Рішення № 9366895, 28.04.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28.04.10 р.                     Справа № 43/60                               

Господарський суд Донецької області у складі судді І.В. Зубченко

При секретарі судового засідання (помічнику судді) Максимовій В.В.          

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Вища ступінь безпеки”, м. Донецьк

до відповідача: Державного підприємства “Донецький дослідний завод “Еталон”, м. Донецьк

про стягнення суми боргу у розмірі 20291,10грн., пені в розмірі 1481,53грн., 3% річних у розмірі 231,32грн., індексу інфляції у розмірі 1275,48грн.

За участю представників:

від позивача: Колода О.О. за дов. №24 від 12.04.2010р.

від відповідача: Перетятько О.В. за дов. №150/6 від 13.04.2010р.

В судовому засіданні брали участь:

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Вища ступінь безпеки”, м. Донецьк, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Державного підприємства “Донецький дослідний завод “Еталон”, м. Донецьк про стягнення суми боргу у розмірі 20291,10грн., пені в розмірі 1481,53грн., 3% річних у розмірі 231,32грн., індексу інфляції у розмірі 1275,48грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем зобов’язань за договором про надання послуг з охорони майна ДП “Донецький дослідний завод “Еталон” №06 від 30.10.2009р., в частині сплати вартості наданих послуг.

У судовому засіданні були досліджені наступні докази: договір №06 від 30.10.2009р. з додатком, додаткова угода №1 від 03.12.2009р., до договору №06 від 30.10.2009р., рахунки-фактура №ВС-00336 від 02.11.2009р., №ВС-00386 від 01.12.2009р., акти здачі-прийомки робіт (надання послуг) №ВС-00343 від 30.11.2009р., №ВС-00387 від 04.12.2009р., банківські виписки за 03.03.2010р., 19.03.2010р.

Відповідач згідно відзиву на позовну заяву №149/6 від 13.04.2010р. просив суд відмовити в позовних вимогах про стягнення пені у розмірі 4988,33грн.; визнав заборгованість за договором №6 від 30.10.2009р. у сумі 18291,10грн. В судовому засіданні відповідач зазначив, що нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат є безпідставним, оскільки договір був розірваний за згодою сторін, а відповідач не повинен відповідати за зобов’язаннями попереднього керівника підприємства відповідача.

Згідно із ч.5 ст.78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позовних вимог господарський суд приймає рішення про задоволення позову.

Перед початком розгляду справи по суті представників позивача, відповідача було ознайомлено з правами та обов’язками у відповідності із ст.22 ГПК України. Судом, відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

У відповідності до п.п.2, 3, 4 ч.2 ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст.42 ГПК України - правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Відповідно до ст.43 ГПК України - судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Ст.33 ГПК України зазначає - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення позивача, відповідача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

30.10.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Вища ступінь безпеки” (виконавець) та Державним підприємством “Донецький дослідний завод “Еталон” (замовник) був укладений договір про надання послуг з охорони майна ДП “Донецький дослідний завод “Еталон” №06, згідно якого виконавець зобов’язався забезпечити фізичну охорону майна із здійсненням пропускного режиму на об’єкті ДП “Донецький дослідний завод “Еталон”, що знаходиться на території заводу на 1-мі поверсі його адміністративної будівлі, розташованої за адресою: Донецька обл., м. Донецьк, пр. Ленінський, 88, в об’ємі, обумовленому Додатками №1 та 2, які є невід’ємною частиною договору (розділ 1 договору). Замовник зобов’язався сплачувати надані послуги до 5 числа поточного місяця (пункт 2.1.1. договору). Об’єм фактично наданих послуг з охорони майна, що знаходиться на об’єкті замовника, підлягає оформленню Актом прийому-здачі робіт, який набуває юридичної сили з моменту його підписання обома сторонами дійсного договору. Замовник зобов’язаний підписати даний документ за першою вимогою виконавця. У разі наявності у замовника зауважень до Акту прийому-здачі робіт, він має право вказати їх в акті. При безпідставній відмові замовника від підписання акту, в ньому робиться відповідний запис. Послуги вважаються наданими виконавцем належним чином, в об’ємі, зафіксованому в постовій відомості, передбаченої Додатком №2 до договору (пункт 5.1. договору). Вартість послуг з охорони об’єкту у відповідності з об’ємом, вказаним в Додатку №1 до договору, складає суму 676,37грн. на добу (без ПДВ) (пункт 5.2. договору). Сплата послуг здійснюється замовником в порядку передплати шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця до 5 числа поточного місяця, згідно виставленого рахунку (пункт 5.3. договору). Договір набуває чинності в силу із дні його підписання та діє до 31.12.2009р. Виконавець приступає до фізичної охорони об’єкту о 09-00 годині 01.11.2009р. (пункт 6.1. договору).За обопільною згодою сторін договір може бути достроково розірваний (пункти 6.3., 6.3.3. договору).

