сумі 67115грн. - 31.10.2008р., у сумі 30380грн. - 30.11.2008р., у сумі 30380грн. - 31.12.2008р., у сумі 18135грн. - 31.01.2009р., у сумі 13020грн. - 28.02.2009р., у сумі 16120грн. - 31.03.2009р., у сумі 76880грн. - 30.04.2009р., у сумі 46500грн. - 31.05.2009р., у сумі 64790грн. - 30.06.2009р., у сумі 64790грн. - 31.07.2009р., у сумі 48205грн. - 31.08.2009р., у сумі 42625грн. - 30.09.2009р. та у сумі 33945грн. - 31.10.2009р. відповідно.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.525, 526 ЦК України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом.

За приписами ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач свої зобовязання, всупереч, умовам договору, вимогам вищевикладених статей ЦК та ГК України, належним чином не виконав, на день винесення рішення в повному обсязі надані послуги не сплатив. Згідно реєстру розрахункових документів за період з 06.10.2008р. по 31.12.2009р. відповідачем перераховано позивачеві за надані послуги 311878,32грн. Як наслідок, за відповідачем нараховується заборгованість у сумі 241471,68грн. Належних доказів погашення боргу відповідачем не надано.

Відповідач згідно відзиву на позовну заяву №471 від 07.04.2010р. визнав позовні вимоги в частині стягнення суми боргу за договором №1 про виконання навантажувальних робіт від 01.10.2008р. у розмірі 241471,68грн.

Відповідно до ст.22 ГПК України відповідач має право визнати позов повністю або частково.

У разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб (ст.78 ГПК України).

Враховуючи наведене, суд вважає заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 241471,68грн. доведеною та такою, що підлягає задоволенню.

В зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобовязань (порушення строків оплати) позивачем нараховано та предявлено до стягнення пеню у розмірі 74856,32грн. та 3% річних у розмірі 1230,51грн., де періоди нарахування з 01.12.2009р. по 01.02.2010р., а також інфляційні втрати у розмірі 5128,90грн., де період нарахування з 01.11.2009р. 01.12.2009р. (борг 271471,68грн.), з 01.12.2009р. по 01.01.2010р. (борг 241471,68грн.).

Особливості регулювання відповідальності за порушення грошових зобовязань у відносинах субєктів господарювання визначаються приписами статей 534, 549-552 та статті 625 ЦК, статей 229-234 ГК України та статей Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”.

З огляду на зміст статей 534, 549 та частини 2 статті 625 ЦК правовими наслідками порушення грошового зобовязання, тобто прострочення у виконанні зобовязання сплатити гроші, є не лише обовязок боржника повернути суму основного боргу, а й сплатити неустойку у формі пені, штрафу, додаткову суму, що обраховується як добуток від суми основного боргу на індекс інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Пунктом 4.1. договору визначено, що у разі порушення строків сплати за даним договором замовник сплачує пеню в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочки платежу та відшкодує понесений збиток виконавцю.

Позивачем нараховано та предявлено до стягнення пеню у сумі 74856,32грн. у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочки.

Судом встановлено, що позивачем невірно розраховано суму пені.

Свобода договору, визначена як загальний принцип цивільного права згідно частини 3 статті 6 та статті 627 ЦК України, не має абсолютного характеру, тобто сторони певним чином обмежені у власній волі щодо визначення умов договору.

Пунктом 6 ст.231 ГК України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Статтями 1, 4 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але розмір пені не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня.

З огляду на наведене, суд вважає можливим задовольнити вимоги щодо стягнення пені лише частково, у розмірі 8408,51грн., що відповідає розміру подвійної облікової ставки НБУ за період визначений позивачем.

Судом перевірено вимоги позивача про стягнення 3% річних в розмірі 1230,51грн. та встановлено, що нарахування заявленої суми відповідає вимогам чинного законодавства України щодо порядку її розрахунку, тому заявлена сума підлягає стягненню з відповідача.