Як вбачається з матеріалів справи, договір підписаний обома сторонами без розбіжностей, на момент розгляду справи до матеріалів справи не надано а ні змін, ні доповнень щодо виконання умов договору, крім тих, що надано до позову. Сторонами погоджено всі істотні умови договору. На момент здійснення зобов’язань сторони перебували у договірних відносинах.

03.12.2009р. сторонами підписано додаткову угоду №1 до договору №06 від 30.10.2009р., згідно якої керуючись пунктом 6.3.3., договору сторони дійшли до обопільної згоди про його розірвання з 04.12.2009р. (пункт 1 д/у). Виконавець знімає об’єкт з охорони о 08-00 годині 04.12.2009р. (пункт 2 д/у).

Оцінивши договір, з якого виникли цивільні права та обов’язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм глави 63 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується сплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як вбачається з акту здачі-прийомки робіт (надання послуг) №ВС-00343 від 30.11.2009р., позивачем у листопаді 2009р. надано відповідачеві послуги з охорони об’єкту ДП “Донецький дослідний завод “Еталон”, вартістю 20291,10грн. Відповідач у звязку з підписанням вказаного акту з прикладанням печатки підприємства повністю погодився з обсягами та вартістю наданих позивачем послуг.

За приписами ст.903 ЦК УКраїни, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За нормами статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом, позивачем відповідачу було виставлено рахунок-фактури №ВС-00336 від 02.11.2009р. на сплату послуг з охорони об’єкту ДП “Донецький дослідний завод “Еталон”, вартістю 20291,10грн. Отримання цього рахунку відповідачем підтверджується: написом наявним на рахунку: „отримав 19.11.09р. підпис Євко Ю.С.”; відміткою у акті №ВС-00343 від 30.11.2009р. про здійснення робіт (наданні послуг) по рахунку №ВС-00336 від 02.11.2009р.; відміткою у призначенні платежу: „оплата за охорону об’єкта у листопаді 2009р., згідно рахунку-фактури №ВС-00336 від 02.11.2009р., без ПДВ”, яка міститься у банківській виписці за 19.03.2010р., наданої в підтвердження часткової сплати відповідачем наданих у листопаді 2009р. послуг.

Таким чином, за приписами пунктів 2.1.1., 5.3. договору, а також враховуючи, що рахунок був отриманий представником відповідача 19.11.2009р., відповідач мав сплатити вартість наданих позивачем охоронних послуг до 20.11.2009р.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.525, 526 ЦК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом.

За приписами ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач свої зобов’язання, всупереч, умовам договору, вимогам вищевикладених статей ЦК та ГК України, належним чином не виконав, на день винесення рішення в повному обсязі надані послуги не сплатив. Згідно банківської виписки за 19.03.2010р. відповідачем частково погашено наявну заборгованість у сумі 2000грн., при цьому здійснено проплату вже після звернення позивача до суду з позовом про стягнення заборгованості у сумі 20291,10грн. Таким чином, за відповідачем нараховується заборгованість у сумі 18291,10грн. Належних доказів погашення боргу відповідачем не надано.

Відповідач згідно відзиву на позовну заяву №149/6 від 13.04.2010р. визнав заборгованість за договором №6 від 30.10.2009р. у сумі 18291,10грн.

Відповідно до ст.22 ГПК України відповідач має право визнати позов повністю або частково.

У разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб (ст.78 ГПК України).

Враховуючи наведене, суд вважає заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 18291,10грн. доведеною та такою, що підлягає задоволенню. Між тим, провадження у справі про стягнення заборгованості у сумі 2000грн. підлягає припинення у зв’язку з відсутністю предмету спору в цій частині.

Відповідно до ст.ст.611, 612 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов’язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав у строк, встановлений договором або законом.

У розуміння ст.230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 ст.231 ГК України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Статтями 1, 4 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.96р. передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але розмір пені не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня.

Згідно пункту 3.2.1. договору замовник несе відповідальність перед виконавцем за дотримання прийнятих на себе зобов’язань за дійсним договором, у тому числі у відношенні своєчасності та повноти розрахунків за надані послуги, згідно законодавства України.

У разі затримки оплати за надані послуги, замовник зобов’язався сплатити виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочки (пункт 3.2.2. договору). У разі несвоєчасної сплати послуг їх вартість підлягає перерахунку, з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочки платежу (пункт 5.5. договору).

Внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов’язань – порушення строків сплати вартості наданих послуг за рахунком №ВС-00336 від 02.11.2009р., позивачем на підставі пункту 3.2.2. договору нараховано та пред’явлено до стягнення пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на момент прострочення виконання зобов’язання, від суми заборгованості за кожен день прострочки у сумі 1481,53грн. (період нарахування пені з 06.11.2009р. по 15.03.2010р.).

Ч.2 ст.625 ЦК України встановлює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов’язань, позивачем на підставі ст.625 ЦК України нараховано та пред’явлено до стягнення 3% річних за рахунком №ВС-00336 від 02.11.2009р. у сумі 216,81грн., де періоди нарахування з 06.11.2009р. по 15.03.2010р. та інфляційні втрати за рахунком №ВС-00336 від 02.11.2009р. у сумі 1180,70грн., де період нарахування з листопада 2009р. по лютого 2010р.

Судом перевірено вимоги позивача про стягнення пені у розмірі 1481,53грн., 3% річних у розмірі 216,81грн. та інфляційних втрат у розмірі 1180,77грн. та встановлено, що нарахування заявлених сум не відповідає вимогам чинного законодавства України щодо порядку їх розрахунку, тому заявлені суми підлягають частковому стягненню з відповідача.

Так, позивачем не враховано, що рахунок №ВС-00336 від 02.11.2009р. був виставлений відповідачеві 19.11.2009р., тому прострочка грошового зобов’язання почалась з 21.11.2009р., як наслідок розмір пені, який є арифметично вірним та підлягає стягненню складає 1310,58грн., розмір 3% річних – 191,79грн., де період нарахування з 21.11.2009р. по 15.03.2010р., а розмір інфляційних втрат – 947,15грн., де період нарахування з грудня 2009р. по лютого 2010р.

Внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов’язань, позивачем на підставі ст.625 ЦК України нараховано та пред’явлено до стягнення 3% річних за рахунком №ВС-00386 від 01.12.2009р. у сумі 14,51грн., де період нарахування з 06.12.2009р. по 03.03.2010р. та інфляційні втрати за рахунком №ВС-00386 від 01.12.2009р. у сумі 94,71грн., де період нарахування з грудня 2009р. по лютого 2010р.

Судом встановлено факт надання позивачем послуг відповідачеві з охорони у період з 01.12.2009р. по 04.12.2009р., що підтверджується актом здачі-прийомки робіт (надання послуг) №ВС-00387 від 04.12.2009р., підписаного відповідачем без зауважень з прикладанням печатки підприємства, а також факт виставлення відповідачеві 07.12.2009р. рахунку-фактури №ВС-00386 від 01.12.2009р. у сумі 2029,11грн., що підтверджується: написом наявним на рахунку: „отримала 07.12.2009р. підпис”; відміткою у акті №ВС-00387 від 04.12.2009р. про здійснення робіт (наданні послуг) по рахунку №ВС-00386 від 01.12.2009р.; відміткою у призначенні платежу: „оплата за охорону об’єкта у грудні 2009р., згідно рахунку-фактури №ВС-00386 від 01.12.2009р., без ПДВ”, яка міститься у банківській виписці за 03.03.2010р., наданої в підтвердження сплати відповідачем наданих у грудні 2009р. послуг.