Судом також перевірено вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат у розмірі 5128,90грн. та встановлено, що розрахунок є невірним. За розрахунком суду арифметично вірним є розмір інфляційних втрат у сумі 4887,43грн., який підлягає стягненню з відповідача.

Відповідач згідно відзиву на позовну заяву №471 від 07.04.2010р. заперечив проти стягнення пені у розмірі 74856,32грн., інфляційних у розмірі 5128,90грн. та 3% річних у розмірі 1230,51грн., посилаючись на те, що, оскільки договором передбачено нарахування пені, то застосування інших фінансових санкцій, а саме на підставі ст.625 ЦК України є безпідставним, а також на те, що позивач не отримавши передплати, не був позбавлений права відмовитись від виконання договору, як наслідок міг уникнути виникнення заборгованості.

За приписом ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

В ході судового розгляду відповідач не представив суду доказів того, що він звертався до позивача в порядку, передбаченому пунктом 2.3.1. договору з метою відмовитись від послуг позивача, тому посилання відповідача на приписи пункту 2.1.1. є хибними та судом не приймаються. При цьому, слід зазначити, що пунктом 2.1.1. договору, передбачено право позивача не здійснювати навантажування вантажу, а не обовязок. Натомість, укладаючи договір відповідач брав на себе обовязок з належного виконання зобовязання, при цьому саме право позивача нараховувати в подальшому штрафні санкції (при умові прострочки) було гарантією саме належного виконання зобовязання з боку відповідача.

З урахуванням вимог ст.625 ЦК та ст.ст.230, 236, 239 ГК України, 3% річних та інфляційні втрати, за своєю суттю, не є санкціями за неналежне виконання зобовязань боржником, тому заперечення відповідача з приводу неможливості їх застосування, оскільки договором передбачене нарахування пені є необґрунтованим.

Судові витрати згідно норм статті 49 ГПК України підлягають віднесенню на сторін.

Беручи до уваги вищевикладене, керуючись ст.129 Конституції України, ст.ст.525, 526, 530, 534, 549-552, 599, 611, 612, 625, 627, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст.193, 229-234, 236, 239 Господарського кодексу України, ст.ст.1, 4 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, ст.ст.1, 4, 22, 32-34, 44, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Субєкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1, м. Артемівськ до Товариства з обмеженою відповідальністю “Кондратьївська центральна збагачувальна фабрика”, м. Донецьк про стягнення суми боргу у розмірі 241471,68грн., пені у розмірі 74856,32грн., суми інфляційних у розмірі 5128,90грн., 3% річних у розмірі 1230,51грн., задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Кондратьївська центральна збагачувальна фабрика” (ю/а: 83030, м. Донецьк, вул.. Пролетарська, 7; п/а: 84611, Донецька обл., м. Горлівка, вул. Вуглегірське шосе, 327б; код ЄДРПОУ 33755667) на користь Субєкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 (м/п: АДРЕСА_1; м/р: АДРЕСА_2; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) суму боргу у розмірі 241471,68грн., пеню у розмірі 8408,51грн., суму інфляційних у розмірі 1230,51грн., 3% річних у розмірі 4887,43грн.

В позовних вимогах в частинні стягнення пені у розмірі 66447,81грн., суми інфляційних у розмірі 241,47грн. відмовити за недоведеністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Кондратьївська центральна збагачувальна фабрика” (ю/а: 83030, м. Донецьк, вул.. Пролетарська, 7; п/а: 84611, Донецька обл., м. Горлівка, вул. Вуглегірське шосе, 327б; код ЄДРПОУ 33755667) на користь Субєкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 (м/п: АДРЕСА_1; м/р: АДРЕСА_2; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) витрати по сплаті державного мита у сумі 2549,23грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 186,44грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні 21.04.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суддя

Повний текст рішення за правилами

ст.84 Господарського процесуального

кодексу України підписано 26 квітня 2010р.