Таким чином, за приписами пунктів 2.1.1., 5.3. договору, а також враховуючи, що рахунок був отриманий представником відповідача 07.12.2009р., відповідач мав сплатити вартість наданих позивачем охоронних послуг до 08.12.2009р.

Згідно банківської виписки за 03.03.2010р. відповідачем сплачено послуги надані у грудні 2009р. у сумі 2029,11грн. з прострочкою, тому нарахування 3% річних та інфляційних втрат є обгрунтованим.

Судом перевірено вимоги позивача про стягнення 3% річних у розмірі 14,51грн. та інфляційних втрат у розмірі 94,71грн. та встановлено, що нарахування заявленої суми 3% річних не відповідає вимогам чинного законодавства України щодо порядку її розрахунку, тому заявлена сума підлягає частковому стягненню з відповідача. Так, позивачем не враховано, що рахунок №ВС-00386 від 01.12.2009р. був виставлений відповідачеві 07.12.2009р., тому прострочка грошового зобов’язання почалась з 09.12.2009р., як наслідок розмір 3% річних, який є арифметично вірним та підлягає стягненню складає 14,18грн., де період нарахування з 09.12.2009р. по 03.03.2010р. Між тим, нарахована до стягнення сума інфляційних втрат відповідає вимогам чинного законодавства України щодо порядку її розрахунку, тому заявлена сума підлягає стягненню з відповідача.

Відповідач згідно відзиву на позовну заяву №149/6 від 13.04.2010р. просив суд відмовити в позовних вимогах про стягнення пені у розмірі 4988,33грн.

За приписом ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

За висновками суду заперечення відповідача є такими, що не ґрунтується на приписах чинного законодавства України та спростовується доказами, наявними в матеріалах справи, тому судом не приймаються.

Судові витрати згідно норм статті 49 ГПК України підлягають віднесенню на сторін.

Беручи до уваги вищевикладене, керуючись ст.129 Конституції України, ст.ст.525, 526, 530, 549, 599, 611, 612, 625, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст.193, 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст.1, 4 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, ст.ст.1, 4, 22, 32-34, 44, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Вища ступінь безпеки”, м. Донецьк до Державного підприємства “Донецький дослідний завод “Еталон”, м. Донецьк про стягнення суми боргу у розмірі 20291,10грн., пені в розмірі 1481,53грн., 3% річних у розмірі 231,32грн., індексу інфляції у розмірі 1275,48грн., задовольнити частково.

Припинити провадження у справі №43/60 в частині стягнення суми боргу у розмірі 2000грн., в зв’язку з відсутністю предмету спору, в порядку п.1-1. ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Стягнути з Державного підприємства “Донецький дослідний завод “Еталон” (83112, м. Донецьк, пр. Ленінський, 88; код ЄДРПОУ 34267412) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Вища ступінь безпеки” (83086, м. Донецьк, вул. Артема, 43; код ЄДРПОУ 35951935) суму боргу у розмірі 18291,10грн., пеню в розмірі 1310,58грн., 3% річних у розмірі 205,97грн., індекс інфляції у розмірі 1041,86грн.

В позовних вимогах в частинні стягнення 3% річних у розмірі 25,35грн., індексу інфляції у розмірі 233,62грн. відмовити за недоведеністю.

Стягнути з Державного підприємства “Донецький дослідний завод “Еталон” (83112, м. Донецьк, пр. Ленінський, 88; код ЄДРПОУ 34267412) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Вища ступінь безпеки” (83086, м. Донецьк, вул. Артема, 43; код ЄДРПОУ 35951935) витрати по сплаті державного мита у сумі 228,13грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 231,28грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя